Ссавці Чернігівської області
Ссавці Чернігівської області
Зміст
Вступ
1. Природні
умови Чернігівщини
2. Видовий
склад ссавців в Чернігівській області
3. Відомості
про чисельність і біологію основних видів ссавців
3.1 Звірі-синантропи
3.2 Звірі лісових масивів і
зелених насаджень
3.3 Звірі відкритих просторів
3.4 Звірі водойм та узбереж
3.5 Дикі звірі,
акліматизовані в Україні
Висновки
Список
літератури
Коли після важкої праці виїжджаєш на лоно природи і
спостерігаєш, як усе живе жадібно підставляє себе під сонячне проміння,
купається у ньому, коли дивиться на квітучі луки або обережно підступаєш до
таємничого болота, слухаєш пташиний спів у лісі чи стоїш біля джерела-животоку,
заворожений його невтомною роботою, - тоді особливо виразно відчуваєш, яка
прекрасна Сіверська земля наша, кожен її куточок. Рідний край. Що може бути
дорожчим для людини?
Кожного разу нас охоплює щире і радісне відчуття
духовного та морального задоволення від спілкування з дивовижним і прекрасним
світом природи, що оточує нас. Бо вона звеличує душу людини, збагачує її
духовну культуру, виховує в ній доброту та порядність, викликає відчуття
гордості за рідний край.
Видатний педагог В.О.Сухомлинський у своїй книзі
“Серце віддаю дітям” відмічав, що природа є одним з найбільш благодатних джерел
у вихованні дитини. “Природа стає могутнім джерелом виховання лише тоді, коли
людина пізнає її, проникає думкою у причинно-наслідкові зв'язки...”
Тваринний світ — одна з основних складових частин
природного середовища і природних багатств нашої країни.
Ссавці, або звірі, становлять велику й різноманітну
групу серед тваринного світу нашої країни. Вони живуть скрізь, де є для них їжа
та сприятливі умови життя: у лісах, на луках, гірських масивах, у морях, на
узбережжях водойм, у сільськогосподарських угіддях, у садах і парках, житлових
і господарських будівлях.
Склад диких звірів у природному середовищі, не
зважаючи на іноді здавалося б однакові умови життя, неоднаковий. Він залежить
від багатьох екологічних умов: особливостей деревостану, наявності чагарникових
заростей, трав'янистого покриву, температурних умов, вологості повітря, висоти
снігового покриву, складу ґрунту тощо.
У наш час дуже часто домінуючу роль у розселенні
звірів відіграють зміни людиною природного середовища, що примушує тварин
пристосовуватися до нових умов існування або мігрувати. Є тварини, які не
витримують змінених умов і гинуть. Тому кількість окремих звірів у природі
невелика.
Різноманітні й фізіологічні пристосування ссавців —
різна швидкість засвоювання їжі, зимова сплячка та ін.
Будова та спосіб життя ссавців визначає значення їх
у житті людини. Ссавці є джерелом промислової і лікарської сировини, харчових
та інших продуктів, необхідних для народного господарства. Хутрові звірі дають
народному господарству цінне хутро, деяких з них розводять на звірофермах,
м'ясо диких копитних використовується як їжа.
Використання диких звірів пов'язане з охороною і
збагаченням нашої фауни. Рідкісні види тварин охороняються у заповідниках та
інших заповідних ділянках, зникаючі види занесено до Червоної книги.
Проводяться роботи, що сприяють відновленню зникаючих видів. Збагачує фауну
акліматизація деяких звірів.
Для охорони тварин, особливо рідкісних і зникаючих
видів, потрібно знати їх будову та спосіб життя, екологічні умови, практичне
значення.
Дана тема досить актуальна, оскільки Клас Ссавці
досить численний, і недостатньо вивчена, особливо для районів Чернігівської
області.
Мета курсової роботи – з`ясувати
видовий склад Класу Ссавці на території Чернігівської області.
Визначена мета дослідження зумовила постановку і розв’язання таких
завдань:
1)
визначити основні
особливості та дати загальну характеристику природних умов Чернігівщини;
2)
навести систематичний
склад поширених видів ссавців в області дослідження;
3)
охарактеризувати найбільш
поширені види ссавців в Чернігівській області.
Об’єктом дослідження є особливості біології та поширення ссавців.
