Суспільно-географічний комплекс великого міста

У Москві за останні роки збільшилось число породіль вікової групи 35-45 років. У 2009 році це число склало 10 тис. чоловік, причому частина з цих жінок – не перші пологи. За останні роки у Москві знизилось число дітей, які народжуються з синдромом Дауна. Якщо у 2002 році таких дітей у Москві народжувалось 136, то в минулому, 2008 році - 91.

Рисунок 2. Народжуваність у Москві 1996-2009 роки

З даного рисунка ми можемо побачити, що значно виросла народжуваність протягом останніх 13 років.

Також знизилось число дівчаток, які народжують у віці від 14 до 17 років. Якщо у 1997 році таких у Москві було зареєстровано тисяча, то в минулому - біля 500 чоловік. Для подальшого зниження числа породіль у цій віковій групі, необхідно посилити роботу у школах, відмічають лікарі акушери-гінекологи.

Крім цього, в останні 5 років у Москві вдалося знизити смертність немовлят з 14 до 8 випадків на 1000 дітей (Рисунок 3).

Рисунок 3. Смертність немовлят у 1996-2009 роки

Як видно з рисунка, смертність знизилася з 14 до 8 немовлят. Знизити смертність немовлят вдалося за рахунок посилення засобів по зниженню післяпологової смертності, зокрема, збільшення числа реанімаційних місць і комплексу інших заходів.

За інформацією голови департаменту охорони здоров’я, сьогодні очікувана середня тривалість життя чоловіків у Москві складає 69 років, жінок – 76 (Рисунок 4). По Росії - 60 років та 73 роки відповідно

Рисунок 4. Розподіл населення по статі та віку, станом на 2009 рік, у відсотках

За останні 13 років, середня тривалість життя у Москві збільшилась на 9 років, тоді як в середньому по Росії за аналогічний період - всього на півтора роки.

2.3 Промисловість

Місто Москва є великим центром машинобудування, у тому числі енергомашинобудування, станко-, судно-, приладобудування; чорної та кольорової металургії (виробництво алюмінієвих сплавів, кольорового прокату та виливу), хімічної, легкої, поліграфічної промисловості. Але варто відмітити, що в останні роки йде процес переносу виробництва за межі Москви (Таблиця 3).

Москва, не дивлячись на незначну частину промисловості в економіці, - крупний промислово-виробничий центр Росії, який заснований на значному кваліфікованому трудовому ресурсі.

Ресурсний підкомплекс міста Москва утворюють: комунальна муніципальна власність, яка є основою розвитку міста (історична власність, нерухоме та рухоме майно, трудові ресурси міста), земля (природна власність, природно-ресурсний потенціал міста), фінанси (бюджет, позабюджетні кошти, кошти юридичних та фізичних осіб, кредитна система, страхування, цінні папери), інформаційні ресурси міста (інтелектуальна власність, інформатика, стратегія розвитку міста, довгострокове планування, структура управління, організація, контроль).

Промисловий профіль м. Москва

Таблиця 3

Як видно з таблиці, значним чином, певні сфери промисловості міста Москва, винесені за місто.

