Охорона праці

Саморегулювання системи керування охороною праці досягається шляхом вироблення і реалізації управлінських рішень у відповідь на сигнальну інформацію про відхилення показників, що характеризують стан системи, від оптимальних значень.

Як критерії відхилень, що передбачають необхідність прийняття управлінських рішень і регулювання системи «людина -робоче місце - виробниче середовище», може служити сигнальна інформація про: кожнім випадку травмування (професійного захворювання, аварії), у першу чергу - про смертельне і групове, підлягаюче спеціальне розслідування; перевищенні числа нещасливих випадків в обліковому періоді в порівнянні з базовим; перевищенні економічних утрат унаслідок нещасливих випадків, профзахворювань і аварій по порівнянню з визначеним чи значенням з базовим періодом; незадовільній оцінці стану (рівня) охорони праці в підрозділі (для керівника підрозділу) і на підприємстві (для начальника, директора).

Керуюче вплив на систему здійснюється доти, поки не буде досягнутий її оптимальний стан.

Ефективність функціонування системи може оцінюватися по: зниженню рівня виробничого травматизму в порівнянні з базовим періодом; чи зменшенню відсутності професійних захворювань; скороченню чисельності працівників, зайнятих у шкідливих, небезпечних умовах і на важких роботах; зниженню економічних утрат унаслідок нещасливих випадків, профзахворювань і аварій; соціальному ефекту.

Викладена концепція розробки системи керування ВІД з економіко-цільовою спрямованістю дозволить деякою мірою вирішувати проблеми професійної й екологічної безпеки на рівні підприємства в умовах перехідного періоду до відкритого (ринкової) економіці.

1.4.

1

Доводиться констатувати, що існуюча в країні нормативно-технічна документація не дає таких методів. При цьому цілком очевидно, що система показників обліку умов праці не дозволяє безпосередньо оцінювати стан охорони праці. Вона тільки дає можливість аналізувати результати функціонування системи заходів та засобів, яка знаходиться протягом звітного періоду в певному стані і має певний рівень своєї ефективності щодо необхідного за нормами. Закон запрацює на повну силу своїх можливостей лише в тому разі, коли буде вирішено проблему чіткого уявлення про структуру системи заходів та засобів для забезпечення нормативного рівня умов праці конкретних об'єктів та оцінок стану таких систем.

Важко уявити, наприклад, якісне й повне виконання вимог ст. 17 Закону
(«Управління охороною праці на виробництві...»), якщо немає проекту чи моделі системи забезпечення безпеки та сприятливих умов праці (СЗБУП) на промислових об'єктах, немає методів оцінок стану цієї системи. Керувати, не знаючи стану об'єкта керування, а тим більше ефективно - неможливо. Це стосується й багатьох інших статей Заону.Дослідження і практичний досвід показують, що стан СЗБУП адекватно відображається особливими матричними моделями. З'являється можливість розробити методологію оцінки стану охорони праці й широкого застосування сучасної обчислювальної техніки в процесі машинного моделювання та розробки варіантів управлінських рішень.

2,3

На сучасному етапі розвитку виробничих процесів у всіх галузях економіки спостерігається тенденція до інтенсифікації праці, підвищення інформаційного та психологічного навантаження на людину-виконавця, що зумовлює необхідність прогнозування основних показників безпеки праці з метою охорони здоров'я працюючих та забезпечення високої продуктивності.

Головна мета управління охороною праці - забезпечення безпеки, збереження здоров'я і високої працездатності людини в процесі праці. Вона забезпечується досягненням сукупності взаємопов'язаних основних і окремих завдань формування безпечних умов праці. Виконання поставленого завдання на практиці вимагає удосконалення методів контролю, аналізу, моделювання та прогнозування стану охорони праці.

Традиційні форми управління умовами праці та усталені методи діяльності існуючих служб щодо забезпечення вимог охорони праці вже недостатні.
Планування заходів і розподіл ресурсів на потреби охорони праці відбуваються без використання спеціальних алгоритмів моделювання, які дають можливість оцінити наслідки виконання цих заходів. Тому в практиці управління переважають емпирізм і окремі рішення. Оцінити наслідки управлінських рішень і на цій основі раціонально сформувати план заходів можна з допомогою математичного моделювання, яке стало особливо актуальним завдяки переходу до економічних методів управління охороною праці.

