Класифікація отруйних речовин

На першому етапі токсичний агент проходить через епідерміс – ліпопротеїновий бар'єр, проникний лише для газів і жиророзчинних органічних речовин. На другому стані речовина потрапляє з дерми у кров. Цей бар'єр доступний для сполук, добре або частково розчинних у воді (крові).

Таким чином, через шкіру проникають ті речовини, які поряд з до-доброю жиророічинністю водорозчинні. Небезпека шкірно-резорбтивної дії значно зростае, якщо вказані фічико-хімічні властивості отрути поєднуються з високою токсичністю.

До виробничих отрут, здатних викликати інтоксикацію у разі проникнення через шкіру, відносять ароматичні аміно- і нітросполуки, фосфорорганічні інсектициди, хлоровані вуглеводні, металоорганічні сполуки, тобто сполуки, яким не властива дисоціація на іони (неелектроліти). Електроліти через шкіру не проникають; вони затримуються, як правило, у роговому або блискучому шарі епідермісу. Виняток становлять важкі метали (свинець, олово, мідь, миш'як, вісмут, ртуть, сурма) та їх солі. З'єднуючись з жирними кислотами і шкірним салом на поверхні або в середині рогового шару епідермісу, вони утворюють жиророзчинні солі, здатні долати епідермальний бар'єр.

Через шкіру проникають не тільки рідкі речовини, що забруднюють її, а й леткі газо- і пароподібні неелектроліти. По відношенню до них шкіра є інертною мембраною, через яку вони проникають за допомогою дифузій. Із збільшенням жиророзчинності проникна здатність легких неелектролітів зростає.

Всмоктування токсичних речовин з травного каналу у більшості випадків носить вибірний характер, оскільки різні його відділи мають свою особисту будову, іннервацію, хімічне середовище і ферментний склад.

Деякі токсичні речовини (всі жиророзчинні сполуки, феноли, деякі солі, особливо ціаніди) всмоктуються вже у порожнині рота. При цьому токсичність речовин збільшується за рахунок того, що вони не піддаються дії шлункового соку і, минаючи печінку, не знешкоджуються у ній.

Із шлунка всмоктуються всі жиророзчинні речовини і неіонізовані молекули органічних речовин за допомогою простої дифузії. Через пори клітинної мембрани шлункового епітелію можливе проникнення речовин фільтрацією. Багато отрут, у тому числі сполуки свинцю, у шлунковому вмісті розчиняються краще, ніж у воді, тому краще й усмоктуються. Деякі хімічні речовини, потрапивши у шлунок, повністю втрачають токсичність або вона значно зменшується через інактивацію шлунковим вмістом. Так, отрута кураре, тетанусу, змій і комах, бактеріальні токсини, потрапляючи всередину через травний канал, практично нешкідливі.

На характер і швидкість всмоктування суттєво впливають ступінь наповнення шлунка, розчинність у шлунковому вмісті і його рН. Речовини, прийняті натще, всмоктуються, як правило, інтенсивніше.

Усмоктування токсичних речовин з травного каналу відбувається в основному у тонкій кишці. Жиророзчинні речовини добре всмоктуються за допомогою дифузії. Ліпофільні сполуки швидко проникають у стінку кишок, однак порівняно повільно всмоктуються у кров. Для швидкого всмоктування речовина повинна добре розчинюватись у ліпоїдах і воді. Розчинність у воді сирияе всмоктуванню отрути із стінки кишки у кров. Швидкість всмоктування хімічних речовин залежить від ступеня іонізації молекули. Кислі речовини всмоктуються за умови, що їх негативний логарифм константи іонізації (рКа) перевищує 3, лужні - до 8, тобто погано всмоктуються речовини, які у слабокислому або слаболужному середовищі знаходяться в іонізованому стані. Сильні кислоти та луги всмоктуються повільно через утворення комплексів з кишковим слизом. Речовини, близькі за будовою до природних сполук, усмоктуються через слизову оболонку активним транспортом, який забезпечує надходження поживних речовин.

