Методи проектного фінансування 
проектне фінансування з
обмеженим регресом або без регресу на пози-чальника - комерційний банк частково
або повною мірою бере на себе ризики від кінцевих результатів реалізації
проекту. При такій схемі проектного фінан-сування банк, як правило, активно
втручається в процес реалізації проекту, опосередковано беручи участь в
управлінні проектом. В окремих випадках, комерційний банк може брати пряму участь
в управлінні, у разі здійснення вкладень у капітал підприємства, що реалізує
інвестиційний проект.
У практиці української
банківської системи класична схема проектного фінансування, тобто фінансування
без регресу на позичальника, що передбачає прийняття кредитуючим банком усіх
ризиків, пов'язаних з реалізацією інвести-ційного проект,
практично не застосовується. Нечисленні схеми проектного фі-нансування,
що були реалізовані вітчизняними підприємствами спільно з ко-мерційними
банками, передбачають повний регрес на позичальника, наближаю-чись
при цьому до схеми звичайного довгострокового банківського кредиту-вання. Тільки у виняткових випадках передбачається часткова
відповідальність банку за кінцевий результат реалізації проекту, тобто
обмежений регрес на позичальника.
Розвитку
проектного фінансування в Україні також перешкоджають інвестиційний клімат,
який залишається несприятливим для залучення капіталу, інші чинники, що
збільшують проектні ризики. За таких обставин розв’язання проблеми вимагає
комплексного підходу, що враховує інтереси різних сторін. Важливими складовими
цього підходу є посилення ролі держави через надання гарантій страхування
проектних ризиків, включаючи надання гарантій банкам, які беруть участь у
фінансуванні інвестиційних проектів і програм, охоплених системою державних
пріоритетів, податкове стимулювання механізмів інвестування, розвиток
міжбанківського співробітництва у сфері спільного фінансування інвестиційних
проектів.
Попри існування
низки проблем, що потребують вирішення для розвитку проектного фінансування,
реалізація законів України "Про концесії" та "Про угоди про
розподіл продукції" створили засади для практичного застосування схем
проектного фінансування.
Істотного значення
для розвитку проектного фінансування в Україні набуває вивчення можливостей
адаптації досвіду світової практики до вітчизняних умов, аналіз різних схем
проектного фінансування, що використовуються у розвинутих країнах, та
можливостей їх застосування в Україні.
Однією з таких є
схема фінансування під майбутні поставки продукції, що часто використовуються
для реалізації нафтогазовидобувних та інших проектів [43]. Таку схему можна
застосувати для фінансування з обмеженим регресом на позичальника, підкріплюючи
контрактами, в яких передбачено безумовні зобов’язання покупця з третіми
кредитоспроможними сторонами. Схема припускає участь як мінімум трьох сторін: кредиторів
(банківського консорціуму), проектної компанії, яка безпосередньо реалізує
інвестиційний проект, та фірми-споживача, яка є покупцем продукції. Остання
компанія може бути заснована кредиторами.
Механізм дії такої
схеми полягає у тому, що банківський консорціум надає кредит посередницькій
компанії (фірмі-споживачу), а та у свою чергу передає кошти проектній компанії
у формі авансу за майбутні поставки певної кількості продукції за фіксованою
вартістю, достатньою для погашення боргу.
Розглянуту схему
можна було б використовувати в Україні. Однак через певні обставини (високі
політичні й економічні ризики, відсутність гарантій з форс-мажорних обставин,
недостатня практика створення тимчасових об’єднань українськими комерційними
банками, неналагодженість механізмів цивілізованого вирішення боргових проблем)
її застосування швидше за все можливо для підприємств і банків, що взаємодіють
у складі фінансово-промислових груп і великих експортоорієнтованих підприємств.
Практика
іноземного інвестування в Україну свідчить про найбільш поширені форми
фінансування інвестиційних проектів, які реалізуються за участю великих
іноземних інвесторів (рис.3.1).
Рис.3.1 Форми
фінансування інвестиційних проектів іноземними інвесторами [42]
За кордоном
використовуються наступні нові кредитні схеми, рамкові та концесійні угоди, які
виступають перехідними формами до схем кредитування інвестиційних проектів на
принципах проектного фінансування [40]:
1) Фінансування на
умовах кредитів під суверенну гарантію. Крім традиційних схем реалізації
подібних кредитних угод, останнім часом в Україні набули поширення нові
перспективні схеми, завданням яких виступає підготовка переходу до широкого
запровадження принципів проектного фінансування.