Математичка модель - система співвідношень, що визначають характеристики стану об'єкта управління, а через них і управлінські дії, за яких досягається оптимальне управління.

Об'єктом управління охороною праці на підприємстві є діяльність функціональних служб і структурних підрозділів підприємства щодо забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці. Показники ефективного функціонування системи управління охороною праці (СУОП) підприємства подані в таблиці.

Крім показників, наведених у таблиці, для моделювання та аналізу функціонування СУОП можуть використовуватися й інші, зокрема коефіцієнт тяжкості травматизму, коефіцієнт виконання заходів з охорони праці.

Запропонована система показників ефективного функціонування СУОП підприємства охоплює функції СУОП в комплексі, всі показники розраховуються відносно просто, мають однакову розмірність (безроз-мірність). «Найкращі» значення всіх показників - О, «найгірші» - 1, тобто оптимізація показників
(і системи в цілому) досягається шляхом мінімізації.

Як узагальнений показник оцінки ефективності функціонування СУОП можна запропонувати: п

У=^--^а,у,< (1) де у, - значення показників, наведених у таблиці; п - кількість врахованих показників (у даному випадку - 9); а, - коефіцієнти, що визначають вагу /-го показника.

В окремому випадку значення всіх коефіцієнтів беруться рівними одиниці.
У загальному випадку їхні величини можуть бути одержані з допомогою експертних оцінок або обчислені в процесі моделювання.

При цьому кожний показник залежить, в свою чергу, від множини факторів:

У=Уі^, Х2,...х^), (2) де х, - значення факторів; т - кількість врахованих факторів.

Рівень кожного фактора з множини Х = {х, Х^і..,х^} залежить від обсягу виділених ресурсів: х, = Хі(іі),
|Показники ефективного функціонування СУОП підприємства |
|Позначення |Найменування |
|Уі=1000-К»„/Ч„> |/і|показник виробничого травматизму - кількість потерпілих|
| |- |у результаті нещасного випадку – середньооблікова |
| |Кн|чисельність персоналу підприємства |
| |в | |
| |Чс| |
| |о | |
|У2=1000-Кз/Чсо |Уї|показник профзахворювань і захворювань, пов'язаних з |
| |~ |умовами праці - кількість зареєстрованих захворювань – |
| |Кз|середньооблікова чисельність персоналу підприємства |
| |-Ч| |
| |сс| |
|Уз=/г»п, (3) т при обмеженнях 2-і 2^ 0, / = 1,т, і'=і де В - загальний обсяг наявних засобів і ресурсів. Необхідно знайти такий розподіл коштів на охоро ну праці, за якого досягається мінімальний рівень узагальненого показника ефективного функціонування СУОП. За такої постановки завдання зводиться до класу багатокритеріальних завдань нечіткого програмування. В окремому випадку, якщо залежності у. є лінійними функціями, завдання можна вирішити з допомогою методу лінійного програмування. У загальному випадку розв'язання системи (3) можна одержати з допомогою методів нелінійного програмування.

Виконання розрахунків за допомогою пропонованої математичної моделі дасть можливість раціонально використати кошти, виділені на потреби охорони праці підприємства.

4(5-1997)

Існуючі методи аналізу нещасних випадків та аварій, як правило, дають можливість робити висновки тільки після того, коли аварія вже сталася і ми поставлені перед довершеним фактом - зруйнованим устаткуванням, підприємством, загибеллю або травмуванням людей. Останнім часом тяжкість аварій збільшилась, і в майбутньому навряд чи треба чекати її зниження. Це пов'язано перш за все із зростанням потужності підприємств, а також із застосуванням у промисловості нових видів енергії, які мають значну руйнівну силу. Ми постійно оточені небезпеками, включаючи найелементарніші, давно звичні побутові, які підстерігають нас удома і на відпочинку, по дорозі на роботу і з роботи.

