Реферат: Імітаційна модель взаємодії підприємства з ринком

Цей вираз визначає такий об’єм пропозиції (виробництва) і-того підприємства, при якому величина прибутку цього підприємства буде максимальною. Але підприємству не завжди доцільно намагатися максимізувати прибутки в конкретний момент часу, тому що притримуючись такої стратегії можна втратити частину ринку. Така стратегія може бути застосована у випадку, коли підприємство зацікавлене в отриманні максимального прибутку в короткий термін з подальшим виходом з ринку. Наприклад, компанії терміново потрібні значні фінансові ресурси для покращення свого становища на основному ринку (підриву позицій конкурентів). Для цього вона може інвестувати кошти в інший бізнес, вклавши основну частину в оборотний капітал – закупівля сировини та матеріалів. При цьому звівши до мінімуму капітальні вкладення – придбавши не найкраще, а можливо й не нове обладнання. Це дасть змогу при необхідності вийти з ринку з найменшими втратами і швидко. Вираз “при необхідності” використано не випадково, оскільки обставини можуть скластися таким чином, що новий ринок буде більш привабливим і компанія взагалі переорієнтує свою діяльність.

          З іншого боку, коли метою підприємства є тривале знаходження на даному ринку, така стратегія є недоцільною. В таких випадках компанії скоріше прийдеться відмовитися від ідеї швидко “відбити” вкладені кошти на користь зміцнення своїх позицій та збільшення долі ринку.  Адже пануваня на ринку варте того, щоб трохи зачекати.

4. Кількість підприємств на ринку.

          Розглянемо параметр конкурентноздатності підприємства р. Цей параметр характеризується структурою витрат підприємства. Під структурою витрат розуміється процентне співвідношення постійних і змінних витрат. Так, якщо валові витрати виробничих підприємств “А” і “В” співвідносяться в такий спосіб:

то можна зробити висновок, що ці підприємства мають різну структуру витрат.

Типовою причиною такої різниці може бути те, що підприємство “А” має менший ступінь автоматизації і, отже, великою потребою у використанні ручної праці. Постійні витрати фірми “А” на амортизацію виплату відсотків на капітал, використаний на придбання устаткування, та інше в зв'язку з цим будуть достатньо невеликі, у той час як змінні витрати на оплату праці, навпаки, значними. З підприємством “В” справа полягає протилежною образом: значна частка постійних витрат у складі валових може свідчити про високий ступінь автоматизації, гарній підготовці кадрів, у тому числі й управлінського персоналу, і відповідно про незначні змінні витрати на оплату ручної праці. Очевидно, що підприємство “В” у даному випадку є більш конкурентоспроможним, ніж підприємство “А”. Подібна ситуація і характеризується його великим параметром конкурентноздатності р (при фіксованих інших параметрах).

Крім того, можна відзначити, що існують такі складові валових витрат, що не підлягають керуванню з боку керівництва підприємства, наприклад, податки, обов'язкові відрахування в соціальні фонди. І чим вище будуть їхні процентні ставки, тим складніше буде працюватися підприємству. Подібні витрати включаються в змінні витрати, а отже з їхнім ростом величина параметра р буде зменшуватися.

Розглянемо випадок чистої конкуренції. Спробуємо знайти зв’язок між параметром конкурентоспроможності рі та кількістю підприємств на ринку n при умові, що всі інші параметри системи сталі та на ринку працює n однакових підприємств, тобто вони мають однакові параметри рі = p, хi0 = х0, хi(t0) = x(t0), ti. В цьому випадку рівні пропозиції всіх підприємств однакові і графіки, що ілюструють динаміку їх пропозицій однакові і зливаються в одну лінію (малюнок 4.1 ).

          Проаналізуємо більш докладно цю ситуацію. Зі збільшенням кількості компаній на конкретному ринку, доля прибутку кожної з них буде зменшуватись. Оскільки будь-який ринок обмежений, то з зростанням його насиченості, при рівних можливостях підприємства, що працюють на ньому, будуть змушені ділити прибуток між собою на рівні частини, тобто чим більше суб’єктів, тим менша доля ринку припадає на кожного. Очевидно, що при деякій їх кількості, діяльність кожного з них стане збитковою.     