Господарський підкомплекс міста охоплює всі галузі народного господарства будь-якої форми власності. Включає як діяльність традиційних підприємств, тобто самостійних господарюючих статутних суб’єктів, які здійснюють виробничу і науково-виробничу діяльність, так і бізнес (підприємництво), тобто активну, ініціативну діяльність окремих громадян та їх груп з виробництва товарів та послуг, в яких відчувається гостра потреба. Найбільш узагальненим показником розвиненості господарського підкомплексу міста, є показник виробленої продукції і послуг в розрахунку на одного жителя. Господарський підкомплекс міста характеризується певним співвідношенням галузей, тобто певною функціональною структурою. Для її характеристики використовуються також показники основних фондів міст, які взяті в цілому і характеризують потенційну економічну “потужність” міст. Певне уявлення про функціональну структуру господарського підкомплексу міста надає розподіл виробленої в місті продукції (послуг) валової доданої вартості за галузями економіки. Для розуміння того, як функціонує господарський підкомплекс міста, велике значення відіграє розподіл галузей економіки на містоутворюючі та містообслуговуючі. Містоутворюючі галузі – галузі народного господарства, що зумовлюють виникнення і розвиток міського поселення: промисловість, будівництво, транспорт, наука і наукове обслуговування, вищі і середні спеціальні заклади, рекреаційні установи, а також адміністративно-господарські і громадські організації. Такі функції називають базовими. Містообслуговуючі галузі – галузі народного господарства, функціонування яких спрямоване на створення підкомплексу необхідних умов проживання та діяльності населення міста. Функції містообслуговуючих галузей реалізуються у сфері обслуговування та задоволення культурно-соціальних потреб населення (міський пасажирський транспорт, підприємства комунального і житлового господарства, торгівлі, побутового обслуговування, організації та заклади культури, освіти, охорони здоров’я, фізичної культури, спорту тощо, а також у сфері адміністративно-господарської організації міського населення). Такі функції прийнято називати небазовими.

Місто, хоча і являє собою локальну соціально-економічну систему, забезпечити свої потреби товарами, послугами і продуктами інтелектуальної власності не в змозі. В цьому й немає потреби. Місто вступає у зовнішні відносини зі світом, щоб купити те, що не виробляє саме, і продати “решті світу” власні продукцію і послуги. Зовнішньоекономічний підкомплекс міста утворюють: міжрегіональний економічний розвиток (кооперація, закупки, продаж), зовнішньоекономічна діяльність (експорт – продаж товарів іноземним суб’єктам господарської діяльності та вивезення товарів через митний кордон країни; імпорт – закупка в іноземних суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності товарів та їх ввезення на територію країни; інвестиції – довгострокові вкладення в різні галузі і сфери економіки міста; іноземні інвестиції – цінності, які вкладають іноземні інвестори в об’єкт інвестиційної діяльності країни; міжрегіональні та міжнародні зв’язки (міжнародні стосунки, культурний обмін, досвід.

З розвитком ринкових відносин у місті почався процес становлення інституту приватної власності та формування прошарку підприємців. У зв’язку з цим, постало багато проблем, найважливішими з яких є дослідження джерел та шляхів розвитку приватного підприємництва, в тому числі і в промисловості, розробка форм і методів його функціонування, вибір оптимального варіанту державного регулювання підприємництва та визначення його місця і ролі в економіці країни. Сучасний етап реформування економіки у Москві вимагає не лише науково-теоретичного обґрунтування механізму запровадження нових форм господарювання, а й вивчення історичного досвіду становлення та розвитку ринкових відносин, складовою яких була приватна промисловість.

Будь-яка нова стратегія у процесі реалізації зазнає змін під впливом конкретних соціально-економічних умов певного регіону. Тому регіонально-історичні дослідження, головними об'єктами яких виступає місто, мають на меті максимально наблизити до території та дозволяють виявити маловідомі деталі певних процесів. У відповідності до цього, регіональна специфіка Москви як адміністративного та промислового центру, визначила своєрідність впровадження нової економічної політики у місті. Регіональна відмінність Москви дає можливість деталізувати причини відновлення багатоукладної економіки, процеси формування та функціонування приватно-орендної та приватновласницької форм у промисловості, методи обмеження діяльності та згортання приватного промислового сектору.

Промислове виробництво за останні 5 років у Москві зросло на 24 % (Рисунок 5). На території міста діє значна кількість підприємств збройної промисловості, серед них:

-Державний космічний науково-виробничий центр імені М. В. Хрунічева

-Московський галікоптерний завод імені М. Л. Миля

-Комплекси двигунобудування «Салют» ім. Чернишова

-Виробництво компанії РБК «МіГ»

-Підприєиства Концерну ППО «Алмаз-Антей» (найбільший - «Алмаз», «Альтаір», «Авангард»)

-Тушинський машинобудівний завод

-Ракетобудівельний «Вимпел».

