Реферат: Экономическая кибернетика

І.І. Іванов дає таке визначення капіталу: "Власний капітал (власні вкладення) – це власні джерела підприємства, що без визначеного терміна повернення внесені засновниками або залишеі ними на підприємстві з чистого прибутку" (13, с.20). Таким чином, власний капітал складають: статутний-зареєстрований фонд, резерв майбутніх витрат, резервний фонд, резерв майбутніх витрат і платежів, нерозподілений прибуток минулих років і інші фонди і резерви. Складового власного капіталу відображають: суму, що власники передали в розпорядження  підприємства як внески, або залишки у формі нерозподіленного прибутку, або яку суму одержало підприємство з боку без повернення від інших фізичних або юридичних осіб у свої розпорядження.

Показник – власний капітал – є одним з істотних і важливих для підприємства показників, оскільки показує зебезпеченість коштами для функціювання підприємства, кредитоспроможність (це критерій наявності достатньої кількості власного капіталу для покриття наявних у підприємства кредитів) і платоспроможність (це наявність власних оборотних коштів для покриття боргів і платежів підприємства).

Необхідно відмітити, що складові елементи власного капіталу на підприємствах державної чи казенної форми власності створюються під контролем міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які здійснюють планування і фінансовий контроль за господарською діяльністю, визначають порядок використання чистого прибутку. Статутний фонд таких підприємств – це сума джерел коштів, переданих державою на баланс підприємства для здійснення господарювання. А інші елементи власного капіталу формуються згідно нормативів розподілу чистого прибутку, затвердженних державною установою.

Підприємства інших форм власності (колективної, приватної) створюють власний капітал самостійно, згідно законодавчої бази України.

В Україні, як і у світовій практиці, при формуванні власності (капіталу) засновників підприємства (якщо воно АТ, ТОВ, кориорація або холдингова компанія) за економіко-правовим характером розрізняють два поняття:

1)  вклад;

2)  додаткові внески заснвників (учасників).

Вклади та додаткові внески виконують різні функції. Для того, щоб зрозуміти ці функції, сліді спочатку з’ясувати складові елементи власного капіталу.

Власний капітал засновників (учасників) поділяється на дві частини: реєстрований та нереєстрований. Перший (реєстрований) – це фонди та резерви, створенні підприємством в процессі господарювання, а також нерозподілений прибеток (непокритий збиток).

Усі складові є власністю засновників (учасників). Але вклади виконуються набагато більше функцій і мають значно глибший зміст, ніж просте внесення додаткових коштів (майна), в тому числі і шляхом залишання у складі власного капіталу нерозподіленого прибутку.

Вклад – це частка засновника (учасника) у статутному фонді (капіталу) підприємства. Вклад виконує такі функції:

а) забезпечує інвестування діяльності підриємства (це першочергове джерело формування майно підприємства);

б) регулювання відносин власності (тобто розподіл майна, виробленої продукції, державного прибутку тощо). Це особливо важливо при виході учасника (засновника) з підприємства;

в) управління підприємством, оскільки кількість голосів дорівнює (пропорційно) часткам (вкладам).

Формування статутного фонду (капіталу) за рахунок вкладів засновників (учасників) є обов’язковим елементом установчих документів підприємства. Сума статутного фонду (капіталу) підлягає обов’язковій реєстрації у державному реєстрі господарюючих одиниць. Рішення про збільшення (або зменшення) штату підлягає обов’язковій реєстрації. Сума статутного фонду (капіталу) за балансом підприємства не може бути іншою, ніж та, яка зареєстрована в державному реєстрі. Не вкладені кошти засновників (учасників) показуються в активі балансу.

Необхідно відмітити, що акціонерним рахується товариство, що має статутний фонд, розподілений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, що несе відповідність по забов’язаннях тільки своїм майном. Акції розподіляються між засновниками пропорційно їх вкладам. Таким чином, статутний фонд є акціонерним капіталом підприємства. Потім він може бути збільшений шляхом додаткової емісії акцій та реалізації їх між  засновниками (учасниками) (14, с.27).

Що стосується переєстрованого капіталу, що додаткові грошові внески або майно засновників (учасників) можуть бути спрямовані для розвитку підприємства, закупівлі товарно-матеріальних цінностей, покриття збитків тощо.

Вартісна оцінка вкладу становить частку засновника (учасника) у статутному фонді (капіталі), тоді як додаткові внески, крім спеціально обумовлених випадків самими засновниками, не впливають на її розмір.