Прикладом подібних
нових форм виступають великі проекти за участю Світового банку. Схема
кредитування, що використовується для таких проектів, має низку особливостей. Перша
з них полягає в тому, що сума кредиту визначається за результатами спільної
роботи експертів Світового банку та вітчизняних спеціалістів шляхом складання
техніко-економічного обґрунтування проектів. Після цього Світовий банк надає
уряду країни під суверенну гарантію кредит на суму, що визначена на першому
етапі. Використання схеми кредитування відрізняється тим, що фінансові потоки
від Світового банку спрямовуються через спеціальний кредитний рахунок
безпосередньо постачальникам обладнання. Для цього на додаток до кредитної
угоди між Світовим банком та урядом країни укладається субсидіарна угода між
урядом та підприємством-позичальником, згідно з якою уряд формально надає
позичку підприємству на суму, що дорівнює сумі кредиту.
2) Фінансування на
умовах рамкової угоди. Рамкова угода являє собою різновид угоди, що має
характер попередньої домовленості, яка не має завершеного характеру без
майнової відповідаль- ності. На її підставі визначаються умови для укладання
наступного великомасштабного контракту. Рамкові угоди є відносно новою формою
залучення іноземного капіталу в країну. Найбільшого поширення така угода
отримала в сировинних галузях (наприклад, нафтогазовій промисловості). Особливість
рамкових угод полягає у використанні іноземними фірмами-інвесторами
експортно-імпортних банків та страхових агентств країн для страхування
інвестицій.
3) Фінансування на
умовах концесійної угоди. Практичний механізм реалізації фінансування на умовах
концесійної угоди покладено в основу схеми "побудувати - експлуатувати - передати
у власність" (ПЕП). Метою схеми "ПЕП" є максимальне перекладення
ризику позичальника на приватного організатора проекту і на сам проект. У схемі
"ПЕП" організатор фінансує проект, використовуючи ресурси консорціуму
комерційних банків, інших фінансових інститутів, агентств експортного кредиту і
міжнародних фінансових інституцій. Фінансування проводиться під прогнозований
прибуток самого проекту і його активи, включаючи оплачений капітал організатора.
За такої структури кредитори мають право обмеженого регресу або не мають права
регресу взагалі. Регрес обмежується компанією проекту та її активами, включаючи
нерухомість, машини та обладнання, права за контрактами, фінансові
зобов’язання, страхові поліси, урядові гарантії та інші активи, які вдалося
отримати організатору проекту.
Для реалізації
схеми "ПЕП" укладається довгострокова угода організатора з місцевим
урядом, тобто концесія, реалізація якої дає прибуток, на якому ґрунтується сам
проект. Крім того, необхідні певні гарантії уряду, тобто бажання іноземних
банків кредитувати такі проекти залежить від стану зовнішньої заборгованості
країни.
Таким чином, в
основі схеми "ПЕП" лежать:
концесія;
державна гарантія
повернення кредитів або участь держави у фінансуванні проекту;
відкриття
ескроу-рахунку (депонування у третьої особи коштів на ім’я іншої особи з тим,
щоб вони були їй видані після виконання певної умови) за межами України;
передача об’єкта у
власність держави через певний проміжок часу.
З урахуванням зазначеного
вище, на рис.3.2 наведено перспективну структуру проектного фінансування
інвестиційного проекту на умовах концесійної угоди в Україні, реалізацію якого
подано у 6 етапів [39]:
1. На першому
етапі засновується спільне підприємство. Акціонерами можуть бути іноземні
учасники проекту, зокрема консорціум, який займатиметься будівництвом об’єкта,
і українське підприємство, яке володітиме певною часткою акцій СП. Прибуток на
оплачений капітал, як правило, залежить від здатності проекту працювати на
заданому рівні потужності й ефективності та давати гарантовані обсяги
виробленої продукції.
2. На другому
етапі спільне підприємство укладає договір про виконання проекту з державними
підприємствами, що підпорядковані галузевому міністерству України. Ця угода дає
право СП будувати і експлуатувати виробничі потужності протягом певного
терміну, а також закладає основи для визначення цін на продукцію, яка
продаватиметься українському підприємству. Договір про виконання проекту
створює необхідні рамки для забезпечення гарантій повернення коштів. Він може включати,
наприклад, структуру ескроу-рахунків спільного підприємства і джерел
додаткового капіталу, який може бути використаний для покриття обслуговування
боргу у разі, коли грошових потоків проекту недостатньо. Крім того, договір про
виконання проекту визначає, що у разі постійних ситуацій форс-мажору або
невиконання зобов’язань з боку уряду України, українська сторона буде
зобов’язана купити акції компанії проекту з подальшим прийняттям усіх
зобов’язань по боргу СП урядом.