З громадянських виробників найбільші:

-Одна з останніх моделей вантажівок ЗІЛ-436200, які виробляються на на ЗиЛі.

-Московський нафтопереробний завод – великий виробник, у тому числі нафтопродуктів на експорт

-Завод імені Ліхачова – виробник вантажних автомобілів, біля 10 тис. шт. у рік.

-Автофрамос - підприємство по зборці легкових автомобілів Renault, біля 60 тис. шт. у рік.

-Московський шинний завод

-Металургічний завод «Серп і Молот»

-Електрозавод – великий виробник електротрансформаторів та реакторів

-Московский завод Електрощит – виробник електричних розподільних виробів.

У місті є потужна наукова і технологічна база по виробництву оптико- і радіоелектронних приладів, авіаційної та космічної апаратури, високоточних механічних приладів.

Москва – найбільший у країні інженерний центр, де проектується значна частина російської продукції (особливо авіаційної, космічної, ядерної та озброєння), розробляються технології її виробництва, досліджуються матеріали. Серед проектних організацій найбільш відомі:

-Авіаційний комплекс імені С. В. Ільюшина

-ОКБ імені Яковлєва

-КБ Транспортного машинобудування

-Московський інститут теплотехніки

-Гідропроект

-ЦНДІПСК ім. Н. П. Мельникова та багато інших.

Найбільшим чином розвинулися за 5 останніх років у Москві легка промисловість, чорна металургія, кольорова металургія, машинобудування і металообробка, топливна, медична та нафтохімічна промисловості.

2.4 Сфера послуг

У даний час сфера послуг міста, включає біля 10 тисяч підприємств з кількістю робочих місць більш, ніж 75 тисяч та займає впевнені позиції. На протязі останніх 5-ти років, спостерігається стабільне зростання обсягів реалізації, розвивається мережа підприємств, розширяється спектр послуг, які надаються.

У січні-липні 2009 року обсяг продажів споживчих товарів через усі канали реалізації (з підприємствами громадського харчування) склав 1461,5 млрд. руб., тобто на 65,8 млрд. руб. перевищений обсяг порівняно попереднього року або у фактичних цінах на 104,7%, у порівнянних - зниження на 5,5% (2008 р. - приріст на 9,4%) (Рисунок 6.).

Рисунок 6.Обсяг продажів споживчих товарів, млрд. руб. за 2008- 2009 рр.

Обіг роздрібної торгівлі, отриманий через усі канали реалізації товарів, - 1394,9 млрд. руб., тобто на 60,8 млрд. руб. перевищив його обсяг у порівнянні з попереднім роком або у фактичних цінах - на 104,6%. Індекс фізичного обсягу - 94,3% (2008 р. - 109,4%) (Рисунок 7).

Рисунок 7. Обіг роздрібної торгівлі, отриманий через усі канали реалізації товарів за 2008-2009 рр.

Частка Москви в обсягах роздрібного товарообігу Росії становить у 2009 році близько 17% Рисунок 8.

Рисунок 8. Частка Москви в обсягах роздрібного товарообігу Росії

Провідна роль у задоволенні купівельного попиту москвичів належить підприємствам організованої роздрібної торгівлі (без продажу товарів на речових, змішаних і продовольчих ринках), це - 78,8% обігу роздрібної торгівлі, з них на частку великих і середніх організацій 39%, суб'єктів малого підприємництва 35%. Їх обіг 1098,5 млрд. руб. або на 100,7% перевищення обсягу порівняно з попереднім роком у фактичних цінах, у порівнянних - зниження на 9,6% (2008 р. - 110,2%).

Обсяг продажу товарів на речових, змішаних і продовольчих ринках склав 296,4 млрд. руб., із часток ринку в загальному обсязі обігу роздрібної торгівлі 21,2% (2008 р. - 18,3%). Індекс фізичного обсягу до попереднього року - 111,5% (2008 р. - 106,0%).

У структурі обігу роздрібної торгівлі питома вага продовольчих товарів - 50,7%, непродовольчих товарів відповідно 49,3% (Рисунок 9).

