Реферат: Ответы на билеты по экологии

Задание 33.

КИСЛОТНЫЕ ДОЖДИ (кислые дожди), атмосферные осадки (в т. ч. снег), подкисленные (pH ниже 5,6) из-за повышенного содержания в воздухе промышленных выбросов, главным образом SO2, NO2, HCl и других В результате попадания кислотных дождей в поверхностный слой почвы и водоемы развивается подкисление, что приводит к деградации экосистем, гибели отдельных видов рыб и других водных организмов, сказывается на плодородии почв, снижении прироста лесов и их усыхании. Кислотные дожди особенно характерны для стран Западной и Северной Европы, для США, Канады, промышленных районов Российской Федерации, Украины и др.

Задание34.

Задание 35.

1.   Закони екології у розумінні Б. Коммонера.

1.   Все связано со всем

2.   Все куда-то движется

3.   Природа знает лучше чем человек

4.   За все надо платить

Задание 36.

1.   Розкрити поняття “вид-едіфікатор”. Навести приклади.

Любой биоценоз характеризуется видовой структурой. Различают бедные и богатые видами биоценозы.

В полярных ледяных пустынях и тундрах при дефиците тепла сообщества крайне бедны видами. И наоборот, в тех биотопах, где условия абиотической среды близки к нормальным для жизни, возникают чрезвычайно богатые видами сообщества. Примерами их могут быть влажные тропические леса, пойменные луга.

Виды, преобладающие в биоценозе по численности, называются доминантными. Среди них выделяются те, которые своей жизнедеятельностью в наибольшей степени создают среду для всего сообщества.  Такие виды называются эдификаторами – созидателями, строителями сообщества.

Основными эдификаторами наземных биоценозов выступают определенные виды растений: в лесах – ель,дуб; в степях            

2.    Технічна та біологічна рекультивація зруйнованих грунтів.

Рекультиваційні роботи виконуються в два етапи: технічна рекультиващя, потім біологічна. Проводячи технічну рекультивацію, порушені землі готують до подальшого їх використання: планують поверхню порушеної землі (найглибші частини кар'ерів засипають пустими породами, виположують їхні стінки), зні-мають, перевозять і складають у бурти родючий грунт (це роблять до початку заглиблення кар'єра), будують дороги, гідротехнічні й меліоративні споруди. Після планування відвали проходять період стабілізації (один-два роки), коли під дією сили тяэкіння й зволоження відвальні породи ущільнюються.

Біологічна рекультивація здійснюється після технічної й передбачае заходи для поліпшення фізичних і агрохімічних властивостей грунтів на рекультивованих землях (вапнування, піскування, внесения мінеральних добрив тощо).

Розрізняють кілька видів рекультивації залежно від того, як саме планується використовувати порушені землі.

Сілськогосподарська рекультивація здійснюється в районах розвинугого сільського господарства на великих за площею відва-лах чи кар'єрах. Це найдорожчий вид рекультивації, бо до земель, де мають вирощуватися сільськогосподарські культури, ставляться найбільші вимоги.

    Лісоюсподарська рекультивація проводиться там, де є можливість відновити ділянки лісу з цінними сортами дерев. її вартість і вимоги до агрохімічних характеристик грунту нижчі, ніж при сільськогосподарській рекультивації.

Водогосподарська рекультивація здебільшого стосуеться тих кар'ерів, які після їх відпрацювання заповнюються грунтовими й дощовими водами. Такі штучні озера впорядковуються, зарибнюються, їхні береги озеленюються тощо.

Рекреаційна рекультивація виконуеться неподалік від міст і великих населених пунктів з метою створення зон відпочинку. 3дебільшого вона поеднується з водогосподарською й лісогосподарською (озера в кар'ерах впорядковуються, на їхніх берегах споруджуються пляжі, бази відпочинку, висаджуються дерева й кущі і т. д.).

    Санітарно-гігієнічна рекультивація проводиться з метою консервації порушених земель, припинення шкідливої дії кар'єрів, відвалів на природне середовище (скажімо, щоб звалище не забруднювало повітря й підземні води), коли з якихось причин використання порушених земель вважається недоцільним.

    Будівельна рекультивація мае метою підготувати порушені під будівництво житлових будинків, спортивних майданчиків тощо. Кар’єри при цьому засипаються відвальними породами, побутовими відходами, стінки їх виположуються, підвлдяться дороги, теплотраси, виконуються меліоративні  (дренаж і т.п.) роботи.

Задание 37.

Задание 38.

3.    Аквакультура. Навести приклади.

