4 Женевські конвенції 12 серпня 1949 р

1. Про поліпшення долі поранених та

хворих у діючих арміях.

2. Про поліпшення долі поранених,

хворих та осіб зі складу збройних сил

на морі, які потерпіли корабельну аварію. Забезпечують захист поранених, хворих які користуються заступництвом і захистом їм надається термінова мед. допомога і догляд як і власним пораненим; померлі – розпізнаються, смерть констатується спеціалістами; регламентують захист духовного та медичного персоналу, обладнання та споруд які користуються розпізнавальною емблемою Червоного Хреста та Півмісяця і потрапивши до ворога повинні мати можливість виконувати свої функції, не залучені до цього репатріюються.

3. Про поводження з військовополоненими. Визначає статут комбатанта(військовослужбовця який може стати військовополоненим; регламентує забезпечення їх їжею, одягом житлом, медичною допомогою без примусу до небезпечних робіт та діяльності військового характеру. Звільнення після військових дій. Важкохворі та тяжкопоранені репатрійовуються негайно.

4. Про захист цивільного населення під час війни. Захист особи яку зачепив збройний конфлікт у країні ворога та на окупованій території; їх право на повагу до їх особистості, честі, сімейних прав, релігійних переконань, обрядів, звичок та звичаїв; заборона депортації, вигнання та примусового залучення до праці і особливо неповнолітніх; дозволеність покидати країну ворога

Знак ЦО рівносторонній блакитний трикутник на оранжевому фоні.

Знак для споруд, що несуть в собі небезпечні сили – у вигляді трьох кіл, яскраво-оранжевого кольору на відстані одне від одного рівній одному радіусу.

2-    Додаткові протоколи 8 червня 1977 р.

1. Протокол–стосується міжнарод збройних конфліктів: ст.36 –використання нових видів зброї; ст.37 -заборона віроломства і дозвіл військових хитростей; ст.52 – захист цивільних об’єктів, що не можуть бути об’єктом нападу; ст.53 –захист культурних цінностей і місць відправлення культу; ст.59 –місцевість, що не обороняється, при передчасному повідомленні будь який населений пункт окуповується противною стороною при відсутності там комбанантів та бойових засобів; ст.61 дає визначення цивільної оборони її завдань і основних термінів; ст. 62 –загальний захист організацій ЦО; ст. 63 –ЦО на окупованих територіях та міжнародний розпізнавальний знак ЦО; ст.76 та 77 – захист жінок і дітей які користуються собливою повагою і забезпечуються захистом; ст. 78 розглядає питання евакуації дітей яка неможлива без письмової згоди батьків або опікунів і проводиться під наглядом при заповненні анкети з фотографіями, які надсилаються до Центр.довід.агентств Між. Ком. Черв. Хреста

2-гий Протокол ст. 4 - гарантії гуманного звернення; ст.6 – карне переслідування може бути лише на основі рішення суду у присутності звинуваченого, який не може бути змушеним у дачі показань проти самого себе; ст9. – захист медичного та духовного персоналу; ст13. – захист цивільного населення, яке не може бути об’єктом нападу і над ним заборонено насильство; ст. 14 – захист об’єктів, необхідних для виживання цивільного населення (продукти, вода, посіви, підприємства). ст. 15 – захист установок і споруджень утримуючих небезпечні сили. (греблі, дамби, атомні електростанції). ст.16 – захист культурних цінностей і місць відправлення культу

органи виконавчої влади всіх рівнів, до компетенції яких віднесено функції ЦО

органи повсякденного управління процесами захисту населення у складі міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкованості.

сили і засоби, призначені для виконання завдань ЦО

фонди фінансових, медичних, матеріально-технічних ресурсів, передбачених на випадок надзвичайних ситуацій

системи зв’язку, оповіщення й інформаційного забезпечення

Центральний орган виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій і у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи

курси і навчальні заклади підготовки і передпідготовки фахівців та населення з питань Цивільної оборони

служби Цивільної оборони.

територіальний принцип - полягає у у створенні ЦО у масштабі держави і на територіях відповідно до адміністративно-територіального поділу.

виробничий - в організації і функціонування ЦО у всіх галузях зайнятості населення

Органи управління зі справ ЦО, що входять до складу державних адміністрацій, є підрозділами подвійного підпорядкування.

Закон і положення про ЦО визначають повноваження органів органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ і організацій з питань ЦО

Відповідальність за організацію і стан ЦО несе начальник ЦО – перший керівник

Створються штатні органи управління ЦО на правах основних підрозділів адміністрації підприємства або призначаються окремі штатні працівники.

