Нафтова, нафтопереробна й газова промисловість України

Нафтова, нафтопереробна й газова промисловість України

Министерство образования и науки Украины

Запорожская государственная инженерная академия

Кафедра экономики предприятия

Контрольная работа

по дисциплине "Размещение производительных сил и региональная экономика"

на тему: Нефтяная, нефтеперерабатывающая и газовая промышленность Украины

Выполнил ст. группы

№ зачетной книжки:

Дата сдачи на проверку:

Дата защиты:

Руководитель:

Запорожье 2010 г.

Зміст

Вступ. 3

1. Характеристика нафтової та нафтопереробної промисловості України. 4

2. Сучасний стан розвитку газової промисловості України. 8

3. Основні проблеми й перспективи розвитку нафтової, нафтопереробної та газової промисловості України. 17

Висновки. 20

Список використаної літератури. 22

Вступ

Основи ефективного функціонування господарства певної території закладаються ще на етапах районного планування і просторової локалізації підприємств. Оптимальне розміщення підприємства щодо сировинних і трудових ресурсів, районів збуту продукції дає змогу максимально знизити виробничі витрати, затрати суспільної праці, собівартість продукції. Відтак, раціональне розміщення продуктивних сил с одним з найвагоміших чинників зростання економічної могутності України.

Дослідження в галузі розміщення продуктивних сил зумовлені насамперед тим, що райони споживання вироблюваної продукції не збігаються з районами її виробництва через значне територіальне розосередження запасів сировини, палива й робочої сили. Існують значні просторові відмінності в ґрунтово-кліматичних умовах, від яких залежить спеціалізація аграрного сектора економіки, що не завжди відповідає інтересам споживачів.

Сучасне розміщення продуктивних сил в Україні лише певною мірою є результатом територіального поділу праці, зумовленого економічними, соціальними, природними й національно-історичними особливостями та географічним положенням окремих районів. У межах України спостерігається також значна територіальна диференціація просторового розподілу населення і засобів виробництва, який робить актуальною проблему раціоналізації розміщення виробництва. Так, нині суспільство витрачає величезні кошти на транспортування сировини, палива й готової продукції внаслідок територіальної віддаленості елементів виробництва (а ця тенденція є дуже чіткою). Для того, щоб удосконалити розміщення виробництва, необхідно здійснити комплекс противитратних заходів, зокрема зменшити транспортні витрати. Значну роль у цьому відіграє і раціоналізація розміщення продуктивних сил з огляду на екологічну обґрунтованість розміщення нового виробництва, оптимізацію міжгалузевих зв'язків тощо.

1. Характеристика нафтової та нафтопереробної промисловості України

Нафтова промисловість – характеризується низькими показниками, хоча багато невикористаних можливостей. Нині перше місце з видобутку нафти належить Лівобережній Україні, де працюють нафтогазові управління в Чернігівській області на базі Гнідинцівського і Прилуцького родовищ, Сумській – на основі Охтирського і Качанівського родовищ і в Полтавській на базі Сагайдацького, Зачепилівського та Радченківського родовищ. Друге місце займають Прикарпатські родовища (Бориславнафтогаз і Долинонафтогаз). Видобута нафта в Україні має високу собівартість внаслідок способу і умов видобутку. Нафтопереробна промисловість представлена Лисичанським, Кременчуцьким, Херсонським, Бердянським, Дрогобицьким, Львівським та Надвірнянським нафтопереробними заводами. При потребі 45 млн. тон в Україні у 2006 р. було видобуто 3,8 млн. тон. Перспективним напрямками є: розвідки на суходолі України і у підводних надрах Чорного моря, та використання нафти для виробництва двигунного палива і як сировини для хімічної промисловості.

Нафтова промисловість України характеризується низькими показниками, хоча потенційні можливості видобутку нафти значно більші. Внаслідок певного вичерпання нафтових родовищ у старопромислових західних районах поряд з пошуками і видобутком нафти у східних районах ширше розгортається геологічна розвідка шельфової зони Чорного і Азовського морів, а також Причорноморської низовини, де останніми роками видобувають промислову нафту.

