рефераты

рефераты

 
 
рефераты рефераты

Меню

Стратиграфія Києва рефераты

Стратиграфія Києва

Стратифіковані утворення


У геологічній будові території аркуша М-36-ХІІІ (Київ) беруть участь докембрійські кристалічні утворення і потужна товща осадових відкладів. У складі останньої встановлено відклади тріасової, юрської, крейдової, палеогенової, неогенової й четвертинної систем.

Стратиграфічне розчленування утворень, поширених на території аркуша, виконано згідно зі Стратиграфічним кодексом України, затвердженим Національним стратиграфічним комітетом України 2 квітня 1997 р., Кореляційними стратиграфічними схемами, затвердженими 25 травня 1993 р. Українським міжвідомчим стратиграфічним комітетом, і Кореляційною стратиграфічною схемою докембрійських утворень Українського щита, затвердженою Національним стратиграфічним комітетом України 22 червня 2000 р.


Стратиграфічна схема

докембрійських та фанерозойських утворень території


Фанерозойська еонотема

Кайнозойська ератема

Четвертинна система

Голоцен

Алювіальні відклади заплав та балок піски, супіски, суглинки.

Біогенні утворення – торф.

lbH

Озерно-болотні відклади субаеральних заболочених западин – мул, болотний мергель.

tH

Техногенні утворення.

Неоплейстоцен

Верхньонеоплейстоценова ланка

v PIII-H

Еолові відклади вододілів – лесовидні суглинки та супіски.

dv PIII-H

Делювіально-еолові покривні відклади надзаплавних терас – піски, супіски з лінзами суглинків.

edv PIII-H

Елювіально-делювіально-еолові відклади надзаплавних терас – піски, супіски з лінза – ми суглинків.

a1 PIII

Алювіальні відклади першої надзаплавної тераси – кварцові піски з лінзами та проверстками суглинків.

a2 PIII

Алювіальні відклади другої надзаплавної тераси – кварцові піски з лінзами та проверстками суглинків.

e, dv PIII

Елювіальні та еолово-делювіальні відклади – викопні грунти, лесовидні суглинки.

Середньонеоплейстоценова ланка

edv PII-H

Елювіально-делювіально-еолові відклади «Київського Полісся» – кварцові піски, су-піски, викопні грунти.

a3 PII

Алювіальні відклади третьої надзаплавної тераси – кварцові піски з поодинокими лінзами суглинків.

e, dv PII kd-ts

Елювіальні та еолово-делювіальні відклади кайдацького – тясминського кліматолітів – викопні грунти, лесовидні суглинки.

f, l PII dn

Комплекс відкладів дніпровського льодовика – озерно-льодовикові та водно-льодови – кові суглинки, супіски, піски.

g PII dn

Моренні відклади дніпровського льодовика – супіски, суглинки з включеннями валу – нів та гальки кристалічних порід.

e PII zv

Елювіальні утворення завадівського кліматоліту – викопні грунти з проверстками лесів.

Нижньонеоплейстоценова ланка

la PI-II

Озерно-алювіальні відклади похованих палеодолин – піски, супіски, суглинки.

e, dv PI

Елювіальні та еолово-делювіальні відклади – викопні грунти, лесовидні суглинки.

Еоплейстоцен

e, dv E

Елювіальні та еолово-делювіальні відклади – викопні грунти, глини з проверстками пісків.

la E

Озерно-алювіальні відклади похованих палеодолин – піски з проверстками суглинків.

Неогенова система

Пліоцен

N2 cb

Товща червоно-бурих глин.

Нижній пліоцен – верхній міоцен

N1-2 sg

Товща строкатих глин.

Середній – нижній міоцен

Новопетрівський регіоярус

Полтавська серія

N1 np

Новопетрівська світа. Нижня – верхня підсвіти. Піски і пісковики світло-сірі, кварцові, каолінисті, маршаліти, буре вугілля.

Палеогенова система

Верхній олігоцен

Берекський регіоярус

Полтавська серія

P3 br

Берекська світа. Піски і алеврити зеленувато-сірі, кварцові, глини бурувато-сірі до чорних.

