Роль банківської системи у боротьбі з відмиванням коштів незаконного походження

§    Люксембург

Закон передбачає розширення переліку відповідних видів діяльності та професій і включатиме казино, азартні ігри, аудиторів та нотаріусів.

§    Нідерланди

Казино. Нотаріуси заявили про добровільний намір повідомляти компетентні органи про вельми підозрілі операції, які свідчать про серйозні випадки відмивання грошей. Правники та бухгалтери вже взяли на себе такі добровільні зобов'язання.

§    Португалія

Казино, агенти з нерухомості (брокери та дилери), компанії, що здійснюють управління нерухомим майном або компанії, що займаються організацією азартних ігор та лотерей, дилери, які займаються антикварними виробами або витворами мистецтв, ювеліри, дилери літаків, суден та автомобілів.

§    Фінляндія

Законопроект поширюватиме свою дію на казино, букмекерські контори та агентів з нерухомості.

§    Велика Британія

Базове законодавство поширюється на всіх фізичних осіб. Регулювання у сфері відмивання грошей охоплює всіх фізичних осіб та установи, включаючи правників та бухгалтерів, які працюють у банківській сфері, у сфері інвестицій або страхування.

Провідною країною по нагляду за дотриманням законності у сфері грошових потоків та протидії відмиванню коштів є США. Розглянемо як це забезпечується.

Кілька федеральних структур несуть відповідальність за дотримання законності у сфері відмивання грошей та виконання вимог Закону «Про банківську конфіденційність» стосовно обліку та повідомлення відповідної інформації.

Відповідно до 18 U.S.С. 1956 та 1957, Міністерство фінансів та Міністерство юстиції США – головні державні відомства, що відповідають за забезпечення законності у боротьбі з відмиванням грошей.

Міністр фінансів, за допомогою свого заступника, контролює діяльність міністерства по дотриманню законності у боротьбі з відмиванням грошей. До цієї діяльності залучені наступні підрозділи міністерства: Відділ систем боротьби з фінансовими злочинами (СБФЗ), Відділ кримінального розслідування Служби внутрішніх доходів (КР-СВД), Митна служба США (МС), Служба розвідки США (СР) та Управління алкогольно-табачних виробів та вогнепальної зброї (УАТВЗ).

Відділ систем боротьби з фінансовими злочинами (СБФЗ) розробляє, контролює та запроваджує заходи по запобіганню та виявленню злочинів з відмивання грошей. СБФЗ об’єднує управління органів правопорядку, фінансові та регулятивні структури в єдину систему обміну інформацією. Використовуючи дані, отримані від банків та інших фінансових установ згідно вимог Закону «Про банківську конфіденційність», СБФЗ є своєрідною кліринговою системою, що сприяє обміну різноманітною інформацією з проблеми відмивання грошей, і це допомагає слідчим органам вийти на слід злочинних елементів та їхніх кримінальних доходів. СБФЗ також надає органам правопорядку тактичні розвідувальні дані та аналітичну підтримку. Відділ СБФЗ опрацьовує дані, отримані за законом ЗБК, та порівнює їх з даними, що надходять до органів правопорядку від інших урядових та державних структур, та представляє результати у формі аналітичних звітів, які допомагають органам правопорядку у проведенні розслідувань та розробці нових методів боротьби з відмиванням грошей.

Виконання вимог про облік інформації та подання повідомлень згідно Закону «Про банківську конфіденційність» є важливою складовою програми боротьби з відмиванням грошей. Численні виконавчі установи та незалежні агенції стежать за тим, щоб банки та інші юридичні і фізичні особи дотримуватися цих вимог, включаючи державні органи регулювання діяльності банків, Комісію з цінних паперів та бірж, Відділ інспектування Служби внутрішніх доходів. Допомогу також надають інші структури та установи, включаючи Комісію з ф’ючерсних операцій у торгівлі, шляхом обміну інформацією та інших спільних заходів.

Велике значення щодо вдосконалення міжнародного співробітництва у сфері боротьби з фінансовими злочинами та порушенням законодавства надається «Великою сімкою «[279]

На Самміті у Денвері було ухвалено звернення до країн посилити міжнародне співробітництво між органами правопорядку та органами регулювання фінансової діяльності, у сфері боротьби з фінансовими злочинами та порушенням законодавства. З метою запровадження необхідних перетворень у цих галузях і вдосконалення обміну інформацією на міжнародному рівні як у спонтанному режимі, так і у відповідь на конкретний запит, країни «Великої сімки «взяли на себе зобов’язання дотримуватися таких основних принципів та зобов’язань.