1.4 Шкідливі речовини в повітрі, воді та продуктах харчування

Найчастіше продукти харчування забруднені хлор-, фосфор-, і ртутьорганічними з'єднаннями, похідними карбомінової, тио- і дитиокарбомінової кислот, бромідами. З групи хлорорганічних пестицидів в продуктах знайдені ДДТ, ДДЕ, алдрин, дилдрин і деякі інші; з фосфорорганічних - тіофос, карбофос та ін.; з карбаматів - севін, цинеб і т. ін. Хлорорганічні пестициди знаходять в продуктах тваринного і рослинного походження, а фосфорорганічні і карбамати - переважно в рослинах.

Накопичення стійких хімічних речовин у продуктах харчування найчастіше всього пов'язано з порушенням правил і регламенту їх використання, підвищеною дозою препарату відносно рекомендованих, недотримання термінів останнього обробітку рослин перед збором врожаю (час чекання) та ін.

У багатьох випадках причиною забруднення пестицидами фуражних культур є вирощування їх в міжряддях оброблених садів.

Зміст хлорорганічних пестицидів у продуктах тваринного походження може бути пов'язано і з обробкою ними забійної і молочної худоби з метою боротьби з ектопаразитами.

Чим більше стійкість і токсичність пестицидів, тим серйозніше їх негативний вилив на живу природу і людину. Їх стійкість до факторів навколишнього середовища (сонячного світла, кисню, мікробіологічного трощення та інше, можливість отрутохімікатів зберігається тривалий час) в більшій мірі визначае їх небезпеку.

Один з механізмів негативних впливів - передача і концентрування

стабільних пестицидів за трофічними ланцюгами. Стійкі до визначених пестицидів флора і фауна можуть накопичувати їх без трощення.

Як результат концентрація токсиканту в організмі може багаторазово перевищити початкову концентрацію її у навколишньому середовищі. Цей процес біологічного концентрування має серйозне екологічне значення в харчових ланцюгах, пов'язаних з водним середовищем. Класичний приклад біологічного концентрування - накопичення ДДТ і препаратів ртуті в організмі морських птахів. Ці птахи - кінцева ланка трофічного ланцюга: морська вода - планктон - риба, що споживає рибу. В цьому ланцюгу концентрація токсиканту від початкової ланки (морської води) до кінцевої (птаха) збільшується в багато тисяч разів.

2. Рішення задач з оцінки радіаційної і хімічної обстановки

2.1 Оцінка радіаційної обстановки

Вихідні данні для оцінки радіаційної обстановки.

Варіант 2-Б (Півні)

Рівні радіації в центрі населених пунктів

Дані фактичної радіаційної обстановки в районі Сорокино, Півні, Хлібне, Палівка Р/год

Напрямок середнього вітру – центр с. Півні, висота 85,0 Р/год

Зведена таблиця рівнів радіації

Тф – час виявлення (вимірювання) фактичної радіаційної обстановки;

Т1 - одна година після ядерного вибуху.

Для визначення часу за якого стався ядерний вибух спочатку знаходимо час, який пройшов після вибуху, а потім по відношеню до часу другого вимірювання рівнів радіації знаходимо фактичний час ядерного вибуху. Знаходимо співвідношення рівнів радіації при другому (Рдр.) і першому (Рпер.) вимірюваннях:

Рдр./ Рпер.=72/90=0,8

За додатком 7 позначенню цоьго співвідношення і часу, що пройшов між двома вимірюваннями, знаходимо, що після ядерного вибуху пройшло 3 години.

Час ядерного вибуху знаходять по відношенню до часу другого вимірювання рівня радіації. Ядерний вибух стався о 630 год.

За додатком 6 знаходимо коефіцієнт перерахунку рівнів радіації на 1год. після вибуху.

Кпер.=3,7.

Р1=Рф*Кпер.

Знаходять рівні радіації на 1год. після вибуху у кожній із 13 точок.