Вираз (1.2) матиме вигляд: 

Прирівняємо виробничі затрати F та ціновий коефіціент C:

З цього рівняння отримуємо квадратне рівняння для точок перетину х. Оскільки нас цікавить випадок дотику, тобто коли рівняння має один розв’язок, прирівняємо дискримінант до нуля. Отримаємо вираз:

Легко бачити, що вираз для n має вигляд:

Отже, ми отримали залежність між параметром конкурентоспроможності  рі та кількістю підприємств на ринку n. Взагалі конкурентоспроможність характеризує його якості у порівнянні з аналогічними товарами інших виробників і можливість продаватися на ринку за ціною не нижчою за середньоринкову. Більш конкурентоспроможний товар краще відповідає вимогам ринку і виробляється та продається, як правило, з меншими затратами. Існує багато шляхів зменшення витрат. Наприклад, підвищенням ефективності керування та використання ресурсів, впровадженням нових ресурсозберігаючих технологій,  автоматизація процесу виробництва. Все це характеризується параметром рі. Дійсно, чим більше рі , тим ефективніше працює підприємство,бо його витрати на одиницю продукції менші.

На малюнку 4.3 зображено графік залежності n від p, при  х0 = ; d = 0,2. А на малюнку 4.4 графік логарифмічної залежності. Можемо бачити, що при p®0 кількість підприємств, що можуть працювати на ринку одночасно і отримувати прибуток, безмежно зростає. При збільшенні p до безмежності гранична кількість підприємств прямує до певного значення.

Граничне значення n в цьому випадку дорівнює:

Мінімум функції (4.4) дорівнює 1. З формули (4.4) випливає, що  значення р в цій точці дорівнює:

Це є те граничне значення параметру конкурентоспроможності, при якому відбувається перехід з області малих підприємств в область великих при збільшенні р.

Тобто, якщо р<p*  то ми маємо справу з малими суб’єктами ринку(на графіку зліва від мінімуму). Це можуть бути приватні підприємці або дрібні торгівельні фірми. В якості прикладу можна розглянути речовий ринок. Як відомо, на ньому працюють багато ідентичних суб’єктів (продавців), що пропонують однотипні товари. Постійні витрати складає щомісячна платня за торгівельне місце, що є малою порівняно з обсягом закупок товару (змінні витрати), наслідком чого є мала величина параметру рі. Для цієї області характерним є те, що при зменшенні р кількість підприємств може збільшуватись майже необмежено. Безперечно, доля кожного з суб’єктів ринку, а отже і прибуток, будуть зменшуватись.

З іншого боку, при  р>p*  ми маємо справу з великими підприємствами (на графіку зправа від мінімуму). Як видно, кількість абсолютно ідентичних підприємств, що працюють на конкретному ринку, росте зі збільшенням параметру конкурентоспроможності кожного з них.  Це є закономірним з огляду на те, що зі збільшенням р зростає ефективність виробництва, тобто темп зменшення змінних витрат перевищує зростання постійних, і більша кількість підприємств має змогу одночасно працювати і отримувати прибуток на ринку. Прибуток на одиницю продукції визначається як різниця між ціною та середніми витратами на одиницю продукції. Це характерно для високотехнологічних галузей народного господарства.

Характерним для цієї області є існування  і єдиність границі функції (15). Існування границі пояснюється тим, що ефективність виробництва не можна безмежно підвищувати. Легко бачити, що:

Граничні випадки зображені на малюнку 4.5 (d=1) і 4.6 (d=0). В першому випадку, при d=1, отримуємо :

Отже, в якості висновку можна додати, що у випадку, коли дефіцит на ринку дорівнює 1 (d=1), туди можуть входити підприємства з будь-якими значеннями параметру конкуренто-спроможності ( р ). Адже ринок порожній і конкурентів немає. Саме час входити і отримувати надприбутки. Безумовно, кількість підприємств, які можуть одночасно входити на ринок е є безмежною і про це яскраво говорить малюнок 4.5. Але як свідчить статистика, одночасний вхід на новий ринок кількох підприємств відбувається дуже рідко. Завжди хтось намагається бути першим!

