Реферат: Імітаційна модель взаємодії підприємства з ринком
Реферат: Імітаційна модель взаємодії підприємства з ринком
ВСТУП
На сучасному етапі Українська держава здійснює перехід до ринкової
системи господарювання, в зв’язку з чим постає дуже актуальним питання технологій
діяльності підприємства на ринку. Повільність та негаразди пов’язані з цим
процесом можна пояснити тим, що більшість підприємців та полісі-мейкерів
(особи, що приймають політичні рішення) не усвідомлюють того, що кожний суб’єкт
ринку взаємопов’язаний з будь-яким іншим, а отже має вплив
фактично на всю ринкову систему. Протиріччя, що виникають внаслідок
неврахування цього факта й спричиняють наявну важкість ринкових реформ в
державі. Ці протиріччя не дають нормально спрацьовувати об’єктивним ринковим
законам, а отже більшість підприємців намагаються якомога швидше отримати
якнайбільший прибуток і зберегти за рахунок швидкості мобільність капіталу.
Якщо абстрагуватися від українських реалій,
стає очевидним, що на сучасному етапі розвитку світової спільноти успішна
діяльність в будь-якій галузі міжлюдських відносин залежить від глобальності
сприйняття цієї галузі. Кожна така галузь є системою, що складається не
тільки з великих структурних одиниць, які суттєво впливають на процеси, що
відбуваються в системі, але й з великої кількості дрібних учасників.
Неприйняття до уваги цих дрібних учасників може призвести до фатальних помилок
в визначенні тенденцій подальшого розвитку системи. Наслідки таких помилок
можуть бути дуже різними. Якщо взяти конкретно економічні системи, це може
бути, як збанкрутування невеличкого підприємства, так і розпад
економіки країни внаслідок помилок на рівні державних рішень або потужних
фінансових інститутів.
Які б не були думки з цього
приводу, дуже велику роль в економічних системах відіграють закони
ринку, зокрема їх математичне вираження. Ось тут на допомогу фінансисту,
маркетологу або спреціалісту в іншій галузі економічних знань прийде на
допомогу потужний аппарат сучасної математичної науки. Тобто, якщо є
залежності, які можливо виразити математично, досить нескладно оцінити стан та
процеси, що відбуваються в системі, а також спрогнозувати її подальший
розвиток.
Таким чином, завданням моделі,
що ми її будемо будувати є оцінка наявної ситуації та впливу чинників ринку на
розвиток системи або її суб’єкта і таким чином визначити тенденції розвитку
системи за конкретних значень параметрів ринку. Модель побудована в суворій
відповідності із економічними законами, для того щоб якомога точніше прогнозувати
процес розвитку існуючої системи з конкретними параметрами. Параметрами нашої
моделі будуть лише основні чинники, що впливають на діяльність
підприємства та обсяг її пропозиції :
·
місткість ринку ;
·
дефіцит ринку ;
·
ціна рівноваги ;
·
постійні та змінні витрати
;
·
тривалість виробничого
цикла підприємства ;
·
початковий обсяг
пропозиції .
Тут треба зазначити, що,
взагалі кажучи, жодна модель, скільки б факторів ринку вона не
враховувала, не здатна кількісно передбачити наслідки змін в
системі. Тобто застосування математичних моделей є панацеєю від усіх
неприємностей та несподіванок, які так часто трапляються на ринку.
Але, безумовно, позитивною
стороною моделей є зниження ризиків в діяльності підприємства майже до
рівня форс-мажорних обставин, тобто вони дозволяють отримати точні та
однозначні тенденції розвитку. Отже побудова і використання моделей в роботі
підприємства є дуже важливою складовою управлінського процесу на ньому.
Повертаючись до ситуації в
Україні зазначимо, що необхідним на даний час є створення і формування
громадської думки щодо використання математичних моделей в економіці, особливо
на рівні потужних фінансових інститутів та стратегічних державних
рішень, які стосуються розвитку ринкових відносин. За таких умов можуть
бути зроблені важливі й виважені кроки з реформування економіки до
довгоочікуваної стабілізації та економічного зростання.
