Регіональна економіка сільського господарства України
Надходження
продукції тваринництва на переробні підприємства. За 9 місяців п.р. від усіх
категорій сільськогосподарських товаровиробників на переробні підприємства
надійшло 534 тис.т худоби та птиці (у живій вазі), що на 29% більше, ніж за 9
місяців 2006р., та 4,6 млн.т молока (на 5% більше). Крім того, переробними
підприємствами перероблено 414 тис.т власно вирощеної худоби та птиці (на 24%
більше, ніж торік). Частка господарств населення у загальному обсязі закупленої
переробними підприємствами худоби та птиці порівняно з минулорічним періодом зросла
з 37,8% до 38,9%, молока – з 60,6% до 63,9%.
Наявність
зерна. Станом на 1 жовтня 2007р. на підприємствах, що здійснюють зберігання,
переробку зернових культур, та в сільськогосподарських підприємствах (крім
малих) було в наявності 14,2 млн.т зерна (на 5% більше проти 1 жовтня 2006р.),
у т.ч. 8,4 млн.т пшениці (на 15% більше). Безпосередньо в аграрних
підприємствах було в наявності 7,2 млн.т зерна (на рівні минулорічного), у т.ч.
4,1 млн.т пшениці (на 20% більше). Зернозберігаючі та зернопереробні
підприємства мали в наявності 7,0 млн.т зерна, у т.ч. зернозберігаючі – 4,7
млн.т.
Середня закупівельна ціна
зернових культур, яку пропонували зберігаючі та переробні підприємства, у
січні–вересні п.р. становила 822 грн. за т, з них на пшеницю – 792 грн. за т
(торік – відповідно 534 грн. та 551 грн. за т).
2 Земельна площа
і площа сільськогосподарських угідь по регіонах (карта, діаграми)
Ефективність
регіональної політики залежить від чіткого визначення території регіону, його
меж, природно-ресурсного та соціально-економічного стану. Адже регіон — це
об'єкт регіональної політики, — тому велике значення має економічне районування
країни, тобто виокремлення на її території самостійних регіонів, які
представляють економічні райони.
Економічне
районування України — непроста проблема. Регіональний аналіз для здійснення
районування доцільно почати на рівні адміністративних областей. Шляхом синтезу
найважливіших показників економічного розвитку (національний дохід на душу
населення; валовий продукт на душу населення; продуктивність суспільної цраці;
виробництво продукції промисловості й сільського господарства на душу
населення; обсяг матеріального достатку на душу населення; забезпеченість
території природно-ресурсним потенціалом; демографічний потенціал тощо) В.
Поповкін визначив вагу кожної області в економіці країни й сформував
групи-мезорайони: Донбас, Катеринославське Придніпров'я, Слобідська Україна,
Київське Полісся, Волинське Полісся, Українські Карпати, Поділля, Середнє
Придніпров'я, Північне Причорномор'я, Крим. На підставі мезорайонування він
виокремив п'ять макроекономічних районів [12]:
1)
Центральноукраїнський (Київська, Чернігівська, Житомирська, Черкаська,
Кіровоградська області);
2)
Донбас та Нижнє Придніпров'я (Донецька, Дніпропетровська, Луганська, Запорізька
області);
3)
Слобідська Україна (Харківська, Сумська, Полтавська області);
4)
Причорноморський (Одеська, Миколаївська, Херсонська області та Автономна
Республіка Крим);
5)
Західноукраїнський (Рівненська, Волинська, Львівська, Івано-Франків-ська,
Тернопільська, Вінницька, Хмельницька, Закарпатська, Чернівецька області).
Мережа
районів, яку запропонував В. Поповкін, є найбільш обґрунтованою, бо об'єктивно
віддзеркалює особливості сучасного регіонального розвитку України. Тому
характеристика макрорегіонів України в курсовій роботі дається саме за В. Поповкіним.
Назви деяких регіонів спрощені, а саме: Донбас і Нижнє Придніпров'я ми названі
Донецько-придніпровським районом, а Слобідська Україна — Північно-Східним.
1)
ЦЕНТРАЛЬНОУКРАЇНСЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ РАЙОН
Район
складається з Київської, Чернігівської, Черкаської, Житомирської й
Кіровоградської областей. За територією (136,2 тис. км2, або 22,6% загальноукраїнського
показника) він поступається лише Західноукраїнському, а за кількістю населення
(9,9 млн чол.) — Донецько-Придніпровському й Західноукраїнському.
