Адвентивна флора Чернігівської області: історія формування та сучасний стан 
Значна кількість адвентивних рослин є бур’янами. Вони засмічують поля,
городи, сади, пасовища, ростуть на узбіччях шляхів, смітниках, пустирях, біля
жител і т.п. До них належать такі злісні бур’яни, як повитиця, вовчки,
галінсога дрібноквіткова, щириці, які завдають величезної шкоди сільському
господарству. Адвентивні бур’яни дуже важко винищити, тому що їм
притаманні висока життєздатність, дуже ефективні засоби поширення, висока
плодючість, невибагливість до умов існування. Ці бур`яни не завади відомі
населенню, біологія їх мало вивчена, і це також деякою мірою утруднює боротьбу
з ними. Крім того, здебільшого на занесених рослинах паразитує дуже мало інших
організмів, що є величезною перевагою в конкуренції з місцевою флорою.
Наприклад, за даними Ч. Елтона, на рододендроні понтійському (Kbododentiron ponticuni L.),
завезеному до Англії близько 200 років тому, паразитує дуже мало рослиноїдних
тварин (кілька місцевих видів метеликів і жуків та паразити-іммігранти) [21].
Серед наших адвентивних рослин ярі бур’яни (наприклад, галінсоги
дрібноквіткова і війчаста, пасльони дзьобатий і парадоксальний, гречка
татарська, коноплі дикі, злинка канадська, щириці звичайна; біла, лобздовидна і
синювата тощо), дворі чи і (енотера дворічна), стрижнекореневі (гариала),
кореневищні (гумай), коренево-паросткові (сухоребрик волзький, додарція східна,
хрінниця крупковидна, паролист звичайний), паразитні (вовчки, повитиці). 32
види є сегетальними бур’янами.
Повитиці польова і південна. Завдають дуже
великої шкоди сільському господарству. За даними Д.К. Ларіонова, перша може
паразитувати на 630 видах рослин. Деякі повитиці отруйні, деякі переносять
вірусні хвороби. Так, через повитицю польову передаються такі вірусні хвороби,
як жовтуха айстр, кучерявість буряків, мозаїка тютюну тощо. Чимало вірусів
зберігається в рослинах повитиці від кількох днів до 4 місяців і довше.
Наприклад, насіння повитиці польової зберігає вірус у діючому стані протягом
року. Віруси можуть передаватися повитицею рослині, на якій вона паразитує.
Навіть через окремі відрізки стебла повитиці можуть передаватися різні хвороби.
Щириці. Всі види щириць є сегетальними і рудеральними
бур’янами. Вони засмічують овочеві культури, особливо пропашні і баштанні,
рідше польові.
Є злісними бур’янами садів і виноградників. Розсадниками щириць є
величезні зарості цих бур’янів на рудеральних місцях. Щириці віддають перевагу
пухким, вологим, родючим ґрунтам, але серед них є і дуже посухостійкі,
наприклад щириця біла. Щириці дуже засмічують грунт, пригнічують і заглушують
культурні рослини. Боротьбі з ними заважає притаманний їм розтягнутий період
визрівання насіння, завдяки чому сходи з’являються з травня протягом усього
літа [23].
Деякі види щириць сприяють поширенню шкідливих комах. Наприклад, щириця
звичайна є, притулком бобової земляної тлі (Тullgrenia (Tyohea) phaseoli), яка
ушкоджує коріння бобових і капусти, а також коріння і бульби картоплі.
Галінсога дрібноквіткова. Поширена переважно на
присадибних землях, а також у парках, квітниках, на пустирях і смітниках. Вона
віддає перевагу тінистим місцям з пухкими, гумусними зволоженими ґрунтами.
Разом з цим галінсога в злісний бур’яном городів. Найчастіша засмічує капусту,
картоплю, цибулю, огірки, помідори, буряки та інші городні культури, В деяких
місцях, особливо в західних областях УРСР, галінсога в справжнім бичем городів.