Звичайно, побудована модель є
досить простою і не відповідатиме вимогам ринку. Проте за її допомогою
вже можна отримати дуже цікаві закономірності розвитку підприємств на ринках від
чистої конкуренції до чистої монополії.
Ця модель може бути використана
в процесі вивчення економічних дисциплін, як ділова гра. Також вона відкрита
для доопрацювання і вдосконалення і створення на її базі більш детальної і
потужної моделі.
1. Опис моделі.
В основі побудови даної моделі
лежить припущення, що стосується загального обсягу реалізації продукту на
ринку, як-то : поточний обсяг реалізації продукції дорівнює обсягу реалізації
за умови, що ринок знаходиться в стані економічної рівноваги (економічна
рівновага характеризується збалансованістю попиту і пропозиції усіх ресурсів
системи):
Де :
М, [ одиниця / час] - місткість ринку,
тобто обсяг товарної маси, що може бути реалізований на конкретному товарному
ринку ( ринку даного продукту) за певний проміжок часу за певних умов ( рівні
цін, насиченості ринку і т. п.);
D, [ одиниця / час] - дефіцит ринку - недостача
продукції і послуг, викликана недостатнім обсягом їх виробництва або
невиправданим складом ( асортиментом) випуску або необгрунтованістю
співвідношень у структурі цін і прибутків;
N, одиниця / час - пропозиція j-го суб'єкта ринку;
n - кількість
пропозицій;
См, [грн./ одиниця]
- поточна ринкова ціна;
Cs, [грн. / одиниця] - рівноважна ринкова ціна.
Природньо, у
даному випадку важливим є тільки характер даного припущення - зниження поточної
ринкової ціни при збільшенні пропозиції і навпаки. Таку тенденцію будемо
описувати ціновим коефіцієнтом ринку С. З (1.1) випливає :
Очевидно, що перша похідна ( r = 1
) завжди від'ємна, тобто, як уже було сказано, при збільшенні пропозиції ціна
буде падати. Крім того, у випадку, коли ринок знаходиться в стані рівноваги,
тобто товарний дефіцит дорівнює сукупній ринковій пропозиції, ціновий
коефіцієнт C буде дорівнювати 1 ( С = 1), тобто на ринку встановлюється ціна рівноваги. У
випадку, коли пропозиція перевищує товарний дефіцит, ціна починає падати і при
необмеженому зростанні пропозиції прямує до нуля. Якщо ж попит перевищує
пропозицію на величину товарного дефіциту, то ціновий коефіцієнт C
стає більше 1 ( С>1 ),
і з ростом дефіциту ціна збільшується, що створює сприятливу економічну
кон'юнктуру для виробників споживчих товарів. Графік цінового коефіцієнта C
показаний на малюнку 1.1 : а) d=0; S=0;
б) d=0; S=0,5;
в) d=0,25; S=0;
г) d=0,25; S=0,5,
де
сумарна ринкова пропозиція без урахування пропозиції i-гo
суб'єкта ринку.
Для побудови даної моделі необхідно
також ввести поняття собівартості продукції - грошовий вираз витрат на
виробництво і реалізацію продукції. Собівартість, як відомо, безпосередньо
впливає на кінцеві економічні результати господарювання, в її основі
лежать витрати виробництва. Витрати будь-якого підприємства за певний
період часу дорівнюють вартості ресурсів, що було витрачено на виробництво
певної кількості продукції чи послуг. Існують два підходи до визначення витрат: бухгалтерський та
економічний. Бухгалтерський враховує тільки ті, що мають форму грошових
платежів. Економічне розуміння витрат базується на обмеженості ресурсів і
можливості їх альтернативного використання.
Економічні витрати дорівнюють
сумі нормального прибутку, явних ( бухгалтерських) та неявних витрат. Неявні
витрати можуть бути представлені як грошові платежі, які підприємство може
отримати при більш ефективному використанні ресурсів. Нормальний прибуток - це
мінімальна винагорода, яку підприємство повинно отримати за розвиток даного
виду бізнесу. Наведемо деякі класифікації витрат, а саме:
1.