На наш погляд, назріла гостра необхідність запровадити універсальний показник небезпечності устаткування та виробництва для працюючих і навколишнього середовища - УПН. Підприємства-виготівники повинні присвоювати його устаткуванню, яке вони випускають, за фактично закладеними в нього шкідливими і небезпечними виробничими факторами. За найбільшим і середнім УПН оцінюють небезпечність дільниць, цехів, районів, міст і цілих регіонів. Проте, якщо враховувати тільки шкідливі та небезпечні фактори, не одержимо об'єктивної картини небезпеки, тому пропонується ввести в УПН кількість людей, які наражаються одночасно на одні й ті самі небезпеки як під час роботи на устаткуванні й на підприємстві, так і в його межах.

Основне призначення УПН - це, перш за все, виявлення найбільш небезпечних виробів (як на стадії розробки дослідних зразків та їх випробувань, так і в процесі їх експлуатації та зберігання) і підприємств, їх облік, у тому числі й за допомогою ЕОМ, з наступним аналізом і розробкою заходів щодо зниження величини УПН та зведення його до нуля. При цьому непогано було б підприємства з незначним УПН заохочувати, а там, де УПН високий,-вживати заходів для його зниження. Величину УПН визначають так:

УПН - Р • Ф, (1)

де Р - кількість працюючих (тих, що мають контакт) з даним устаткуванням (виробом) безпосередньо, і тих, хто може наражатися на небезпеку під час його аварії; Ф - сума шкідливих і небезпечних факторів.

УПН дає можливість враховувати різні небезпеки: ті, що становлять загрозу для працюючих на підприємстві — УПНп, навколишнього середовища -
УПНн, змішану загрозу - УПНз.

2.1.

1,2,3,4,5

2. ХАРАКТЕРИСТИКА ПОТУЖНОСТІ, СТАН УСТАТКУВАННЯ.

2.1. Установлена потужність ТЕЦ на початок і кінець року становить
200мВт. Наявна електрична потужність влітку, під час відключення тепломереж для випробування і ремонту, знижувалася до 175мВт за браком навантаження протитиску турбіни №2. В зимовий період наявна потужність становить 200мВт.
Робоча потужність з урахуванням відсутності палива і консервації, зведена в таблиці №3.

Теплова потужність ТЕЦ становить 1308Гкал/год, в тому числі регульованих відборів і протитиску турбін - 648Гкал/год, водогрійних котлів
ТЕЦ - ббОГкал/год.

Теплова потужність водогрійних котлів котельні Припортового району
-150Гкал/рік.

2.2. Кількість, тип, потужність основного енергетичного устаткування зведені в таблицях №1,2.

Таблиця 1. Основне обладнання.
|Назва агрегатів |Одиниця виміру |КІЛЬКІСТЬ, ШТ. |
|Енергетичні парові котли |Шт |9 |
|Водогрійні котли |Шт |8 |
|Турбоагрегати |Шт |5 |

