Нафтова, нафтопереробна й газова промисловість України 
За даними української статистики, за перший
рік компанії "Нафтогаз України" її підприємства добули 17,5 млрд.
кубометрів газу і 3,65 млн. т нафти з газовим конденсатом, що склало відповідно
102,1% і 103,7% від плану. У 2008 році зроблено світлих нафтопродуктів 541,4
тис. т (140% від плану), 328,4 тис. т автомобільні бензини (133,2%), 164,8 тис.
т зрідженого газу (119,2%).
На кінець 2008 р. пробурено 378,3 тис. м
експлуатаційних і розвідувальних шпар (101,4%). Довершено будівництво 119 шпар
при плані 113. Передано в експлуатацію 88 шпар при плані 75. У 2008 р. компанія
виконала майже 94% усього розвідувального буравлення в Україні і відкрила 6
нових родовищ газу, у тому числі: Красноградське в Харківській області,
Кружилівське в Луганської, Верещицьке й Орховицьке у Львівської, Ульяновське в
Дніпропетровській і Северо-Казантипське на шельфі Азовського моря. Результати
геолого-розвідницьких робіт дозволили дати приріст запасів вуглеводнів, що
склав 8,9 млн. т умовного палива (проти 6,6 млн. т за планом).
Структурними підрозділами НАК
"Нафтогаз України" є дочірня компанія "Укргаздобича" (ген.
директор - Рибчич Ілля Йосипович), акціонерне товариство "Укрнафта"
(голова правління - Салмін Олег Володимирович), дочірня компанія
"Укртрансгаз", що очолює Анатолію Андрійович Рудник.
Підприємства "Нафтогаза України"
у 2008 р. року забезпечили транзит 119 млрд. куб. м газу в Західну Європу
(103,57% від плану).
У 2008 р., незважаючи на складне фінансове
становище підприємств галузі, закінчені будівництво і введені в експлуатацію:
газопроводи Керч загальною довжиною 235 км; Сімферополь-Севастополь (51 км); Краматорськ-Донецьк (18 км); Хуст-Сату-Маре (20); друга черга газопроводу
Донецьк-Маріуполь (15 км); Яблунивський газопереробний завод потужністю 87 тис.
т зрідженого газу в рік; пускові комплекси компресорної станції
"Диканьк"; нафтопровід Жулін-Дрогобич (44 км). Крім того, зварено більш 106 км труб і підготовлено до експлуатації 188 км труб нафтопроводу Одес-Броди. Капіталовкладення в об'єкти нафтогазового комплексу перевищили
500 млн. грн.
У 2005-2006 р. були введені в експлуатацію
3 нові газовимірювальні станції: Ужгород (границя зі Словаччиною), Алексеєвка
(з Молдовою), Орлівка (з Румунією).
Заборгованість по зарплаті в галузі до 2008
року досягла 199,2 млн. грн. У результаті прийнятих НАК мір до 1 лютого 2009 р.
на підприємствах компанії ця заборгованість скоротилася до 150,2 млн. грн.
Зокрема, на підприємствах ДК "Укргаздобыч" вона зменшилася на 64,9%,
ОАО "Укрнафта" - на 84,6%, ДК "Укртрансгаз" - на 45,3%. Але
основною причиною боргів по зарплаті залишаються несвоєчасні розрахунки за
поставлені енергоносії.
Науково-технічне забезпечення галузі
здійснюють майже 200 науково-дослідних, навчальних і академічних інститутів,
спеціалізованих наукових центрів, науково-виробничих фірм, конструкторських
бюро. Останнім часом галузь одержала ряд нових, у тому числі високоефективних
розробок. Це - створення й іспит установки комбінованого циклу
"Водолій" із КПД 43%, газотурбінні двигуни нового покоління з КПД
36%, упровадження яких дозволить щорічно заощаджувати до 1 млрд. куб.м газу. Розроблені
також рецептури, технології, організовано виробництво кранового змащення, що
ущільнює, біополімерних реагентів для інтенсифікації роботи шпар, біопрепаратів
для деструкції вуглеводнів з метою очищення територій, забруднених
нафтопродуктами. Здійснено заходи для підвищення ефективності видобутку і
транспортування газу з морських родовищ.
Характерна деталь: з часу створення
"Нафтогаза України" і донині рівень податків для нього й інших
обов'язкових платежів у бюджет увесь час зростав. Компанія задавлена податками.