Дози опромінення працівників в залежності від тривалості роботи і коефіцієнта послаблення

1. Початок роботи – через 1год. після виявлення фактичної радіаційної обстновки.

2. Коефіціент послаблення визначається відповідно до умов розміщення людей (відкрито, у спорудах, техніці).

Визначають дозу опромінення робітників тваринництва за 5 і 10год. роботи при коефіцієнті послаблення Кпос. = 1 (2, 10). Люди починають працювати на фермі с.Півні

(робоча точка № 10) через 1год. після виявлення фактичної радіаційної обстановки, тобто 4год. після вибуху.

Д = Дтабл. * (Р1 / 100) / Кпос.

Д = 57 * (240,5 / 100) /1 = 137;

Д = 57 * (240,5 / 100) / 2 = 68,5;

Д = 57 * (240,5 / 100) /10 = 13,7;

Д = 84 * (240,5 / 100) / 1 = 202;

Д = 84 * (240,5 / 100) / 2 = 101;

Д = 84 * (240,5 / 100) / 10 = 20,2.

Режими радіаційного захисту населення

Визначають режим радіації центра с.Півні на 1год. після вибуху.

Р1 = 72 * 3,7 = 266,4.

2.2 Оцінка хімічної обстановки

Вихідні дані для оцінки хімічної обстановки (варіант 2). Аварія на підприємстві «Агро» з виливом СДОР (аміаку)

Зведена таблиця розрахункових даних щодо оцінки хімічної обстановки

Г – глибина, Ш – ширина, S – площа зони хім. ураження;

tпідх – час підходу зараженого повітря до села;

В селах Сорокино, Півні, Хлібне, Павівка мешкає по 500 жителів в кожному.

Визначають різницю температур на висоті 50 см і 200 см:

Δt° = t50 – t200 = -15,2 – (- 15,4) = 0,2°

За значенням швидкості вітру і різниці температур визначають ступнь вертикальної стійкості повітря – конвекція.

Глибина зони хімічного зараження визначається за формулою:

Г = (Гтабл * Кпр * Кв) / Крозм

Гтабл - табличне значення глибини поширення хмари зараженого повітря;

Кпр - коефіціент пропорційності;

Кв - коефіцієнт, який враховує вплив швидкості вітру на глибину поширення хмари зараженого повітря;

Крозм – коефіцієнт, який враховує умови розміщення ємкості.

Г = (0,27 * 2,7 * 1,0) / 1,5 = 0,5

Ш = К * Г

К – коефіцієнт, враховуючий ступінь вертикальної стійкості атмосфери: при конвекції К = 0,8.

Ш = 0,8 * 0,5 = 0,4

S = 0,5 * Г * Ш

S = 0,5 * 0,5 * 0,4 = 1

Визначення часу підходу зараженого повітря:

tпідх = R / (Vср * 60)

R – відстань району аварії до об´єкта (села), м;

Vср – середня швидкість переселення зараженої хмари вітром, м/с;

60 – перевідний коефіцієнт із секунд у хвилини.

Звертають увагу на кількість населення, що опинилося в осередку хімічного ураження. За умов пропорційного розміщення населення в с. Півні, вона визначається через частку населеного пункту, яка опинилася в зоні поширення хмари зараженого повітря.

Крім того, слід урахувати умови розміщення населення (відкрито, у захисних спорудах) і забезпеченість його протигазами.

Розрахункові формули:

визначення кількості населення, яке опинилося у осередку ураження і розміщено відкрито та у спорудах:

Nос = N * λ / 100;

Nос. від. = Nос. * α / 100;

Nос. сп. = Nос. – Nос. від.,

N – загальна кількість населення, що проживає в селі;

Nос – кількість населення, що опинилася у осередку ураження;

λ – частина села, що опинилася у осередку ураження, %;

Nос. від. – кількість населення, що опинилася у осередку ураження і знаходиться на відкритій місцевості, %;

α – частина населення, що опинилася у осередку ураження і знаходиться на відкритій місцевості, %;

Nос. сп. – к-ть населення, що опинилася у осередку ураження і знаходиться у спорудах.