На радіаційно та хімічно-небезпечних об’єктах та тих які залучаються до виконання завдань ЦО незалежно від чисельності працівників призначається штатний працівник

розробка, створення і впровадження локальної системи виявлення зараження й

оповіщення населення у випадку аварії

створення й оснащення й утримання спеціалізованих формувань, готових до ефективних дій у НС

Створюються відповідно до Закону України “Про війська цивільної оборони”

підпорядковані штабу ЦО України

формуються відповідно до Закону України “Про війська цивільної оборони”;

у центральних – за рішенням Кабміну за представленням міністерств та погоджені з МЧС

у АР Крим, областях, Києві та Севастополі – відповідно до чинного законодавства

на об’єктах господарювання – керівництвом при узгодженні з МЧС

на підприємствах, установах і організаціях незалежно від форм власності у порядку визначеному Кабміном

зараховують працездатних громадян, за винятком жінок, які мають дітей у віці до восьми років та військовозобов’язаних

окремий підрозділ оснащений технікою

загального призначення

забезпечення (служб ЦО)

територіальні

об’єктові

державному

регіональному

районному (міському)

об’єктовому

координація діяльності

участь у формуванні і реалізації державної політики у галузі техногенно-екологічної безпеки.

організація керівництво проведенням робіт з ліквідації НС

Режим повсякденного функціонування (нормальні умови)

Режим підвищеної готовності (істотне погіршення обстановки)

Режим надзвичайної ситуації (у випадку виникнення НС)

Режим надзвичайного становища (вводиться відповідно до законів України)

Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій. Постанова Кабінету Міністрів України від 15 липня 1998 р. “Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій”

Небезпечне природне явище —подія природного походження або результат природних процесів, які за своєю інтенсивністю, масштабом поширення і тривалістю можуть уражати людей, об'єкти економіки та довкілля.

Потенційно небезпечний об'єкт - об'єкт, на якому використовуються, переробляються, зберігаються або транспортуються небезпечні радіоактивні, пожежовибухові речовини та біологічні препарати, гідротехнічні й транспортні споруди, транспортні засоби, а також інші об'єкти, що створюють реальну загрозу виникнення надзвичайної ситуації.

Аварія — подія техногенного характеру, що створює на об'єкті або території загрозу для життя і здоров'я людей і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи завдає шкоди довкіллю.

Катастрофа

—        велико масштаб-

на аварія чи інша подія, що призводить до тяжких трагічних наслідків.

природного характеру небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні явища, деградація ґрунтів, природні пожежі, зміна стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність зміна стану водних ресурсів та біосфери тощо.

техногенного характеру - транспортні аварії пожежі, неспровоковані вибухи чи загрози, аварії з викидом небезпечних чинників, раптове руйнування споруд та будівель, аварії на інженерних мережах і спорудах, гідро-динамічні аварії на греблях, дамбах тощо.

соціально-політичного характеру, пов'язані з протиправними діями терористичного і анти конституційного спрямування: утримання важливих об'єктів, ядерних установок і матеріалів, систем зв'язку та телекомунікацій, повітряного чи морського судна, встановлення вибухових пристроїв у громадських місцях, крадіжка зброї, виявлення застарілих боєприпасів тощо

воєнного характеру, пов'язані з наслідками застосування зброї масового ураження або звичайних засобів ураження, під час яких виникають вторинні фактори ураження населення внаслідок зруйнування атомних та гідроелектричних станцій, складів і сховищ радіоактивних й токсичних речовин і відходів, нафтопродуктів, вибухових, сильнодіючих ядучих речовин, токсичних відходів, транспортних та інженерних комунікацій тощо.

раптові (вибухи, транспортні аварії, землетруси і т.д.);

з небезпекою, яка швидко розповсюджується (аварія з викидом СДОР, гідродинамічні аварії з утворенням хвиль прориву, пожежі тощо);

з небезпекою, яка поширюється з помірною швидкістю (аварія з викидом радіоактивних речовин, аварія на комунальних системах, виверження вулканів, повені тощо);

з небезпекою, яка повільно поширюється (аварії на промислових очисних спорудах, посухи, епідемії, екологічні небезпечні явища тощо).

нагромадження відхилень від нормального стану або процесу.

ініціювання надзвичайної події (аварії чи стихійного лиха).

процес надзвичайної події, під час якого відбувається вплив на людей, об'єкти і природне середовище. Практично третя фаза є наслідком і розвитком другої

дії вторинних вражаючих факторів під впливом можливих надзвичайних умов.

ліквідація наслідків надзвичайної ситуації

надзвичайне техногенне навантаження території;

значний моральний та фізичний знос основних виробничих фондів більшості підприємств України;

погіршення матеріально-технічного забезпечення, зниження виробничої і технологічної дисципліни

незадовільний стан збереження, утилізації та захоронення високотоксичних, радіоактивних та побутових відходів

ігнорування економічних факторів, вимог, стандартів

недостатня увага керівників відповідних органів державного управління до проведення комплексу заходів, спрямованих на запобігання надзвичайним ситуаціям природного і техногенного характеру та зниження їх наслідків

відсутність сучасних систем управління небезпечними процесами

низька професійна підготовка персоналу та населення до дій в екстремальних умовах

дефіцит кваліфікованих кадрів

низький рівень застосування прогресивних ресурсозберігаючих і екологобезпечних технологій

небезпечні геологічні явища: землетруси, зсуви, обвали, осипи, просади земної поверхні

небезпечні метеорологічні явища: зливи, урагани, сильні снігопади, сильний град, ожеледь

небезпечні гідрологічні явища: повені, паводки, підвищення рівня ґрунтових вод

природні пожежі лісових та торф’яних масивів

масові інфекції та хвороби людей, тварин, рослин