Реферат: Місце України в світовому сільському господарстві. Шляхи переходу до ринкової економіки

В даний час соняшник на Будапештській товарній біржі (березневий ф'ючерс) котирується по $260/т ЕХW, французький на FOB Атлантика — по $285-287/т (січень-лютий). В той же самий час аргентинський соняшник нового врожаю 1999 р. з поставкою у квітні пропонується не дорожче $210/т FOB і $185 ЕХW Аргентина. Гадаємо, зго­дом ціни знизяться ще більше.

Найліквіднішим і найпривабливішим товаром се­ред трейдерів, переробних підприємств та експор­терів залишався соняшник. У січні ціни попиту на соняшник з боку українських масложирових комбінатів перевищили рівень цін попиту закор­донних покупців. Деякі з постачальників перероб­них підприємств готові найближчим часом плати­ти до $250/т СРТ, аби соняшник стабільно поста­влявся на підприємство.

Експорт соняшнику з листопада знижувався. Іно­земні покупці слідом за зниженням світових цін на соняшникову олію і насіння соняшнику знизи­ли закупівельні ціни, незважаючи на стабільний попит з їхнього боку і дефіцит насіння на внутрішньому ринку. Наприкінці січня ці ціни складали в середньому $210-220/т СРТ і 225-235/т FOB. Ціни пропозиції на $5-10 перевищували ціни попиту.

Незважаючи на те, що частіше всього внутрішні покупці пропонували для закупівель аналогічні ціни (на СРТ), досить часто вони йшли на підви­щення ціни, якщо партія виявлялася реальною. попитом користувалися будь-які партії, навіть найменші.

Переробка соняшнику врожаю 1998/99 МР в Ук­раїні вже значно перевищила показники поперед­нього сезону: це ж можна сказати і про експорт.

Однак обсяги переробки залишаються досить ви­сокими, у той час як експорт падає. Обсяги пропо­зиції соняшнику на внутрішньому ринку падають катастрофічно, а показники продажу соняшнику виробниками за жовтень-грудень 1998 р. нижчі, ніж торік. Це вказує на дві тенденції.

Зараз виробники і трейдери пропонують соняш­ник по $210-220/т EXW. Однак реальні продажі відбуваються за ціною, нижчою на 10-12 доларів. Дуже часто вирішальну роль у продажі врожаю за низькими цінами грає адміністративне регулю­вання ринку місцевою владою, хоча, наприклад, соняшник із Пенсійного фонду продається дуже недешево.

Україна: експорт насіння соняшнику, 1996/97, 1997/98 та 1998/99 р.р., тис.т.

Рослинні олії

На світовому ринку рослинних олій також фіксується тенденція до зниження цін. У Європі найбільшим ринком олій є порт Роттердам, де олії продають із терміналів і суден. Тут ціни знижува­лися, насамперед, під впливом зниження вартості соєвої олії на Чиказькій біржі СВОТ, загальмова­ного попиту і зниження цін на вихідну сировину -насіння олійних. Завдяки тому, що привабливість соєвої олії (особливо із США) була в ціновому плані вищою, ніж інших олій, споживачі більш охоче її купували. Відповідно запаси інших олій у Роттердамі стали зростати, а от соєвої, незважаю­чи на привабливу пропозицію, продовжували за­лишатися на низькому рівні.

Ціни на соняшникову олію знаходилися на рівні $605-610/т FOB Роттердам (лютий-березень) і $590-595/т FOB Атлантичне узбережжя Європи (січень-березень). Ціни на соняшникову олію інертніші порівняно з цінами на насіння, однак і вони, швидше за все найближчим часом будуть знижуватися.

Соняшникова олія

І об'єми переробки насіння, і виробництво соняшникової олії в нинішньому сезоні в Україні вирос­ли. Це пов'язано як із більш раннім надходжен­ням на ринок насіння, так і з кращою підготов­леністю споживачів і трейдерів до початку сезо­ну. Відповідно, виросло і виробництво соняшни­кової олії. Незважаючи на зростання виробництва олії, внутрішні ціни на неї в січні також зростали. Це було пов'язано з ростом закупівельних цін підприємств. Ціни пропозиції сирої олії на­прикінці січня складали 2300-2400 грн./т (до 2600 грн./т) EXW, підвищившись за місяць на 4-5 %. Якщо у попередні місяці спостерігався високий попит на олію з боку закордонних покупців, то у січні, в зв'язку з падінням світових цін на рос­линні олії, він значно зменшився. Тому багато підприємств активніше стали працювати з внутрішніми покупцями. Тут виникли дві незруч­ності:

·           проблеми з одержанням грошей за поставлений товар;

·           дрібні обсяги відвантажень, як правило, у межах 50-200 т, тому що на великі обсяги у внутрішніх покупців просто не було грошей.

З іншого боку, попит із боку харчової промисловості України на соняшникову олію залишався стабільним, так що найближчим часом поставки олії на маргаринові і майонезні заводи можуть навіть вирости.