Рідше цей бур’ян трапляється в садах і навіть в посівах зернових і багаторічних
трав. Інколи росте на пасовищах. Завдяки високій родючості й короткому
репродукційному періоду сильно засмічує грунт. Сходи з’являються протягом
усього вегетаційного періоду. Добре розмножується також вегетативно. Тому
винищити цей бур'ян надзвичайно важко. Таким же злісним бур’яном є і галінсога
війчаста.
Коноплі дикі. Ростуть на полях, узбіччях доріг,
пустирях. Засмічують всі посіви, але переважно трапляються в посівах конопель
посівних.
Злинка канадська. Засмічує всі зріджені посіви .і
взагалі масово розвивається на відкритих піщаних місцях.
Хрінниця крупковидна. Поширена в північній зоні на полях і
узбіччях шляхів. Тут вона часто створює зарості. Засмічує всі
сільськогосподарські культури і значно знижує їх урожайність. За даними Й.
Зайферда, на 1 кв. м було виявлено 300 гонів хрінниці, з яких 174 плодоносили і
дали 200 тис. насінин. При підрізці коріння виникає безліч нових гонів.
Вовчки. Уражають як дикі, так і культурні рослини. Вони
завдають великої шкоди баштанним, технічним, овочевим культурам, дають
величезну кількість насіння. За даними С.O. Котта,
одна рослина дає до 160 тис. насінин, а на 1 га - до 90 мли.; за іншими даними
- до 100 тис. Найбільш поширений вовчок соняшниковий, який паразитує на коренях
соняшника тютюну, помідорів, коноплі. Вовчок гіллястий паразитує на баштанних
та технічних культурах [20].
Чимало адвентивних рослин оселяються на берегах річок. Під час повені
водою, а пізніше іншими засобами, наприклад тваринами, їх насіння дуже широко
розноситься, і місцями, особливо в заплавах, ці рослини створюють величезні
зарості, засмічуючи пасовища, причому більшість з них або отруйні, або мають
різні колючки, залозки тощо і худобою не споживаються. Особливо поширена в
заплавах нетреба ельбинська, яка в багатьох місцях створює суцільні зарості,
довжиною в декілька кілометрів.
Нетреба ельбинська. На її поширення слід звернути увагу,
юну що цей вид може стати шкідливим бур’яном. Зокрема, в Австралії, куди його
занесено в 1916 p., він став уже
одним з найбільш злісних бур’янів пасовищ. Раніше нетребу ельбинську
вважали рудеральним бур’яном, але останнім часом виявилося, що цей бур’ян
засмічує сади, пропашні культури, іноді навіть посіви зернових. Правда, це ще
трапляється нечасто, але вже тепер на це слід звернута увагу, особливо в
зв'язку з розширенням зрошувальної система, тому що в повідомлення ряду
авторів, що нетреби дуже поширюються вздовж зрошувальних кавалів і потім
переходять на поля, засмічуючи пшеницю, кукурудзу. соняшник та інші сільськогосподарські
культури.
Значно рідше трапляються інші види нетреб. Всі нетреби в молодому стані
отруйні (особливо в фазі сім`ядолей), а потім тварини не споживають їх через
колючки, гіркий смак і сильний неприємний запах. Поширюються ці рослини дуже швидко
і значно знижують якість пасовищ.
З отруйних адвентивних рослин найбільш небезпечні для тварин такі види:
Блекота чорна, містить алкалоїди: гіосціамін,
скополамін (можливо, атропін); з інших речовин глюкозид, гіосципікрин. Інколи
бувають випадки отруєння великої рогатої худоби зеленим листям. Більш
небезпечним е насіння блекоти, якщо велика кількість його потрапляє в кори.
Інколи насінням отруюються курчата.
Дурман звичайний, містить алкалоїди: гіосціамін,
атропін, скополамін. Загальна кількість усіх алкалоїдів у середньому досягає
0,33%. Отруєння дурманом спостерігалося у коней, великої рогатої худоби і
птиці. В деяких випадках отруєння цією рослиною смертельне.