Додатковий внесок – це частка засновника (учасника)  в інших формах власного капіталу підприємства (резервному, страховому або іншому фонді) та нерозподіленому прибутку (непокритому збитку) минулих років. Це означає, що додаткові внески, які робляться або в резервний (страховий капітал), або до нерозподіленого прибутку (шляхом) залишення неспожитої частки прибутку поточного року), виконують лише першу функцію, тобто функцію інвестування.

Що стосується додаткових внесків, то вони є добровільними. Їх внесення приймаються простою більшістю голосів засновників (учасників).

Вносяться вклади до статутного фонду чи просто додаткові внески до власності (капіталу) – це дуже важлива різниця. А для побудови бухгалтерського обліку власності має першорядне значення.

Для кожного складового власного капіталу у бухгалтерському обліку планом рахунків виділено окремий рахунок з відповідною назвою. Усі рахунки обліку власного капіталу є пасивними і можуть мати тільки кредитове сальдо. Взаємозв’язок власного капіталу з рахунками бухгалтерського обліку показан на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Взаємозв’язок власного капіталу з рахунками  бухгалтерського обліку

Власні засоби акціонерних товариств в організаційно-правовому відношенні укладаються зі статутного фонду, резервного капіталу, що формується за рахунок тієї частини прибутку, що не підлягає розподілу між учасниками-акціонерами, у розмірах, передбачених статутним, але не більш 25% у рік. Функціональне призначення складових власних засобів по різному. Наприклад, статутний фонд – капітал служить для фінансового забезпечення виробничо-господарської діяльності. Резервний капітал передбачений для виплат (при відсутності прибутку) відсотків кредиторам і дивідентів по привілейованих акціях, списання боргів і збитків. (12, с.24). Утворення інших фондів (спеціальних фондів, фондів економічного стимулювання) повинно бути передбачатися статутом або рішенням зборів акціонерів.

На розмір власного капіталу впливають:

1)      інвестиції, що дозволяють збільшити активи за рахунок додаткових засобів власників підприємства;

2)      прибутки, що містять у собі: прибуток від основної діяльності, прибутки (дивіденти, відсотки) по акціях і облігаціях, прибутки від інших видів діяльності. Будь-який прибуток веде до росту власного капіталу підприємства;

3)      вилучення засобів власниками підприємства веде до зменшення активів підприємства;

4)      витрати (покриття, отриманих раніше збитків, виплата дивідентів, відсотків, витрати власних засобів на цільове використання) ведуть до зменшення розміру власного капіталу.

Вплив наведених операцій за звітний період прибутки перевищують витрати, то підприємство має прибутокі, навпаки, коли витрати перевищують прибутки підприємства – воно має збиток.

Великий вплив на формування й облік власного капіталу має таке явище, як збитковість підприємства, тому що тоді немає можливості сформувати велику частину фондів і резервів, що існує на ЗАТ "ВПФ".

Величина власного капіталу – це важлива економічна категорія, так як вона показує платоспроможність підприємства, що дуже важливо в період розвитку ринкових відносин. Тому питання обліку власного капіталі дуже актуальна. Організація обліку та його здійснення на прикладі базового підприємства розглянута в другому розділі.

РОЗДІЛ 2

Облік власного капіталу

2.1 Організаційні принципи обліку власного капіталу

Організація обліку власного капіталу – це процес беззупинного, цілеспрямованого вибору і застосування найбільш раціональних засобів і технологічних прийомів збору та обробки облікової інформації й упорядкування звітності про наявність, формування і використання фондів, резервів і фінансових результатів. Найбільш важливими об’єктами організації обліку є такі складові облікового процесу:

-      облік статутного фонду;

-      облік формування і використанні фондів і резервів підприємства;

-      визначення й облік фінансових результатів.

Облік фондів резервів і фінансових результатів у ЗАТ "ВПФ" ведеться фінансово-розрахунковим сектором бухгалтерії. Облік статутного капіталу проводиться заступником головного бухгалтера. Перелік робіт із фінансово-розрахункового сектора визначається в нормативному документі "Положення про відділ по обліку фінансово-розрахункових операцій". Цей документ розроблений й затверджений керівником. Кожний робітник, що займається обліком власного капіталу, має свої обов’язки, що утримуються в посадовій інструкції.

Плановування і контроль термінів виконання облікових робіт проводиться за допомогою системи графіків, які відображають облікові процеси.

Сутність організації облікової роботи з графіка складається в тому, що збір первинної облікової інформації, передача в органи обліку, опрацювання даних, упорядкування звітності і видача інформації споживачам виконується в зазхдалегідь установленні терміни строки.

