Кредитний механізм в комерційних банках 
Ч ф = (1 + Ч) / (1 – Р) – 1 , (3.8)
де Ч ф – фактична ставка процента з
урахуванням кредитного ризику;
Ч – безризикова (реальна) ставка
процента;
Р – ймовірність неповернення кредиту.
За безризикову ставку процента береться
облікова ставка НБУ, яка складала 7 % на 01.01.2003 р.
Формула 3.8 підтверджує правило, що за
ризик має бути компенсація, тобто процентну ставку може бути знижено для
фінансово-надійних клієнтів, які в змозі повернути позику з великою ймовірністю
і навпаки, ставку може бути підвищено, якщо банк має справу з клієнтом з
високою ймовірністю неповернення позики.
Розглянемо ситуацію, коли банк має
повну впевненість у тому, що позику буде повернено позичальником: Р = 0. Тоді,
за оптимальним сценарієм:
ЧФ = (1 + 0,07) / (1 – 0) – 1 = 0,07 =
7 %.
Тобто буде застосовано безризикову
ставку процента. При цьому прибуток банку складатиме, наприклад, при сумі
кредиту 100000 грн.:
100000х0,07 = 7000 ( грн.)
Розглянемо ситуацію, коли банк
впевнений, що позичальник поверне половину позики: Р = 0,5, тобто кредит
характеризується як “сумнівний”. Тоді за зваженим сценарієм:
Ч Ф = (1 + 0,07) / (1 – 0,5) – 1 = 1,14
= 114 %
Такі великі відсотки на сьогодні вже не
актуальні, але при значних темпах інфляції вони були навіть і більшими.
Прибуток банку при цьому складатиме:
1,14 х 100000 = 114000 ( грн.)
Але слід зауважити, що такий прибуток
буде отриманий лише у разі повного і власного повернення позичальником кредиту
з відсотками.
Можлива ситуація, коли банк видає
кредит і завчасно знає, що клієнт його не поверне, тобто Р = 1. Тоді величина
ЧФ не підлягає визначенню і ризик кредитора неможливо компенсувати. Тобто, за
песимістичним сценарієм:
Ч Ф = lim (1 + 0,07) / (1 – 0) – 1 = ∞.
Р→1
Отже, з збільшенням ризику неповернення
кредиту, підвищується ціна кредиту, а також прибуток банку, за умови, що сума
кредиту з відсотками буде повернена. Тож, банку необхідно вибирати між
прибутком та ризиком, і тому доцільно застосувати плаваючі ставки за кредитами.
Середня ставка за кредит АКБ
“ТАС-Комерцбанк” складає 25 %, тобто банк працює з клієнтами, ризиковість яких
становить в середньому:
0,25 = (1 + 0,07) / (1 – Р) – 1
Звідси:
Р = 1 – (1 + 0,07) / (1 – 0,25) = 0,42
або 42 %
Тож, АКБ “ТАС-Комерцбанк” надає
кредити, ймовірність неповернення яких складає 42 %. Це значний ступінь ризику,
а значить банк серед доходних активів надає перевагу саме кредитним.
Існує декілька способів захисту від
кредитного ризику, наприклад, застава, гарантія, порука, інші. Одним з них є
лімітування кредитів – це спосіб встановлення сум граничної заборгованості по
позиках конкретному позичальнику. ТАС-Комерцбанк використовує таку форму
лімітування кредитів, як кредитна лінія. Вона являє собою юридичне оформлене
зобов’язання банку перед позичальником надавати йому протягом визначеного
угодою строку кредити в розмірах обумовленого ліміту.
Внутрішньобанківський контроль за
якістю кредитного портфеля і факторами ризику, є одним із найважливіших
напрямків внутрібанківської роботи. Цю роботу необхідно розглядати не тільки з
погляду економічної безпеки банку, у зв'язку з учиненням яких-небудь зловживань
його службовцями або несумлінними клієнтами, але і як засіб визначення стану
ліквідності банківських операцій, ступеня концентрації їхньої ризикованості,
ефективності розміщення власних і притягнутих коштів. Інакше кажучи,
аналітичний внутрішньобанківський контроль необхідно розглядати як систему
керівництва факторами ризиків, а також як інструмент прогнозування і здійснення
ефективної грошово-кредитної політики банку. Як перший, так і другий аспекти
внутрішньобанківській системи контролю спрямовані на підтримку
стабільної роботи банківського закладу. Але в силу специфіки даної роботи ми
розглянемо ці питання через призму економічної безпеки банків у процесі
проведення активних кредитних операцій.
Важливість даних питань полягає в тому,
що в процесі розрахунку окремого з показників, ми можемо проаналізувати які
показники негативно впливають на ефективність кредитного портфелю.