Для знищення адвентивних рослин застосовуються механічні та хімічні
методи боротьби, але вони ефективні лише тоді, коли вид не зайняв значної
території. Адвентивні рослини, які вже мають великі ареали, тільки цими
методами зовсім знищити неможливо, і залишається лише стримувати їх дальше
поширення. Найбільш ефективним методом у боротьбі з адвентивними рослинами є
біологічний. Існує чимало прикладів його застосування. Так, поширення опунції в
Австралії припинили за допомогою метелика (Oactoblastia cartoruin).
Деякі адвентивні рослини, які містять корисні хімічні речовини
(алкалоїди, вітаміни тощо), можна використати як лікарські, дубильні, ефіро- і
жироолійні, кормові й т.п. Деякі з них і були завезені на Україну як корисні
рослини, культивувалися, а потім здичавіли.
Цілу низку адвентивних рослин можна застосовувати для потреб медицини.
Відомості щодо їх використання містяться в працях С.Є. Землинського, М.A.
Носаля і I.М. Носаля та ін. З давніх часів як
лікарська рослина відомий аїр. Про це згадується ще в давніх європейських
книгах, у грецьких та римських природознавців. У медицині застосовуються
кореневища аїру, відомі під назвою Rhizoina calani, які містять ефірні олії. З
кореневищ виготовляють олію, настій і екстракт. Особливо широко аїр використовується
в народній медицині. Він вважається чудовим дезинфікуючим засобом, вживається
при лікуванні цинги, гнійних виразок, холери, висипного тифу, хвороб жовчних
шляхів, каміння нирок і як проти лихоманковий засіб при малярії. Кореневища
аїру вважаються одним з основних компонентів сумішей при готуванні ванн для
лікування золотушних і рахітичних дітей. Вживається аїр також як
болезаспокійливий засіб при зубному болі і як заспокійливий при нервовому
збудженні.
В народній медицині використовують також ромашку запашну як
болезаспокійливий, протисудорожний, пом’якшувальний і потогінний засіб. Ромашка
запашна деякою мірою замінне ромашку аптечну, але користується значно меншою
популярністю, ніж остання [23].
Лікарське застосування може мати і галінсога дрібноквіткова. Наприклад, у
Перу препаратами з неї лікують цингу.
Добре відомими лікарськими рослинами є дурман і блекота. В медицині
використовують листя дурману звичайного і меншою мірою його насіння. З насіння
добувають алкалоїд атропін, який застосовується при лікуванні запалення очей.
Препарати дурману використовуються такса як антиспазматичний, заспокійливий
засіб і як наркотик при бронхіальній астмі, хронічних катарах дихальних шляхів,
сильних шлункових болях. Блекота чорна застосовується як заспокійливий, протисудорожний
і болезаспокійливий засіб. В її листках міститься до 0,1% алкалоїдів. Листки і
виготовлені з них препарати входять до Державної фармакопеї. Вживається
переважно у вигляді олії як болезаспокійливий засіб, входить також до складу
протиастматичного порошку.
Досить широко в народній медицині застосовуються різні види нетреб. У нас
використовуються нетреби колюча і звичайна, особливо перша з них, хоч
застосування їх аналогічне. Водяний відвар нетреб вживається при лікуванні
висипу і грибкових захворювань, іноді при шлунково-кишкових захворюваннях.