Агропромисловий
комплекс Центральноукраїнського району є однією з найважливіших ланок структури
народного господарства. Значення сільського господарства й харчової
промисловості виходить за межі району. Питома вага валової продукції сільського
господарства в загальноукраїнському обсязі становить 23% (друге місце після
Західноукраїнського району). На Центральноукраїнський район припадає 21%
виробленого країною зерна, 28% цукрових буряків, 13% соняшнику, 19% овочів, 22%
м'яса, 27% картоплі.
Агропромисловий
комплекс району характеризується великою структурно-галузевою різноманітністю,
що зумовлює його розташування у трьох природно-кліматичних зонах. Полісся
спеціалізується на молочно-м'ясному скотарстві, льонарстві й картоплярстві. За
виробництвом картоплі Чернігівська область посідає перше місце серед областей
України, хоч загалом район у цьому відношенні поступається Західноукраїнському.
Спеціалізація лісостепової зони — цукрові буряки, зернові культури (пшениця,
ячмінь), м'ясо-молочне скотарство, свинарство. Більша частина території району
входить до "цукрового поясу" України. Південна половина
Кіровоградщини входить до степової зони. Тут ще є цукрові буряки, але вже
з'являється соряшник. Зернові культури (пшениця, ячмінь, кукурудза) мають
більшу питому вагу в посівах в порівнянні з попередніми зонами. Скотарство має
м'ясо-молочний напрямок; поширене свинарство, яке базується, зокрема, на зерні,
відходах цукроваріння й олійництва.
2).
ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ РАЙОН
До
складу району входять Рівненська, Волинська, Львівська, Івано-Фран-ківська,
Тернопільська, Вінницька, Хмельницька, Закарпатська та Чернівецька області. Це
— найбільший район в Україні за площею (158 км2, або 26,1% території України) і
другий за кількістю населення (13,2 мільйони чоловік, або 26,0%) після
Донецько-Придніпровського.
Агропромисловий
комплекс характеризується значним обсягом валової продукції та галузевою
різноманітністю; це район зернового господарства, найбільшого в країні
виробництва цукрових буряків (43% до загальноукраїнського виробництва),
льонарства, овочівництва, виробництва м'яса (27%), у Закарпатті вирощується
виноград.
За
природними умовами район поділяється на кілька зон сільськогосподарської
спеціалізації. Полісся спеціалізується на молочно-м'ясному скотарстві, льонарстві,
картоплярстві. Передкарпатська зона представлена льонарством, цукровими
буряками, скотарством м'ясо-молочного напряму, свинарством. Гірська зона Карпат
зайнята пасовиськами зі спеціалізацією на м'ясо-молочному скотарстві й
вівчарстві.
Найбільшу
територію займає лісостепова зона, яка спеціалізується на виробництві цукрових
буряків, зернових культурах (пшениця, ячмінь), м'ясо-молочному скотарстві,
свинарстві. Три області Поділля (Вінницька, Хмельницька і Тернопільська)
виробляють 68% цукрових буряків району, 61% зерна, 42% овочів, 44% м'яса.
Найбільш розвинений АПК у Вінницькій області. Закарпаття спеціалізується на
виноградарстві, овочівництві, тютюнництві, м'ясо-молочному скотарстві,
вівчарстві.
3).
ДОНЕЦЬКО-ПРИДНІПРОВСЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ РАЙОН
Складається
з Донецької, Луганської, Дніпропетровської й Запорізької областей. Територія
району — 112,3 тис. км2 (18,6% території країни), населення — 13,6 млн чол.
(26,9%). Важка промисловість визначає профіль економіки району.
Сільське
господарство перебувають у "затінку" важкої індустрії, але й вона
дають значний внесок в економіку країни: район посідає перше місце за
виробництвом, зерна (22% ), соняшнику (44% ), овочів (25%).
4).
ПІВНІЧНО-СХІДНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ РАЙОН
До
складу району входять Харківська, Полтавська й Сумська області. За
територією—84 тис. км2 (13,9% території України) та кількістю населення — 6,1
млн чол. (12,1%) Північно-Східний район найменший. Проте його роль в
економічному потенціалі держави досить велика. Він має розвинений
агропромисловий комплекс; за виробництвом цукрового буряка (23,5% обсягу в
країні) й соняшника (17,4%) район посідає третє місце.
5).
ПРИЧОРНОМОРСЬКИЙ (ПІВДЕННИЙ) ЕКОНОМІЧНИЙ РАЙОН
Район
складається з Автономної Республіки Крим, Одеської, Миколаївської та
Херсонської областей. Площа району — 113,4 тис. км2 (18,8% загальноукраїнської
території), населення — 7,7 млн чол. (15,2%).
