Організація і проведення соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в Україні

Позитивній тенденції підвищення розмірів допомоги сприяло підвищення з квітня 2004 року розміру страхових внесків, які утримуються із заробітної плати застрахованих осіб, що перевищує розмір прожиткового мінімуму. При цьому, Фонд підтримує позицію про стабільність і не збільшення розмірів страхових внесків, або, як це називають у пресі, “податкового навантаження” на фонд оплати праці. Збільшення розмірів допомоги, до речі, як і рівня пенсій та соціальних послуг, на наш погляд, має відбуватися за рахунок підвищення заробітної плати. Крім того, нині на порядку денному - запровадження в Україні медичного страхування, для якого, вочевидь, знадобляться немалі кошти.

За рахунок же існуючих внесків Фонд і надалі надаватиме допомогу по тимчасовій непрацездатності, вагітності та пологах. Кошти на ці види допомоги в повному обсязі закладено в бюджет 2005 року. Більше того, на Фонд покладено обов’язок виплачувати допомогу тим працівникам, які внаслідок відсутності коштів на рахунках підприємства або їхній арешт більш як місяць не можуть одержати таку допомогу. За даними Фонду, на 01.10.2004року така заборгованість становила 16935тис.грн.

У 2005 році Фонд продовжить надавати за рахунок своїх коштів санаторно-курортні путівки застрахованим особам і членам їхніх сімей. Згідно з проведеним тендером серед санаторно-курортних закладів України визначено 168 переможців торгів і укладено договори на придбання близько 220 тис. путівок. Як правило, такі путівки за рішеннями комісій (уповноважених) по соціальному страхуванню видаються працівникам, котрі їх потребують за медичним висновком, з частковою оплатою в розмірі 10% повної вартості. Оплачує Фонд і лікування застрахованих осіб після перенесення інфаркту та деяких інших захворювань, що вимагають доліковування, в реабілітаційних відділеннях санаторіїв. На це виділено понад 10млн.грн. Направляються за цими путівками хворі за рішеннями спеціально створених відбіркових комісій при лікувальних закладах.

Як і раніше, в 2005 році Фонд часткове фінансуватиме санаторії-профілакторії, оздоровлення дітей у дитячих оздоровчих закладах. Часткове фінансування оздоровлення дітей полягає в оплаті Фондом лікування, харчування та культурного обслуговування дітей у заміських дитячих оздоровчих таборах. Це становить близько 50% повної вартості дитячої путівки. Решту має оплачувати підприємств, де працюють батьки, або самі батьки. В 2004 році почастішали випадки, коли коштів для доплати не знаходилося ні в підприємства, ні в батьків. З огляду на це правлінням Фонду було запропоновано фінансувати за кошти Фонду оздоровлення дітей майже повністю (до 90% вартості путівки). Проте, враховуючи обмежені фінансові ресурси Фонду, рішення ухвалено не було. Такі пропозиції вирішено направити в регіони і після обговорення їх у І кварталі ухвалити рішення про фінансування дитячої оздоровчої кампанії 2005 року.

Понад 70млн.грн. коштів Фонду буде виділено на часткове фінансування дитячо-юнацьких спортивних шкіл. Проте за відсутності або недостатності фінансування окремих шкіл з інших джерел, Фонд змушений буде також вирішувати щодо можливості фінансування таких шкіл.

На сам кінець слід нагадати, що Фонд працює на засадах солідарності та субсидування. Це означає, що якщо на підприємстві виплачується заробітна плата та, відповідно, нараховуються страхові внески, будь-які види допомоги, що надаються за рахунок коштів Фонду, буде виплачено навіть у тому разі, коли розмір такої допомоги перевищує суму нарахованих страхових внесків. Фонд гарантує компенсацію витрат підприємства за рахунок солідарних коштів свого бюджету.

ВИСНОВОК

Проведене дослідження свідчить, що соціальне страхування є одним з основних інститутів соціального захисту населення будь-якої країни, і по стану цього інституту можна оцінити рівень економічного та соціального розвитку країни.