Предмет курсової роботи складає різноманітність представників класу Ссавці на
території Чернігівської області.
В основу методології дослідження покладено загальнотеоретичні принципи та
підходи щодо визначення особливостей та різноманітності видового складу ссавців
в межах Чернігівської області.
У процесі дослідження використовувалися формально-логічний, системного
підходу, системно-функціональний, структурно-функціональний, порівняльний та
інші методи дослідження.
Структура курсової роботи визначена метою і завданнями дослідження та включає в
себе вступ, три розділи, висновки та список використаних джерел.
Мабуть, всім нам у дитинстві снились джунглі
Амазонки, африканські савани, пампаси Південної Америки, величні вершини
Гімалаїв та засніжені простори Антарктиди. Всі ми мріяли про далекі подорожі,
але далеко не кожному вдалося здійснити ці мрії. А от мандрівка по краю, де ми
живемо, - цілком реальна. І, головне, - не менш захоплююча. Ви не зустрінете
екзотичних, велетенських квітів, не побачите пташок розміром з метелика і
метелика, розміром з пташку. Та варто від'їхати трохи від міста, пройти по
зелених луках, зупинитись на березі неквапливої річки, заглибитись у ліс,
поглянути на стіну струнких сосен, на крислаті дуби, тонкі гілки плакучих верб,
вслухатись у різноголосий хор пташиної дрібноти, що дзвенить навкруги, - і ви
зрозумієте: оце і є справжня, неповторна краса, тиха, довірлива й велична.
Чернігівська область займає площу 32,9 тис. км2.
3 півночі на південь вона простягнулась майже на 220 км, а з заходу на схід -
на 180 км. В геоструктурному відношенні північна частина області розміщена на
схилі Воронезького щита, південна і центральна пов`язані з рифтовою зоною та
північним бортом Дніпровсько-Донецької западини. Розташована область на півночі
України у 2-х фізико-географічних зонах Полісся і Лісостепу, що обумовлює
своєрідність її ландшафту. Майже цілком область розміщується у Придніпровській
низовині, південна її частина у межах Полтавської рівнини і має переважно
рівнинну, злегка хвилясту поверхню, в цілому сприятливу для господарської
діяльності. Абсолютні висоти 100-220 м (максимальна відмітка 222 м біля с. Березова
Гать). Переважають ерозійно-акумулятивні форми рельєфу (річкові долини, яри,
балки) у поєднанні з акумулятивними (льодовикові і водно-льодовикові вали,
зандрові рівнини). Виключенням є сильно еродовані території Придеснянського
плато (західні відроги Середньо-російської височини), численні лесові “острови”
у північній та південно-східній частинах області, а також болота і знижені та
перезволожені землі давніх річкових та прохідних долин (Замглай, Смолянка та
інші).
Клімат області помірно-континентальний, з досить
теплим літом та порівняно м'якою зимою. Північна частина області розташована у
помірно теплій вологій агрокліматичній зоні (до 650 мм опадів на рік), а
південна - у теплій, недостатньо зволоженій зоні (до 450 мм опадів на рік).
Кордон між агрокліматичними зонами майже відповідає зональному кордону “Полісся
– Лісостеп”. Середня температура січня від -7° до -8° С, а липня
+19...+19,5" С. Довготривалість безморозного періоду в області становить:
у повітрі - 160 - 180 днів, на ґрунті - 140 -150 днів. Більшість опадів випадає
у теплий період року. Серед несприятливих природних процесів, які негативно
впливають на сільське господарство, найбільший вплив мають суховії, які частіше
трапляються у травні та серпні і тривають 5-9 днів, а також посухи, які також
бувають у ці ж місяці, але не щорічно (через 2 - З роки). Інколи трапляються
зливи інтенсивністю 3 - 4 мм опадів на хвилину [1,4].
Водну сітку області складають 196 річок довжиною
понад 10 км та 1065 річок довжиною менше 10 км. Загальна річкова мережа області
становить 8480 км. Головна водна артерія області - річка Десна з основними
притоками: Сеймом, Остром, Сновом, Удаєм. Середньорічний стік річок складає
29,4 км3 . Біля 65% стоку річок проходить у період весняної повені,
в середині літа та восени. В області є понад 1800 озер, ставків та водосховищ,
водна поверхня яких складає близько 0,3% площі області.