3. На третьому
етапі контракт між спільним підприємством і українським підприємством закладає
основу, на якій українське підприємство купує всю продукцію, яку спроможне
виробити СП. Зобов’язання купівлі деноміновані в іноземній валюті і гарантовані
Міністерством фінансів. Ціна визначається за спеціальною формулою і діє за
умови, що проект виконує зобов’язання щодо мінімального постачання продукції на
українське підприємство. Це забезпечує необхідний грошовий потік для покриття
експлуатаційних витрат, обслуговування боргу та прибуток акціонерам. Ціна на
продукцію визначається кількома способами. Фіксована ціна змінюватиметься лише
з інфляцією і у разі зміни експлуатаційних витрат. Змінна ціна визначається
виходячи з розрахунку задоволення вимог у грошових потоках СП або забезпечення
постійного прибутку акціонерів.
4. На четвертому
етапі під структуру гарантій договору про виконання проекту і потоки прибутків
СП згідно з договором про продаж забезпечується необхідне фінансування для
зведення об’єкта. Це включає внесок акціонерів у вигляді оплаченого капіталу. Борг
використовується для здійснення платежів СП за контрактом на будівництво. Крім
того, необхідно профінансувати всі витрати, включаючи комісійні зі страхування
експортного кредиту і сплату відсотків під час періоду будів- ництва.
5. На п’ятому
етапі тільки-но будівництво нового виробництва завершиться і в перший час
роботи продукція почне надходити українському підприємству, останнє здійснює
платежі на рахунок СП у агента ескроу, що діє від імені кредиторів.
Операційний
компонент ціни використовується СП для покриття операційних витрат, капітальні
витрати відшкодовуються на резервному рахунку обслуговування боргу, а 50% від
прогнозованої суми дивідендів переводиться на дивідендний ескроу-рахунок. Залишок
поповнює резервний рахунок обслуговування боргу. Крім резервного рахунку і
дивідендного ескроу-рахунку СП зобов’язується зберігати певний капітал на
допоміжному ескроу-рахунку, щоб гарантувати наступні платежі по боргу в
будь-який час. На стадії будівництва фінансування здійснюється за рахунок
комерційного кредиту, а на стадії експлуатації шляхом банківського переказу або
через резервний рахунок обслуговування боргу. Допоміжний ескроу-рахунок дає
кредиторам попередження про проблеми на СП щонайменше за шість місяців. Українська
сторона може погодитися фінансувати цей рахунок через субординований кредит, що
надається спеціальним фондом і гарантований Міністерством фінансів спільному
підприємству у разі, якщо його фінансування з інших джерел недостатнє. Це
положення зберігається доти, поки не досягнута платоспроможність проекту. Платоспроможність
вважається такою, що наступила, тоді, коли капітал на резервному рахунку
обслуговування боргу дорівнюватиме сумі обслуговування боргу за наступні
дванадцять місяців. Дивіденди не знімаються з ескроу-рахунку до тих пір, поки
сума боргу не буде повністю покрита, крім випадку, коли акціонери замінюють
зняті суми безвідзивним акредитивом, який може бути використаний у разі
неадекватного фінансування допоміжного ескроу-рахунку фондом усередині СП. Це
фактично означає, що відповідальні за роботу підприємства акціонери приймають
високий рівень фінансового ризику проекту.
6. Шостий етап
починається після закінчення певного періоду експлуатації, коли борг повністю
погашений, українська сторона має право викупити акції СП, таким чином
переводячи проект у власність України.
Рис.3.2 Схема
"Побудувати - Експлуатувати - Передати у власність"
Якщо проект не завершений,
то СП не зможе отримати прибутки для обслуговування боргу. Цей ризик
приймається Україною через зобов’язання надати субординований кредит для
здійснення платежів з обслуговування боргу до настання платоспроможності. Хоч
Україна і приймає цей ризик, він компенсується через штрафи згідно з укладеним
контрактом на будівництво. Сума їх повинна покривати витрати навіть у разі
крайніх затримок.
Ризик експлуатації
частково пом’якшується за допомогою ескроу-рахунків. Наприклад, не виключена
вимога з боку інвестора, що договір про субординований кредит діє до тих пір,
поки проект не дасть грошових потоків, достатніх для обслуговування боргу
протягом наступних 18 місяців. Більш того, дивіденди можуть бути виплачені
акціонерам до нагромадження резерву, рівного сумі боргу тільки у разі, якщо з
їхнього боку відкриті акредитиви, що слугують гарантією забезпечення резерву. Така
структура дає кредиторам можливість використати дивіденди для погашення
заборгованості у випадках, якщо проект стикається з проблемами під час
реалізації.