Рисунок 9. Питома вага обігу роздрібної торгівлі продовольчих та непродовольчих товарів

Обіг роздрібної торгівлі продовольчими товарами по всіх формах їх торгівлі склав 707,8 млрд. руб., що в порівняльних цінах на 100,2% більше показника минулого року.

Обіг роздрібної торгівлі непродовольчими товарами склав 687,2 млрд. руб., що на 10,9% у порівнянних цінах менше відповідного показника минулого року.  Стан товарних запасів у організаціях роздрібної торгівлі за станом на 1 серпня 2009 року становить 128,5 млрд. руб., індекс фізичного обсягу -108,9%, із забезпеченістю обігу - 30 днів (2008 р. - 25 днів).

Обіг громадського харчування склав 66,6 млрд. руб., тобто на 0,3% знижений порівняно з обсягом попереднього року в порівнянних цінах (2008 р. - 108,7%).

У січні-липні 2009 року населенню надано послуг побутового характеру на 35,3 млрд. руб., тобто на 0,1% знижені обсяги в порівнянні з попереднім роком у фактичних цінах, індекс їх фізичного обсягу - 82,2%.

У липні 2009 року в порівнянні із груднем 2008 року зведений індекс цін споживчого ринку товарів і послуг у місті Москві склав 108,9%, у тому числі на продовольчі товари - 108,7%, непродовольчі - 106,7%, платні послуги - 111,6%. У середньому по Росії відповідно 108,1%, 107,6%, 107,0% і 110,5% (Рисунок 10).

Рисунок 10. Зведений індекс цін споживчого ринку товарів і послуг у місті Москві за грудень 2008 року – липень 2009 року.

Вартість мінімального набору продуктів харчування, що входять у споживчий кошик (для чоловіка працездатного віку), розрахована по середньоросійських нормах споживання, у м. Москва в липні 2009 року склала 2635 руб. 16 коп. і підвищилася стосовно попереднього місяця на 2,5%, з початку року - на 12,6% (до грудня 2008 року), по Росії - 2305 руб. 20 коп. і підвищилася на 1,5% (з початку року - на 8,9%).

Темп зміни вартості споживчого кошика в м. Москві (липень 2009 року до липня 2008 року) склав 111,5%.

Найбільший темп зміни цін за зазначений період по адміністративних округах міста Москви склав у Західному (113,8%) і Північно-Східному (112,8%). Найменший темп зміни цін у Південно-Західному окрузі (109,0%).

Питання щодо розвитку побутового обслуговування неодноразово були предметом обговорення на засіданнях Уряду міста Москви. Тільки за останні роки Урядом Москви були прийняті декілька постанов, які визначають шляхи розвитку сфери послуг.

Одним з пріоритетних завдань Уряду щодо програми розвитку споживчого ринку послуг Москви на 2007-2009 роки є завдання «швидкого розвитку мережі підприємств побутового обслуговування».

Завдання успішно виконується. Так, напротязі 2007-2008 відкрито 2724 заклади. Щойно відчинені підприємства, як правило, оснащені сучасним технологічним обладнанням, яке дозволяє використовувати ефективні високотехнологічні процеси та матеріали при виконанні замовлень на побутові послуги.

Сучасні, технічно оснащені підприємства побутового обслуговування, які використовують висококваліфіковані кадри, сприяють створенню у Москві комфортних умов для проживання москвичів та гостей столиці.

В останній час найбільш активно розвиваються послуги комплексних підприємств побутового обслуговування по типу «Мультисервіс», клінінгові послуги (послуги по прибиранню приміщень), кейтерингові (послуги з надання ресторанного сервісу), перукарські послуги, по хімічному очищенню одягу, фотопослуги, послуги бані та ін.

Продовжується робота по відкриттю підприємств побутового обслуговування в торговельних центрах, магазинах. В даний час у Москві в крупних магазинах працює більш, ніж 300 підприємств побутового обслуговування, в тому числі більш, ніж 40 хімчисток-пралень.

