Методи проектного фінансування 
На рис. Б.1 - Б.7 Додатку
Б наведені результати аналізу макропоказників економіки України у першому
півріччі 2009 року порівнянні з 2007 та 2008 роками. Як показує спільний аналіз
графіків рис. Б.1 - Б.7 Додатку Б: загальний обсяг капітальних інвестицій в Україні
у 2009 році знизився на - 44% відносно рівня 2008 року, оскільки значна частка
підприємств знизила обсяги виробництва чи зупинилася за причиною кризи попиту
на їх продукцію; у 2009 році значно зросла кількість збиткових підприємств та
знизився рівень рентабельності діяльності прибуткових підприємств, в результаті
чого значно скоротився рівень джерел інвестування за рахунок власних коштів
підприємств; рівень іноземного інвестування у 2009 році зріс на 6% відносно
рівня іноземного інвестування у 2008 році, тобто як джерело проектного
інвестування цей фінансовий потік в Україну не зменшився, хоча його відносна
частка не перевищує 4,0%.
Таким чином, під
впливом наслідків світової фінансово-економічної кризи 2008 - 2009 років в
Україні різко зменшились обсяги можливих джерел проектного фінансування, тому в
умовах дефіциту джерел ресурсів різко виріс попит на якісну підготовку
матеріалів обгрунтування ефективності проектного фінансування та заходів
зменшення ризиків проектного фінансування.
Переважаючою
тенденцією розвитку проектного фінансування в про-мислово розвинених країнах є
використання всієї гами джерел і методів фінан-сування інвестиційних проектів [56]:
капітальних та
фінансових інвестицій, включаючи іноземні інвестиції;
банківських
кредитів;
первинних та
додаткових емісій акцій;
пайових внесків в
створювані проектні підприємства;
фірмових кредитів;
облігаційних позик;
фінансового
лізингу;
власних коштів
компаній (амортизаційних фондів та нерозподіленого прибутку);
концесійних
інвестицій.
В окремих випадках
можуть використовуватись також державні кошти (частіше в завуальованій формі -
у вигляді гарантій і податкових пільг).
На сьогоднішній
час джерелами проектного фінансування в Україні можуть виступати:
а) комерційні
банки згідно Закону України „Про банки та банківську діяльність” [6] ;
б) комерційні
підприємства згідно Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок" [7],
а також Закону України „Про акціонерні товариства” [9] ;
в) лізингові
фінансові компанії згідно Закону України „Про фінансові послуги та державне
регулювання ринків фінансових послуг„ [14] та Закону України „Про фінансовий
лізинг” [13] ;
г) інвестиційні
фонди та компанії з управління активами згідно Закону України „Про інститути
спільного інвестування” [4] ;
д) недержавні
пенсійні фонди згідно
Закону України „Про недержавне пенсійне страхування" [12] ;
е) фонди
фінансування будівництва згідно закону України „ Про фінансо-во-кредитні
механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю"
[8] ;
ж) державні
установи (включаючи іноземні державні установи), міжна-родні фінансові фонди,
юридичні особи (підприємства, установи) та приватні особи згідно Законів
України „Про інвестиційну діяльність” [2] та „Про режим іноземного
інвестування” [3] ;
з) іноземні
інвестори - концессіонери згідно Закону України „Про конце-сії" [11] та
Закону України „Про концесії на будівництво та експлуатацію авто-мобільних
доріг" [10].
Вплив законодавчо
- нормативного регулювання на створення джерел проектного фінансування в
Україні здійснюється залежно від наявності:
вільного чи
обмеженого права інвестування коштів в проектне фінансування;
створення державою
цивілізованого ринку функціонування цінних паперів, як одних з основних джерел
проектного фінансування;
законодавчого
захисту прав інвестора на інвестовані кошти та прав на повернення інвестиції,
прав на отримання доходів та їх репатріацію за кордон (для іноземних інвесторів);
В Україні на
сучасному етапі ці вимоги реалізовані в 3-х основних зако-нах:
Закон України „Про
інвестиційну діяльність” [2] ;
Закон України „Про
режим іноземного інвестування” [3] ;
Закон України "Про цінні папери та фондовий ринок" [7] ;
1. Так, Закон
України „Про інвестиційну діяльність” [2] - встановлює що в Україні інвестиціями
є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти
підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток
(доход) або досягається соціальний ефект.
Такими цінностями
можуть бути:
кошти, цільові
банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;
рухоме та нерухоме майно (будинки,
споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);
майнові права інтелектуальної
власності;
сукупність технічних,
технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної
документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того
чи іншого виду виробництва, але не запатентованих ("ноу-хау");
права користування землею,
водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;
Інвестиції у відтворення
основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів здійснюються у
формі капітальних вкладень.
Інвестиційна діяльність
здійснюється на основі:
інвестування, здійснюваного
громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками
і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими
юридичними особами, заснованими на колективній власності;
державного інвестування,
здійснюваного органами влади і управління України, Кримської АРСР, місцевих Рад
народних депутатів за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і
позичкових коштів, а також державними підприємствами і установами за рахунок
власних і позичкових коштів;
іноземного інвестування,
здійснюваного іноземними громадянами, юридичними особами та державами;
спільного інвестування,
здійснюваного громадянами та юридичними особами України, іноземних держав.