Запропонована система аналізу може бути використана як робітниками банку для
розробки оптимальних систем по керівництву кредитними операціями і на цій
основі удосконалити кредитний портфель, так і відповідними контрольно-ревізійними
службами при проведенні перевірочних заходів щодо вивчення діяльності банку.
Для попередження погіршення якості
кредитного портфеля в процесі концентрації тих або інших видів кредитів, у тому
числі в залежності від періодичності діяльності, банк повинний оперативно
визначати ріст ризиків, і відкоригувати балансову вартість кредитів шляхом
створення спеціальних резервів для покриття можливого збитку.
Так на приклад ріст кількості
простроченої заборгованості по програмі “розстрочка” вимагає перегляду методики
оцінки платоспроможності позичальника.
Процес підвищення ефективності
кредитного портфелю має чотири основні стадії:
а) Робота банку по організації видачі
кредиту. На цій стадії оцінюється, затверджується і документально
відображається кредитний ризик, визначається доцільність операції і її вплив на
стан кредитного портфелю.
б) Розгляд кредитної справи. Дана
стадія передбачає розробку прогнозу з урахуванням ступеня ризику від моменту
видачі кредиту до його повного повернення.
в) Нагляд за боржниками в розтині
конкретних угод, ризикованими кредитами і рівнем їхньої концентрації в розтині
категорій ризиків.
г) Контроль за процесом погашення
заборгованості.
Банківські підходи і засоби контролю за
ефективністю кредитного портфелю складаються з:
1. Кредитної стратегії, що включає
кредитну політику і процедуру надання кредитів.
2. Організації роботи персоналу по
виконанню кредитних функцій.
3. Внутрішньобанківського контрольного
супроводу за наданими кредитами.
4. Урахування кредитів і управлінських
систем звітності.
При правильній організації роботи і
взаємодії відповідних служб банку ризики можна зводити до мінімуму, але жоден
із ризиків не може бути усунутий цілком. Водночас, надмірна обережність може
позбавити банк прибуткових можливостей, що, як уже відзначалося, є основним
джерелом його прибутку. З іншої сторони надмірна, непродумана ризикованість
створює для банку погрозу загубити не тільки прибуток у виді відсотків за
надані кредити, але і кредитні кошти. Для більш повного їхнього урахування в
процесі застосування вичленуємо найбільш важливі, внутрішньобанківські методи
зниження кредитних ризиків.
Перший метод зниження кредитних
ризиків: вибір менш небезпечних видів і режиму проведення активних кредитних
операцій у залежності від рівня надійності позичальника і ряду інших чинників.
Другим методом зниження кредитних
ризиків є лімітування витрати позичальником кредитних коштів.
Третім методом зниження кредитних
ризиків є диверсифікація позичок.
Таким чином, дослідження довели, що АКБ
“ТАС-Комерцбанк” надає дуже ризикові кредити, тому ми рекомендуємо йому
використовувати такі способи захисту від кредитного ризику, як вибір менш
небезпечних видів і режиму проведення активних кредитних; лімітування витрати
позичальником кредитних коштів та диверсифікація позичок.
Отже, кредитна політика АКБ
“ТАС-Комерцбанк” має певні прогалини, внаслідок яких ефективне здійснення
кредитного механізму банку дещо гальмується, внаслідок чого банк має певні
проблеми. Саме для вирішення таких проблем необхідно внести в уже існуючу
кредитну політику деякі зміни, які б дозволили АКБ “ТАС-Комерцбанк” здійснювати
свою діяльність з урахуванням цінової політики банків-конкурентів та інших
тенденції на ринку банківських послуг. На нашу думку, для АКБ “ТАС-Комерцбанк”
для дослідження позикової вартості правильніше використовувати методику за
показником маса вартості, яким можна визначати середню масу капіталу, що
функціонує в банку (або який утворюється в банку) протягом розглянутого
проміжку часу. В нашому випадку найкращим виявився метод нарахування відсотків
за дискретною методикою. Здійснення кредитної діяльності в рамках
запропонованої кредитної політики дозволить АКБ “ТАС-Комерцбанк” в найближчі
строки покращити фінансовий стан банку, закріпити впевненість теперішніх
клієнтів банку в його стабільності та надійності вкладів та підняти репутацію
банку серед майбутніх позичальників.
Висновки
Процес банківського кредитування – це
сукупність певних дій банку, пов’язаних із наданням і поверненням кредиту. Цей
процес складається з певних етапів, кожний з яких окремо, забезпечує
розв’язання локальної задачі і разом досягається головна ціль позичкових
операцій – їх надійність та прибутковість для банку.