Аквакультура. На долю аквакультуры приходится около 8% ми­рового промышленного улова рыбы. Существуют два основных типа аквакультур. На рыбных фермах рыб разводят в закрытых водоемах и вы­лавливают по достижении ими жела­емых размеров. На рыбных ранчо рыба содержится лишь на раннем этапе жизни, а затем отпускается. Вылавливаются уже взрослые особи, возвращающиеся на нерест. В пер­вую очередь это относится к анадромным видам, таким, как лосось и океанская форель, которые, рожда­ясь в пресной воде, большую часть своей жизни проводят в соленой во­де, Возвращаясь на нерест в места, где были выпущены на волю.

Разведение недорогих видов рыб является основным источником деше­вого белка животного происхождения для беднейших слоев населения мно­гих развивающихся стран, особенно в Азии. Примерно три четверти всей выращиваемой ежегодно рыбы при­ходится на долю 71 развивающейся страны. В развивающихся странах разводят карпа, тилапию, молочную рыбу, моллюсков и устриц, которые питаются фитопланктоном и другой водной растительностью.

В промышленно развитых странах разводятся в основном ценные и дорогостоящие виды рыб и ракообраз­ных, а также промысловые пресно­водные рыбы. Это выгодно как рыбо­ловам-любителям, которые занима­ются рыбной ловлей ради спортивно­го интереса, так и аквафермам и ком­паниям. Однако бедные слои населе­ния не получают от этого ни дополни­тельного источника пищи, ни белка. В США аквафермы поставляют 40% устриц и большую часть потребляе­мых населением лангустов, зубаток и радужной форели.

Аквакультура имеет ряд преиму­ществ. С одной единицы площади со­бирается богатый урожай, не требу­ются большие количества топлива,и, соответственно, объемы вылова и доходы не привязаны к ценам на нефть, как при промышленном лове. 

Однако у этой отрасли есть и проблемы. Одна из них заключается в том, что выращиваемая рыба мо­жет погибнуть от пестицидов, поступающих в водоемы со стоком с бли­жайшей пашни. Продуктивность акваферм лимитируется также бакте­риальными и вирусными инфекция­ми водных организмов. Без налаживания адекватного контроля отходы акваферм в свою очередь могут за­грязнять расположенные поблизости источники поверхностных и подзем­ных вод.

Задание 39.

Задание 40.

Задание 41.

Задание 42.

1. Шумове забруднення довкілля. Його анропогенні джерела та впдив на      здоров'я людини.

    Під шумом розуміють усі неприємні та нєбсіжані звуки чи їх сукупність, які заважають нормально працювати, сприймати потрібні звукові сигнали, відпочивати. Нині добре відомо, що шуми шкідливо впливають на здоров'я людей, знижують їх працездатність, викликають захворювання органів слуху (глухоту), ендокринної, нервової, серцєво-судинної систем (гіпертонія). Шум - це одна з форм фізичного (хвильового) забруднення природного середовища, адаптація до якого організмів практично неможлива. Тому він належить до серйозних забруднювачів, які мають контролюватися й обмежуватися на основі спещальних законів.

Допустимі межі сили звуку в різних умовах становлять 45-85 дБ, больовий поріг - 140 дБ. У разі постійного шумового фону 70 дБ виникає розлад ендокринної та нервової систем, 90 дБ—порушується слух, 120 дБ—з'являється фізичний біль, який стає нестерпним.                          

Рекомендовані діапазони шумів всередині приміщень різного призначення такі:                                          для сну, відпочинку — 30—45 дБ;                 

для розумової праці — 45—55 дБ;

для лабораторних досліджень, роботи з ЕОМ тощо - 50—65дБ;                  

для виробничих цехів, гаражів, магазинів — 56—70 дБ;

Джерелами шумів є всі види транспорту, промислові об'єкти, гучномовні пристрої, ліфти, телевізори, радіоприймачі, музикальні інструменти, юрби людей і окремі особи.

2.   Розкрити поняття “екологічна валентність виду”.

Екологічна валентність виду – здатність виду до пристосуваняя до змін умов середовища. Крітеріями для екологічной валентності є діапазон оптимуму й песимуму. Кількісно вона виражається діапазоном середовища, в межах якого вид нормально існує.  Екологічна валентність ріних видів може бути дуже різною (північний олень витримує коливання температури повітря від -55 до +25-30 С, а тропічні корали гинуть вже при зміні темпёратури на 5-6 С). 3а екологічною валентністю організми поділяють на стенобыонти -  з малою пристосованістю до змін середовища (орхідеї, форель, далекосхідний рябчик, глибоководи риби) та еврибіонти - з великою пристосованістю до змін довкілля (колорадський жук, миші, пацюки, вовки, таргани, очерет, пирій). У межах еврибіонтів і стенобіонтів залежно від конкретного фактора організми поділяють на евритермні та стенотермні (за реакціею на температуру, евригалінні й стеногалінні (за реакцією на солоність водного середовища), еврифоти та стенофоти (за реакцією на освітлення).                                        

Задание 43.

