Характеристика факторів розміщення галузей матеріального виробництва

Характеристика факторів розміщення галузей матеріального виробництва

Національний університет “Острозька академія”

Кафедра економічної теорії

Курсова робота на тему:

Характеристика факторів розміщення галузей матеріального виробництва

Виконала: студентка групи Е-12

Лівінчук І.П.

Науковий керівник: викл. Костів О. М.

Острог, 2007

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ МАТЕРІАЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА

ТА ЙОГО РОЗМІЩЕННЯ

1.1 Сутність матеріального виробництва та його роль у національному господарстві України

1.2 Структура матеріального виробництва та його галузей

1.3 Характеристика факторів розміщення галузей матеріального виробництва

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ОБСЯГІВ ВИПУСКУ ПРОДУКЦІЇ ГАЛУЗЕЙ МАТЕРІАЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА ЗА 2004-2006 РОКИ

2.1 Оцінка розвитку промисловості за 2004-2006 роки

2.2 Аналіз розвитку сільського господарства, будівництва та транспорту за 2004–2006 роки

2.3 Оцінка розвитку галузей матеріального виробництва за 2004-2006 роки

РОЗДІЛ 3 ШЛЯХИ РОЗВИТКУ ГАЛУЗЕЙ МАТЕРІАЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА

3.1 Перспективи розвитку галузей промисловості

3.2 Основні шляхи розвитку сільського господарства

3.3 Шляхи покращення економічного становища галузей будівництва та транспорту

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Для того, щоб будь-яке підприємство ефективно працювало, необхідно визначити його оптимальне розміщення на певній території, яке дозволить як рентабельно продовжувати його роботу, так і сприятиме економічному розвитку підприємства в цілому.

Матеріальне виробництво – складова частина народного господарства, яка посідає досить значну його частину. Отже, від ефективності виробництва галузей матеріального виробництва залежить соціально-економічне становище країни в цілому. Тому для країни є вкрай важливим забезпечити повноцінне функціонування галузей матеріального виробництва, правильне їх розташування, визначивши усі фактори розміщення, які впливають на їх функціонування.

Щороку в Україні створюються нові підприємства матеріального виробництва, які вимагають точної методології визначення їх правильного розташування щодо ресурсів, споживачів та інших підприємств. Тому для України є актуальним вивчення характеристики факторів розміщення галузей матеріального виробництва, оскільки від їх правильного розміщення залежить рівень економічного розвитку країни в цілому.

Метою є проведення характеристики факторів розміщення галузей матеріального виробництва.

Об’єктом дослідження нашої курсової роботи є галузі матеріального виробництва, а предметом дослідження – територіальне розміщення галузей матеріального виробництва.

Для досягнення заданої мети дослідження потрібно визначити ряд завдань:

-                     вивчити сутність матеріального виробництва та його значення у народному господарстві України;

-                     розглянути структуру матеріального виробництва та фактори розміщення;

-                     вивчити сучасне економічне становище галузей матеріального виробництва на основі результатів їх функціонування;

-                     розглянути шляхи розвитку галузей матеріального виробництва.

При дослідженні використовувалися такі методи:

-                     аналітичний;

-                     статистичний;

-                     графічний.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ МАТЕРІАЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА ТА ЙОГО РОЗМІЩЕННЯ

1.1 Сутність матеріального виробництва та його роль у національному господарстві України

Україна – індустріально-аграрна держава, народне господарство якої складається з галузей матеріального і нематеріального виробництв.

Матеріальне виробництво охоплює ті підприємства й галузі, що виробляють матеріальні блага (промисловість, сільське господарство, будівництво), а також ті, що виробляють матеріальні послуги (транспорт, торгівля, громадське харчування, матеріально-технічне постачання та збут) [8, с. 31].

Саме матеріальне виробництво виробляє засоби виробництва (сировина, паливо, енергія, машини, будівельні матеріали, споруджуються підприємства, прокладаються шляхи сполучення) та предмети споживання (продовольство, одяг, взуття, меблі, легкові автомобілі, побутова радіоапаратура, електроприлади і т.д.) [20].

Найбільшим у структурі виробничої сфери України за усіма показниками є промислове виробництво. Його продукція споживається в усіх галузях народного господарства, йде у фонди нагромадження (у капіталовкладення), на експорт [5, с. 278].