Таблиця 2. Характеристика устаткування

(котлоагрегати, турбіни, генератори, трансформатори).
|№№ |Тип |4 |Рік |Число годин |Основні дані та |
|п/п |устаткування |о сс |останнього |роботи на |характеристика |
| | | |капремонту |1.01.2001р. | |
| | | | |тис.год. | |
|К-1 |ПК-19-2 |1961 |1997 |239,0 |Продуктивність - |
| | | | | |по 1 Ют/г |
| | | | | |Параметри пари |
| | | | | |ЮОата 520°С |
| | | | | |Топка-камерна з |
| | | | | |пальниками УТ-10 |
|К-2 |ПК-19-2 |1961 |1996 |231,0 | |
|К-3 |ПК-19-2 |1963 |1999 |224,8 | |
|К-4 |ПК-19-2 |1964 |1998 |240,0 | |
|К-5 |БКЗ-220-ЮОГц |1965 |2000 |179,8 |Продуктивність - |
| | | | | |по 220т/год |
| | | | | |ЮОата 520°С Топка |
| | | | | |- трикамерна з |
| | | | | |двома |
| | | | | |горизонтальними |
| | | | | |топковими |
| | | | | |циклонами |
|К-6 |БКЗ-220-100Гц|1967 |1995 |178,2 | |
|К-7 |БКЗ-220-ЮОГц |1968 |1996 |173,8 | |
|К-8 |БКЗ-220-ЮОГц |1968 |1998 |177,4 | |
|К-9 |БКЗ-220-ЮОГц |1969 |1997 |175,0 | |
|ВК-1 |ПТВМ-ЮО |1964 |1989 |16,7 |Продуктивність по |
| | | | | |ЮОГкал/год |
|ВК-2 |ПТВМ-100 |1965 |1987 |16,6 | |
|ВК-3 |ПТВМ-ЮО |1968 |1986 |13,3 | |
|ВК-4 |КВГМ-180 |1983 |- |16,5 |Продуктивність - |
| | | | | |по 180Гкал/год |
|ВК-5 |КВГМ-180 |1985 |- |3,6 | |
|ВКП-1|КВГМ-50 |1987 |- |49,1 |Котли Припортової |
| | | | | |котельні. |
| | | | | |Продуктивність по |
| | | | | |50Гкал/год |
|ВКП-2|КВГМ-50 |1988 |- |28,6 | |
|ВКП-3|КВГМ-50 |1989 |- |24,2 | |
|Турб.|ВПТ-25-4 |1961 |2000 |308,8 |25мВт, відбір |
|№1 | | | | |8-ІЗата, |
| | | | | |43Гкал/год, відбір|
| | | | | |пари 1,2ата, |
| | | | | |29Гкал/год |

|Турб|ПР-25-90-10/0|1963 |2000 |220,1 |25МВт, відбір 8-ІЗата, |
|.№2 |.9 | | | |39Гкал/год, протитиск |
| | | | | |0,9-2,5ата, 45Гкал/год |
|Турб|ПТ-50-90-13 |1966 |1992 |221,7 |Потужність по 50МВт Відбір|
|.№3 | | | | |пари 10-1 бата по |
| | | | | |ЮЗГкал/год Відбір |
| | | | | |1,2ата61Гкал/год |
|Турб|ПТ-50-90-13 |1967 |1993 |219,3 | |
|.№4 | | | | | |
|Турб|ПТ-50-90-13 |1968 |1991 |170,3 | |
|.№5 | | | | | |
|Г-1 |ТВС-30 |1961 |2000 |308,8 |Напруга 6,ЗкВ, со5|л=0,8 |
| | | | | |Охолодження-водень Р=1ат |
|Г-2 |твс-зо |1963 |2000 |220,1 | |
|Г-3 |ТВФ-60 |1966 |1992 |221,7 |Напруга 6,ЗкВ, созр, = 0,8|
| | | | | |Охолодження-водень Р=2ат |
|Г-4 |ТВФ-60 |1967 |1993 |219,3 | |
|Г-5 |ТВФ-60 |1968 |1999 |170,3 | |
|Трансформатори |
|Т-3 |ТДЦНГУ |1966|1992 |- |По 80000кВА 110/6,ЗкВ |
|Т-4 |ТДЦНГУ |1967|1993 |- | |
|Т-5 |тд |1968|1991 |- | |

Протягом останніх років котли №1-4 типу ПК-19-2 роблять тільки на природному газі, досить надійно і економічно.

Але для роботи на вугіллі котли мають ненадійні системи пилоприготування з прямим вдуванням аеросуміші та валковими млинами, що дають великі втрати вугілля разом з породою в провалі. Пилосистеми розраховані для роботи на вугіллі марки "Т" і при роботі на вугіллі з підвищеним вмістом летючих досить вибухонебезпечні.

Під час капремонтів на цих котлах виконаний великий обсяг робіт з заміни екранних труб, водяних економайзерів, пароперегрівачів.