З метою забезпечення доступності побутових послуг для молоді у рамках Міської програми розвитку споживчого ринку послуг Москви на 2007-2009 роки, було відкрито більш, ніж 40 пральних самообслуговування, які працюють у 35 гуртожитках московських ВНЗ.

Міською програмою розвитку споживчого ринку послуг Москви на 2007-2009 роки не тільки поставлені завдання, але і намічені системні заходи щодо підтримки сфери, які забезпечують мотивацію, котра стимулює розвивати сферу сервісу.

Сьогодні значна частина підприємств побутового обслуговування працює на високому, європейському рівні. Разом з тим, опитування серед населення говорять про необхідність підвищення якість послуг, забезпечення співвідношення «ціна-якість».

З метою підвищення рівня обслуговування населення, забезпечення його достовірною інформацією про якість послуг, у Москві прийнята Регіональна система добровільної сертифікації побутових послуг та систем якості у сфері надання побутових послуг.

Організаціям побутового обслуговування, які пройшли процедуру добровільної сертифікації, присвоюється знак відповідності, який є візуальним засобом інформування споживачів про високу якість послуг, що надаються.

В даний час добровільну сертифікацію пройшли 383 підприємства побутового обслуговування.

Одна із завдань розвитку побутового обслуговування - забезпечення соціального напрямку побутових послуг.

З цією метою ведеться постійна робота по розвитку та удосконаленню системи пільгового обслуговування на підприємствах сфери побутових послуг.

Для упорядкування роботи по організації пільгового обслуговування в 2005 році впроваджена система акредитації підприємств побутового обслуговування. В даний час акредитовані 1192 соціальних підприємства, які надають пільговим категоріям громадян знижки від 15% до 20%;  З метою оптимізації вимог до обслуговування соціально незахищених категорій населення, розроблений стандарт «Послуги побутові. Соціальні норми та нормативи до послуг. Загальні вимоги.»

Значення цього стандарту у чіткому визначенні понять «побутова послуга, «соціально значуща побутова послуга», «малозабезпечені категорії населення», та інше, а також розробці нормативів надання побутових послуг цим категоріям населення. Це дає змогу префектурам, управлінцям районів, органам соціального захисту планувати витрати на надання побутових послуг малозабезпеченим громадянам.

Великий внесок у забезпечення соціального напрямку побутових послуг ініціюється самими підприємствами побутового обслуговування. Так, наприклад, пенсіонери за віком обслуговуються в банях зі знижкою від 30% до 50% за ініціативою підприємців, у порядку благочинності, за рахунок власного прибутку.

По інших видах соціально-значущих побутових послуг, також у порядку благочинності, за рахунок власного прибутку, практикується пільгове обслуговування малозабезпечених громадян зі знижкою від 5% до 20%. Одною з нових форм соціальної підтримки населення у сфері побутових послуг являється надання знижок на послуги, які надаються у розмірі 5% - 10% користувачам соціальної картки москвича. Знижки надаються також у порядку благочинності, за рахунок засобів підприємств.

Щорічно більш, ніж три тисячі підприємств побутового обслуговування, з яких 1192 - акредитовані соціальні підприємства, надають послуги по пільгових цінах більш 400 тисячам чоловік, включаючи обслуговування по соціальній картці москвича (234 підприємства та 357 приймальних пунктів).

Одночасно з цим, багато підприємств приймають активну участь у благочинних акціях, присвячених до різних державних та міських свят (День людини похилого віку. День захисника Вітчизни, День перемоги та ін.), надаючи знижки на послуги за рахунок власних засобів. Для підприємств побутового обслуговування актуальною залишається проблема підготовки та підвищення кваліфікації кадрів.

В даний час ведеться робота по організації навчання робочих кадрів з використанням накопиченого досвіду найкращих майстрів та підприємців сфери побутових послуг, які освоїли передові технології та досягли у своїй професії міжнародного визнання, а також із залученням наукового потенціалу у даній сфері.