Балансові запаси нафти в Україні складають 150-170 млн. т. Основні нафтові райони України:

Прикарпатський район;

Донецько-придніпровський район (Сумська, Чернігівська, Полтавська області)

Приазов’я та Причорномор‘я

У 2008 році підприємства Держнафтогазпрому виконали заплановані обсяги видобутку нафти і газового конденсату (табл. 2). В Україні видобуто 4138,3 тис.т нафти разом з газовим конденсатом при завданні 4000,0 тис. т.

Видобуток нафти, і газового конденсату здійснюється на 211 родовищах (ВАТ "Укрнафта" — 102 родовища, ВАТ "Укргазпром" — 92 родовища, підприємство "Чорноморнафтогаз" — 7 родовищ, спільні підприємства та компанії — 10 родовищ). Загальний експлуатаційний фонд перевищує 4400 свердловин. Стабілізації видобутку нафти і газу в останні роки було досягнуто за рахунок впровадження комплексу заходів з підвищення ефективності використання ресурсної бази, скорочення числа бездіючих свердловин, впровадження нових методів і технологій нафто-, конденсатовилучення. Проте, на підприємствах, що входять до сфери управління Держнафтогазпрому, обсяги видобутку нафти за останні роки постійно зменшуються. Незначне збільшення видобутку нафти спостерігається тільки на підприємствах АТ "Укрнафта" і "Чорноморнафтогаз".

Зменшення обсягів видобутку нафти і газового конденсату — в АТ "Укрнафта" (97,6 %). У 2008 р. підприємствами Держнафтогазпрому було введено в експлуатацію 4 газових родовища, 45 нафтових свердловин, виведено з бездіі 103 свердловини.

Разом з тим на сьогоднішній день резерви підприємств щодо утримання досягнутих рівнів видобутку практично вичерпано. Нарощування резервів видобутку нафти в Україні можливе лише у разі прискорення введення в експлуатацію нових, вже відкритих нафтових родовищ, буріння на вже розвіданих родовищах додаткових свердловин, залучення іноземних та вітчизняних інвестицій, технологічних та технічних засобів з метою впровадження нових технологій підвищення нафтовилучення, реконструкції та технічного переоснащення виробництва.

На основних нафтових родовищах вже досягнуто нафтовилучення, близьке до проектного. Становище галузі ускладнюється надзвичайно низьким рівнем розрахунків за спожитий газ. Це не дозволяє не тільки вводити в експлуатацію нові родовища і свердловини, а і підтримувати в належному стані існуючі потужності.

Державним бюджетом на 2009 рік передбачено встановлення нульової ставки рентної плати за нафту та 4,27 дол. США за 1000 м3 природного газу для нафтогазовидобувних підприємств України. Враховуючи актуальність розгортання розвідувальних та видобувних робіт на шельфі Чорного та Азовського морів, ДВП "Чорноморнафтогаз" звільнено також від рентної плати і за газ.

Передбачене Державним бюджетом на 2009 рік зменшення нормативу рентної плати за видобуті нафту і газ дасть змогу нафтогазовидобувним підприємствам додатково направити 172,9 млн. грн. на розвиток ресурсної бази, облаштування родовищ і свердловин, збільшення обсягів експлуатаційного буріння.

Водночас вилучення оборотних коштів підприємств в дебіторську заборгованість за реалізовану нафту і газ зводить нанівець ефективність використання коштів, залучених у виробництво за рахунок зменшення відрахувань від рентної плати. Проте внаслідок значної інерційності галузі реальна віддача цих коштів буде відчутною лише в 2010— 2006 рр.

Обсяги перекачки нафти та газу за 2008 рік становили 64386,2 тис. т, що на 812,8 тис. т менше ніж за 2007 рік, у тому числі обсяги перекачки транзитної нафти досягає майже рівня 2007 року (99,0 %), але зменшилися обсяги перекачки нафти для України на 2,5 % (табл. 1).

Завантаження потужностей транзитних нафтопроводів України досягається за рахунок транспортування нафти із родовищ Тюменської області. Виснаження цих родовищ веде до сталого скорочення видобутку нафти у регіоні і відповідно до зменшення обсягів її експорту.