Особливо великої уваги заслуговує співпраця між органами фінансової розвідки. Директива передбачає, що країни-члени ЄС повинні призначити орган або органи, які здійснюватимуть прийом повідомлень про підозрілі операції. Такі органи часто називаються органами фінансової розвідки або ОФР. Втім, у різних країнах-членах ЄС такі органи називаються по-різному: деякі є адміністративними або посередницькими органами, водночас інші наділені повноваженнями поліцейського або судового характеру, або ж змішану природу:

Посередницький орган: Бельгія, Фінляндія (FSA), Франція, Греція, Італія, Нідерланди, Іспанія

Установа, наділена повноваженнями поліції: Австрія, Фінляндія (MLID), Німеччина, Ірландія, Швеція, Велика Британія

Судові повноваження має відповідний орган таких країн: Люксембург, Португалія. Орган, що має змішані поліцейські та судові повноваження: Данія

Органи фінансової розвідки – ОФР (підрозділи фінансової розвідки – ПФР): по перше, забезпечують швидкий обмін інформацією між банківськими установами та правоохоронними органами; по друге, співпрацю між правоохоронними органами різних країн світу; по – третє, співпрацюють з аналогічними структурами по розкриттю економічних злочинів у сфері боротьби з відмиванням грошей; по-четверте, ведуть слідчі дії на підставі зібраної інформації; по – п'яте, виконують регулюючі та наглядові функції у сфері боротьби з відмиванням грошей. В багатьох країнах для співпраці з ОФР були створені обмінні пункти фінансової інформації.

Внаслідок різного юридичного характеру органів фінансової розвідки можуть виникнути проблеми співпраці та обміну інформацією між ними. Деякі з таких проблем можна подолати, уклавши двосторонні угоди про співпрацю, але певні країни-члени ЄС не можуть укласти подібні угоди, оскільки їхнє законодавство передбачає можливість співпраці поліцейських органів лише з поліцейськими органами інших країн (з використанням існуючих каналів). Такі перешкоди для вільного обміну інформацією можуть ставати на заваді при здійсненні заходів, спрямованих проти відмивання грошей, і вони мають бути предметом розгляду Комісії у контексті чинної Директиви (див. IP/98/). Наразі є такі можливості для співпраці та обміну інформацією:

Укладення двосторонніх угод або прямий обмін інформацією загалом можливі:

1)                з метою розвідки в таких країнах: Італія, Португалія, Швеція

2)                з метою розвідки та з метою здійснення кримінального розслідування або судового переслідування в таких країнах: Бельгія, Франція, Нідерланди, Іспанія, Велика Британія

Обмін інформацією обмежений:

Австрія: ніякого обміну інформацією з адміністративними органами; ніякої інформації про контроль за дотриманням законодавства

Данія, Німеччина, Люксембург: ніякого обміну інформацією з адміністративними органами

Ірландія: ніякого обміну інформацією з адміністративними та судовими органами

Фінляндія (FSA): ніякого обміну інформацією з поліцією або судовими органами; ніякої інформації про контроль за дотриманням законодавства

Рада міністрів та Європейський парламент закликали до додаткових заходів, аби підсилити заходи Європейського Співтовариства по боротьбі з відмиванням грошей. Від часу прийняття Директиви у 1991 році еволюціонувала як загроза відмивання грошей, так і реакція на цю загрозу. Комісія за підтримки Європейського парламенту та держав-членів ЄС вважає, що ця реакція повинна вдосконалюватись.

Європейський Союз не одинокий у проведенні активної кампанії проти відмивання грошей. Створення ефективної глобальної кампанії проти відмивання грошей знаходить всебічну підтримку у світі. Не будуть обмежувальними за природою та перешкодою лібералізації, успішні заходи проти відмивання грошей в дійсності є важливою передумовою посилення міжнародної торгівлі та бізнесу, лібералізації фінансового ринку та вільного руху капіталу при оптимальних умовах.