Об'єктами інвестиційної діяльності
можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх
галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади,
науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а
також майнові права.
Об'єктами інвестиційної
діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування
спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від
фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування
будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування
будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування,
недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а
також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром
виступає одиниця такої нерухомості.
Суб'єктами (інвесторами і
учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи
України та іноземних держав, а також держави.
Розміщення інвестицій у
будь-яких об'єктах, крім тих, інвестування в які заборонено або обмежено цим
Законом, іншими актами законодавства України, визнається невід'ємним правом
інвестора і охороняється законом.
Інвестор самостійно визначає
цілі, напрями, види й обсяги інвестицій, залучає для їх реалізації на
договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі
шляхом організації конкурсів і торгів.
За рішенням інвестора права
володіння, користування і розпорядження інвестиціями, а також результатами їх
здійснення можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку,
встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними
самостійно на основі договорів.
Для інвестування можуть бути
залучені фінансові кошти у вигляді кредитів, випуску в установленому
законодавством порядку цінних паперів і позик.
Інвестор має право володіти,
користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи
реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до
законодавчих актів України.
Інвестор у випадках і порядку,
встановлених законодавством України, зобов'язаний:
подати фінансовим органам
декларацію про обсяги і джерела здійснюваних ним інвестицій;
одержати необхідний дозвіл або узгодження
відповідних державних органів та спеціальних служб на капітальне будівництво;
Основним правовим документом,
який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір
(угода).
Укладання договорів, вибір
партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських
взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною
компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.
Інвестиційна діяльність може
здійснюватись за рахунок:
власних фінансових ресурсів
інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від
аварій, стихійного лиха, грошові нагромадження і заощадження громадян,
юридичних осіб тощо);
позичкових фінансових коштів
інвестора (облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити);
залучених фінансових коштів
інвестора (кошти, одержані від продажу акцій, пайові та інші внески громадян і
юридичних осіб);
бюджетних інвестиційних
асигнувань;
безоплатних та благодійних
внесків, пожертвувань організацій, підприємств і громадян.
Держава гарантує стабільність
умов здійснення інвестиційної діяльності, додержання прав і законних інтересів
її суб'єктів.
Захист інвестицій - це комплекс
організаційних, технічних та правових заходів, спрямованих на створення умов,
які сприяють збереженню інвестицій, досягненню цілі внесення інвестицій,
ефективній діяльності об'єктів інвестування та реінвестування, захисту законних
прав та інтересів інвесторів, у тому числі права на отримання прибутку (доходу)
від інвестицій.
Держава гарантує захист
інвестицій незалежно від форм власності, а також іноземних інвестицій. Захист
інвестицій забезпечується законодавством України, а також міжнародними
договорами України. Інвесторам, у тому числі іноземним, забезпечується
рівноправний режим, що виключає застосування заходів дискримінаційного
характеру, які могли б перешкодити управлінню інвестиціями, їх використанню та
ліквідації, а також передбачаються умови і порядок вивозу вкладених цінностей і
результатів інвестицій.
З метою забезпечення
сприятливого та стабільного інвестиційного режиму держава встановлює державні
гарантії захисту інвестицій.
Державні гарантії захисту
інвестицій - це система правових норм, які спрямовані на захист інвестицій та
не стосуються питань фінансово-господарської діяльності учасників інвестиційної
діяльності та сплати ними податків, зборів (обов'язкових платежів). Державні
гарантії захисту інвестицій не можуть бути скасовані або звужені стосовно
інвестицій, здійснених у період дії цих гарантій.
Інвестиції не можуть бути
безоплатно націоналізовані, реквізовані або до них не можуть бути застосовані
заходи, тотожні за наслідками. Такі заходи можуть застосовуватися лише на
основі законодавчих актів України з відшкодуванням інвестору в повному обсязі
збитків, заподіяних у зв'язку з припиненням інвестиційної діяльності. Порядок
відшкодування збитків інвестору визначається в зазначених актах.