1.   Розкрити поняття “стійкість екосистеми”

2.  

Задание 44.

1. Розкрити поняття “екологічна ніша”. Навести приклади.

ЭКОЛОГИЧЕСКАЯ НИША, совокупность всех факторов природной среды, в пределах которых возможно существование того или иного вида организмов. К таким факторам относится не только положение вида в пространстве (его местообитание), но также его взаимоотношения с другими видами (конкуренция за пищу, наличие врагов и т. п.)

Например, красніе водоросли способні к фотосинтезу на недоступніх по условиям освещенности другим водорослям глубинах моря.

2. “Цвітіння” води. Чинники цього явища та екологічні наслідки.

       “Цветение” воды – быстро возникающая и непродолжительно существующая очень высокая плотность популяций микроводорослей (фитопланктон) в водоемах умеренных широт. Численность водорослей во время “цветения достигает 1 000 000 клеток в 1см3.

Задание 45.

1. Види забруднення довкілля.

Задание 46.

Задание 47.

Задание 48.

Задание 49.

Задание 50.

Задание 51.

1.   

2.    Призначення лісосмуг у сільському та водному господарствах.

ЛЕСНЫЕ ПОЛОСЫ, искусственно созданные лесные насаждения в виде лент из рядов деревьев — полезащитные, садозащитные, приовражные, балочные и др. Задерживают снег, предотвращают эрозию почвы, защищают объекты от снежных и песчаных заносов.

Задание 52.

1.    Моніторинг стану довкілля. Види моніторінгу.

Мониторингом окружающей среды называется регулярные, выполняемые по заданной програме наблюденпия природных сред, природных ресурсов, растительного и животного мира, позволяющие выделить их состояния и происходящие в них процессы под влиянием антропогенной деятельности.

            Под экологическим мониторингом следует понимать организованный мониторинг окружающей среды, при котором, во-первых, обеспечивается постоянная оценка экологических условий среды обитания человека и биологических объектов (растений, животных, микроорганизмов и тд.), а также оценка состояния и функциональной ценности экосистемы, во-вторых, создаются условия для определения корректирующих действий в тех случаях, когда целевые показатели экологических условий не достигаются.

В систему мониторинга должны входить следующие основные процедуры:

выделение (определение) объекта наблюдения;

-      обследование выделенного объекта наблюдения;

-      составление информационной модели для объекта наблюдения;

-      планирование наблюдений;

-      оценка состояния объекта наблюдения и идентификация его информационной модели;

-      прогнозирование изменения состояния объекта наблюдения;

-      представление информации в удобной для использования форме и доведения ее до потребителя.

       Основные задачи экологическго мониторинга:

-      наблюдение за источником антопогенного воздействия;

-      наблюдение за фактором антропогенного воздействия;

-      наблюдение за состоянием природной среды под влиянием факторов антропогенного воздействия и оценка прогнозируемого состояния природной среды.

При разроботке проекта экологического мониторинга необходима следующая информация:

-      источник поступления загрязняющих веществ в окружающую среду - выбросы загрязняющих веществ в амосферу промышленными, энергитическими, транспортными и другими объектами; сбросы сточных вод в водные объекты; поверхностные смывы загрязняющих и биогенных в поверхностные воды суши и моря; внесение на земную поверхность и(или) в почвенный слой загрязняющих и биогенных веществ вместе с удобрениями и ядохимикатами при сельскохозяйственной деятельности;места захоронения и складирования промышленных и коммунальных отходов;техногенные аварии, приводящие к выбросу в атмосферу опасных веществ и(или) разливу жидких загрязняющих и опасных веществ, и т.д.;

-      переносы загрязняющих веществ - процессы атмосферного переноса; процессы переноса и миграции в водной среде;

-      процессы ландшафтно-геохимического перераспределения загрязняющих веществ - миграция загрязняющих веществ по почвенному профилю до уровня грунтовых вод;миграция загрязняющих веществ по ландшафтно-геохимическому сопряжению с учетом геохимических барьеров и биохимических круговоротов.Наблюдения за этими процессами целесообразно проводить периодически на специально выделенной системе пунктов: контрольные водосборы - катены - площадки - створы;

-      данные о состояния антропогенных источников эмиссии - мощность источника эмиссии и месторасположение его, гидродинамические условия поступления эмиссиив окружающую седу.