Котли №5-9 типу БКЗ-220-100Гц з горизонтальними топковими циклонами.
Вузькі місця, що знижують надійність та економічність роботи цих котлів: наявність елементів (циклони і камера догорання), під тиском топкових газів, що призводить до частої появи прогарів; великі витрати на ремонт та великий обсяг робіт з виготовлення та заміни топкових циклонів, котрі потребують заміни кожного другого капремонту; підвищена витрата електроенергії на власні потреби, тому що котли мають потужні дуттьові вентилятори; підвищені вимоги до якості вугілля, особливо до температурних і в'язкісних характеристик золи.

Практично для цих котлів придатні тільки концентрати газового вугілля.
За умови витікання рідкого шлаку, котли мають вузький діапазон регулювання навантаження (180-240 т/год).

Є труднощі й при спалюванні природного газу.

При навантаженнях, близьких до номінальних, відбувається виплавлення шлаку та захисної обмазки на ошинованих поверхнях циклонів, а згодом і обгорання шипів, що перешкоджає відновленню вогнетривкої футеровки і призводить до додаткових труднощів при переході на спалювання вугілля.

Водогрійні котли №1-3 ПТВМ-100 після проведення реконструкції з встановленням пальників двохступеневого спалювання роблять досить надійно і економічно на газі і мазуті.

Водогрійні котли КВГМ-180 ст.№ 4, 5 робили тільки на природному газі, стан цих котлів - задовільний.

З причин нестачі палива, зниження температури прямої води тепломереж та відключення від ТЕЦ підприємств, що збудували власні котельні, водогрійні котли ТЕЦ мало використовуються в останні роки. У звітному році тільки водогрійний котел №1 включався періодично в роботу і проробив 423 години.

Котли Припортової котельні типу КВГМ-50 робили тільки на природному газі і знаходяться в доброму стані.

Турбіна №1 ПТ-25-90 (ВПТ-25-4) виробництва УТМЗ з початку експлуатації проробила 308,8 тис.год.

В зв'язку з відсутністю коштів для заміни турбіни було прийнято рішення виконати капремонт турбоагрегату з обстеженням стану турбіни і генератору експертною комісією і у випадку позитивних результатів обстеження, продовжити термін експлуатації турбоагрегату.

Після детального обстеження турбоагрегату спеціалізованими організаціями, термін експлуатації ТГ №1 був продовжений до 350 тис.год.

Турбіна №2 типу ПР-25-90/10/09 виробництва УТМЗ з протитиском 0,7-
2,5атата регульованим відбором пари на виробництво 8-ІЗата.

До 2000р. для турбіни №2 погоджувалось сезонне обмеження потужності
(25мВт). В останні роки виконані заходи, що направлені як на підвищення економічності обладнання, так і на ліквідацію обмеження потужності.

Це підключення бойлерної ТГ-5 по парі 1,2ата до парового колектору 1-2 черги, кислотні промивки бойлерів 1А, Б, конденсатору ТГ-1.

Внаслідок впровадження цих заходів, 1 черга ТЕЦ спроможна влітку нести номінальне навантаження - 50мВт при включеному гарячому водопостачанні міста. Вимушена зупинка ТГ-2 за браком теплового навантаження протитиску можлива тільки з причини ремонту допоміжного обладнання - тепломереж. Тому, на 2001 рік обмеження потужності для ТГ-2 не планується.

Турбіни № 3-5 типу ПТ-50-90/13/1, 2 виробництва ЛМЗ - Зшт. З метою підвищення економічності турбіни переведені в режим роботи з погіршеним вакуумом з підігрівом в конденсаторах зворотної води тепломереж, при цьому були видалені робочі лопатки останньої - 28-ї ступені, технічний стан турбін -задовільний.

2.3. План робочої потужності ТЕЦ виконала. При плані на 2000 рік
75,3мВт, фактична робоча потужність за 2000 рік становить 76,7 мВт.

Випадків невиконання місячних планів робочої потужності у звітному році не було.

Середнє навантаження за 2000 рік становить 51,5мВт, холодний резерв
25,2 мВт, відсутність палива і консервація - 89,5мВт.

Причина низького електричного навантаження - робота ТЕЦ за тепловим графіком в умовах нестачі палива і при низькому споживанні теплоенергії.
Основна причина перевиконання плану робочої потужності -зменшення виводу обладнання у непередбачені ремонти.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6