Паливна промисловість і електроенергетика – найважливіші базові галузі, оскільки вони забезпечують розвиток і функціонування сфери виробництва, сфери послуг і побуту людей. Не менш важливим міжгалузевим комплексом у структурі промисловості є металургійний комплекс, продукція якого є основою індустріалізації національної економічної системи. На базі конструкційних матеріалів металургійного комплексу розвиваються машинобудування, капітальне будівництво, транспорт та інші галузі базових і соціальних виробництв фондомісткої важкої промисловості, які потребують великих обсягів робіт[5, с. 282].

Сучасне хімічне виробництво дуже важливе для національної економіки, бо виготовляє продукцію для всіх основних галузей промисловості, транспорту, сільського господарства, оборони, побутового призначення. Хімічний комплекс України є однією з найважливіших ланок її продуктивних сил. Його підприємництва виготовляють продукцію, яка істотно заміняє шкіру, метали, дерево, скло тощо [10, с. 356].

Машинобудування – провідна галузь промисловості України. Машинобудування в нашій країні є органічною складовою частиною майже кожного значного промислового комплексу. Виняткове значення цієї галузі полягає насамперед у тому, що вона дає знаряддя праці для матеріального і духовного виробництва, радикально примножуючи його продуктивну силу та інтелектуальні можливості людини [5, С. 284-285].

Другою великою національно-господарською галуззю України є сільське господарство. Сільськогосподарське виробництво – основа соціально-економічного та політичного життя України. Більше половини вартості виробленої продукції сільське господарство реалізовує у вигляді сировини, майже четверта частина йде безпосередньо у фонд споживання, тобто використовується як продовольство. Виробництво продовольства – основа існування будь-якого суспільства [20].

Жодна виробнича сфера без наслідків виробничої діяльності аграрного матеріального виробництва обійтися не в змозі, бо воно для цього матеріального механізму є органічно тією чи іншою мірою не тільки потрібним, а й неминуче необхідним [20].

Будівництво створює новий, а також відбудовує діючий основний капітал. Від нього залежить розвиток житлової сфери, нових міст і сіл, окремих мікрорайонів, промислових і сільськогосподарських підприємств, транспортних об’єктів, лікарень, шкіл, торговельних центрів тощо. Будівельний комплекс підтримує в належному стані обороноздатність країни, створює передумови для зростання виробництва в усіх сферах господарства. Він впливає на темпи, масштаби і розміщення виробництва як один з найбільш капіталомістких і диференційованих виробничих систем. Тому під час визначення розміщення капітального будівництва враховують наявність будівельної організації в регіоні. Водночас слабкість будівельної бази стримує промислове виробництво, будівництво великих комбінатів, галузевих і територіально-виробничих комплексів [13].

Транспорт – найважливіша ланка у сфері економічних відносин. Він бере участь у створенні продукції та її доставці споживачам, створює зв’язок між виробництвом та споживанням, між різними галузями народного господарства, а також між країнами та регіонами. Впливає на розвиток господарства і як споживач металу, енергії, деревини, гуми, інших продуктів [12].

Сільське господарство впливає на роботу транспорту в залежності від ступеня його інтенсивності та рівня розвитку агропромислової інтеграції. Транспорт вивозить сільськогосподарську продукцію, як в натуральному, так і в переробленому вигляді; завозить корми, паливо, мінеральні добрива, будівельні матеріали, сільськогосподарські машини та запчастини до них [20].

Безпосередньо з транспортом пов’язані зовнішня та внутрішня торгівлі. Обсяг вантажообігу з іншими країнами залежить від економічних відносин з цими країнами. У внутрішній торгівлі цей вантажообіг залежить від багатьох факторів: територіальної організації торгівлі, особливостей товарних ресурсів, розмірів та складу товарообігу, концентрації населення як споживача роздрібного товару та ін.

Матеріальне виробництво посідає важливе значення у народному господарстві України, кожна з галузей якого однаково важлива для його розвитку, структури та функціонування. Матеріальне виробництво відіграє важливу роль у соціально-економічного розвитку України, де складає вагому частину валового внутрішнього продукту.

1.2 Структура матеріального виробництва та його галузей

Матеріальне виробництво, як зазначалось, є складовою народного господарства, а отже структура його включає багато галузей, які також мають досить не просту структуру. Варто зазначити, що матеріальне виробництво не включає повністю певні комплекси, а лише їх складові, які займаються виробництвом продукції.