Нижній олігоцен

Межигірський регіоярус

Харківська серія

P3 mz

Межигірська світа. Піски і алеврити зеленувато-сірі, глауконіто-кварцові.

Верхній еоцен

Обухівський регіоярус

Харківська серія

P 2 ob

Обухівська світа. Алеврити світло-зеленуваті, блакитно-сірі, безкарбонатні.

Середній еоцен

Київський регіоярус

P 2 kv

Київська світа. Глини безкарбонатні, мергелі світло-сірі, піски карбонатні з фосфоритами.

Бучацький регіоярус

Бучацька серія

P 2 bc

Піски зеленувато-сірі, глауконіто-кварцові з лінзами пісковиків.

Нижній еоцен

Канівський регіоярус

P 2 kn

Канівська світа. Піски зеленувато-сірі, глауконіто-кварцові, алеврити і глини.

Мезозойська ератема


Крейдова система

Верхній відділ

Туронський і коньякський яруси

K2 k

Товща крейди. Крейда біла, писальна, мергель світло-сірий.

Сеноманський ярус

Середньо-верхньосеноманський під’яруси

K2 km

Товща писальної крейди і мергелів. Крейда писальна, мергелі запісочені з крем’янистими стяжіннями.

Нижньосеноманський під’ярус

K2 br2

Буромська світа. Верхня підсвіта. Піски, пісковики зеленувато-сірі, крем’янисті.

Нижній відділ

Альбський ярус

Верхньоальбський під’ярус

K1 br1

Буромська світа. Нижня підсвіта. Піски сірі та сірувато-зелені з глауконітом, крем’янисті.

Готеривський і баремський яруси нерозчленовані

K1 zg-zr

Загорівська і журавинська світи нерозчленовані. Глини темно-сірі, алеврити, піски різнозернисті.


Юрська система

Верхній відділ

Оксфордський ярус

J3 iv2

Іваницька світа. Верхня підсвіта. Вапняки сірі, алеврити, алевроліти, мергелі різною мірою окременілі.

Середній відділ

Келовейський ярус

J2 iv1

Іваницька світа. Нижня підсвіта. Алеврити зеленувато-сірі з прошарками вапняків, алевролітів.

J2 ic

Ічнянська світа. Глини і алеврити сірі, бурувато-сірі, вапнисті.

Батський ярус

J 2 nz

Ніжинська світа. Глини щільні, тонковерствуваті, темно-сірі.

Батський – Байоський яруси

J2 pd

Підлужна світа. Глини і алеврити коричнювато-сірі, з поодинокими прошарками сидеритів.

Байоський ярус

J2 or

Орельська світа. Піски сірі з верствами глин, алевритів сірих, пісковиків, лінзами каолінів і бурого вугілля.

Тріасова система

Нижній відділ

Оленьокський ярус

T1 sr1

Серебрянська світа. Нижня (радченківська) підсвіта. Глини щільні, пластичні, строкаті з прошарками пісковиків і пісків.

Індський ярус

T1 dr2

Дронівська світа. Верхня (коренівська) підсвіта. Піски світло-сірі та зеленувато-сірі з прошарками пісковиків і глин.

T1 dr1

Дронівська світа. Нижня (пересазька) підсвіта. Строкаті глини, алевроліти, пісковики та піски цегляно-червоні.



Архейська акротема

Неоархей

Росинсько-тікицька серія

АR3 rt

Гнейси біотитові та амфібол-біотитові.


Неоархей

Росинсько-тікицька серія АR3rt

Породи росинсько-тікицької серії є найдавніші на площі аркуша і розбурені численними свердловинами, однак значні за площею тіла зустрічаються рідко. Як правило, вони складають малопотужні (до 1–2 м) лінійно-витягнуті лінзовидні ксеноліти і дрібні рестити серед гранітоїдів звенигородського й уманського комплек-сів. Розміри тіл невеликі, що ускладнює їх картування у даному масштабі. Петрографічний склад серії доволі одноманітний. Це – плагіогнейси амфібол-біотитові та біотитові, а також у незначній кількості кристалічні сланці та амфіболіти.