Сільськогосподарські угіддя
займають приблизно 70 % всієї території України. З них рілля становить 55 % від
загальної площі, пасовища – 9 %, сіножаті – 4 % та багаторічні насадження –
менше 2 %. Землезабезпеченість в Україні становить 0,80 га
сільськогосподарських угідь, у тому числі 0,64 га ріллі на одну людину. Однак
внаслідок різної щільності населення та міграцій існує значна варіація цих
показників в різних регіонах та в різні проміжки часу.
Рис.1.1 -
Природно-кліматичні зони України [8]
Рис.1.2 – Рейтинг
регіонів України по адміністративній площі територій та населенню (питома вага
в %) [16]
За природно-кліматичними
умовами Україна поділяється (рис.1):
1. БОЛОТИСТА ЛІСОВА
МІСЦЕВІСТЬ і КАРПАТСЬКА ЗОНА (ПОЛІССЯ): Івано-Франківська, Чернігівська,
Львівська, Рівненська, Волинська, Закарпатська і Житомирська області (ПІВНІЧНА
ЗОНА)
Це зона змішаних лісів; вона
займає північну частину України. Південна межа між поліссям та лісостепом
проходить по лінії Володимир-Волинський-Луцьк-Рівне-Корець-Шепетівка-Полонне-Чуднів-Троянів-Житомир-Крнин-Київ-Ніжин-Батурин-Кролевець-Глухів.
На захід від Шепетівки до Рави-Руської тягнеться між Волинською височиною на
півночі і Подільською на півдні смуга так званого Малого полісся.
Загальна площа Полісся
становить 113 500 кв. км або близько 19 % всієї території України. Характерною
рисою природних умов цієї зони є здебільшого мозаїчний характер природних
комплексів з низинним рельєфом, якому притаманні широкі та здебільшого
заболочені низини.
Клімат Полісся
континентальний з теплими і вологими літами та м’якими зимами. Середня
температура повітря в липні становить +17 – +19°C, у січні вона знижується до
-4.5 – -7.8°C. Період вегетації триває з другої декади квітня до третьої декади
жовтня. Період із середньодобовими температурами понад +15°C триває приблизно
95-125 діб. Річна сума температур, які перевищують +10°C, становить близько
2 600. Період без легких заморозків на поверхні ґрунту складає 160-180
днів. Рельєф – рівний, середньорічний рівень опадів становить 550-650 мм.
Найбільша кількість опадів, на рівні 400-450 мм, випадає в зоні торф’яно–підзолистих
ґрунтів, домінуючих у верхніх шарах ґрунту, які займають десь 75 % території
Полісся, вони . Середній рівень лісистості зони становить 30 %. Рілля займає 33
% всієї території зони, що становить понад 4 мільйони га, сінокоси – 1,2
мільйони га та пасовиська – 0,7 мільйонів га. Ця територія є широкою
просторовою базою для виробництва зернових (жита, вівса і гречки), технічних
культур, льону, хмелю, цукрового буряка та картоплі, а також для переробки
льону, м’яса і молочних продуктів.
2. ЛІСОСТЕПОВА ЗОНА
(Лісостеп) — Черкаська, Чернівецька, Харківська, Хмельницька, Київська,
Полтавська, Сумська, Тернопільська і Вінницька області (ЦЕНТРАЛЬНА ЗОНА)
Ця зона розташована між
Поліссям і Лісостепом. Південна межа проходить по лінії Фрунзівка-Озеро
Ананіїв- Криве- Вільшана — на північ від Кіровоград-Знам’янка-Кременчук-Красноград-Зміїв.
Площа зони становить 202 000 кв. км., в основному це рівнинна територія,
лівобережну частину якої складає Волинсько-Подільська височина, а правобережну
– Дністровська височина Дніпра.
Клімат зони
помірно-континентальний. Середня температура липня в північно-західній частині
становить +18°C, а на півдні вона сягає +22°C. Середня температура січня – в
межах від -5 до -8°C. Період вегетації в середньому триває 200-210 днів.
Період, коли середня добова температура перевищує +15°C, на заході складає
приблизно 100 днів, а на південному сході – приблизно 120 днів. Річна сума температур,
які перевищують +10°C, на півночі становить 2 500 – 2 600, а на
півдні – приблизно 2 800. Період без легких заморозків на поверхні ґрунту
триває приблизно 135-140 днів. В західній частині зони випадає в середньому
близько 550-700 мм опадів, в центральній частині – 500-550 мм, а на південному
сході – 450 мм. Найбільша кількість опадів, близько 75 %, випадає від квітня до
вересня.