За місцем у системі керування:
а) виробничі витрати;
б) невиробничі витрати ( загальні витрати фірми).
2.
Ступеня їхньої відслідкованості:
а) прямі витрати;
б) непрямі витрати.
3.Часу їх
дебетування відносно надходжень від реалізацій:
а) витрати, що входять у виробничу собівартість;
б) витрати періоду.
4.Динаміки
їхніх функціональних змін:
а) змінні витрати;
б) постійні витрати.
5.Ступеня
їх усереднення:
а) повні витрати;
б) витрати, що входять в питому собівартість.
6.
Їхньої значимості для планування:
а) регульовані і нерегульовані витрати;
б) нормативні витрати;
в) прирістні витрати;
г) витрати минулого періоду;
д) наявні виплати;
е) значимі витрати ( майбутнього періоду);
ж) витрати, що входять до альтернативної вартості.
Проте, із погляду рівноважного аналізу
для нас важливі тільки постійні і змінні витрати, оскільки рівноважний аналіз є
об'єктом ряду припущень, що обмежують, як-от:
1. Усі витрати повинні підрозділятися на змінні і
постійні;
2. Величина змінних витрат на одиницю продукції повинна
залишатися постійною;
3.
Повинен бути один вид продукту й одна структура продажу;
4. Обсяг
виробництва повинен залишатися єдиним чинником, що впливає на величину
перемінних витрат.
Отже,
ми будемо розглядати витрати тільки як змінні, пов'язані з ростом обсягу
продукції, що виробляється, і постійні, що характеризують ефективність
керування і не пов'язані з ростом обсягу продукції.
У змінні витрати входять усі прямі
матеріальні витрати (сировина, матеріали, паливо й електроенергія на
технологічні цілі і т. п. ) і трудові витрати ( оплата праці робочих із
відрахуваннями на соціальні потреби ).
До постійних витрат відносяться:
амортизація виробничого устаткування, оплата праці управлінського складу,
витрати на утримання помешкань і технічне обслуговування устаткування, витрати
на маркетингові дослідження і рекламу, придбання нових технологій і т п.. п.
Отже, для побудови даної моделі будемо
розглядати витрати тільки як постійні і змінні.
Виходячи з цього, можна записати формулу
собівартості на одиницю продукції:
Тут Ai - змінні витрати на одиницю продукції i-го суб'єкта
ринку;
Bi - постійні
витрати i-го суб'єкта ринку;
Ni - поточний
обсяг випуску продукції i-го суб'єкта ринку.
А оскільки має місце (1.2):
Тоді вираз (4) можна переписати у вигляді:
У ході подальшої побудови моделі
доцільніше розглядати приведену величину функції собівартості i-го суб'єкта
ринку, тому що раніше отриманий вид даної функції не дозволяє порівнювати її із
ціновим коефіцієнтом, що необхідно для аналізу прибутку, оскільки ми одержали
несумірні величини. Будемо розглядати відношення:
З (1.2)
і (1.6) одержимо:
Тут :
xI0 > 0 - постійна
величина, що позначає мінімальний стартовий рівень пропозиції при n=1 (
за умови відсутності конкурентів), іншими словами, це такий обсяг випуску
продукції, при якому підприємство почне отримувати прибуток від своєї
діяльності. Таким чином, величина обсяга виробленої продукції в початковий
момент часу не повинна бути менше xI0, оскільки в іншому випадку це
буде збитково для підприємства. Значення xI0 безпосередньо залежить
від величини витрат підприємства. І незважаючи на те, що цей параметр
визначений як "вхідний" у даній моделі, його можна визначити, знаючи
ситуацію, що склалася на ринку (місткість ринку, його дефіцит і сукупна
пропозиція) і функцію собівартості підприємства, тобто С і Fi. .
pI - параметр конкурентноздатності i-го
суб'єкта ринку, він характеризується величиною відношення постійного капіталу
до змінного:
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6
|