Механізм кредитування складається з шести
взаємопов'язаних етапів.
До першого етапу входять збір
інформації про попит на кредити, її аналіз та попередній відбір заявок. На
другому етапі позичальник і банк ведуть переговори на предмет можливого
укладення кредитної угоди.
Рішення про надання кредитів
позичальникам, незалежно від запрошуваного розміру кредиту, приймається
колегіальне (Правлінням банку. Кредитним комітетом, і т. ін.) більшістю голосів
і оформляється протоколом.
Після укладення кредитного договору
наступним етапом процедури отримання кредиту є надання кредиту позичальникові
та кредитний моніторинг.
НБУ і комерційні банки постійно
прагнуть удосконалити організацію кредитних відносин в країні, принаймні
усунути численні її недоліки. Та оскільки теоретична база і відповідно
теоретичне обґрунтування організації кредитних стосунків між банками й
позичальниками у нас лише започатковуються, це удосконалення зводиться до
постійних змін уже діючих положень, заміни одних (часом нечітких або навіть
помилкових) інструкцій іншими (з новими неточностями й помилками), що завдає
клопоту і працівниками, і клієнтам банків. Останнім часом процес удосконалення
кредитних відносин в Україні прискорився. Поштовхом до цього стало прийняття 21
грудня 2000 року нової редакції Закону “Про банки і банківську діяльність” та
підготовка низки важливих законопроектів, зокрема проекту Закону “Про
банківський кредит”, який нині очікує розгляду у Верховній Раді.
Таким
чином, усі етапи організації кредитування комерційним банком позичальника у
своїй сукупності утворюють єдиний, цілісний технологічний процес, результатом
якого є надання кредитних послуг. Регламентація порядку здійснення відповідних
операцій при формуванні кредитної політики є важливим засобом не лише
уніфікації технології цих операцій для всіх його структурних підрозділів, а й
підпорядкування практичних дій банківського персоналу у сфері організації
грошово-кредитних відносин єдиним цілям і завданням, досягнення яких визначено
затвердженою керівництвом банку кредитною політикою.
Динамічний розвиток банківської системи
за останні роки дає підстави для обережного оптимістичного прогнозу на
майбутнє. Структура банківського кредитування залишиться досить стійкою.
Основну частку кредитів становитимуть позички, надані суб'єктам господарювання,
збільшуватиметься питома вага довгострокових кредитів, а також позичок, наданих
населенню.
Що стосується
аналізу безпосередньо АКБ “ТАС-Комерцбанку”, то можна зазначити, що АКБ
“ТАС-Комерцбанк” входить групи Середніх банків і за 2001-2002 роки нарощував
свої дорогі ресурси, розміщуючи їх в доходні активи. АКБ “ТАС-Комерцбанк” виконує
всі економічні нормативи і подекуди навіть їх перевищує. Порівняльний аналіз
показав, що АКБ “ТАС-Комерцбанк” не є лідером у своїй групі, але неухильно
піднімається вгору за рейтингом НБУ у групі „Середні банки”.
АКБ
“ТАС-Комерцбанк” постійно нарощує свій кредитний портфель за рахунок як
кредитів юридичним, так і фізичним особам. Протягом 2002 року банк чітко
дотримував усіх вимог Національного банку України, що стосуються нормативів
кредитного ризику. Загальна сума кредитів і гарантій, наданих суб'єктам
господарської діяльності, за станом на 1 січня 2003 року склала 172,4 млн. грн.
Зростання валютних і гривневих кредитів склало 2,2 і 1,8 рази відповідно.
Питома вага сумнівних і безнадійних кредитів склала лише 0,3%.
В галузевій
структурі кредитів СПД на початок 2003 року переважали кредити промисловим
підприємствам. Структура кредитів, наданих юридичним особам, свідчіть про
значний розвиток комерційного кредитування та поганий розвиток сектору
мікрокредитування, цей сектор в АКБ “ТАС-Комерцбанк не знайшов достатнього
відображення.
Кредитний портфель філії складають в
основному довгострокові кредити, питома вага яких на кінець року 69,7 %. При
загальному прирості кредитних вкладень 1086 % темп приросту довгострокових
кредитів 4,34 %. Динаміка росту кредитного портфелю дуже швидка завдяки
недавньому відкриттю, але співвідношення довгострокових і короткострокових
кредитів не змінюється. Це свідчіть про те, що не зважаючи на короткий час
роботи філії, вона зайняла відповідну нішу на ринку банківських послуг. Якість
кредитного портфеля підвищилась. Так на кінець звітного періоду питома вага
стандартних, субстандартних кредитів і кредитів під контролем виросла на 0,8
підпунктів і досягла 97,9 % при одночасному зниженні сумнівних та безнадійних.
