Регіональна економіка промисловості України
1. Перелік промислових регіонів України першої «десятки»
(карта-схема)
Промислове виробництво
розміщене по території республіки нерівномірно. Найвища його просторова
концентрація склалася в індустріально розвинутих областях з переважанням
підприємств важкої промисловості (Донецька, Дніпропетровська, Луганська,
Запорізька). Виділяються також Київська (включаючи м. Київ), Харківська,
Одеська, Львівська та інші області, де основний обсяг промислового виробництва
територіально зосереджений в обласних центрах (рис. 1. – 9) [10].
Рис. 1.
– Причорноморський економічний район (Площа – 113,4 тис. км2. склад – Автономна
Республіка Крим, Миколаївська, Одеська і Херсонська області)
Рис. 2.
– Волинський економічний район (Площа – 40,3 тис. км2, склад – Волинська і
Рівненська області)
Рис. 3.
– Центральноукраїнський економічний район (Площа – 45,5 тис. км2, склад – Черкаська і
Кіровоградська області)
Рис. 4.
– Карпатський економічний район (Площа – 56,6 тис. км2, склад – Львівська,
Івано-Франківська, Закарпатська і Чернівецька області)
Рис. 5. –
Подільський економічний район (Площа – 60,9 тис. км2, склад – Тернопільська,
Хмельницька і Вінницька області)
Рис. 6.
– Столичний економічний район (Площа – 90,7 тис. км2 (15,0% території України), склад – Житомирська,
Київська (разом із м. Києвом) і Чернігівська області)
Рис. 7.
– Північно-Східний економічний район (Площа – 83,9 тис. км2, склад – Полтавська, Сумська і
Харківська області)
Рис. 8.
– Придніпровський економічний район (Площа – 59,1 тис. км2, склад – Дніпропетровська і Запорізька
області)
Рис. 9.
– Донецький економічний район (Площа – 53,2 тис. км2 (8,8% території України),
склад – Донецька і Луганська області)
Таким чином, за
загальними обсягами випуску промислової продукції в Україні за січень –
вересень 2007 року рейтинг першої «десятки» в Україні по питомій вазі займають
наступні регіони (обласний розріз):
1.
Донецька область – 21,04%
2.
Дніпропетровська область – 17,91%
3.
Луганська область – 8,94%
4.
Запорізька область – 8,26%
5.
Полтавська область – 6,77%
6.
Харківська область – 4,95%
7.
м. Київ – 4,85%
8.
Одеська область – 2,80%
9.
Київська область – 2,74%
10.
Львівська область – 2,65%
За
темпом росту обсягів промислової продукції за січень – вересень 2007 року
відносно січня – вересня 2006 року рейтинг першої «десятки» в Україні займають
наступні регіони:
Рейтингове
місце
|
Темпи
приросту, зниження (–) обсягів промислової продукції, відсотків
|
Січень-вересень
2007 р. до січня-вересня 2006 р.
|
|
Україна
|
10,7
|
1
|
Волинська
|
36,3
|
2
|
Черкаська
|
25,5
|
3
|
Чернівецька
|
21,7
|
4
|
Закарпатська
|
21,3
|
5
|
Тернопільська
|
20,7
|
6
|
Запорізька
|
18,5
|
7
|
Хмельницька
|
17,2
|
8
|
Рівненська
|
15,8
|
9
|
Кіровоградська
|
14,4
|
10
|
Одеська
|
12,5
|
2. Легка промисловість України
Легка
промисловість є однією з найважливіших серед галузей виробництва непродовольчих
товарів. Продукція легкої промисловості йде на задоволення потреб населення,
забезпечуючи його тканинами, одягом, взуттям та іншими предметами споживання, а
також використовується в інших галузях промисловості у вигляді сировини і
допоміжних матеріалів (у харчовій, машинобудуванні та ін.). Найбільш тісні
зв’язки вона має із сільським господарством і хімічною промисловістю –
основними постачальниками сировини для галузі, а також машинобудуванням.
Легка
промисловість – це комплексна галузь, що включає майже 20 підгалузей, які
можуть бути об’єднані в три групи:
–
текстильна, в тому числі, бавовняна, лляна, вовняна, шовкова, трикотажна. Сюди
входить первинна обробка льону, шерсті та ін., виробництво нетканих матеріалів,
в’язання сіток, виробництво текстильної галантереї та ін.;
–
швейна;
–
шкіряно-взуттєва і хутрова.
Ефективність
галузі залежить від багатьох економічних факторів та раціонального розміщення
її підприємств. Для легкої промисловості характерна менш виражена, порівняно з
іншими галузями, територіальна спеціалізація, бо практично в кожній області є
ті чи інші її підприємства.
2.1 Виробництво тканин
Головною
галуззю текстильної промисловості в Україні, як і в усьому світі, є бавовняна
галузь. На неї припадає майже 50% усіх тканин, що виробляються. Бавовняне
виробництво країни знаходиться у великій залежності від постачальників
сировини. Тому передбачається відновлення бавовництва у південних районах, що
дозволить забезпечити бавовняну промисловість на 70% власною сировиною і значно
знизити собівартість виробництва тканин. У Херсоні вже введена експериментальна
лінія бавовняно-очисного заводу, що споруджується відповідно до Державної
програми розвитку легкої промисловості.