Соціальне страхування відрізняється від іншого елементу соціального захисту - соціальної допомоги тим, що формується зі страхових внесків, а не з податків до державного бюджету, право на допомогу із соціального страхування засноване на реєстрації страхувальника і рівень виплат залежить від категорії громадянина та його зарплати, в той час як соціальна допомога надається за результатами вивчення добробуту громадянина, в результаті чого його відносять до певної категорії і надають допомогу, орієнтовану на відносне підвищення цього добробуту.

В Україні, що обрала шлях до ринкової економіки, потребують реформування абсолютно всі галузі економічного та суспільно-політичного життя, в тому числі і система соціального страхування. Саме створення небюджетного Фонду соціального страхування України у 1991 році було наслідком перетворень, що почалися у країнах колишнього СРСР після проголошення курсу на ринкову економіку. Протягом наступного десятиріччя кілька разів зменшувалися внески на обов'язкове соціальне страхування, деякі зміни відбувалися у базі обкладання збором. Але істотних змін у визначенні платників збору, об`єкту обкладання збором та порядку надходження, обліку та витрачання коштів ФСС ТВП не було. Останнім часом було багато дискусій щодо введення коштів ФСС ТВП до Державного бюджету (така спроба зроблена при затвердженні Державного бюджету 2000 р.). Але більшість економістів прийшла до висновку, що спеціальні (цільові) соціальні фонди не повинні входити до складу державного бюджету, адже тоді є ризик втратити саму сутність цільового фонду коштів, порушити порядок цільового використання коштів, сформований попередніми економічними розрахунками, законодавчою базою та досвідом.

У 2001 році зроблено великий крок до реформування системи соціального страхування запроваджено нові законодавчі основи функціонування соціального страхування на випадок тимчасової втрати працездатності та на випадок безробіття, створено структуру соціального страхування на випадок виробничого травматизму та професійного захворювання, ведеться робота по експериментальному запровадженню медичного страхування.

22 лютого 2001 р. набрав чинності новий Закон України від 11 січня 2001 р. N 2213-ІІІ “Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування” /далі - Закон № 2213/, а 28 лютого - Закон України від 18 січня 2001 р. № 2240-ІІІ “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” (далі - Закон № 2240). Ці закони створені у відповідності до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (1998 р.), Кодексу Законів про працю України і внесли багато змін у порядок формування обліку та витрачання коштів ФСС ТВП.

Закон № 2240 визначає ФСС ТВП як цільовий позабюджетний страховий фонд, управління яким здійснюється на паритетних засадах державою, представниками застрахованих осіб (профспілками) та роботодавців.

Аналізуючи зміни, внесені новими законами до порядку здійснення соціального страхування, можна виділити такі основні положення:

1) щодо платників внесків: в колишньому законі мова йшла про збір на обов’язкове соціальне страхування, а у нових законах говориться про внески на загальнообов'язкове соціальне страхування:

- нерезиденти, а також іноземці, які на законних підставах працюють за наймом, повинні сплачувати внески в обов'язковому порядку;

- до числа обов'язкових платників включені і самі застраховані особи -наймані працівники (це стосується і найманих працівників фізичних осіб -платників єдиного податку);

- із числа обов'язкових платників виключені особи, які працюють за договорами цивільно-правового характеру (вони не є найманими працівниками, але можуть сплачувати внески на добровільних засадах);

2) щодо об'єкту нарахування:

- із заробітку найманих працівників тепер утримуються страхові внески;

- внески нараховуються в межах граничної суми зарплати (доходу), яка встановлюється КМУ і є розрахунковою величиною при обчисленні допомоги з тимчасової непрацездатності (ст.53 Закону № 2240). Раніше в Законі № 402 такої норми не було); з 1 березня 2001 р. гранична сума дорівнює 1600 грн., з 01.05.02р. – 2200грн., а з 01.06.03р. – 2660грн.;

- об’єкт для обчислення внесків більше не прив'язаний до Переліку № 697 (це означає, що з грошової компенсації за невикористану відпустку повинні сплачуватися внески);

3) щодо ставок страхових внесків:

- нарахування на заробітну плату зменшуються з 4 % до 2,5 %, а з 14.02.02р. 2,9%; для платників, що сплачують внески добровільно - 3 % доходу;

- з'являються відрахування із зарплат найманих працівників: якщо сума нарахованої зарплати до 150 грн. - 0,25 %, якщо більше 150 грн. - 0,5 %, з 01.03.03р. тільки 0,5%;

- для працюючих інвалідів і для підприємств всеукраїнських громадських організацій інвалідів більше не існує пільгової ставки (вона складала 1 %), вони повинні сплачувати внески в загальному порядку;

- розмір страхових ставок установлюється щорічно Верховною Радою України за поданням КМУ;

4) щодо термінів сплати внесків - зникла проблема з авансами та відпустками: тепер внески перераховуються один раз на місяць у день, встановлений для отримання коштів на зарплату в банку;

5) щодо відповідальності страхувальника на платників чекають серйозні штрафи за несвоєчасну реєстрацію, несплату страхових внесків та порушення порядку витрачення страхових коштів: якщо раніше застосовувалися тільки адміністративні штрафи за ці порушення, то тепер до них приєднуються і штрафи, що накладаються на страхувальника, і розміри цих штрафів досить відчутні ( наприклад, за неповну сплату страхових внесків сплачується штраф у розмірі прихованої (заниженої) суми заробітної плати, на яку згідно із цим Законом нараховуються внески, а у разі повторного порушення - у трикратному розмірі вказаної суми);

6) щодо порядку витрачання коштів:

- перші п'ять днів тимчасової непрацездатності, спричиненої хворобою працівника або травмою, не пов'язаною з виробництвом, оплачуються за рахунок коштів підприємства за основним місцем роботи у порядку, встановленому КМУ (на сьогодні діє Постанова КМУ № 1266);

- допомога в разі здійснення протезування у стаціонарі протезно-ортопедичного підприємства оплачується, як і раніше, з 1-го дня за весь період перебування в стаціонарі з урахуванням часу на проїзд до підприємства і назад, але обмеження в 30 календарних днів знято;

- допомога по тимчасовій непрацездатності у разі здійснення санаторно-курортного лікування, яке здійснюється за рахунок коштів Фонду надається тільки за час проїзду до санаторію і назад; якщо лікування здійснюється за рахунок власних коштів застрахованої особи або інших джерел, допомога надається і за весь час перебування в санаторії;

- одноразова допомога в зв'язку з народженням дитини виплачується

сьогодні за рахунок коштів ФСС ТВП; її розмір у 2001 р. не може бути нижче 64 % прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років ( з 01.01.04р.- 684грн. );

- допомога на поховання у 2001 р. не може бути меншою за 50 % прожиткового мінімуму для працездатності особи (з 01.10.02р. -380 грн..);

- з 2002 року за рахунок коштів ФСС ТВП сплачується допомога в зв'язку з доглядом за дитиною віком до 3 років.

Таким чином, зміни досить істотні. Але зобов'язання роботодавців оплачувати перші п'ять днів тимчасової непрацездатності фактично означає додаткове навантаження на роботодавця: якщо раніше вони відносили на валові витрати 4 % нарахувань на зарплату, то сьогодні на валові витрати відносяться 2,9 % нарахувань плюс витрати на оплату перших п'яти днів непрацездатності. Тобто визначити фактичне навантаження досить важко, адже невідомо, скільки складуть кожного місяця ці витрати. І якщо дотримуватися припущення, що найчастіше тимчасова непрацездатність працівників триває до 5-7 календарних днів (діагноз захворювання ГРВІ, ГРЗ тощо), то можливою є ситуація, коли витрати роботодавця на оплату днів тимчасової непрацездатності у певному місяці будуть перевищувати (і значно!) витрати ФСС ТВП.