За словами нового керівника компанії И. Диденко, внутрішній борг за спожитий
газ з початку нинішнього року виріс на 2,6 млрд. грн. і досяг 22 млрд. грн. НАК
заборгував бюджету в нинішньому році 600 млн. грн. Фіскальні органи рахували
можливим заарештувати рахунка підрозділів "Нафтагаза України" у
регіонах, забирати в заставу газ і продавати його по демпінгу, навіть не
залучаючи фахівців компанії. Характерно, що за цей же час бюджетні організації
наробили боргів по газі на мільярд гривень, чому сприяє відсутність цільових
засобів у скарбниці регіонів, незважаючи на багаторазові прохання НАК
забезпечити відповідні асигнування.
Виходить, створена "вулиця з
однобічним рухом", по якій гроші з нафтогазової галузі за допомогою
могутньої податкової "помпи" викачуються в скарбницю, а відтіля на
закупівлю енергоносіїв для державних же установ засобу не виділяються.
"Таким чином, не просто накопичується
внутрішня заборгованість споживачів перед "Нафтогазом України",
нерідко змушеним під тиском регіональної влади відпускати енергоносії
безнадійним боржникам, не тільки ростуть спровоковані внутрішніми неплатежами
борги перед РАО "Газпром", але і під усю нашу стратегічну галузь
закладається міна, - коментує ситуацію И. Диденко. - З нафтогазового сектора
вимиваються оборотні кошти, у підсумку він фізично не в змозі проводити в
належних обсягах геологорозвідку і буравлення, без яких неможлива хоча б
стабілізація запасів енергоносіїв. Так, більшість родовищ на сьогодні виснажено
на 80% і більш, що ставить нас в усі велику залежність від імпортованих
вуглеводнів".
Вихід глава НАК бачить у тім, щоб газ,
нарешті, став повноцінним товаром, сугубо економічною категорією, позбавленої
всіляких політичних "домішок".
Відповідно до програми розширення
потужності і забезпечення безперебійності транзиту газу "Нафтогаз
України" передбачає будівництво: 4 компресорних станцій на першій нитці
газопроводу Торжок-Долина довжиною майже 530 км; другої нитки газопроводу Торжок-Долина з двома компресорними станціями; другої нитки газопроводу Анан’єв-Ізмаїл
(377 км) із трьома компресорними станціями; газопроводу-перемички
Тальне-Анан’єв (190 км); розширення газопроводу Долін-Ужгород. Закінчено будівництво
газопроводу Хуст-Сату-Маре для подачі газу в Румунію продуктивністю до 4 млрд.
куб. м, що дозволяє подати додаткові обсяги газу в Туреччину і балканські
країни.
Будівництво газопроводу Анан’єв-Ізмаїл,
компресорних станцій Тарутине й Анан’єв і газопроводу-перемички Тальное-Ананьев
загальною продуктивністю 18 млрд. куб. м у рік могло б цілком задовольнити
перспективні потреби в транзиті російського газу в балканські країни. Усе це
дозволить зберегти ведучі позиції України як найбільшої газотранзитної країни
світу, без значних капвкладень підвищити потужність і надійність
газотранспортної системи і забезпечити перспективні потреби в транзиті газу
мінімум до 2010 року.
У рамках програми будівництва
Транскавказського нафтотранспортного коридору споруджується нафтопровід
Одес-Броди. Уже підготовлено до експлуатації більш 300 км нафтопроводу, з них у 2008 р. - більш 100 км, а також морський нафтоперевалочний комплекс
"Південний".
У 2007 р. підприємства галузі перелічили в
держбюджет 2,8 млрд. грн. На 1 січня 2009 р., незважаючи на надзвичайно низьку
оплату споживачами природного газу, отриманого від компанії, у бюджет за 2008
рік внесено 4,5 млрд. грн. І це при тім, що прибуток "Нафтогаза
України" унаслідок зменшення цін на його продукцію значно знизилася.
Проблема неплатежів за газ - найбільш
гостре питання, що коштує перед нафтогазовим комплексом України. Загальна
заборгованість споживачів за 2008 р. досягає 5,26 млрд. грн., а з обліком за
попередні роки - майже 20 млрд. грн. Незважаючи на всі міри, що починаються
керівництвом "Нафтогаза України", положення виправити не вдається.
Торік були прийняті заходи для відключення споживачів за хронічні неплатежі.