Матеріальне виробництво включає:

- промисловість, сільське господарство, будівництво, де створюються натуральні цінності;

- транспорт і зв’язок, обслуговування натурального виробництва, тобто забезпечення доставки натуральних цінностей споживачам;

- торгівля, матеріально-технічне постачання, громадське харчування, заготівля, тобто продовження процесу виробництва і створення приросту доданої вартості [20].

У промисловому виробництві виділяють наступні галузі народного господарства: паливну, електроенергетику, чорну і кольорову металургію, хімічну, лісову, легку і харчову промисловість [10, с. 300] .

Паливно-енергетичний комплекс - це сукупність галузей промислового виробництва, які спеціалізуються на видобутку, збагаченні, переробці та споживанні твердого, рідкого і газоподібного палива; виробництві, передачі та використанні електроенергії і тепла. До складу підприємств паливно-енергетичного комплексу входять вугільні шахти, нафтові та газові свердловини, електростанції тощо [11, с. 369].

Електроенергетика – капіталомістка складова паливно-енергетичного комплексу будь-якої країни, його базова галузь. Їй належить провідна роль у розвитку науково-технічного прогресу. Функціонування виробничої та обслуговуючої сфер неможливе без використання електричної й теплової енергії. Енергетичною основою розвитку продуктивних сил на сучасному етапі та в перспективі є і буде електрична енергія. Сучасна електроенергетика є високомеханізованою, автоматизованою галуззю промисловості [5, с. 255] .

Вугільна промисловість включає підприємства з видобутку, збагачення і брикетування кам’яного і бурого вугілля. Найбільшими споживачами вугілля сьогодні є теплоенергетика, чорна металургія, залізничний транспорт, машинобудування, а також житлово-побутовий сектор [3, с. 159].

Нафтова промисловість. Нафта – основа світового паливно-енергетичного балансу, найефективніше і найзручніше паливо. Продукти нафтопереробки широко використовуються в усіх галузях промисловості, сільського господарства, на транспорті, у побуті.

Газова промисловість серед галузей паливного комплексу домінує, оскільки забезпечує потреби в паливі виробників і населення. Промисловість природного газу включає розвідування, видобуток, транспортування, зберігання і переробку природного і супутнього нафтового газу, що видобувається разом з нафтою.

Харчова промисловість – сукупність галузей промисловості, що постачають продукти харчування, мило, тютюнові, парфумерно-косметичні вироби та ін. Харчова промисловість охоплює три основні групи галузей: харчосмакову, м’ясо-молочну і рибну. До харчової промисловості належать галузі: цукрова, хлібопекарська, борошномельно-круп’яна, кондитерська, макаронна, олійно-жирова, парфумерно-косметична, спиртова, лікерно-горілчана, виноробна, пивоварна, виробництво безалкогольних напоїв, дріжджова, крохмале-патокова, плодоовочева, соляна, тютюново-махоркова [5, с. 324].

Легка промисловість України – традиційна галузь народного господарства, яка від кустарних промислів в умовах напівнатурального господарства розвинулася до гігантів індустрії при товарному виробництві. До галузі включають первинну обробку льону-довгунця та інших луб’яних культур, вовни, а також шовкомотальну, бавовняну, лляну, вовняну, шовкову підгалузі, конопле-джутове, сітков’язальне, трикотажне, валяльно-повстяне, швейне, взуттєве виробництва, випуск нетканинних матеріалів, натуральних і штучних шкір, штучного хутра, хутрових виробів [12].

Легка промисловість України охоплює текстильну, трикотажну, швейну, шкіряну, взуттєву, хутрову та інші галузі, підприємства яких у розміщенні орієнтуються переважно на споживача, наявність трудових ресурсів та сировини [11, с. 330].

Хімічна промисловість включає гірничо-хімічну промисловість, основну хімію, промисловість хімічних волокон і ниток, промисловість синтетичних смол і пластичних мас, лакофарбову промисловість, промисловість синтетичних барвників.

Сільське господарство – одна з головних галузей матеріального виробництва (друга після промисловості), що має важливе значення для постачання продовольства для населення та сировини для промисловості. Сільське господарство складається з двох великих галузей рослинництва і тваринництва [5, с. 334].