Бавовняна
промисловість у своїй структурі має прядильне, ткацьке, крутильно-ниткове і
фарбувальнообробне виробництво. Бавовна є основною сировиною для деяких видів
тканин з домішкою синтетичних і штучних волокон.
Тканини
та інші вироби з бавовни виробляють у Херсоні і Тернополі (бавовняні
комбінати), Донецьку (бавовняно-прядильний комбінат), Нововолинську (бавовняна
фабрика), Полтаві (прядильна фабрика), Києві (ватно-ткацька фабрика),
Чернівцях, Івано-Франківську, Коломиї, Коростишеві та Радомишлі (ткацькі фабрики),
Нікополі (ниткова фабрика).
Вовняна
промисловість є другою за значенням у галузі. Вона виробляє 7,0% усіх тканин
України, первинно обробляє вовну, виготовляє пряжу, тканини та вироби з неї.
Чисте вовняне виробництво майже не збереглось. Як домішки використовують
хімічні й синтетичні волокна, бавовну. В Україні діє майже 30 підприємств
галузі. Підприємства вовняної промисловості розміщені в Харкові, Луганську,
Одесі, Дунаєвцях (Хмельницька область), Сумах, Богуславі, Кременчуці, Лубнах,
Чернігові, Кривому Розі, Черкасах; у ряді міст Чернівецької і Закарпатської
областей зосереджено виробництво килимів і килимових виробів з вовни та
синтетичних волокон.
Шовкова
промисловість виробляє 20,5% усіх тканин України. Вона пов’язана з виробництвом
хімічних волокон, які майже повністю витіснили природний шовк-сирець. На базі
натуральної сировини (шовку-сирцю) діє комбінат у Києві, який випускає
високоякісний натуральний шовк (крепдешин і креп-жоржет). Підприємства Черкас,
Києва, Луцька виробляють шовкові тканини з синтетичного та штучного волокна. У
Києві та Лисичанську виготовляють шовкові тканини технічного призначення.
На
власній сировині працює лляна промисловість, яка випускає 7,3% тканин країни. В
Україні діє повний цикл виробництва та переробки льону, функціонує понад 30
льонозаводів. Лляні тканини потрібні для виготовлення одягу, тобто, мають
побутове призначення. Тканини технічного призначення вирізняються високою
міцністю: брезент, пожежні рукави, сировина для взуттєвої промисловості. Лляні
тканини виробляють на комбінатах у Рівному і Житомирі, на фабриці в Коростені
(Житомирська область). Україна є експортером льоноволокна і льняних тканин.
2.2 Виробництво трикотажних та панчішно-шкарпетних виробів
Трикотажне
виробництво продукує в’язані вироби з різних пряж і, орієнтуючись на споживача
та трудові ресурси, розміщується у великих містах: Києві, Харкові,
Дніпропетровську, Львові, Одесі, Житомирі, Запоріжжі, Донецьку, Чернівцях,
Івано-Франківську, Луганську, Хмельницькому, Прилуках. На більш ніж 60
підприємствах підгалузі виробляється до 9% товарної продукції легкої промисловості.
У структурі трикотажних виробів переважає виробництво панчішно-шкарпеткових
виробів та білизняного трикотажу.
Суттєве
значення має також трикотажне штучне хутро. В Україні штучне хутро виготовляють
Дарницький шовковий комбінат, Київське виробниче трикотажне об’єднання, фабрики
у Жовтих Водах (Дніпропетровська область) і Ясині (Закарпатська область).
2.3 Виробництво взуття
У
шкіряно-взуттєвій промисловості зайнято майже 20% працівників легкої
промисловості. Взуттєва промисловість виникла на базі натуральної та штучної
шкіряної сировини. Підприємства розміщені у Луганську, Львові,
Дніпропетровську, Сімферополі, Кременчуці, Івано-Франківську. Дана галузь
потребує вдосконалення технології шкіряно-взуттєвого і дубильно-екстрактового
виробництва, механізації та автоматизації виробничих процесів, освоєння
матеріалів із поліпшеними технологічними та експлуатаційними властивостями.
Шкіряно-взуттєва
промисловість після текстильної є найважливішою підгалуззю легкої
промисловості. Основна сировина для неї – природна шкіра свійських, диких і
морських тварин. Проте широке використання нових синтетичних матеріалів
(штучної шкіри, гуми), парусини, вовни (для валяного взуття), тканини суттєво
збагатило й доповнило сировинну базу взуттєвого виробництва. Крім того, із
шкіри виготовляють одяг, шорно-сідельні та галантерейні вироби, деталі для
текстильних та інших машин. На розміщення шкіряного виробництва впливають і центри
м'ясної промисловості, а також традиційні способи й види вичинки шкір.