Верхні шари ґрунту є досить
різноманітними за складом, від підзолистих грунтів до типових чорноземів.
Лісистість території незначна – близько 12 %. Сільськогосподарські угіддя
займають 70 % території, в т.ч. 66 % – це рілля. Спеціалізація сільського
господарства Лісостепу – буряківництво та зерновиробництво, а також в молочне
та м’ясне тваринництво і відгодівля свиней. У структурі посівних площ: озима
пшениця займає понад 30 %, кукурудза – 10 %, близько 8 % – ячмінь та бобові.
Більше 10 % посівних площ зайнято цукровим буряком та соняшником.
3.СТЕПОВА ЗОНА (СТЕП) –
Кримська, Дніпропетровська, Донецька, Херсонська, Кіровоградська, Луганська,
Миколаївська, Одеська та Запорізька області (ПІВДЕННА ЗОНА)
Ця зона включає всю південну
та східну частини України, від Чорного і Азовського морів на півдні до зони
Лісостепу на півночі. Площа становить близько 240 200 кв. км., рельєф здебільшого
рівнинний.
Клімат зони
помірно-континентальний із спекотним літом і холодною зимою. Середня
температура січня становить від -5 до -7°C, в липні – +21- +23°C. Тривалість
періоду вегетації, як правило, становить210-245 днів, а періоду із середньою
температурою понад +15°C – 120-140 днів. Річна сума температур, які перевищують
10°C, становить від 2 800 до 3 600.
Середньорічна кількість
опадів становить від 350 мм на півдні до 500 мм на півночі. Більшість опадів
випадає в літні місяці, часто бувають зливи. Коефіцієнт зволоження на півдні
зони становить 0,8, на півночі – 1,3. У південній частині часто бувають пилові
бурі та суховії.
Чорноземи (займають
приблизно 90 % площі зони) переважають у верхньому шарі ґрунтів. Темні
каштанові чорноземи є типовими для південної частини. Зона Степу є найбільш
розораною в Україні, і приблизно 48 % ріллі країни знаходиться тут.
Сільське
господарство спеціалізується на вирощуванні зернових, фруктів і овочів, а також
на виноградарстві. Основними зерновими є озима пшениця, куку-рудза, ячмінь і
технічні культури, соняшник. Широко поширене овочівництво, особливо в
приміських зонах великих міст, наприклад, Донецька.
Таблиця 2
Площа регіонів та
площа сільскогосподарських угідь по регіонах України [16]
3 Посівні площі
сільськогосподарських культур по регіонах (карта, діаграми)
Таблиця 3.1
Динаміка обсягів посівних площ під основні рослинницькі
культури в сільському господарстві України в 1990 – 2006 роках [16]
|
Посівні
площі основних сільськогосподарських культур, тис. га
|
зернові
та зернобобові культури
|
цукрові
буряки (фабричні)
|
соняшник
|
картопля
|
овочі
відкритого ґрунту
|
кормові
культури
|
1990
|
14583
|
1607
|
1636
|
1429
|
456
|
11999
|
1991
|
14671
|
1558
|
1601
|
1533
|
477
|
11555
|
1992
|
13903
|
1498
|
1641
|
1702
|
500
|
11707
|
1993
|
14305
|
1530
|
1637
|
1552
|
474
|
11287
|
1994
|
13527
|
1485
|
1784
|
1532
|
457
|
11881
|
1995
|
14152
|
1475
|
2020
|
1532
|
503
|
10898
|
1996
|
13248
|
1359
|
2107
|
1547
|
476
|
11026
|
1997
|
15051
|
1104
|
2065
|
1579
|
480
|
9720
|
1998
|
13718
|
1017
|
2531
|
1513
|
459
|
9236
|
1999
|
13154
|
1022
|
2889
|
1552
|
497
|
8653
|
2000
|
13646
|
856
|
2943
|
1629
|
538
|
7063
|
2001
|
15586
|
970
|
2502
|
1604
|
490
|
6375
|
2002
|
15448
|
897
|
2834
|
1590
|
479
|
5858
|
2003
|
12495
|
773
|
4001
|
1585
|
480
|
5074
|
2004
|
15434
|
732
|
3521
|
1556
|
476
|
4243
|
2005
|
15005
|
652
|
3743
|
1514
|
465
|
3738
|
2006
|
14515
|
815
|
3964
|
1464
|
469
|
3277
|
Страницы: 1, 2, 3, 4
|
|