Мезозой

Тріасова система

Стратиграфічне розчленування відкладів тріасу здійснюється згідно зі Стратиграфічною схемою тріасових відкладів південно-західного крила ДДЗ, затвердженою УМСК 25 травня 1993 р.

У межах території вивчення до тріасової системи віднесено товщу глинисто-піщаних порід, що залягає безпосередньо на поверхні кристалічного фундаменту. Згідно із зазначеною схемою, виділяються осадки нижньодронівської (пересазької), верхньодронівської (коренівської), нижньосеребрянської (радченківської) підсвіт нижнього тріасу. Сучасні межі поширення зазначених стратиграфічних підрозділів мають спільне північно-західне – південно-східне орієнтування і контролюються Дніпровською зоною розломів. Конфігурація цих меж, їх звивистий, місцями ламаний характер свідчать про те, що формувались вони під значним впливом ерозійно-тектонічних факторів.

Нижній відділ

Індський ярус

Дронівська світа T1dr

Охоплює нижню, переважно піщану частину нижньотріасової товщі. Поширена у північно-східній частині аркуша. Глибини залягання відкладів світи в межах площі змінюються від 120 м (с. Тарасівка) на півдні до 502,4 м (с. Велика Димерка) на північному сході. У розрізах нижнього тріасу нижня і верхня межі світи встановлюються досить певно, виняток становлять площі, де відсутні строкаті відклади нижньосеребрянської підсвіти і виникають питання стратифікації єдиної піщаної товщі тріас-середньоюрського віку.

Дронівська світа поділяється на дві підсвіти – нижню й верхню. Межа між підсвітами не однозначна і на різних ділянках території аркуша проводиться неоднаково.

Нижня (пересазька) підсвіта Т1dr1

У межах території відклади підсвіти найбільше поширені серед утворень нижнього тріасу. Розвинені на північний схід від лінії, що проходить через населені пункти с. Бабинці – с. Михайлівка – пд. окол. м. Ірпінь – с. Біличі – сх. окол. с. Білогородка – м. Боярка – с. Ходосівка – с. Старі Безрадичі – м. Обухів – с. Долина – 2 км на південний захід від с. Черняхів. Породи підсвіти залягають безпосередньо на поверхні кристалічного фундаменту і без видимого стратиграфічного узгодження перекриваються осадками верхньої підсвіти, а в місцях їх відсутності – незгідно середньоюрськими утвореннями.

Відклади нижньої підсвіти закономірно занурюються у північно-східному напрямку у бік ДДЗ. Паралельно збільшується їх потужність, досягаючи 87,4 м (с. Перемога, св. 1215). Проте в північно-східній частині площі, за даними із суміжних територій, її потужність може сягати 150-170 м. У будові підсвіти беруть участь алевроліти, пісковики, піски й глини.

Верхня (коренівська) підсвіта T1dr2

Відклади верхньої підсвіти без видимої стратиграфічної незгідності залягають на породах нижньої підсвіти і трансгресивно перекриваються піщано-глинистими осадками радченківської підсвіти, а в місцях її відсутності – континентальними утвореннями середньої юри. Місцями в низах підсвіти спостерігаються проверстки пісковиків. Останні вміщують уламки червоноколірних глин, що може свідчити про локальні перерви в осадконакопиченні на цьому рівні. Утворення коренівської підсвіти розвинені на північний схід і схід від лінії, що проходить через населені пункти с. Луб’янка – смт. Гостомель – м. Ірпінь – смт. Пуща Водиця – гирло р. Десни – мкр. Оболонь – с. Пирогів – с. Козинка – с. Нещерів – с. Черняхів. Як уже зазначалося, сучасна межа поширення осадків коренівської підсвіти має ерозійно-тектонічний характер і формувалась під впливом розривних порушень північно-східного й північно-західного простягання.

Страницы: 1, 2