А от у випадку, коли ринок вже заповнений (d=0), успішний вхід можливий тільки на такі ринки, де працюючі підприємства мають р<p* . Цей факт пояснюється тим, що коли р<p* , ми маємо справу практично з ринком чистої конкуренції і поява на ньому нового підприємства лише трішки знизить долю ринку кожного з вже працюючих. До кардинальних змін така подія не призведе, звісно за умови, що всі інші параметри лишаються незмінними. Зовсім інша річ відбувається на ринку, коли р>p* . В цьому випадку більше ніж одному тут робити нічого і малюнок 4.6 яскраво ілюструє це. Звісно, якщо ви маєте нову технологію, що здатна зменшити ваші витрати, а з ними і величину р, тоді вперед, спробуйте задавити монополіста!    

5. Дослідження моделі при малих значеннях р.

Проаналізуємо більш докладно ситуацію, коли значення параметру конкурентоспроможності підприємств малі, тобто р<p* (див. вираз     4.6). Як відзначалося раніше, на такому ринку можуть працювати, наприклад, приватні підприємці або дрібні торговці. Це є висококонкурентний ринок, де підприємства цілком залежать від ситуації на ринку. При таких умовах постійні витрати необхідно зводити до мінімуму, а більшу частину витрат складають змінні. Це характерно для ринків товарів широкого вжитку, продовольчих товарів та товарів першої необхідності.

На малюнку 5.1 зображена данаміка 5-ти підприємств з наступними параметрами: d = 0,2;

а) xi0 = 0,01; pi = 0,000l2; хi(t0) = 0,03; t = 0,8;

б) xi0 = 0,01; pi = 0,000l; хi(t0) = 0,06; t = 0,8;

в) xi0 = 0,01; pi = 0,00008; хi(t0) = 0,05; t = 0,8;

г) xi0 = 0,01; pi = 0,00006; хi(t0) = 0,04; t = 0,8;

д) xi0 = 0,01; pi = 0,0000l; хi(t0) = 0,03; t = 0,8.

Як видно з графіку, виживає підприємство д), яке має найменше значення параметру конкурентоспроможності р = 0,00001. Це свідчить про те, що умовою успішної діяльності підприємства на такому ринку є максимальна мобільність капіталу.  Іншими словами, як тільки компанія починає збільшувати долю основних фондів в структурі капіталу, вона ризикує втратити можливість адекватно та швидко реагувати на зміни в ринковій ситуації.

Прикладом такого ринку можуть бути дрібні продавці на стихійних базарах, скажімо жінки, що продають різноманітні пиріжки, булочки та інші продукти харчування. За умови знаходження джерела більш дешевої сировини (борошно, цукор, дріжжі та ін.) такий торговець має змогу знизити ціну на свій товар, при цьому через зменшення змінних витрат його параметр конкурентоспроможності збільшиться. Ті торговці, що не зможуть знизити свої витрати, будуть змушені вийти з ринку через збитковість діяльності за старою схемою.  На ринку залишаться лише ті, хто знайде шляхи для пристосування до нових умов. З цього видно, що кількість продавців на ринку з високою конкуренцією зменшується з ростом параметру конкурентоспроможності.

У випадку ж, коли ніхто інший не зможе пристосуватися до нового ринку, цей ринок може перетворитися на монополію. Значення параметра конкурентоспроможності монополіста визначається виразом (4.6). В такій ситуації з боку держави буде застосовано регулювання цін та інші антимонопольні заходи, щоб дати змогу працювати і отримувати прибуток на ринку іншим підприємцям.

Розглянемо випадок, коли на ринок входить новий суб’єкт. Оскільки бар’єр входу на цей ринок невисокий, то вхід на нього не викличе великих складностей. При цьому незначно зменшиться доля ринку кожного з суб’єктів господарювання.

З наведених прикладів видно, що зі збільшенням параметру конкурентоспроможності кількість одночасно працюючих на ринку підприємств зменшується (малюнок 4.4 при р<p* ).

Дослідимо область беззбиткової діяльності на такому ринку (малюнок 1.3). Як видно з малюнку, область беззбитковості ( ціна перевищує витрати ) обмежена справа точкою xi0 .

Як було зазначено вище, границі інтервалу беззбитковості зв’язані співвідношенням :

Очевидно, що при  р<p*  Þ  xi0 < xif  і точка xi0 є стійким рішенням системи (1.13). Доведемо цей факт, для випадку  n=1.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6