Підприємства
шкіряно-взуттєвої промисловості виробляють жорсткі і м'які шкіряні товари,
взуття з натуральної і штучної шкіри. Шкіряна промисловість – стара галузь
виробництва в Україні. Шкіряні підприємства розміщені у Харкові, Києві, Львові,
Василькові (Київська обл.), Бердичеві, Миколаєві. Штучну шкіру виготовляють у
Києві, Тернополі, Запоріжжі, Луцьку, шкірзамінники – в Одесі.
Сучасна
взуттєва промисловість України перетворена на велику механізовану галузь. Старі
взуттєві фабрики у Києві, Харкові, Дніпропетровську, Миколаєві, Бахмуті,
Херсоні реконструйовано; у Луганську, Києві, Львові, Одесі, Василькові,
Запоріжжі й Мукачеві збудовано нові великі підприємства. Всього в країні діє 16
шкіряних і 33 взуттєвих виробничих об'єднання і підприємства. Найбільші шкіряні
виробничі об'єднання – у Бердичеві («Світанок»), Івано-Франківську, Києві;
взуттєві виробничі об'єднання – у Луганську, Львові («Прогрес»), Харкові,
Кривому Розі, Хмельницьку.
3. Харчова промисловість України
До
галузей харчової первинної переробки сільськогосподарської сировини належать
м'ясна, молочна, цукрова, борошномельно-круп'яна, консервна, олійна і
крохмале-патокова. Найважливішими факторами розміщення галузей харчової
промисловості є чисельність і густота населення, сировинна база, форми організації
виробництва, транспорт.
Рис. 13. – Теріторіальне розташування основних
виробництв харчової промисловості України [10]
Таблиця
3. Виробництво
основних продуктів тваринництва за січень-грудень 2006 року [15]
|
Реалізовано
на забій худоби та птиці (у живій вазі)
|
Молоко
|
Яйця
всіх видів
|
тис.
т
|
у%
до січня-грудня 2005 р.
|
тис.
т
|
у%
до січня-грудня 2005 р.
|
млн..
шт.
|
у%
до січня-грудня 2005 р.
|
Україна
|
2547,0
|
106,6
|
13269,8
|
96,8
|
14228,0
|
109,1
|
Автономна
Республіка Крим
|
164,5
|
104,7
|
322,6
|
93,0
|
602,4
|
103,5
|
Вінницька
|
95,0
|
123,2
|
851,6
|
100,3
|
639,5
|
112,2
|
Волинська
|
97,0
|
108,9
|
544,3
|
98,9
|
213,1
|
97,0
|
Дніпропетровська
|
183,9
|
114,3
|
474,4
|
96,0
|
974,7
|
110,6
|
Донецька
|
144,4
|
109,6
|
476,3
|
92,6
|
1442,0
|
103,8
|
Житомирська
|
76,0
|
108,9
|
727,9
|
99,5
|
502,0
|
113,9
|
Закарпатська
|
74,1
|
100,7
|
395,0
|
99,8
|
289,0
|
96,8
|
Запорізька
|
81,5
|
106,1
|
375,9
|
97,9
|
659,1
|
118,3
|
Івано-Франківська
|
92,6
|
105,8
|
570,1
|
98,9
|
505,2
|
145,5
|
Київська
|
272,8
|
118,2
|
612,0
|
88,3
|
1705,3
|
116,6
|
Кіровоградська
|
62,5
|
95,4
|
389,9
|
98,7
|
297,9
|
105,2
|
Луганська
|
65,5
|
94,2
|
371,4
|
90,8
|
656,9
|
107,9
|
Львівська
|
137,1
|
110,6
|
893,2
|
96,0
|
563,7
|
102,8
|
Миколаївська
|
43,5
|
97,1
|
413,1
|
95,6
|
327,0
|
104,2
|
Одеська
|
74,4
|
91,5
|
535,0
|
88,2
|
616,4
|
90,1
|
Полтавська
|
68,2
|
113,3
|
799,8
|
106,1
|
573,5
|
106,6
|
Рівненська
|
70,8
|
104,3
|
499,4
|
99,5
|
331,0
|
100,9
|
Сумська
|
94,2
|
99,9
|
487,0
|
97,8
|
385,1
|
103,6
|
Тернопільська
|
62,2
|
97,8
|
469,7
|
96,8
|
384,6
|
132,6
|
Харківська
|
138,8
|
99,8
|
531,9
|
93,9
|
883,2
|
117,4
|
Херсонська
|
66,8
|
104,7
|
354,0
|
99,0
|
260,3
|
104,2
|
Хмельницька
|
75,1
|
98,4
|
689,0
|
95,4
|
219,2
|
113,3
|
Черкаська
|
162,3
|
110,6
|
515,2
|
99,3
|
614,2
|
114,9
|
Чернівецька
|
56,3
|
109,3
|
360,8
|
98,1
|
257,5
|
105,6
|
Чернігівська
|
87,5
|
101,3
|
610,3
|
96,3
|
325,2
|
90,7
|
Страницы: 1, 2, 3
|
|