Значні на Чернігівщині земельні ресурси, 62% її
площі займають сільськогосподарські угіддя, в тому числі 1454,7 тис. га ріллі,
320,5 тис. га – сіножаті, 240,8 га – пасовища, 22,3 % площі (710,5 га) - це
ліси, з яких ліси першої групи 40%, а другої - 60% від загальної площі лісів.
У Чернігівській області є майже всі типи ґрунтів,
які характерні для Полісся та Лісостепу України. Найбільш розповсюджені дерново-підзолисті
грунти (680 тис. га); сірі, темно-сірі лісові та близькі до них опідзолені
чорноземи, які займають 508 тис. га; малогумусні вилужені чорноземи, що
займають 113,4 тис. га, атипові для Лісостепу малогумусні чорноземи - 272 тис.
га. Ґрунти лучного, болотного ряду, а також торфові ґрунти розповсюджені
окремими ділянками і разом складають близько 840 тис. га. Для поліпшення
сільськогосподарської продуктивності ґрунтів в області осушено біля 230 тис. га
перезволожених земель та зрошується біля 15 тис. га угідь.
Рослинність Чернігівщини у природному стані
збереглася лише приблизно на 1/3 території, переважно у поліській частині
області, у вигляді лісів, трав'яного покриву луків і болотної рослинності. У
лісах на півночі області переважає сосна звичайна (73%), а на півдні - дуб
звичайний (44).
За ландшафтними особливостями Чернігівщина
поділяється на З фізико-географічні провінції: Чернігівське і
Новгород-Сіверське Полісся та Лівобережно-дніпровська лісостепова провінція
(Маринич, 1993).
Чернігівське Полісся охоплює близько 13 тис. км2
у північно-західній частині області і являє собою слабохвилясту піщану рівнину
морено-льодовикового походження з розповсюдженими тут боровими та суборевими
лісами. Рілля займає тут близько 42% площі. Для нього характерна наявність
незначно піднятих лесових "островів", які складаються з лесових
суглинків та рис, притаманних північно-лісостеповим еродованим ландшафтам.
Чисельні пониження (давні річкові та прохідні долини ) досить заболочені.
Новгород-Сіверське Полісся площею 5,5 тис. км2
займає північно-східну частину області. Основу його складає Придеснянське
лесове ерозійно-денудаційне плато з численними глибокими ярами, які врізані до
корінних крейдяних порід. Є тут і карстові заглибини. Рілля тут займає близько
45% площі.
На півдні області 7,3 тис. км2 займають
ландшафти понижених слабкохвилястих древньоалювіальних лесових рівнин
(Дніпровські тераси) з численними лощинами, балками і западинами (степові
блюдця). Близько 73% площі становить рілля [1,6].
Південний схід області являє собою незначно
підняту, глибоко розчленовану річковими долинами, ярами та балками лесову
рівнину (Полтавське плато). Майже всі придатні землі тут займає рілля (до 86 %
площі).
Геоботанічне районування дуже нагадує
фізико-географічне. Геоботаніки поділяють область таким чином (Андрієнко,
1976):
І. Область Європейська
широколистянолісова
Провінція Східноєвропейська
Підпровінція Поліська
Округ Чернігівсько-Новгород-Сіверський
(Східнополіський) дубово-соснових лісів
Райони : 1.
Ріпкінсько-Добрянський соснових лісів зелено-мохових, евтрофних відкритих
боліт, торф’янистих та болотистих лук
2. Городнянський дубово-соснових і соснових лісів,
евтрофних осокових та осоково-гіпнових боліт
3. Щорсько-Семенівський соснових зеленомохових
лісів та евтрофних боліт
4. Н.-Сіверсько-Понорницький дубово-соснових лісів,
дубових лісів та заплавних лук
5. Чернігівсько-Сосницький дубово-соснових та
дубових лісів і справжніх лук
6. Остерський соснових лісів, зеленомохових та
лишайникових, евтрофних осокових боліт та справжніх лук
7. Олишівсько-Коропський дубових лісів ліщинових,
справжніх лук та евтрофних боліт
2. Область Європейсько-Сибірська
лісостепова
Провінція Східноєвропейська
Підпровінція Лівобережнопридніпровська
Округ Бахмацько-кременчуцький терасових лучних степів,
терасових дубово-соснових лісів, заплавних лук, евтрофних боліт та
лучно-галофітної рослинності
Райони : 8.