     Мониторинг загрязнения природной среды базируется на сети пунктов режимных наблюдений.

Задание 53.

Задание 54.

2.    Екологічна катастрофа. Наслідки аварії на ЧАЕС.

Под экологической катастрофой следует понимать переход системы из одного устойчивого состояния в другое. Например, повышение средней температуры Земли может привести к таянию полярных льдов, опустыниванию почв, вымиранию определённых видов флоры и фауны, может быть, даже к гибели человечества. Тем не менее Земля как элемент Солнечной системы скорее всего останется такой же стабильной, как и ранее. Экологические катастрофы могут иметь различные уровни — от локальных (гибель леса, осушение моря и т. д.) до глобальных (в масштабах Земли, Солнечной системы, Галактики и даже Вселенной).

26 апреля 1986 года один из четырех блоков на Чернобыльской АЭС загорелся и взорвался. Катастрофа произошла из-за неразрешенного тестирования реактора его операторами. Реактор вышел из-под контроля, и произошло два взрыва. Сердцевина загорелась, температура горения превышала 1500 С. (1)

      Катастрофа на 4 блоке Чернобыльской АЭС произошла к концу рабочей компании активной зоны реактора, когда накопление радиоактивных продуктов было максимальным. В результате взрыва, разгерметизации и пожара на реакторе катастрофа на ЧАЭС сопровождалась выбросом в окружающую среду значительного количества радиоактивных веществ. По оценкам специалистов при этой катастрофе было выброшено на окружающие территории не менее 180 млн. Ки радиоактивных веществ (без учета активности нескольких тонн ядерного горючего, выброшенного вблизи АЭС). В 1986 году в целях обеспечения безопасности населения было выселено из опасной зоны вокруг ЧАЭС 116 тыс., человек. Однако основное отселение из зоны постоянного радиационного контроля вместо 1986 г. началась только 1990г. и ведется крайне медленно.

       Эти меры Правительства являются запоздалыми, недостаточными и не решают тяжелых радиологических проблем, которые сложились в пострадавших районах республик. Несвоевременное отселение жителей, ведение сельскохозяйственного производства (например, 1990 г., даже на землях с плотностью загрязнения  цезием-137 более 1480 кБк/м**2) привели к выпуску больших количеств радиоактивно-загрязненных  продуктов питания и распространению их по всей территории республик.

Только 25 апреля 1990 г. Верховный Совет бывшего СССР принял Государственную союзно-республиканскую программу неотложных мер на 1990-1992 гг. по ликвидации последствий катастрофы на Чернобыльской АЭС.

Задание 55.

1.    Екологічні проблеми трансграничного переносу забруднюючих речовин у водному та повітряному середовищах.

2.    Правові аспекти охорони навколишнього середовища в Україні.

Основні напрями державної політики України у  галузі  охорони

довкілля,   використання   природних   ресурсів   та  забезпечення

екологічної безпеки  розроблено відповідно

до статті 16 Конституції України,  якою визначено, що забезпечення

екологічної  безпеки  і  підтримання  екологічної   рівноваги   на

території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи -

катастрофи    планетарного    масштабу,    збереження    генофонду

Українського народу є обов'язком держави.

Державна політика у сфері екології,  як і будь якій іншій сфері повинна базуватися на стабільній системі законодавства, актів, нормативів , але ця система, особливо у перехідний період повинна бути еластичною , тобто  вміти швидко реагувати на зміни навколишніх компонентів , вміти пристосовуватися до змін занадто складного середовища.  І це є дуже ефективним засобом подолання  екологічної  кризи та   забезпечення   природоохоронної   функції держави .

Основні   напрями   втілюватимуться  за допомогою системи екологічного права.

Правовий механізм має надати основним    напрямам    чіткої    цілеспрямованості,

формальної визначеності,   загальнообов'язковості,    сприяти    врегулюванню

відносин    у    галузі   екології,   застосуванню   превентивних, оперативних,  стимулюючих і примусових  заходів  до  юридичних  та фізичних  осіб щодо використання природних ресурсів та їх відходів і   юридичної   відповідальності   за    порушення    екологічного законодавства.