(Nос = 500; Nос. від. = 400; Nос. сп. = 100)

визначення втрат населення в осередку ураження відносно їх умов розміщення:

Ввід = Nос. від. * βвід / 100;

Всп = Nос. сп. * βсп / 100;

Взаг = Ввід + Всп;

Ввід – втрати людей, що опинилися в осередку ураження і знаходяться на відкритій місцевості, осіб;

Всп – втрати лю людей, що опинилися в осередку ураження і знаходяться у спорудах, осіб;

Взаг – загальні втрати людей, осіб;

βвід; βсп – можливі втрати людей від СДОР в осередку ураження відповідно до їх розміщення відкрито і у спорудах, %;

Ввід = 400 * 58 / 100 = 232;

Всп = 100 * 30 / 100 = 30;

Взаг = 232 + 30 = 262.

визначення структури втрат населення:

Влег = Взаг * γлег;

Всер, важ = Взаг * γсер, важ;

Всм = Взаг – (Влег + Всер, важ) = Взаг * γсм,

γлег; γсер, важ; γсм – показники, які враховують структуру втрат населення в осередку хім. ураження.

(Влег = 65; Всер, важ = 105; Всм = 92).

Висновок

Потенційно небезпечні хімічні речовини та біологічні препарати – хімічні речовини та біологічні препарати природного чи штучного походження, що їх виготовляють на території України чи отримують з-за кордону для використання у господарстві і побуті, які негативно впливають на життя та здоровя людей, тварин і рослин, а також довкілля, у звязку з чим ці речовини та препарати обовязково вносять до державного реєстру потенційно небезпечних хімічних речовин і біологічних препаратів.

Обєкти господарювання, на яких використовуються отруйні речовини, є потенційними джерелами техногенної небезпеки. Це так звані хімічно небезпечні обєкти. При аваріях або зруйнуванні цих обєктів можуть виникати масові ураження людей, тварин і сільськогосподарських рослин отруйними речовинами.

Велику частку потоку товарів становить продукція хімічної, гірничо-добувної та переробної промисловостей, які в основному базуються на оперуванні з великими кількостями різноманітних хімічних речовин. Останні можуть бути і малотоксичними, і найсильнішими отрутами. Хоча, як вважав ще славнозвісний Парацельс (1493 – 1541рр.): «Всі речовини отруйні; немає жодної, яка не була б отруйною. Лише правильна доза розрізняє отруту і ліки...»

Виробництво, транспортування і зберігання отруйних речовин регламентується спеціальними правилами техніки безпеки і контролю. Проте при значних промислових аваріях, катастрофах, пожежах і стихійних лихах можуть виникнути руйнування виробничих споруд, складів, місткостей, технологічних ліній, трубопроводів та інше. Як результат цього великі кількості отруйних речовин можуть потрапити у навколишнє середовище: на поверхрю грунту, різноманітні обєкти, в атмосферу і поширитися на території населених пунктів, що може бути причиною масових отруєнь робітників виробництва і населення.

Небезпека ураження людей може виникнути при ліквідації хімічної зброї, складовою частиною якої є високотоксичні бойові отруйні речовини.

Список використаної літератури

1.                 Скобло Ю.С., Тіщенко Л.М., Цапко В.Г. Безпека життєдіяльності: Навч. посіб./ для вищ. навч. аграр. закл. I-IV рівнів акредитації. – Вінниця: «Нова книга», 2000.

2.                 Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти України I-IV рівнів акредитації. – К.: «Каравела», 2003.

3.                 Губський А.І. «Цивільна оборона» - К.: 1995.

4.                 Егоров П.Т., Шляхов И.А., Алабин Н.И. «Гражданская оборона» - М.: «Высшая школа». 1977.

5.                 Мигович Г.Г. «Довідник з цивільної оборони» - К.: ЗАТ «Українська технологічна група». 1994.

6.                 Стеблюк М.І. «Цивільна оборона». «Урожай». 1994.

Страницы: 1, 2