Основними пріоритетами "Нафтогаза
України" у 2009 році, по розрахунках керівників компанії, залишається
забезпечення споживачів нафтою і газом, упровадження дійових заходів поліпшення
платежів, а також створення умов збільшення видобутку енергоносіїв. Особлива
увага керівництво має намір приділити забезпеченню надійності роботи
газонафтотранспортних мереж і технічному переоснащенню галузі.
Дочірні підприємства "Нафтогаза
України" сьогодні стають основними суб'єктами, що хазяюють, зі збереженням
державного регулювання в галузі, і вони будуть оперувати ресурсами нафти і газу
власного видобутку, а також одержуваним в оплату за транзит російського газу.
Консолідація в НАК приналежних державі акціонерних товариств, що займаються
видобутком, транспортуванням і переробкою енергоносіїв, на думку керівництва галузі,
дозволить задіяти єдиний механізм планування, фінансування, координації і
контролю їхньої діяльності зі збереженням господарської самостійності кожного з
них. А розмежування функцій видобутку, транспортування і реалізації дозволить
підвищити ефективність кожного сегмента галузі.
Сьогодні "Нафтогаз України"
активно шукає можливості для висновку стратегічних союзів, залучення інвестицій
і кредитних ресурсів, переймає досвід світових лідерів галузі, сприяє
удосконалюванню законодавства і наробітку нормативних актів для успішної
діяльності підприємств компанії.
За п'ять місяців 2009 року на українському
ринку нафтопродуктів не були досягнуті рівноваги попиту та пропозиції. За
даними джерела в Міністерстві аграрної політики України, недостача палива під
час посівної кампанії привела до катастрофічних наслідків: удалося засіяти не
набагато більше 50% площ - це найгірший результат за десятиліття. І велика
частина врожаю може бути загублена через дефіцит "горючки".
Гендиректор компанії
"Українанафтосервіс" Іван Басараб, вважає, що ринку нафтопродуктів
заважають нормально розвиватися постійно мінливе законодавство, утручання
держави в діяльність трейдерів і виробників, недолік сировини на
нафтопереробних заводах (НПЗ) і ринкова ціна пального, не покриваючої собівартості
виробництва й імпорту.
Уряд поки всерйоз не приступило до рішення
перерахованих проблем. Тим часом, за даними Державної митної служби, у березні
імпорт складав 70% від рівня лютого, у квітні - половину, а в травні - лише 30%
від лютневого. Це ще не ставить нафторинок на грань літньої кризи зразка
минулого року, коли імпорт у червні складав не більш 10% лютневих обсягів, але
аналогія просліджується. Ця тенденція збільшується скороченням імпортних
постачань, ростом світових цін на нафту, сезонним подорожчання нафтопродуктів
на внутрішньому ринку, диктаторською політикою фіскальних органів, частими і
необґрунтованими перевірками торгуючих організацій, неузгодженою акцизною
політикою.
І, нарешті, важлива причина, що провокує
дефіцит палива, - недолік постачань нафти на НПЗ. Найбільше повно можливість
рішення цієї проблеми описав Віктор Попов, президент компанії
"Співдружність" (м. Херсон), що є акціонером ОАО "Херсонський
НПК": "Ритмічність роботи заводів можлива при головній умові: вони
повинні бути частиною вертикально-інтегрованих структур нафтових компаній. Чиїх
- російських, казахських, інших - і на яких умовах - це окрема тема для
переговорів. Уряд не повинний відходити від цих пріоритетів, працювати на
відновлення і стабільність вітчизняних НПЗ, а не на сіюхвилинне наповнення
бюджету чи ліквідацію дефіциту палива. Будуть стабільно працювати заводи - не
буде ні дефіциту, ні заборгованості перед бюджетом".
3. Основні проблеми
й перспективи розвитку нафтової, нафтопереробної та газової промисловості
України
Науково-технічний прогрес, підвищення
якості продукції, поліпшення умов праці, інтенсифікація всього суспільного
виробництва визначаються розвитком енергетики країни, основою якої є паливна
база. Тому закономірно, що в усіх країнах світу з розвиненою ринковою
економікою інвестиції у паливно-енергетичний комплекс становлять близько 40%
сумарних капітальних вкладень у промисловість.
Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) є
базовим в економіці держави, значно впливає на рівень розвитку її економіки. У 2003
р. в Україні вироблялося 94 млн т умовного палива, а для нормального
енергозабезпечення потрібно 250 млн т. Держава забезпечує енергетичні потреби
за рахунок власних ресурсів на 42%, у газі - на 15-20%, у вугіллі - на 80%, у
нафті на 7-8%. Тому значну масу енергоносіїв доводиться імпортувати: вугілля -
до 20 млн т, нафти - 28 млн т, газу 40-45 млрд м1 на рік, що за сучасними
цінами становить 1,5 1 млрд гривень.
Темпи розвитку паливно-енергетичного
комплексу України за останнє десятиріччя за всіма показниками не сприяли
підвищенню електромісткості національного прибутку і валового суспільного
продукту. З 1990 по 2003 р. виробництво електроенергії в Україні зменшилося на
42,1%, видобуток нафти - на 26,4° о, газу - на 36%, вугілля - на 53,2%.
Високими темпами зростає потреба в різних
видах енергії і палива при використанні таких видів енергетичних ресурсів, як
нафта, природний газ, ядерне паливо і навіть вугілля.
Розміщення підприємств важкої Індустрії, де
витрати на паливо становлять значну частку собівартості готової продукції,
значно залежить від забезпеченості паливом Переробка палива - основа формування
промислових комплексів, особливо нафто- і вуглехімічних. Велику роль відіграє
паливо як чинник формування промислових районів Вплив його тим більший, чим
потужніші запаси і вищі техніко-економічні показники ресурсів палива. Дешеве
паливо сприяє розвитку паливомістких виробництв, впливає на спеціалізацію
господарства району. Крім того, паливо використовується в енергетиці і є
сировиною для виробництва різноманітних цінних продуктів. Наприклад, з нафти
виробляють не тільки паливні матеріали, а й різні масла та мастила, пластмаси,
мийні речовини, синтетичні волокна, добрива, а з природного газу-синтетичні
спирти й білкові препарати, сірку Вугілля є цінною сировиною для виробництва
пластмас, бензину, інших продуктів.
У структурі промисловості України на частку
паливної припадає 15% вартості основних фондів І майже 8% середньорічної
чисельності промислово-виробничого персоналу, 11% вартості промислової
продукції.
У 50-80-х роках в Україні видобуток палива,
особливо газу, поступово зростав. У структурі споживання палива почала
знижуватись частка вугілля й нафти і збільшуватись - газу. У 80-ті роки частка
газу в структурі паливного балансу поряд з нафтою також почала знижуватися.
Загалом видобуток палива в Україні зростав до 1987 р. Однак останніми роками
абсолютні його розміри почали спадати переважно внаслідок погіршення
гірничо-геологічних умов видобутку вугілля в Донбасі, нестабільності роботи
вугільної, нафтової і газової промисловості, важкого фінансового становища
країни в цілому.
Збільшення витрат на видобуток і
транспортування палива потребує обгрунтування економічної доцільності розробки
тих чи інших родовищ. Для їх визначення в енергоекономічних розрахунках
використовують показники кінцевих витрат, які дають змогу визначити в розрізі
України та її економічних районів суспільне виправданий верхній рівень витрат
на виробництво окремих видів палива. За кінцевими витратами встановлюють рівень
енергозабезпечення України в цілому та її окремих економічних районів.
У розміщенні паливної промисловості
відбуваються постійні зміни, щодо зв'язано із завершенням виробітку одних
родовищ та відкриттям і розробкою інших Більш рівномірному її розміщенню сприяли
створення вугільної промисловості у західному регіоні України, нафтової і
газової - у східному, буровугільних родовищ - у Черкаській та Житомирській
областях. Підприємства подільських, південних областей та АР Крим працюють на
привізному вугіллі.
Удосконалення паливного балансу України
пов'язане передусім із значною диференціацією рівнів забезпечення паливом
окремих районів. У перспективі вирішуватиметься подвійне завдання:
вдосконалення галузевої й територіальної структури паливного балансу та реконструювання
розміщення основних споживачів палива, тобто зниження енергомістко-сті
матеріального виробництва в енергодефіцитних районах для збалансованого
видобутку і споживання палива в регіональному плані. Вдосконалення структури
паливного балансу означає, що в перспективі для західних і південних районів
України найекономічнішими будуть електроенергія АЕС, а для східних районів -
вугілля Донбасу.