Ціни внутрішніх покупців соняшникової олії на­прикінці січня складали 2150-2300 грн./т ЕХW, причому дрібні партії нерідко купувалися дорож­че великих. Експортні ціни попиту за січень впа­ли з $620/т FOB до $575/т. Ціни експортних про­позицій нерідко на 10 % перевищували ціни попи­ту, знаходячись між 2-х тенденцій: росту внутрішніх  цін  і  зниження  експортних. Стабільними залишалися лише ціни пропозиції сирої соняшникової олії при постачаннях у Росію й інші країни колишнього СРСР: $620-630/т DAF.

Ціни на внутрішньому ринку найближчим часом можуть стабілізуватися або сповільнити зростання, знаходячись між тенденціями зни­ження обсягів виробництва і росту закупівельних цін переробних підприємств та зниженням попиту і падінням цін попиту з боку експортерів. Яка з цих 2-х тенденцій виявиться сильнішою, буде за­лежати від реальних обсягів пропозиції насіння соняшнику на внутрішньому ринку і подальшого руху цін на світовому ринку.

Україна: експорт соняшникової олії, 1996/97, 1997/98 та 1998/99 р.р., тис.т.

Протягом останніх 2-х декад січня на основних біржах світу, що торгують цукром, спостерігало­ся різке падіння цін на цей продукт. Ціни опусти­лися на найнижчий за останні 2 роки рівень.

ЗІ грудня білий цукор у Лондоні (березневий ф'ючерс) котирувався по $241,9/т, а 8 січня 1999 року - вже $255,5/т.

У січні внутрішні ціни на цукор в Україні зберіга­ли тенденцію до росту. Причиною того є знижен­ня внутрішньої пропозиції у порівнянні з минулим  сезоном, так і в середині сезону нинішнього після масованих поставок в грудні цукру до Росії. Які досягли 4555 тис. т. що було мінімум у 3 рази вище, ніж у кожний попередній місяць 1998 р. «Зліт» експортних відвантажень пов'язаний з ви­конанням експортерами своїх зобов'язань з поста­чань в рамках безмитної квоти. Початкова квота діяла до ЗІ грудня 1998 р., і були сумніви щодо продовження. Однак, у даний час термін дії квоти продовжено, через що експорт цукру в січні впаде так само різко, як і виріс. У російських комер­сантів не додалося грошей для закупівель цукру в Україні, тому постачання цукру до Росії будуть проводитись, як і колись, невеликими партіями.

Тому, як і в попередні місяці, реально активним ринком збуту цукру залишався лише ринок, орієнтований на внутрішніх споживачів.

Внутрішні ціни пропозиції на цукор у січні скла­дали 930-1050 грн./т EXW. Як і раніше, найбільшим попитом користувалися автомобільні партії цукру. Попит на них складав 900-950 грн./т, у той час як найбільш часто зустрічалися пропо­зиції за ціною, не нижчою за 940 грн./т. Цукор із Держрезерву пропонувався по верхній ціновій планці (до 980 грн./т).

Експортний попит, хоч і мав місце, але залишався млявим, що було пов'язано, насамперед, із дос­татністю пропозиції цукру на внутрішньому ринку Росії і відсутністю коштів у російських комерсантів для його закупівель в нашій країні. Мало того, після «гарячого» грудня середні експортні ціни пропозиції знизилися з $325/т DAF до $315-320/т. Якщо врахувати, що «рекомендовані» Дерзовнішінформом ціни складають $300-325/т DAF, а ціни попиту іноді знаходяться нижче 270$/т. найближчим часом експортні ціни пропозиції продовжать знижуватися.

Що стосується цін внутрішніх, то вони продов­жать зростати, однак неактивно. Можливі їхні по­тижневі коливання в обидва боки залежно від надходження на ринок нових партій товару від трейдерів, особливо тих. що отримали їх по барте­ру або за борги, та від попиту з боку експортерів.

Розділ 3. Шляхи входження України в ринкову економіку.

Вихід з аграрної кризи, яку переживає сільське господарство України, можливий через послідовне здійснення аграрної реформи, що включає широкий спектр заходів. Цими заходами має бути передбачено:

1.   виявлення та подолання причин, які призвели до кризи;

2.   створення  умов для нормального економічного зростання сільського господарства України.

Щоб не допустити помилок при проведенні аграрної реформи в країні, важливо грунтовно вивчити та врахувати вже набутий досвід функціонування аграрного сектора в країнах з розвинутою ринковою економікою (США, ФРН, Фінляндія та ін.). які до функціонування існуючої системи ефективного ведення сільськогосподарського виробництва йшли не один десяток років. Так. Наприклад, для досягнення рубежу надою молока на рівні 3200 кг (1960 р.) США потрібно було близько 20 років (у 1940 р. – 2100 кг), 4400 кг – 10 років (1970 р.), 5400 кг – 10 років (1980 р.) та нинішнього (понад 6400 кг) – майже 10 років.

Цей приклад, що умови ринкової економіки ще не є гарантом різкого зростання продуктивності праці в сільськогосподарському виробництві, але вони – неодмінна основа чи базис для створення механізму задоволення інтересів товаровиробників, що в кінцевому підсумку сприяє ефективному функціонуванню аграрного сектора економіки.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6