Детальний аналіз
грошових потоків покаже, який час СП повинно безперебійно працювати на певному
рівні потужності, щоб не поставити під загрозу обслуговування боргу. Якщо
підприємство не забезпечує випуск продукції на необхідному рівні, то зобов’язання
надавати субординований кредит залишатиметься в силі. Цей ризик мінімальний,
якщо укладена страхова угода покриває ризик припинення виробництва і проблеми в
реалізації продукції.
За такої схеми
організації проектного фінансування Україна приймає на себе ризики через
зобов’язання надати субординований кредит до досягнення проектом
платоспроможності. У свою чергу цей ризик значною мірою покривається гарантіями
підрядника і його участю в акціонерному капіталі проекту, що дає Україні
впевненість в ефективній експлуатації підприємства. Ця впевненість
підкріплюється страхуванням можливих перебоїв у виробництві, яке можна легко
отримати для проекту за участю держави.
Одним із багатьох
шляхів залучення додаткових коштів в діяльність компанії є проектне фінансування
за допомогою експортно-кредитних агенцій (далі - ЕКА). Експортні кредити
надаються під страхове покриття ЕКА країни-експортера [31].
Таким чином,
українські підприємства сьогодні мають можливість залучити кредити з Німеччини,
США, Швеції, Данії, Франції, Італії, Канади, Угорщини, Китаю, Чехії та інших
країн терміном від 1 до 10 років.
Серед українських
банків, які пропонують послуги проектного фінансування через ЕКА можна виділити
такі: АППБ "Аваль", ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України",
АКБ "ТАС-Комерцбанк", АКІБ "УкрСиббанк" та інші.
Переваги проектного фінансування ЕКА є [78]:
Вигідні відсоткові ставки.
Залучення коштів на довгий
термін із можливістю індивідуального гнучкого графіку погашення.
Можливість надання пільгового
періоду погашення кредиту.
Умови надання експортних кредитів: термін: від 1 до 5 років,
у виняткових випадках до 10 років. Валюта: долари США, євро та інші валюти залежно від
валюти контракту і згоди банка-кредитора.
Сума кредиту: до 85% вартості
зовнішньоторговельного контракту;
Авансовий платіж: від 15% вартості
зовнішньоторговельного контракту сплачується українським імпортером за умовами
контракту.
Відсоткова ставка: узгоджується з
кредитором по кожному проекту (на базі LIBOR / EURIBOR).
Додаткові витрати:
комісія за надання кредиту - 1%
від суми кредиту (разова);
комісія за зобов'язання (близько
0,5% річних від невикористанної частини кредиту);
комісія іноземного банку за
організацію/управління (разова, складає близько 0,5-1% від суми кредиту);
юридичні витрати (можливі, але
не обов'язкові).
Страхова премія: її розмір встановлюється
ЕКА країни-кредитора і залежить від країни імпортера, суми кредиту, терміну
кредиту, предмету контракту тощо. Сплата страхової премії може бути здійснена
за рахунок кредиту (повністю або частково), імпортером або за погодженням з
експортером.
Орієнтовна загальна вартість
довгострокових іноземних кредитів з урахуванням відсотків, комісійних витрат та
страхової премії складає для позичальника від 10% річних.
Рис.3.3 Схема довгострокового іноземного проектного фінансування під гарантії ЕКА [78]
Проектне фінансування - це такий
тип боргового фінансування, при яко-му сам проект є єдиним
або основним способом обслуговування боргових зо-бов'язань,
як правило, без залучення додаткових фінансових джерел. Проектне фінансування
характеризується особливим способом забезпечення реальності отримання
запланованого грошового потоку за проектом. Воно досягається шляхом виявлення і
розподілу всього комплексу пов'язаних з проектом ризиків між всіма учасниками
проекту [56].
Основними
принципами зменшення ризиків проектного фінансування є розробка кореляційно -
регресійних моделей та екстраполяційне прогнозування на період проекту основних
фінансових показників [53]:
рівня споживчої та
товарної інфляції;
рівня облікової
ставки Національного банку (мінімальна вартість грошей в країні);
рівень
безризикової ставки доходності фінансового ринку (за рівнем доходності
державних облігацій внутрішнього боргу);
рівень кредитних
та депозитних банківських ставок.
На основі
проведених в дипломному дослідженні розрахунків (рис. Д.1-Д.3 Додатку Д та табл.
Д.2 - Д.3 додатку Д) в проекті спрогнозовані рівні бар’єрних ставок
дисконтування, які є опорними для розрахунків дисконтованої ефективності показників інвестиційного проекту.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11
|