Використовують нетреби і проти різних захворювань шкіри: при екземі, лишаях,
золотусі. В Болгарії аналогічне застосування має нетреба італійська, яка
містить йод, глікозиди, ксантострумарин і якусь невивчену ще ефірна олію. В
Америці а листя нетреби пенсільванської вилучили нейтральну білу кристалічну
речовину, яку назвали ксантином. При дослідженнях на агарі ця речовина затримує
ріст багатьох грампозитивних бактерій та грибів. У високих концентраціях ксантин
затримує ріст туберкульозної палички. Ми передали
для дослідження в Інститут мікробіології АН України близький до нетреби
пенсільванської вид - нетребу ельбинську. Внаслідок аналізу, проведеного
співробітниками цього інституту, виявилося, що нетреба ельбинська слабо активна
відносно грампозитивних бактерій і Candida albicana
Нижче наводимо найбільші розведення ефірного екстракту з нетреби
ельбинської, які повністю пригнічують ріст грампо-витивних бактерій і грибів:
Staphylococcue aureus 209
1:10000
Mycobacterlum B - 5 1:2500
Bacterium coli <1:2500
Candida albicans 1:2500
Fusarium Mucor avenaceua pluiabeum <I:2500
Гринделія розчепірена використовується в медицині як рослина, що містить
гіркі речовини і збуджує апетит. Містить гіркий алкалоїд гринделін, сапоніни,
цукри, ефірну олію, мурашину, оцтову і вищі жирні кислоти, а також низку інших
речовин.
Незначне застосування мають також амброзія полинолиста, стебла і листки
якої містять гіркі речовини і до 0,15% малоцінної ефірної олії з запахом деревію
(застосовується проти лихоманки і як тонізуючий засіб), ваточник сірійський, з
листків якого вилучають блювотні речовини, а молочного соку отруйний глікозид
асклепіазин і деякі смолисті речовини (за даними американської фармакопеї дуже
ефективний народний засіб від бородавок), квасениця рогата і енотера дворічна
[20].
Досить перспективною у господарському відношенні в нетреба берегова, в
насінні якої міститься 38% олії і 42% білка. Олія ця аналогічна олії маку,
білки можуть мати технічне застосування. Оскільки з усіх
видів нетреби у нас найбільш поширена нетреба ельбинська, ми намагалися
засувати можливості застосування цього виду як олійної рослини.
Як олійна рослина може бути використана нетреба колюча (29,8% олії).
Через високу врожайність нетреб, значний вміст у них олії і деяких інших
корисних речовин, а також враховуючи наявність на Україні великих заростей цих
рослий, нетреби можна вважати досить перспективними в господарському
відношенні.
Значний процент олії міститься такої у насінні таких видів: дурману
звичайного (16,7-25,0%), амброзії полинолистої (18,3%), енотери дворічної
(І6,93%), вовчка соняшникового (11,4%).
Чорнощир звичайний був відомий в Америці як олійна рослина ще індійцям.
При археологічних розкопках у штатах Арканзас, Міссурі і Кентуккі знайдено
сім’янки чорнощиру, які відрізнялися від сім’янок усіх існуючих тепер видів
цього роду більшими розмірами. Разом з ними знайдено плоди культурних рослин -
соняшника, гарбузів, кукурудзи, бобів. Все це наводить на думку, що дана
рослина культивувалася в минулому [21].
Як ефіроолійна рослина вживається аїр. В його кореневищах містяться
ефірні олії, які використовуються в медицині, парфумерії і лікерному
виробництві. В літературі в вказівки, що як ефіроолійна рослина може
використовуватися також і злинка канадська.
Герань сибірську модна застосовувати як непоганий дубитель і як сировину
для виготовлення жовтої і чорної фарб. З комеліни звичайної добувають синю
фарбу, а з насіння гармали звичайної -червону. З насіння ваточника сірійського
можна одержати барвник типу протравних, який може бути застосований в
промисловості.
Деякі адвентивні рослини використовуються як їстівні. Наприклад, листя
квасениці рогатої вживають у їжу замість щавлю. Як прянощі народами східних
країн застосовується насіння гармали звичайної. Різноманітне використання мають
кореневища аїру. З них варять сиропи, додають їх до фруктових компотів,
вживають замість імбиру, кориці і мускатних горіхів для ароматизації пудингів і
печива, в невеликій кількості вживають замість лаврового листа, іноді сухі
кореневища і ефірну олію з них додають до пива. Деякі народи вживають у їжу
соковиті стебла комеліни звичайної. Є вказівки, що в Китаї і Японії цей вид
розводять як овочеву рослину. Корені герані розсіченої ввивають у їжу як овочі.