2). Закон України
„Про режим іноземного інвестування” [3] визначає:
а) іноземні інвестори - це суб'єкти,
які провадять інвестиційну діяльність на території України, а саме:
юридичні особи, створені
відповідно до законодавства іншого, ніж законодавство України;
фізичні особи - іноземці, які не
мають постійного місця проживання на території України і не обмежені у
дієздатності;
іноземні держави, міжнародні
урядові та неурядові організації;
інші іноземні суб'єкти
інвестиційної діяльності, які визнаються такими відповідно до законодавства
України;
б) іноземні інвестиції - це цінності,
що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності
відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення
соціального ефекту;
Іноземні інвестиції можуть
здійснюватися у вигляді:
іноземної валюти, що визнається
конвертованою Національним банком України;
валюти України - при
реінвестиціях в об'єкт первинного інвестування чи в будь-які інші об'єкти
інвестування відповідно до законодавства України за умови сплати податку на
прибуток (доходи);
будь-якого рухомого і нерухомого
майна та пов'язаних з ним майнових прав;
акцій, облігацій, інших цінних
паперів, а також корпоративних прав (прав власності на частку (пай) у
статутному фонді юридичної особи, створеної відповідно до законодавства України
або законодавства інших країн), виражених у конвертованій валюті;
грошових вимог та права на
вимоги виконання договірних зобов'язань, які гарантовані першокласними банками
і мають вартість у конвертованій валюті, підтверджену згідно з законами (процедурами)
країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;
будь-яких прав інтелектуальної
власності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами
(процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями, а також
підтверджена експертною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на території
України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки,
знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо;
прав на здійснення господарської
діяльності, включаючи права на користування надрами та використання природних
ресурсів, наданих відповідно до законодавства або договорів, вартість яких у
конвертованій валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни
інвестора або міжнародними торговельними звичаями;
Іноземні інвестиції можуть
здійснюватися у таких формах:
часткової участі у
підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними і фізичними
особами, або придбання частки діючих підприємств;
створення підприємств, що
повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених
підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих
підприємств повністю;
придбання не забороненого
законами України нерухомого чи рухомого майна, включаючи будинки, квартири,
приміщення, обладнання, транспортні засоби та інші об'єкти власності, шляхом
прямого одержання майна та майнових комплексів або у вигляді акцій, облігацій
та інших цінних паперів;
придбання самостійно або за
участю українських юридичних або фізичних осіб прав на користування землею та
використання природних ресурсів на території України;
придбання інших майнових прав;
господарської (підприємницької) діяльності
на основі угод про розподіл продукції;
в інших формах, які не
заборонені законами України, в тому числі без створення юридичної особи на
підставі договорів із суб'єктами господарської діяльності України.
Для іноземних інвесторів на
території України встановлюється національний режим інвестиційної та іншої
господарської діяльності, за винятками, передбаченими законодавством України та
міжнародними договорами України.
Для окремих суб'єктів
підприємницької діяльності, які здійснюють інвестиційні проекти із залученням
іноземних інвестицій, що реалізуються відповідно до державних програм розвитку
пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери і територій, може
встановлюватися пільговий режим інвестиційної та іншої господарської діяльності.
Іноземні інвестиції в Україні не
підлягають націоналізації. Державні органи не мають права реквізувати іноземні
інвестиції, за винятком випадків здійснення рятівних заходів у разі стихійного
лиха, аварій, епідемій, епізоотій. Зазначена реквізиція може бути проведена на
підставі рішень органів, уповноважених на це Кабінетом Міністрів України.
У разі припинення інвестиційної
діяльності іноземний інвестор має право на повернення не пізніше шести місяців
з дня припинення цієї діяльності своїх інвестицій у натуральній формі або у
валюті інвестування в сумі фактичного внеску (з урахуванням можливого зменшення
статутного фонду) без сплати мита, а також доходів з цих інвестицій у грошовій
чи товарній формі за реальною ринковою вартістю на момент припинення
інвестиційної діяльності, якщо інше не встановлено законодавством або
міжнародними договорами України.
Іноземним інвесторам після
сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів гарантується
безперешкодний і негайний переказ за кордон їх прибутків, доходів та інших
коштів в іноземній валюті, одержаних на законних підставах внаслідок здійснення
іноземних інвестицій.
Державна реєстрація іноземних
інвестицій здійснюється Урядом Автономної Республіки Крим, обласними, Київською
та Севастопольською міськими державними адміністраціями протягом трьох робочих
днів після фактичного їх внесення у порядку, що визначається Кабінетом
Міністрів України.
Незареєстровані іноземні
інвестиції не дають права на одержання пільг та гарантій, передбачених цим
Законом.
Установчі документи підприємств
з іноземними інвестиціями повинні містити відомості, передбачені законодавством
України для відповідних організаційно-правових форм підприємств, а також
відомості про державну належність їх засновників (учасників).
Майно, що ввозиться в Україну як
внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємств з іноземними
інвестиціями (крім товарів для реалізації або власного споживання),
звільняється від обкладення митом.
При цьому митні органи
здійснюють пропуск такого майна на територію України на підставі виданого
підприємством простого векселя на суму мита з відстроченням платежу не більш як
на 30 календарних днів з дня оформлення ввізної вантажної митної декларації.
Вексель погашається і ввізне
мито не справляється, якщо у період, на який дається відстрочення платежу,
зазначене майно зараховане на баланс підприємства і податковою інспекцією за
місцезнаходженням підприємства зроблена відмітка про це на примірнику векселя.
Якщо протягом трьох років з часу
зарахування іноземної інвестиції на баланс підприємства з іноземними
інвестиціями майно, що було ввезене в Україну як внесок іноземного інвестора до
статутного фонду зазначеного підприємства, відчужується, у тому числі у зв'язку
з припиненням діяльності цього підприємства (крім вивезення іноземної
інвестиції за кордон), підприємство з іноземними інвестиціями сплачує ввізне
мито, яке обчислюється виходячи з митної вартості цього майна, перерахованої у
валюту України за офіційним курсом валюти України, визначеним Національним
банком України на день здійснення відчуження майна.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11
|