Рослинництво – це велика галузь сільського господарства, головним засобом виробництва якого є земля. Внутрішня структура рослинництва в Україні представлена такими галузями і виробництвами: рільництвом (зернове господарство, технічні культури, картоплярство), городництвом, кормовиробництвом (польове та луківництво), садівництвом і виноградарством. Рільництво і городництво базуються на обробітку орних земель, луківництво – на природних кормових угіддях (луки, сіножаті), а садівництво і виноградарством – на культурі багаторічних деревних та кущових насаджень [11, с. 292].

Головною галуззю рослинництва України є зернове господарство. Воно являє собою культивування таких культур, як озима і яра пшениця, жито, ячмінь, овес, зернобобових (горох, біб, вика) та ін. Традиційними українськими зерновими культурами є гречка і просо [5, с. 336].

Технічні культури в Україні – соняшник, цукрові буряки, льон-довгунець – займають дещо більше десятої частини посівних площ.

Картоплярство – галузь, що задовольняє продовольчі, кормові та технічні (сировинні) потреби суспільства [3, с. 388].

Особливо велике значення у структурі рослинництва має польове кормовиробництво, що базується на вирощуванні кормових культур: коренеплодів (кормові буряки), кормових баштанних, кукурудзи на силос і зелений корм, однорічних і багаторічних трав, зокрема конюшини, люцерни, люпину тощо.

Садівництво включає в себе ягідництво (вирощування аґрусу, порічок, смородини тощо) та плодівництво (вирощування сім’ячкових – яблука, груші та кісточкових – вишня, черешня, слива, абрикоси, персики) [3, с. 389].

Тваринництво – галузь сільськогосподарського виробництва, рівень розвитку якої є свідченням інтенсивності аграрного сектора економіки країни. Тваринництво підрозділяється на галузі за основними видами тварин: розведення великої рогатої худоби, свиней, овець, птахів [5, с. 338].

Розведення великої рогатої худоби має м’ясний, молочний та м’ясо-молочний напрями [5, с. 338].

Вівчарство розділяється на чотири провідних напрями: м’ясо-вовняне, вовняне, каракульське та овчинно-шубне. Вівчарство є постачальником не тільки м’яса, але й високоякісної вовни.

Птахівництво – одна з швидко зростаючих галузей тваринництва, що забезпечує потреби населення у м’ясі, птиці та яйцях [5, С. 343].

Будівництво – головна ланка будівельного комплексу, що створює основні фонди народного господарства. Будівництво має специфічні властивості, що відрізняють його від інших галузей народного господарства: його продукція (будівлі) нерухома, великогабаритна; виробничий процес має перервний характер, відбувається протягом довгого часу та на відкритому повітрі.

Залежно від призначення будівництво розподіляється на промислове (спорудження заводів, фабрик), гідротехнічне (гідроелектростанції, водосховища, канали), енергетичне (електростанції, електромережі), транспортне (автомобільні та залізничні шляхи, аеропорти, трубопроводи), сільське (спорудження тваринних ферм, елеваторів), житлове [4, с. 368].

Провідне місце у матеріальному виробництві займає транспорт - один з найбільших галузей національної економіки. Виділяють наземний (залізничний, автомобільний, трубопровідний), водний (морський, річковий, озерний) та повітряний (авіаційний) види транспорту [11, С. 380].

1.3 Характеристика факторів розміщення галузей матеріального виробництва

Упродовж останніх десятиліть в Україні проведено певну роботу, спрямовану на розвиток промислового виробництва і підвищення ефективності його розміщення. Здійснювалася політика вирівнювання господарського розвитку економічних районів і областей. При цьому в процесі вдосконалення територіальної організації промислового виробництва, особливо в останні роки, все ширше враховувалися такі важливі фактори, як наявність трудових ресурсів та водна екологічна ситуація. При розміщенні нових виробництв, а також при реконструкції і технічному переоснащенні діючих, беруться до уваги витрати пов’язані із створенням об’єктів соціальної інфраструктури, водозабезпеченням виробництва і населення, охороною навколишнього середовища і відтворенням відновлювальних природних ресурсів. У цілому ці зрушення, що відбулися в розміщенні промислового виробництва слід оцінити позитивно. Вони в основному відповідають просторовому зосередженню природних і трудових ресурсів, рівневі розвитку і особливостям спеціалізації господарства економічних районів і областей [3, с. 278].

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5