Висновки
В умовах діючого законодавства провідні
нафтові компанії світу ведуть конкретні переговори щодо можливостей вкладання
інвестицій в нафтогазовий комплекс України. Хоча «Закон про розподіл продукції»
ще не прийнято, компанія «Брітіш Петролеум» виявила готовність вкладати кошти в
розвідку та видобуток газу в Дніпровсько-Донецькій западині, компанія «Шелл»
пропонує провести реконструкцію газотранспортної системи України.
Усвідомлюючи важливість залучення прямих
зарубіжних інвестицій, Держнафтогазпром проводить активну роботу з реформування
організаційної структури галузі, включаючи створення умов для акціонування
підприємств.
Докладаються великі зусилля для залучення
України до створення Євразійського транспортного «коридору» для поставки
каспійської нафти в Україну та країни Центральної Європи. У формуванні даного
«коридору» значна роль відводиться будівництву нафтотерміналу «Південний» та
нафтопроводу «Одеса-Броди». На сьогодні побудовано близько 20 % першої черги
терміналу і прокладено понад 160 км з 670 км нафтопроводу. Комітетом напрацьовано ряд конкретних заходів із стимулювання надходження інвестицій на реалізацію
даного проекту.
Створення умов для надходження в Україну
нафти з Азербайджану, Казахстану та країн Близького Сходу має для нашої країни
стратегічне значення. Це сприятиме надходженню інвестицій і в нафтопереробну
промисловість. Потенційний інвестор, вклавши кошти в реконструкцію НПЗ, матиме
надійні шляхи постачання нафти і отримає власний ресурс нафтопродуктів для
реалізації в Україні чи експорт.
Пріоритетними напрямками науково-технічного
прогресу та подальшого розвитку нафтогазової промисловості України будуть:
розгортання нафтогазопошукових робіт в
українській частині акваторії Азовського моря та продовження робіт з освоєння
вуглеводневих ресурсів північно-західної частини шельфу Чорного моря;
поповнення фонду експлуатаційних свердловин
за рахунок буріння нових свердловин, виводу з бездіі та з консервації,
відновлення обводнених та аварійних свердловин і організація видобутку з них
нафти і газу з метою компенсації зменшення видобутку із старих, виснажених
родовищ нафти і газу;
розробка та впровадження нових методів
інтенсифікації видобутку нафти і газу та підвищення нафтогазоконденсатовіддачі
продуктивних горизонтів з метою повнішого і ефективнішого використання
розвіданих запасів нафти і газу;
освоєння серійного виробництва
машинобудівними заводами Мінпром-політики і Держнафтогазпрому нових
конкурентоздатних видів обладнання для буріння свердловин, видобутку,
транспорту та переробки нафти і газу:
подальше нарощування випуску вітчизняними
заводами приладів обліку споживання газу з доведенням їх кількості на кінець 2004
року до 1,6 млн. шт;
діагностичні обстеження технічного стану
лінійної частини магістральних нафтогазопроводів, їх ремонт та реконструкція,
заміна газоперекачувальних агрегатів на сучасніші з підвищеним (до 35 %)
коефіцієнтом корисної дії і забезпечення на цій основі ефективності і
надійності їх експлуатації.
Список використаної літератури
1.
Єпіфанов А. Регіональна економіка: Навч. посіб. –
К.: Наукова думка, 2005. – 311с.
2.
Жук В.М., Круль В.П. Розміщення продуктивних сил і
економіка регіонів України. Підручник. – К.: Кондор, 2009. – 296с.
3.
Іщук С.І. Розміщення продуктивних сил (теорія, методи,
практика). – К.: Європейський університет фінансів, інформаційних систем,
менеджменту і бізнесу, 2004. – 185с.
4.
Ковалевский В.В., Михайлюк Е.А., Семенов В.Ф.
Размещение производительных сил: Курс лекций. – К.: Знання-пресс, 2007. – 405с.
5.
Продуктивні сили економічних районів України / Б.М.
Данилишин; Л.Г. Чернюк, О.В. Горська, М.І. Фащевський, М.П. Нікітюк, Д.В. Клиновий.
– К.: ЗАТ “НІЧЛАВА”, 2005. – 520с.
6.
Розміщення продуктивних сил України: Підручник / За
ред. проф. Є.П. Качана. – К.: ВД “Юридична книга”, 2007. – 552с.
7.
Сазонець І.Л., Джинджоян В.В., Чубар О.О.
Розміщення продуктивних сил: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної
літератури, 2006. – 320с.
Страницы: 1, 2
|