Слід зазначити, що в ЗАТ "ВПФ" існує як журнально-ордерна форма обліку, так і таблична-автоматизована форма обліку, що значно полегшила ведення документообігу власного капіталу.

Облік власного капіталу, як і облік у загалі, позаначається з первинних документів. Організація первинної облікової інформації починається з виявленням складу господарських операцій і об’єктів, що повинні знайти відображення в системі обліку на підприємстві. Для цього по кожному з поділів облікової роботи складається перелік інформації. Такий перелік називається обліковою номенклатурою. У табл. 2.1 відображен перелік номенклатур по обліку власного капіталу. Специфіка цієї таблиці в тому, що по власному капіталу майже немає конкретних первинних документів, тому всі дані про номенклатуру утримуються в звітності і машинограммах синтетичного й аналітичного урахування.

Табл. 2.1.

Перелік облікових номенклатур власного капіталу

Кожне робоче місце бухгалтерії забезпечено нормативно-довідковими джерелами, зразками чинних форм звітності і документів, зразками підписів осіб, що мають право підписувати документи. За роботою бухгалтерів фінансово-розрахункового сектора стежить керівник сектора, що береже звітні дані по власному капіталу і дає їх на перевірку головному бухгалтеру або його заступнику.

Згідно розглянутого переліку  обмінових норм здійснюється організація обліку власного капіталу на ЗАТ "ВПФ", що відповідає законодавчій базі України, а також Статуту підприємства. Далі доцільно роздивитись облік статутного фонду, як одної з важливих складових частин власного капіталу.

2.2 Облік статутного фонду

Статутний фонд – це сума грошових внесків або вартість майна, що власник надає в повне господарське володіння (використання, розпорядження) підприємству, що він утворює.

Статутний фонд є основним видом влансих джерел підприємства. Він утворюється за рахунок засновників або учасників. Внесками можуть біти кошти, права, на використання землі, води й інших природних ресурсів, матеріальних цінностей (у тому числі майнове право на інтелектуальну власність). Сума внеску встановлює частину кожного учасника в статутному фонді  (капіталі). Акціонерні товариства, у тому числі і ЗАТ "ВПФ" мають статутний фонд, поділений на визначений розмір акцій однакової номінальної вартості. При цьому необхідно здійснювати облік акцій, які є бланками сурової звітності. Сума виданої або поверненої акції кожному акціонеру повинна підтверджуватися прибутковим або видатковим касовим ордером. Рух акцій та виплата дивідентів по ним на ЗАТ "ВПФ" за досліджуємий період не відбувались. Синтетичний облік статутного капіталу ведеться на рахунку 85 "Статутний фонд", рахунок пасивний, фондовий. Цей рахунок використовується для обліку даних і узагальнення інформації про стан і формування статутного фонду (капіталу) підприємства. Сальдо рахунка 85 повинно відповідати розміру статутного капіталу, який зафіксований у статуті підприємства і зареєстрований у державному реєстрі. Записи по рахунку 85 ведуться тільки у випадках збільшення або зменшення статуного фонду, що проводяться у встановленному законодавством порядку і тільки після внесення відповідних змін у статуті підприємства. Після державної реєстрації підприємства статутний капітал у сумі внесків засновників, що передбачені статутними документами (наприклад, у сумі виконаної підписки в АТ) відображається по кредиту рахунку 85 у кореспонденції з рахунком 75 "Розрахунки з засновниками".

Фактичні надходження власників проводяться  по кредиту рахунку 75 у кореспонденції з рахунками по обліку і інших цінностей (активів).

У АТ до рахунку 85 можуть бути відкриті субрахунки:

1)    по видам акцій – прості, привілейовані;

2)    по ознакам внесків – проголощений фонд, підписаний фонд, оплачений фонд, виплачений фонд.

У табл. 2.2 показані основні бухгалтерські проводки, що використовуються при формуванні статутного капіталу акціонерного товариства.

Статутний і аналітичний облік ведеться в журналі-ордері №13. При зменшеній журнально-ордерній формі використовується журнал-ордер №04, а при ззпрощенної формі відомость В-4. На ЗАТ "ВПФ" використовується ж/о №13.

Статутний фонд державних підприємств являє собою совокупність засобів асигнованих державою з бюджета в момент формування підприємства (вартість усіх витрат на будівельні монтажні роботи, а також вартість обладнення і оборотних засобів).

Таблиця 2.2

Основні бухгалтерські проводки при формуванні статутного капіталу акціонерного товариства

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8