Таблиця 1. Фактичний видобуток нафти та газового конденсату в Україні за 2008 рік

Транспортування нафти та газу з нових багатих родовищ, які відкрито у Прикаспійській западині (Казахстан) та в басейні Каспійського моря (Азербайджан), планується здійснювати нафтопроводами, що пролягають до діючого терміналу в Новоросійську або до запланованого терміналу в грузинському порту Супса.

За іншим проектом для транспортування азербайджанської нафти планується спорудження нафтопроводу до турецького терміналу Джейхан на Середземному морі.

Серед можливих варіантів транспортування азербайджанської нафти до центральної Європи українська сторона пропонує використовувати об'єкти, які знаходяться в Україні на стадії будівництва; Одеський нафтовий термінал та нафтопровід Одеса-Броди. За цією схемою азербайджанська нафта від терміналу в м. Супса повинна перевозитися танкерами до Одеського терміналу.

Таблиця 2. Обсяги перекачки нафти і газу Держнафтогазпромом України

2. Сучасний стан розвитку газової промисловості України

Газова промисловість – почала інтенсивно розвиватись у 70-х роках, коли було освоєно Передкарпатську нафтогазову область (припадає 3,1% всього видобутку газу), розвідані запаси газу якої становлять 94 млрд. м3. Більша половина газових запасів (65 млрд. м3) сконцентрована в Івано-Франківській області. У Прикарпатті Дошавське родовище використовується для підземного зберігання газу. Крім Угерського, Кутківського на Прикарпатті виявлено Немирівське, Солотвинське, Мукачівське, Іршавське родовища. Дніпровсько-Донецька нафтогазоносна область найбільша в Україні (93,8% всього газу країни). Основні родовища газу розташовані у Харківській (Шебелинське, Хрестищенське, Дружелюбівське), Полтавській (Солохо-Диканське), Дніпропетровській, Чернігівській областях.

Газова промисловість - наймолодша галузь паливної промисловості України. Використання газу удвічі дешевше, ніж нафти. Крім того, з газу виробляють азотні добрива й синтетичні матеріали.

Україна займає шосте місце у світі по обсягах використання природного газу. Разом з тим, починаючи з 90-х років, його споживання республікою помітно знизилося. Так, у 1999 році країна споживала 120 млрд. куб. м, у 2001 році - 114 млрд. куб. м, у 2002 році - 103 млрд. куб. м., у наступні роки рівень споживання знизився до 80-85 млрд. куб. м.

Власний внутрішній видобуток газу також упав: якщо в 2000 році вона знаходилася на рівні 24,4 млрд. куб. м, те в 2001 році було добуто 20,9 млрд. куб. м, у 2002 році - 19,2 млрд. куб. м. У 2005 році було добуто 18,4 млрд. куб. м. У 2006 році цей рівень ще упав - до 17,2 млрд. куб. м газу. Причому падіння внутрішнього видобутку природного газу відбувалося більш швидкими темпами, чим його споживання, що привело до ще більшого посилення залежності України від імпортних постачань. Видобуток газу в 2009 р. залишилася практично на торішньому рівні і за період січень-липень склала 10,4 млрд. куб. м.

Відповідно до згаданої програми "Нафта і газ України", у найближчі роки передбачається зберегти власний видобуток газу на рівні 20 млрд. куб. м і тільки до 2015 року планується її збільшення до 35-40 млрд. куб.м. Причому ці чекання зв'язані в першу чергу з початком розробок газових родовищ у Донецьком басейні, запаси якого, як вважають, можуть забезпечити енергетичну незалежність країни. Однак ця справа, як виявилося, не самого найближчого майбутнього, оскільки на Україні не виробляється устаткування, придатне для розробки специфічних донецьких шарів, що обумовлює необхідність імпорту цього устаткування в першу чергу з Росії, як найбільш дешевого виробника необхідного устаткування.

Для розробки донецького газового родовища було створено спільне російсько-українське підприємство "Уралмаш-Ліман". На думку його керівників, у перспективі родовище може забезпечити до 120 млрд. куб. м у рік, що могло б цілком задовольнити потреби країни в даному виді палива.