За ініціативою Союзу перукарів та косметологів, дякуючи якому Москва визначена світовим лідером у перукарському мистецтві, а підготовлена нею збірна команда Росії у 2006 році здобула титул абсолютних чемпіонів Світу у перукарському мистецтві, на постійній основі проводяться:

- безкоштовні семінари по підвищенню кваліфікації майстрів виробничого навчання та викладачів освітніх закладів, які готують кадри для сфери перукарських послуг за участі провідних професіоналів перукарської справи;

- професійні конкурси по міжнародних стандартах серед слухачів освітніх закладів, які готують кадри для сфери перукарських послуг, у рамках Чемпіонатів Москви по перукарському мистецтву, декоративної косметики та манікюру на безкоштовній основі.

ВИСНОВКИ

У даній роботі нами було розглянуто теоретичні основи суспільно-географічних досліджень великого міста, велике місто,як об’єкт дослідження, суспільно-географічний комплекс великого міста, суспільно - географічний комплекс міста Москва, демографічна ситуація Москви, промисловість та сфера послуг Москви.

Зовнішні зміни великого міста, що свідчать про бурхливе розмежування міського населення, як і суспільства в цілому, бачить кожний. Це з одного боку – розкішні офіси, банки, магазини, іномарки, безліч іноземних вивісок, розмаїття товарів з недосяжними цінами, казіно, нічні клуби і так далі. З іншого боку – міські пенсіонери з мізерною пенсією, жебраки, повії, бездомні діти, переповнений громадський транспорт, темні вулиці і холодні будинки, епідемія “стихійних ринків”, зачинені Будинки культури, кінотеатри та бібліотеки і так далі.

У світі відбувається зміна систем фінансування програм розвитку, що зумовлено соціальною розрізненістю населення, відроджується престиж міської інтелігенції та зростає її соціальна роль, формується незаангажована, дієздатна міська еліта, запроваджуються принципово нові форми та методи міського управління.

Перспективне ведення та розвиток підприємництва у 2009 році у сфері споживчого ринку та послуг визначається рівнем споживчого попиту, розвитком конкурентного середовища, фінансовим і кадровим потенціалом. Виходячи з прогнозу та оцінки, реально розташовуваних грошових доходів населення до попереднього року можливе зниження окремих показників.

Обсяг реалізації побутових послуг населенню оцінюється в розмірі 60,0 млрд.руб. З урахуванням уповільнення розвитку економіки, зниження реально розташовуваних доходів населення і його платоспроможного попиту реальний приріст обігу роздрібної торгівлі прогнозується в середньому за період 2010-2012 рр. - 3,7%, приріст обігу громадського харчування - 1,5%, обсяг реалізації побутових послуг населенню складе в середньому 97,2%.

Щодо впливу на демографічну ситуацію у Москві, необхідний комплексний підхід:

1. Запровадження спеціального податку, спрямованого на підвищення народжуваності російського етносу. Запровадження твердих законодавчих заходів, які сприятимуть найефективнішому, цільовому використанню цього податку. 2. Створення євгенічних громад, монастирів, в яких найобдарованіші, найвродливіші, найздоровіші російські дівчата, одержуючи вищу освіту та займаючись улюбленою справою, займалися б дітородінням під ретельним професійним наглядом медиків, антропологів, психологів. Таке заняття було б для цих жінок державною роботою і зараховувалося відповідно у трудовий стаж. Уже є позитивний досвід, нагромаджений передовими вченими Західної Європи. Тільки в одній Німеччині за 10 років подібні нечисленні установи породили більше 51 тис. дітей з ідеальними характеристиками.

3. Виявлення і постановка на державний облік усіх осіб, хворих на венеричні захворювання. Заборона анонімного лікування подібних захворювань. 4. Скорочення, а потім і заборона на продаж протизаплідних засобів та інших видів контрацепції (за винятком окремих медичних випадків).