Недоліком у реформуванні соціального страхування можна вважати також і відсутність в Законі серед джерел одержання коштів права отримувати проценти від розміщення тимчасово вільних коштів на депозитних рахунках банків (така можливість закріплена офіційно, наприклад, у законі про страхування від нещасного випадку на виробництві). Як було показано вище, резерв коштів у Фонді на 01.01.04 р. досить великий, і ці тимчасово вільні кошти могли б працювати в економіці України, а не залишатися без руху на рахунках. Від цього виграла б і держава, і Фонд, і застраховані особи, для яких з'явилися б додаткові можливості фінансування оздоровлення, яке коштує сьогодні дуже дорого. Доречі до 2000 року практика депозитних вкладів у Фонді існувала і мала позитивні результати.

Дослідження роботи Фонду соціального страхування України протягом 13 років його існування (1991-2003 роки) показало, що діяльність Фонду була достатньо потужною і зробила значний внесок у підтримку добробуту та оздоровлення населення.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1.                 Конституція України

2.                 Закон України від 11 січня 2001р. за №2213-ІІІ “Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування” // Урядовий кур’єр. – 2001.- № 34.- 22 лютого.- с.10.

3.                 Закон України від 18 січня 2001р.за №2240-ІІІ “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” // Праця і зарплата.- 2001.- № 8 (252).- лютий.- с.4.

4.                 Закон України від 23 вересня 1999р. № 1105-XIV “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності” // Офіційний вісник України.- 1999.- № 205.- 3 листопада.- с. 10.

5.                 Закон України “Про державну допомогу сім`ям з дітьми” №2811-12

6.                 Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Відомості Верховної Ради України.- 1998.- №23.- с. 121.

7.                 Постанова Кабінет Міністрів України від 11 квітня 2002 р. №494 Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 7 березня 2001 р. №225.

8.                 Постанова Кабінет Міністрів від 7 березня 2001 р. №225 Про максимальну величину фактичних вират на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу, з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів (Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 687 (687-2007-п) від 21.06.2001р.)

9.                 Постанова Кабінет Міністрів України від 6 травня 2001 р.№439 Про затвердження Порядку оплати перших п”яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов”язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів підприємства, установи, організації.

10.            Праця і закон 07(55) ,(23.03-12.04)2005р.

11.            СташенкоВ нас може залишитись 42 мільйони //Урядовий курєр//6 лютого 2000р.

12.            Базилевич В.Д., Базилевич К.С., Страхова справа.- 2-ге вид., перероб. і доп.- К.: Т-во “Знання”, КОО, 2002.- 203с.

13.            Базилевич В.Д.,Баластрик Л.О. Державні фінанси. Навчальний посібник. За заг. Ред. Базилевича В.Д.-К.: Атіка, 2002.-368с.

14.            Боднарчук М.І. Деякі питання компетенції профспілкових організацій у сфері управління соціальним страхуванням // Вісник Академії праці й соціальних відносин.- 2000.-№3.- с.34-36.

15.            Бокань В. Соціальний захист сьогодні – запорука успіху завтра // Соціальний захист.- 2000.-№7.- с. 40-44.

16.            Василик О.Д. Державні фінанси України: Навч. Посібник.- К.: Вища шк., 1997.- 383 с.

17.            Дворник О. Реформа оплати праці – основа підвищення добробуту населення // Соціальний захист.-2000.-№7.- с. 47-48

18.            Дема Д.І. Державне регулювання соціального захисту населення в країнах із ринковою економікою . Фінанси України.- 2000.- № 9.- с.59.

19.            Єпіфанов А.О., Сало І.В., Дьякова І.І. Бюджет і фінансова політика україни.- К.: Наукова думка,-1997.-338с.

20.            Кичко І. Фінансування соціальних заходів: фактори впливу та їх оптимізація // Соціальний захист.- 2002.- №9.- с. 55-63.

21.            Кір`ян Т., Шаповалов М. Концептуальні питання соціальної реформи // Україна: аспекти праці.-2000.- №6.- с. 20-24.

22.            Косова Т.Д., Басанцов І.В. Сутність і критерії ефективності системи соціального захисту . Фінанси України.- 2000.- № 8.- с.26.

23.            Кравченко В. Місцеві фінанси України. Навч.посіб.- К.: Знання,-1999.- 487с.

24.            Кудряшов В.П. Фінанси. Навч. посіб./ Х.: Олді-плюс,- 2002.-352с.