Незважаючи на значні цифри і багатообіцяючий прогноз, оптимізм із приводу рішення Україною проблеми газопостачання республіки представляється надмірним. У дійсності ці родовища відомі вже більш 20 років, що вказує на відносну невигідність їхньої розробки. Якщо ж усе-таки їхнє освоєння і буде поставлено на широку промислову основу, це, на думку фахівців, не звільнить внутрішніх споживачів від необхідності оплачувати постачання газу, причому по більш високим, чим російські, цінам.

Для України питання енергоносіїв має не тільки економічну, але і політичне фарбування. Базовою структурою українського нафтогазового комплексу є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (НАК).

Донедавна в нафтогазовому комплексі країни була відсутня єдина структура, що виступає керівним центром. Прагнення поправити положення, створити єдину структуру, що виступає керівним центром, привело до того, що 25 лютого 2007 р. був підписаний указ президента Л.Кучми "Про реформування нафтогазового комплексу України", а потім рішення уряду 25 травня 2007 р., яким була створена Національна акціонерна компанія (НАК) "Нафтогаз України".

Вертикально інтегрована структура компанії повинна була зупинити спад виробництва, сприяти технічної модернізації, поліпшенню фінансово-економічної ситуації в галузі. Її створення було обумовлено також необхідністю збільшення внеску підприємств у держбюджет і у фінансування загальнонаціональних програм галузі. Компанії приділялася роль інструмента для підживлення незбалансованого республіканського бюджету.

Сьогодні компанія намагається виступати як єдиний суб'єкт адміністративного, економічного й організаційного впливу на нафтогазовий ринок України. Будучи самостійною комерційною організацією, вона, проте, останнім часом знаходиться під сильним пресингом уряду і держчиновників.

Основні показники розвитку нафтогазової промисловості республіки визначені Національною програмою "Нафта і газ України до 2010 року", затвердженої урядом. У 2003-2004 р. видобуток нафти і газу відповідав показникам Програми і навіть трохи перевищувала її. Однак деяка стабілізація видобутку в ці роки була досягнута за рахунок комплексу заходів для підвищення ефективності використання ресурсної бази, скороченню числа бездіяльних шпар, упровадженню нових методів і технологій на старих родовищах.

Передбачалося, що в ці роки будуть виконані значні геологорозвідувальні роботи, виявлені нові перспективні родовища, розробка яких повинна була забезпечити приріст видобутку вже з 2007 року. Однак у 2003-2004 р. показники по геологорозвідувальному буравленню були виконані усього на 42%. У результаті не тільки не удалося наростити ресурсну базу нафтогазодобичі, але і відбулося її істотне скорочення. Реалізація програми відбувається з великими труднощями, і взагалі її виконання знаходиться під сумнівом. На сьогодні велика частина експлуатованих родовищ виснажена до 80% і більше, що обумовлює щорічне падіння видобутку вуглеводнів. Компенсувати зниження їхньої продуктивності можливо тільки введенням в експлуатацію нових шпар.

Відзначимо, що на ситуацію в паливно-енергетичному секторі істотно впливають перекоси в структурі балансу енергоспоживання в країні. У перерахунку на умовне паливо, частка нафти і газу в цьому балансі складає відповідно 17% і 45%. І це при тім, що Україна забезпечує себе нафтою власного видобутку тільки на 10%, а газом - на 20%. Ускладнює ситуацію непомірне споживання газу: щорічно Україна витрачає його стільки, скільки Франція, Австрія, Данія, Іспанія, Швейцарія і Бельгія разом узяті. За існуючими оцінками, Україна сьогодні по споживанню газу коштує на шостому місці після США, Росії, Німеччини, Великобританії і Канади. Але Канада умудряється видавати при цьому валового внутрішнього продукту на 600 мільярдів доларів, а Україна не дотягає і до тридцяти. При цьому по душовій витраті газу Україна займає "почесне" перше місце, а по ефективності національного енергозбереження - на одній з останніх позицій у світі.

Страницы: 1, 2