Висновки

В курсовій роботі узагальнено наукові та практичні доробки у сфері діяльності банків по боротьбі із легалізацією доходів, отриманих злочинним шляхом. Для цього було надано економіко-правову характеристику легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом; запропоновано найбільш оптимальну типологію засобів «відмивання грошей»; проаналізовано систему та функції міжнародних організацій, що займаються боротьбою з легалізацією доходів, отриманих злочинним шляхом; визначено рівень відповідності національної системи з протидії легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом вимонам міжнародних стандартів; проведено аналіз діяльності банків з протидії легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом; досліджено механізм діяльності банку з протидії легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом; виокремлено найбільш ефективну методику оцінки ризику відмивання грошей у фінансових установах.

Відмивання грошей – це надання правомірного вигляду володінню, використанню або розпорядженню коштами або іншим майном, придбаним свідомо незаконним шляхом. Було зокрема визначено, що відмивання грошей є логічним супутником «підпільної економіки».

Під поняттям «легалізація доходів, отриманих злочинним шляхом» слід розуміти надання правомірного вигляду володінню, використанню або розпорядженню коштами чи іншим майном, придбаним свідомо незаконним шляхом. Легалізація доходів, отриманих злочинним шляхом, є складовою частиною кримінально-економічного циклу, що складається з трьох структурно послідовних дій: а) генерування кримінального доходу через здійснення предикатних злочинів; б) надання правомірного вигляду кримінальним доходам з використанням легальних засобів; в) використання легалізованих кримінальних доходів (як для задоволення власних потреб, так і для потреб інших осіб);

Процес легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, необхідно поділяти на три етапи: «розміщення», яке включає розміщення кримінальних коштів у фінансові інструменти; «шарування», яке полягає у відокремленні кримінальних доходів від їх джерел шляхом створення складного ланцюга фінансових операцій, спрямованих на маскування аудиторського сліду цих доходів; «інтеграція», яка пов’язана з наданням видимості легальності злочинно отриманим доходам;

Типологія засобів, які використовуються при наданні легального вигляду коштам, одержаним злочинним шляхом, повинна мати чотиримірну структуру: а) послуги; б) інструменти; в) організації; г) професії, що експлуатуються для цілей надання легального вигляду доходам, отриманим злочинним шляхом.

Відмивання грошей явище досить розвинене і багатогранне в наш час, тому слід чітко усвідомлювати, що для ефективної боротьби потрібно застосовувати різні механізми контролю, на різних етапах відносин банку з клієнтом.

Враховуючи тенденції розвитку та трансформації нових методів і способів до відмивання грошей, вважаємо, що слід зосередити увагу саме на вдосконаленні підсистеми ідентифікації клієнта банку, використовуючи підходи «знай свого клієнта», «знай клієнтів свого клієнта» тощо.

В реаліях українського сьогодення, а також, враховуючи перспективи подальшої інтеграції української економіки до світової, вважаємо, що ефективним методом буде проведення моделювання оцінки ризику клієнта банку, яка б здійснювала багатогранний підхід у оцінці ризику легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, клієнтом банку.

Україна має дворівневу структуру проведення ФМ, що складається з державного ФМ та первинного ФМ. До державного рівня відносяться: ДКФМ, НБУ, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг. До суб’єктів первинного ФМ відносяться банки, страхові компанії, ломбарди, гральні заклади та інші установи. Законодавством України закріплено обов’язки установ як державного рівня так і суб’єктів первинного ФМ, у відповідності до законодавства до обов’язків суб’єктів первинного ФМ відноситься обов’язкове повідомлення про підозрілі операції своїх клієнтів. На державні органи покладені обов’язки збирання наявної інформації її аналізу та передачі узагальнених матеріалів для подальшого розслідування до правоохоронних органів України.

Розробка нормативно-правової бази в Україні відбувається у відповідності з міжнародними рекомендаціями і стандартами. На даний момент існує достатньо розбіжностей в нормативно-правовій базі України і вона потребує вдосконалення.

Методика оцінки ризику відмивання грошей на підприємствах фінансового сектору з системних позицій дозволяє на основі аналізу рівня організаційно-нормативної забезпеченості внутрішньої системи протидії відмиванню грошей, здійснити комплексну оцінку відповідності такої внутрішньої системи з точки зору виникнення ризику відмивання грошей в конкретних фінансових установах. В структурно-логічному плані методика оцінки ризику відмивання грошей на підприємствах фінансового сектору повинна будуватися за реалізацією 6 етапів: Етап 1. Аналіз діяльності фінансової установи. Етап 2. Аналіз нормативного забезпечення фінансового моніторингу. Етап 3. Аналіз ключових процесів. Етап 4. Аналіз стану взаємодії фінансової установи з суб’єктами державного фінансового моніторингу. Етап 5. Аналіз стану програмно-технічного забезпечення. Етап 6. Завершення оцінки ризику відмивання грошей

Банки відіграють ключову роль на шляху боротьби з відмиванням грошей і успіх боротьби з відмиванням грошей саме у банківській сфері в значній мірі визначає успіх країни у боротьбі з відмиванням грошей.