Баришивсько-Бориспільський широколистяних та сосново-дубових лісів,
галофільно-лучної рослинності, низинних боліт
9. Бобровицько-Бахмацький галофітної рослинності,
лучних степів, низинних боліт і в'язово-дубових лісів
Округ Роменсько-Полтавський лучних степів, дубових,
дубово-грабових та дубово-соснових лісів, евтрофних боліт
Райони: 10. Прилуцько-Роменський лучних
степів, дубових та грабово-дубових лісів, заплавних лук та низинних боліт.
Згідно “Зоогеографічного районування України"
область поділяється таким чином:
Область Палеарктична
Підобласть Бореальна Європейсько-Сибірська
Провінція Євронейсько-Західносибірська лісова
Округ Східноєвропейський
Район Мішаною лісу та лісостепу
Ділянка Східноєвропейського мішаного лісу
Підділянка Східного (Чернігівського та
Н.-Сіверського) Полісся
Ділянка Східноєвропейського листяного лісу і
лісостепу
Підділянка Лівобережна
Рослинний світ Чернігівщини включає понад 900 видів
судинних рослин, що становить біля 18,4 % від загальної кількості судинних
рослин, поширених в Україні. Для охорони, збереження і відтворення рідкісних та
зникаючих видів рослин, тварин, ландшафтів, цінних природних комплексів, які
мають значну наукову, історичну, екологічну та естетичну цінність, в області
природно-заповідний фонд нараховує 642 об'єкти загальною площею понад 127748
га, що складає 4,04 % всієї площі області (за даними 2000 р.).
Тваринний світ характеризується ще більш багатим
видовим складом, який становить близько 41% від загальноукраїнського. Так, на
Чернігівщині поширені ссавці до 48 видів.
Таблиця 1 Найбільш поширені види Чернігівської
області
Ряд
|
Родина
|
Вид
|
Ряд Комахоїдні — Insectivora.
|
Родина Їжакові - Erinaceidae
|
Їжак звичайний (Erinaceus
europaeus)
|
Родина Кротові - Talpidae
підродина хохулі — Desmaninea
|
Хохуля звичайна (Desmana
moschata)
|
Родина Землерийкові -
Soricidae
|
Бурозубка мала (Sorex minutus)
|
|
Родина Землерийкові -
Soricidae
|
Кутора (Neomys)
|
Ряд Рукокрилі — Chiroptera
|
|
Нічниця (Myotis), вечірниця
(Nyctalus)
|
Ряд Гризуни — Rodentia
|
Родина Білячі - Sciuridae
|
Білка звичайна - Sciurus
vulgaris
|
Родина Мишачі - Muridae
|
Миша хатня (Mus musculus)
|
Родина Мишачі - Muridae
|
Миша жовтогорла (Apodemus
flavicollis)
|
Родина Мишачі - Muridae
|
Миша лісова (Apodemus
syluaticus)
|
Родина Мишачі - Muridae
|
Миша польова (Apodemus
agrarius)
|
Родина Хом'якові — Cricetidae
|
Полівка водяна (Articola
coypus)
|
Родина Хом'якові — Cricetidae
|
Ондатра (Ondatra zibethica)
|
Родина Боброві - Castoridae
|
Річковий бобер (Castor fiber)
|
Ряд Хижі – Carnivora
|
Родина Собачі - Canidae
|
Вовк сірий (Canis lupus)
|
Родина Собачі - Canidae
|
Лисиця звичайна (Vulpes
vulpes)
|
Родина Куницеві - Mustelidae
|
Горностай (Mustela еrtіnеа)
|
|
Норка європейська (Mustela
lutreola)
|
Ряд Парнокопитні — Artiodactyla
|
Підряд Нежуйні – Nonruminanti,
родина Свині (Suidae)
|
Дика свиня - Sus scrofa
|
Підряд Жуйні – Ruminantia, родина
Олені (Cervidae)
|
Лось (Alces alces)
|
Родина Олені (Cervidae)
|
Козуля (Capreolus capreolus)
|
Родина Олені (Cervidae)
|
Плямистий олень (Cervus
nippon)
|
Родина Олені (Cervidae)
|
Благородний олень (С. elaphus)
|
Родина Порожнисторогі
(Bovidae)
|
Зубр (Bison bonasus)
|
Бурозубки
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5
|