5. Зниження рівня алкоголізації населення шляхом ідеологічного впливу, заборона продажу на території РФ алкогольних і тютюнових товарів іноземного виробництва. Запровадження карної відповідальності за самогоноваріння. 6. Аналіз швидкого приросту здорового населення дореволюційної Росії показав, що однією з основних причин цього явища був низький рівень урбанізації російського народу. У зв’язку з цим повинні провадитися популяризація сільського способу життя, відновлення «зв’язків із землею» основною частиною населення; пільгове кредитування етнічних російських селян; безкоштовна видача земельних наділів етнічно чистим, здоровим виробникам із 25%-м погашенням державного кредиту при народженні кожної дитини; кредитування національного фермерства, розвиток інших колективних форм сільського господарства.

7. Пропаганда ранніх шлюбів (для другої, третьої груп), що, по-перше, приведе до збільшення народонаселення, а по-друге, зробить структуру суспільства молодшою. Запровадження курсу статевого виховання в середній школі для підготовки молоді до цього кроку.

8. Запровадження роздільного навчання хлопчиків і дівчаток у початковій і середній школі. З раннього віку треба готувати дівчат до материнства. 9. Запровадження в шкільному курсі основ антропології (расознавства) з комплексом відповідних висновків, що також приведе до зниження кількості змішаних шлюбів.

10. Збільшення дотацій науково-дослідним інститутам, які займаються питаннями генної інженерії.

11. Установи, що займаються штучним заплідненням, зобов’язати використовувати матеріал, узятий виключно від представників першої групи населення.

У випадку запровадження викладеного вище комплексу заходів повинна бути досягнута така народжуваність по групах (від кожної жінки): перша група - у середньому 8-10 дітей; друга група - у середньому 5 дітей; третя група - з урахуванням посиленого ідеологічного виховання в сукупності з іншими факторами - збільшення до 2-х дітей (за відсутності економічних передумов). За рахунок зниження рівня алкоголізації, ліквідації наркоманії, скорочення числа серйозних інфекційних захворювань, пріоритету народження дітей від батьків першої і другої груп відбудеться різке оздоровлення дітей, народжених від матерів другої і третьої груп. Відповідно по групах до 2016 р. діти складатимуть (з урахуванням високої дитячої смертності): перша група - 24 млн чоловік; друга група - 46 млн чоловік; третя група - 20 млн чоловік. У сукупності це складе приблизно 94 млн чоловік. Кількість дорослих збільшиться відповідно: перша група - до 7 млн чоловік; друга група - до 22 млн чоловік; третя група - до 28 млн чоловік (з урахуванням середнього рівня смертності). У сукупності це складе 57 млн чоловік.

Таким чином, загальна маса російського населення до 2016 р. становитиме приблизно 173 млн чоловік.

2010-2015 рр. стануть найважчими роками для майбутньої російської держави. Тотальний брак робочої сили, нестача призовників російської армії, комплектація МВС та ФСБ стануть проблемою номер один. Частково вона розв’яжеться за рахунок призову жінок другої і третьої груп (використовуючи досвід Ізраїлю). Велика кількість народжених дітей, догляд за ними при ще невеликій масі здорового населення ляже важким тягарем на всю державу.  До 2020 р. становище стабілізується (навіть з урахуванням тимчасового спаду народжуваності). Перша група (особи від 15 до 45 років) виростить до 21 млн дітей, друга - до 30 млн, третя - до 33 млн. Кількість дітей зросте до 103 млн. Загальна чисельність населення дорівнюватиме 220-230 млн чоловік, причому це буде переважно здорове населення.

Нами доведено, що в управлінні великим містом криється головна соціальна суперечність – між процесами управління функціонуванням та управління розвитком, тобто між сучасністю міста (функціонування) та його майбутнім (розвиток), яка здатна або стимулювати такий розвиток містосистеми, або суттєво його гальмувати, адже за умови постійної обмеженості ресурсів (а тим більше в трансформаційному суспільстві) “майбутнє” відволікає значні ресурси вже сьогодні, проте бажаний результат може бути значно віддаленим у часі. Розв’язання цієї суперечності вимагає впровадження інвестиційно-інноваційної моделі управління містом і науково обґрунтованих механізмів докорінних перетворень містосистеми, раціонального узгодження цілей та визначення якісних і кількісних критеріїв функціонування й розвитку міста, перманентних пошуків новітніх соціальних технологій та створення умов для їх ефективного впровадження)