Методика комплексної оцінки відповідності національної системи протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом повинна здійснюватись на основі ключових критеріїв відповідності національної системи конкретним рекомендаціям FATF. Критерії відповідності необхідно розраховувати на основі чотирьохмірною системи рекомендацій. На основі практичного застосування методики одержані такі результати відповідності національної систем України вимогам міжнародних рекомендацій: а) правові системи – 83% відповідності (оцінювалася за трьома рекомендаціями FATF); б) фінансові системи – 68% відповідності (оцінювалася за двадцятьма рекомендаціями FATF); інституційні системи – 78% відповідності (оцінювалася за дев’ятьма рекомендаціями FATF); міжнародне співробітництво – 79% відповідності (оцінювалася за шістьма рекомендаціями FATF). Загальний рівень відповідності – 73%;

Основними недоліками існуючої національної системи є її істотна невідповідність більш як половині рекомендацій FATF. Найбільш суттєвими є такі: відсутні механізми обміну інформацією між фінансовими установами; відсутні вимоги щодо отримання від всіх фінансових установ інформації про цілі і наміри ділових відносин (визначено тільки для банків); не розроблені механізми управління ризиками при проведенні ідентифікації клієнтів; не визначено особливості типології відмивання грошей для конкретних фінансових установ; не організовано зворотній зв’язок компетентних органів з фінансовими установами; відсутня єдність в розробці програм протидії відмиванню грошей для фінансових установ.

Список використаних джерел

1.       Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 №8073-х // ВВР УРСР. – 1984. – №52. – ст. 1122

2.       Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 // ВВР України. – 2001. – №25–26. – ст. 131

3.       Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом: Закон України від 28.11.2002 №249-IV // ВВР України. – 2003. – №1. – ст. 2

4.       Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 №2121-ІІІ // ВВР України. – 2001. – №5–6. – ст. 30

5.       Про Національний банк України: Закон України від 20.05 1999 р. №679 // ВВР України. – 1999. – №29. – ст. 238

6.       Про боротьбу з тероризмом: Закон України: Закон України від 20.03.2003 р. №638 // ВВР України. – 2003. – №25. – ст. 180

7.       Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг: Закон України від 12.07.2001 р. №2664 // ВВР України. – 2002. – №1. – ст. 1

8.       Про боротьбу з незаконним обігом наркотичних засобів і психотропних речовин: Конвенція ООН від 20 грудня 1988 р. // Інститут законодавства «Закони України». – Т.14

9.       Про боротьбу з фінансуванням тероризму: Конвенція ООН від 9 грудня 1999 р.

10.  Про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом: Конвенція Ради Європи від 08.11.1990 року // Збірка договорів Ради Європи.: Парламентське видавництво. – К., 2000

11.  Про запобігання використанню фінансової системи для відмивання грошей (2005/60/ЄЕС): Директива Парламенту та Ради ЄС від 26.10.2005

12.  Про заходи щодо запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом: Указ Президента України від 10.12.2001 №1199/2001 // http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi

13.  Про заходи щодо розвитку системи протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму: Указ Президента України від 22.07.2003 №740/2003 // http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi

14.  Деякі питання фінансового моніторингу: Постанова КМУ від 25.08.2010 №747 // http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi

15.  Про Сорок рекомендацій з розробки фінансових заходів боротьби з відмивання грошей (FATF): Постанова Кабінету Міністрів України і Правління НБУ від 28.08.2001 р. №1124 // http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi

16.  Про перелік офшорних зон: Розпорядження КМУ 24 лютого 2003 року №77-р // http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi

17.  Про затвердження Положення про здійснення банками фінансового моніторингу: Постанова Правління НБУ від 14 травня 2003 року №189 // http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi

18.  Про затвердження Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці: Постанова Правління НБУ від 14 липня 2006 року №267 // http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi

19.  Про затвердження Положення про порядок накладення адміністративних штрафів: Постанова Правління НБУ від 29 грудня 2001 року №563 // http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi

20.  Дев’ять спеціальних рекомендацій FATF по боротьбі з фінансування тероризму // http://www.sdfm.gov.ua/

21.  Сорок Рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF): Міжнародний документ від 25.09.2003 http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi

22.  Андрєєв П.П. Роль і місце фінансового контролю в системі боротьби за легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом // Безпека підприємництва та фінансового моніторингу: Зб. наук. праць – К. 2008. – С. 69–72

23.  Барановський О.І. «Відмивання» грошей: сутність та шляхи запобігання. / НАН України. Ін-т екон. прогнозування. – Х.: Форт, 2003. – 471 с.

24.  Дмитров С.О. Аналіз діяльності банківської системи із запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. – Львів. – 2004. – Вип. 6 (50). – С. 411–418

25.  Зайцев О. Война продожается. Новый этап борьбы с отмыванием денег // Банковская практика за рубежом. – 2009. – №9. – С. 80–86

26.  Колдовський М.В. Діяльність банків з протидії легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом: Автореф. дис…. канд. екон. наук: 08.00.08. / Держ. вищ. навч. закл. «Укр. акад. банк. справи Нац. банку України» – Суми, 2009. – 21 с.

27.  Лисенков Ю.М., Синянський С.О. Оцінка рівня національної системи відмивання грошей в Україні відповідно вимогам міжнародних організацій // Зовнішня торгівля: право та економіка. – 2005. – С. 73–77

28.  Марчук Р.П. Боротьба з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванням тероризму: довідник. / Марчук Р.П., Попов О.І., Онісьєв В.А.; Укр. акад. бізнесу та підприємництва. Т.1 – К.: Бізон, 2008. – 879 с

29.  Марчук Р.П., Попов О.І., Онісьєв В.А. Боротьба з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванням тероризму: [навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.] / М-во освіти і науки України, Держ. ком. України з питань регулятор. політики та підприємництва, Укр. акад. бізнесу та підприємництва. – К.: Бізон, 2008

30.  Мазур І.І. «Втеча капіталу» з України у системі глобального перерозподілу фінансових ресурсів // Банківська справа. – 2005. – №2. – С. 56–63

31.  Мацко А.С. Виконання Україною міжнародних зобов’язань щодо боротьби за відмиванням доходів, отриманих злочинним шляхом // Безпека підприємництва та фінансового моніторингу: Зб. наук. праць.-К. 2008.–С. 54–61

32.  Оцінка та управління ризиком використання послуг для легалізації кримінальних доходів або фінансування тероризму в комерційному банку / [авт.: С.О. Дмитров, О.В. Меренкова, Т.А. Медвідь, О.М. Ващенко]; за заг. ред. О.М. Бережного. – Суми: ДВНЗ «УАБС НБУ», 2010. – 114 с.

33.  Про запобігання злочинному використанню банківської систем з метою відмивання коштів: Декларація Базельського комітету (грудень 1998 р.)

34.  Синянський С.О. Удосконалення національної системи протидії легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, в умовах посилення інтеграційних процесів: Автореф. дис… канд. екон. наук: 08.05.01 / Укр. акад. зовніш. торгівлі. – К., 2005. – 20 с.

35.  Степаненко А.І. Банківський нагляд в Україні: Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. екон. наук. 08.04.01. / Київ. нац. екон. ун-т. – К., 2004. – 20 с.

36.  Степаненко А.І. Боротьба з відмиванням грошей у банківському секторі економіки // Банківська справа. – 2003. – №5. – С. 3–10

37.  Типології легалізації злочинних коштів в Україні у 2004–2005 роках / Янушевич Я.В., Фещенко О.Ю., Попов О.І., Сапунова Г.А. / [За ред. С.Г. Гуржія] – К.: Міжнар. агенція «Бізон», 2006. – 62 с.

38.  Тлумачення Сорока рекомендацій FATF:// http://www.sdfm.gov.ua/

39.  Чернявський С.С., Користін О. Є. Протидія легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом: навч. посіб. [для студ. ВНЗ] / М-во освіти і науки України, Київ. нац. ун-т внутр. справ. – К.: Хай-Тек Прес, 2010. – 271 с.

Размещено на

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8