Як сурогат перцю можна використовувати насіння хрінниці крупковидної. З молодих
рослин ваточника сірійського добувають солодкий сироп. Є вказівки, що в Канаді
молоді стебла цієї рослини вживають замість спаржі, а з квіток роблять
непоганий цукор. Як харчову рослину протягом довгого часу культивували гречку
татарську [23].
Кілька адвентивних рослин можна використовувати як кормові. Добрим кормом
для худоби б галінсога дрібноквіткова, в якій міститься дуже багато білка і
зовсім немає твердих волокон. Тварини охоче поїдають також комеліну звичайну і
окопник шорсткий. Елодеєю канадською і молодими рослинами щириці звичайної
годують свиней. Аїр поїдають лосі.
Елодею канадську можна використовувати як добриво. Чимало адвентивних
рослин є декоративними. Як виткі декоративні рослини розводять ехіноцистис
шипуватий, сиціос кутастий, тладіанту сумнівну. Досить популярна комеліна
звичайна. В Китаї і Японії виведено навіть її садову форму. Часто
культивуються нікандра фізалісовидна, ваточник сірійський, соняшник
повстистий, золотушники канадський і пізній, рудбекія роздільнолиста тощо.
В акваріумах часто культивують елодею канадську. Добрими медоносами в
ваточник сірійський і квасениця рогата.
Звертаючи увагу на ті чи інші корисні властивості адвентивних рослин, ми
мали на увазі застосування тільки наявних запасів цих рослин. Завжди слід
пам’ятати, що більшість названих адвентивних рослин є одночасно злісними
бур'янами. Тому їх ні в якому разі не можна вводити в культуру, бо, здичавівши,
вони завдадуть незрівнянно більшої шкоди. Використання х заростей адвентивних
рослин у місцях їх значного поширення дуже корисне, тому що значною,
мірою сприятиме знищенню цих бур’янів [17].
Боротьба з бур'янами посилюється з року в рік. Проти них кинуто великі
сили: техніку, хімію, біологію. Багато зусиль докладав карантинна служба. Через
ретельний догляд карантинної інспекції лише деякі адвентивні рослини проникають
у нашу країну: Але завжди слід пам’ятати, що на земній кулі наявні
численні резерви адвентивних рослин, готових піти у наступ, якщо контроль
ослабне.
Дуже бажано, щоб скрізь за поширенням адвентивних рослин велися постійні
спостереження. Під наглядом карантинної інспекції знаходиться лише 8 видів
адвентивних рослин, віднесених до списку бур’янів внутрішнього карантину. Ці
самі види переважно вивчають і науковці сільськогосподарських закладів. А на
решту адвентивних бур’янів, чимало яких не менш шкідливі, ніж карантинні, але
зняті з карантину через те, що поширені вже найде скрізь, а такої на деякі
недавно занесені і не дуже шкідливі бур’яни звертається дуже мало уваги, хоч
відомості щодо їх біології, екології та поширення конче потрібні. Адже у
випадку "спалаху" розселення того чи іншого виду, спричиненого появою
якогось нового фактора або зміною зовнішнього середовища, можна легко
ліквідувати небажаного пришельця, маючи необхідні відомості про наявні
осередки, біологічні та екологічні особливості даного виду.
Цілком можливо, що поширення деяких, недавно занесених видів, поки що
зовсім незначне, згодом значно збільшиться і тоді. відомості, нагромаджені за
цей період, матимуть велике значення. Необхідно крім карантинної служби ввести
ще службу флористів, яка займалася б усіма цими питаннями. Треба більш ретельно
слідкувати за появою нових рослин і динамікою їх ареалів, щоб своєчасно
помітити і зупинити "навалу чужоземців".
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7
|
|