Нами обґрунтовано те, що великі міста виступають вузловими точками територіально-економічного розвитку держави, адже в них виробляється основна частина національного продукту, вони є полюсами дивергенції високих промислових і гуманітарних технологій, головними донорами місцевих і державного бюджетів, центрами розробки доленосних для країни рішень і проведення знакових політичних акцій, накопичення основних інформаційних та управлінських ресурсів, осередком формування кадрового, виробничого й культурного потенціалу, розвитку ділової та творчої активності населення. Вони мають найрозвиненішу транспортну, телекомунікаційну й фінансову інфраструктури.

З огляду на це, можна наполягати на необхідності всебічного впровадження в суспільстві спеціально опрацьованої та науково вивіреної державної політики розвитку мегаполісів, або “каркасної” мережі великих міст, що дасть змогу створити надійну основу соціально-економічної стабілізації країни в цілому.

ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРИ

1. Ахиезер А.С. Социальное воспроизводство и город/Общественное воспроизводство: экологические проблеми/Отв.ред. А.С.Ахиезер. – М., 1991.

2. Баразгова Е.С. Американская социология (традиции и современность). Курс лекций. – Екатеринбург, 1997.

3.Баранов А.В. Социально-демографическое развитие крупного города. – М., 1981.

4.Беляев А.А. Территориально-поселенческая структура общества. – М., 2000.

5.Ворона В.М. Київ і кияни: соціологічні хроніки незалежності – К.: Інститут соціології НАН України, 2000.

6.Глазичев В.Л., Егоров М.М., Ильина Т.В. и др. Городская среда: технология развития. Настольная книга – М., 1995.

7.Григорьева И.А. Городская среда и личность/Междисциплинарний подход к проблемам личности и городского образа жизни. – Вильнюс. 1983.

8.Громов И., Мацкевич А., Семенов В. Западная социология. – СПб., 1997.

9.Дмитриев А.В. Город: проблеми социального развития//Под ред. М.Н.Межевича. – Л., 1982.

10.Давидов Ю.Н. История теоретической социологии. В 4-х т. Т.3. – М., 1997.

11.Дридзе Т.М. Ми строим город – для кого: для ведомств или для людей?/ Прогнозное проектирование и социальная диагностика /Отв.ред. Т.М.Дридзе. – М., 1991.

12.Дридзе Т.М. Прогнозное социальное проектирование и город. – М., 1991.

13.Евдокимова И. Социология города: знать и понимать, чтоби управлять/Медіа поліс. – 1996. - №1-2. – С.160-166.

14.Зеленов Л.А. Социология города. – М., 2000.

15.Коган Л.Б. Бить горожанами. – М., 1990.

16.Крюков В.П. Система балансов населення и трудових ресурсов крупного города. – М., 1985.

17.Лаппо Г.М. Города на пути в будущее. – М., 1987.

18.Лаппо Г.М. География городов. – М., 1997.

19.Макеев С.А. Социальние перемещения в крупном городе. – К., 1989.

20.Матяш С. Человек в городе: Социологические очерки. – К., 1990.

21.Межевич М.Н. Социальное развитие и город. Философские и социологические аспекти. – Л., 1979.

22.Никифоров Л.В. Социально-экономическая интеграция города и села (содержание, цели, пути, условия).- М., 1988.

23.Павельсон М, Катус К. Воспроизводственние процесси города/ Под ред. – Таллин, 1986.

24.Сайко Э.В. Город как социокультурное явление исторического процесса – М., 1995.

25.Соціологія міста: наукові проблеми та соціальні технології. Збірник наукових праць. – Дніпропетровськ, 2001.

26.Ходько Н.К. К истории возникновения и развития западной социологии города./Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. – Харків, 1999.

27.Ядов В.А. Социология города /Социология в России – М., 1998.

28.Яницкий О.Н. Социологические исследования города. Информационний бюллетень №16 – М., 1969.

Страницы: 1, 2, 3