25.            Кучер Г. Нові підходи до організації соціального обслюговування населення // Соціальний захист.- 2002.- №11.- с. 34-37.

26.            Надточій Б. Соціальне страхування: адміністративна організація та фінансування .Праця і зарплата.- 1998.- № 7.- квітень.- с. 20.

27.            Новиков В., Надточій Б. Соціальна політика // Економіка України.- 1994.- №2,-с.76

28.            Папінова О. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування сьогодні . Баланс.- 2001.- № 10 (6 березня).- с.44.

29.            Полоницька Т.П. Загальнообов`язкове державне соціальне страхування // Вісник податкової служби України.- 2001.-№12.- березень.-с.59

30.            Ротова Т.А., Руденко Л.С. Страхування: Навч. посіб.- К.: Київ.нац. торг.-екон. ун-т, 2001.-400с.

31.            Скуратовський В.А., Палій О.М. Основи соціальної політики: Навч. посіб.- К.: МАУП, 2002.- 200с.

32.            Советское социальное страхование: Учеб. пособие для высших профсоюз. школ . Под общ. ред. К.С.Батыгина.- 2-е изд., исп. и доп.- М.: Профиздат, 1985.- 368 с.

33.            Соціальне страхування: Збірник / упорядники: Б.В. Бочкалов, А.А. Омельченко.-К.: 1993. Ч.2.-224с.

34.            Соціальне страхування в Україні: Збірник / упорядники: М.Г. Селіхов, А.М. Аксьонов, В.Г. Єнін.- К.: ВД ФССУ, 2000.- 232с.

35.            Соціальне страхування в Україні: Збірник / упорядники: М.Г. Селіхов, А.М. Аксьонов, В.Г. Єнін.- К.: ВД ФССУ, 2000.- 2-е вид. Стереотип.- 224с.

36.            Соціальне страхування в Україні: Збірник / упорядники: Б.В. Бочкалов, С.А. Іванов.- К.: ВД ФССУ, 2000. Ч.1.- 240с.

37.            Соціальне страхування в Україні: Збірник.- К.: Виконавча дирекція Фонду соціального страхування України, 2003.

38.            Страхування : Підручник . Керівник авт. Колективу і наук.ред. С.С. Осадець. – Вид. 2-ге , перероб. і доп.- К.: КНЕУ, 2002р.-529с.

39.            Финансы: Учебник для вузов / Под ред. проф. Л.А. Дробозиной.- М.: ЮНИТИ, 2000.- 527с.

40.            Фонду соціального страхування України – 10 років за ред. А.М.Аксьонова, В.Д.Пилипчука.- К.: “Профінформ” ФПУ, 2001.- 35 с.

41.            Хансон М. Социальное страхование и социальная защита Человек и труд.- 1993.- № 9.- с. 50.

42.            Холостова Е.И. Социальная политика. Учебное пособие для студентов высших учеб.завед.- М.: СТИ МГУС, 2000.- 251с.

43.            Юрій С.І., Бескид Й.М. Бюджетна система України: Навч. посіб.- К.: НІОС, 2000.-с.400.

57.Головаха Є. Соціальний захист населення і соціальна політика в Україні \\ Соціальна політика і соціальна робота. – 2002. - №1.

59.Грига І., Іванова О. Культурні передумови виникнення соціальної роботи в Україні \\ Соціальна політика і соціальна робота. – 2001. - №2, 3 (3, 4).

60.Іванова О. Використання інструментів соціальної політики в Україні \\ Україна: людина, суспільство, природа. Тези ІV щорічної наукової конференції НаУКМА. – 2003.

61.Новіков В. Питання вдосконалення соціального забезпечення \\ Соціальна політика і соціальна робота. – 2001. - №1. – С.30-37

63.Праця та соціальна політика в Україні: Аналіт.-стат. Збірник Міністерства праці та соціальної політики України. – К., 2001

64 Соціальне страхування в Українї // Збірник нормативно-правових актів та інформаційних матеріалів. Київ 2002.

65.Базилевич В.Д., Базилевич К.С. Страхова справа. – 216 с.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11