Слід відзначити, що темпи приросту стандартних кредитів перевищують темпи
приросту кредитного портфеля в цілому. Це дозволило банку підвищити
ефективність кредитної політики.
Можна стверджувати, що СФ АКБ
“ТАС-Комерцбанк” проводить ризиковану кредитну політику порядок проведення
кредитних операцій КБ "Фінанси і кредит" та АКБ “ТАС-Комерцбанк” дещо
схожі, але на наш погляд, кредитна політика АКБ “ТАС-Комерцбанк” ліберальніша,
так як банк використовує більшу кількість різновидів забезпечення (зокрема,
депозитні рахунки, застава майнових прав та цесія). Але позитивним моментом в
кредитній політиці КБ "Фінанси і кредит" можна назвати можливість
реструктуризації боргів, чого немає у кредитній політиці АКБ “ТАС-Комерцбанк”.
Кредитна політика АКБ “ТАС-Комерцбанк”
має певні прогалини, внаслідок яких ефективне здійснення кредитного механізму
банку дещо гальмується, внаслідок чого банк має певні проблеми. Саме для
вирішення таких проблем необхідно внести в уже існуючу кредитну політику деякі
зміни, які б дозволили АКБ “ТАС-Комерцбанк” здійснювати свою діяльність з
урахуванням цінової політики банків-конкурентів та інших тенденції на ринку
банківських послуг. На нашу думку, для АКБ “ТАС-Комерцбанк” для дослідження
позикової вартості правильніше використовувати методику за показником маса
вартості, яким можна визначати середню масу капіталу, що функціонує в банку
(або який утворюється в банку) протягом розглянутого проміжку часу. В нашому
випадку найкращим виявився метод нарахування відсотків за дискретною методикою.
Здійснення кредитної діяльності в рамках запропонованої кредитної політики
дозволить АКБ “ТАС-Комерцбанк” в найближчі строки покращити фінансовий стан
банку, закріпити впевненість теперішніх клієнтів банку в його стабільності та
надійності вкладів та підняти репутацію банку серед майбутніх позичальників.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ
ДЖЕРЕЛ
1.
Про банки та банківську
діяльність: Закон України від 7.12.2000р.№2121-ІІІ
2.
Про заставу: Закон України від
02.10.1992р. №2654-ХІІ
3.
Про кредитування: Положення,
затверджене Правлінням НБУ від 28.09.1995р. №246 зі змінами і доповненнями
4.
Про порядок здійснення
консорціумного кредитування: Положення, затверджене Правлінням НБУ від
14.03.1996р. №351
5.
Інструкція про регулювання
діяльності банків в Україні: Постанова Правління НБУ № 368 від 28.08.2001.
6.
Положення про порядок видачі
банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих
операцій: Постанова НБУ№275від 17.07.2001
7.
Положення про порядок створення
і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень:
Постанова НБУ №375 від 31.08.2001
8.
Про порядок формування і
використання резерву на відшкодування можливих втрат за кредитними операціями
комерційних банків: Положення, затверджене Постановою Правління НБУ від
06.07.2000р. №279 зі змінами і доповненнями
9.
Аналіз діяльності комерційного
банку /За ред. Бутинця Ф.Ф. – Житомір: ПП “Рута”, 2001 ,383 с.
10.
Банковское дело /Под ред.
Лаврушина О.И. – М.: Финансы и статистика, 1998, – 421 с.
11.
Банківське право /За ред.
Кучерявенко М.П.- Харків: Торсінг, 1999, 982 с.
12.
Банки и банковские операции
/Под ред Жукова Е.Ф. – М.: «Банки и биржи», 1997 ,–311 с.
13.
Білобловський С. Окремі аспекти
системи оцінки кредитного ризику банками. // Економіка. Фінанси. Право. - 2002
- № 3 - с. 30.
14.
Бушуєва І., Дем’яненко В.
Алгоритм диверсифікації кредитів комерційних банків // Банківська справа.-
2000.- №6.- с.20
15.
Васюренко О.В. Банківський
менеджмент: Посібник.- К.: Видавничий центр "Академія", 2001.- 320 с.
16.
Вітлінський В.В., Наконечний
С.І. Ризик у менеджменті.- К.: Борисфен-М, 1996.- 226с.
17.
Волошин І.В. Визначення лімітів
у операціях кредитування за допомогою коефіцієнтного аналізу і повної моделі
випадкового функціонуючого банку // Банківська справа. - 2000.- №4.- с. 36
18.
Волошин І.В. Вимірювання
концептуальних ризиків за допомогою теорії портфелів // Вісник НБУ.- 1999.-
№4.- с. 23
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13
|