Вивчення, аналіз   та   узагальнення   практики  застосування законодавства  про

охорону  навколишнього  природного  середовища передбачається здійснювати у двох напрямах:

1.     складання     і     затвердження      екологічних      нормативів

природокористування   (стосовно   надр,  грунтів,  води,  повітря, рослинності тощо);

2 .складання і    затвердження   комплексу   еколого-економічних

показників державного контролю за станом  довкілля  та  діяльністю  господарчих структур.

Важливим кроком до зміцнення природоохоронної сфери стало прийняття 28 червня 1996 року Конституції України, в якій стверджується, що забезпечення екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території України є обов’язком держави (стаття 16), кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля (стаття 50) і кожен зобов’язаний не завдавати шкоди природі та відшкодовувати завдані ним збитки (стаття 66). Також у цій сфері Україна має такі закони та акти:

“Про охорону навколишнього природного  середовища";

"Про    тваринний    світ" ;

"Про природнозаповідний  фонд" ;

"Про  охорону атмосферного повітря" ;

“Лісовий кодекс України” ;

“ Водний кодекс України” ;

” Земельний кодекс України” ;

“Кодекс України про надра” ;

 Також першочергово плануется підготувати проекти законів  України  про  рекреаційні  зони, курортні,  лікувально-оздоровчі  зони  і зони з   особливими умовами природокористування;

     Підготувати проекти нормативно-правових актів, які затверджує

Кабінет Міністрів України,  а саме: Правила відшкодування збитків, завданих  порушеннями екологічного  законодавства,  Положення про екологічний контроль,

Положення про екологічний аудит,  Положення про екологічне ліцензування.

 Формує, забеспечує та реалізує державну політику в галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів  Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України (Мінекобезпеки) , тобто  саме це Міністерство здійснює нормативно-правове регулювання, комплексне управління та екологічний контроль щодо  охорони, використання і відтворення.

Науковими дослідженнями щодо вивчення і розробки заходів по збереженню біологічного різноманіття зайняті фахівці наукових інститутів та центрів, насамперед Національної академії наук (НАН): Інститутів ботаніки, зоології, гідробіології, географії, біології південних морів, екології Карпат, молекулярної біології, мікробіології, клітинної біології та генетичної інженерії, Ради по вивченню продуктивних сил, Центрального ботанічного саду, Донецького ботанічного саду та інших; Інститутів Української академії аграрних наук (УААН): землеустрою, рослинництва, землеробства, агроекології, ветеринарної медицини, розведення і генетики тварин, птахівництва, селекційно-генетичний, винограду і вина та інші; факультети і кафедри екологічного профілю учбових закладів тощо. Ряд питань, пов’язаних з науковими дослідженнями і управлінням у цій сфері, вирішують наукові центри, лабораторії і інститути при центральних органах виконавчої влади, зокрема Український науково-дослідний інститут екологічних проблем та Український науковий центр екології моря при Міністерстві охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки.

Задание 56.

Задание 57.

Задание 58.

Задание 59.

1.   Головні функції живої речовини у біосфері.

1)   газова- поглинає й виділяє гази;

2)   окислювально-відновна – окислює речовини за допомогою організмів у грунтах та гідросфері з утворенням солей, оксидів, тощо та відновлює речовини (сірководень, сірчане залізо та ін.);

3)   концентраційна – жива речовина захоплює хімічні елементи (водень, вуглець, азот, кисень, натрій, марганець, магній, алюміній, фосфор, кремній, калій, сірку, залізо);

4)   нагромаджувальну – нагромадження окремими видами йоду та інших елементів;

5)   біохімічна – пов'язана з живленням, диханням та розмноженням, руйнуванням і гниттям відмерлих організмів. Внаслідок діяльності бактерій у земній корі утворилися поклади вапняків, руди тощо.

Усі ці функції виявляються в біогенній міграції атомів. Внаслідок виконання таких функцій жива речовина біосфери з мінеральної основи створює природні води і грунти. Вона створила в минулому і підтримує в стані рівноваги атмосферу. За участю живої речовини йде процес вивітрюваня, і гірські породи включаються у геохімічні процеси.  

 Задание 60.

1.   Правило экологической пирамиды.

Правило екологічної піраміди відбиває кількісні співвідношення продукції, створеної на різних трофічних рівнях: на кожному попередньому трофічному рівні кількість біомаси, створеної за оденицею часу, (продуктивність) більша, ніж на наступних. Графічно це правило виражають у вигляді піраміди, окремі блдоки якої відповідають масштабам продукції на відповідних рівнях. Тобто екологічна піраміда є графічним відображенням трофічної структури ланцюга живлення.