Перспективи розвитку і розміщення господарського комплексу Житомирської області
Перспективи розвитку і розміщення господарського комплексу Житомирської області
ЗМІСТ
Вступ
1 Роль та значення
господарчого комплексу у розвитку економіки Житомирської області
2 Передумови
розвитку та розміщення господарчого комплексу на території (історичні,
природні, демографічні, екологічні)
3 Сучасна галузева
структура і рівень розвитку господарського комплексу
4 Територіальна
структура господарства області
5 Участь області у
внутрішньодержавному територіальному поділі праці та економічних зв’язках
6 Проблеми та
перспективи розвитку і розміщення господарського комплексу області
Висновок
Список використаної літератури
ВСТУП
Курсова
робота показує, наскільки глибокими і фундаментальними є знання, що набуті
студентами при вивченні курсу, характеризує вміння самостійно досліджувати
окремі питання теми.
Курсова
робота як важлива форма учбового процесу покликана навчати студентів
самостійному узагальненню і опрацюванню інформаційних джерел, статистичних і
практичних матеріалів, викладенню та аналізу отриманих результатів.
Написання
роботи має велике значення для поглиблення і закріплення знань з основних питань
теорії РПС, засвоєння та опанування галузевої структури курсу, її прикладного
значення. Необхідно врахувати соціально-економічні зміни, які відбуваються в
нашому суспільстві на сучасному етапі, нові підходи в економіці, в розміщенні
виробництва, в системі управління господарським комплексом.
Виконання
курсової роботи дозволяє набути вмінь та навичок самостійно працювати над
літературними (знаходити їх у бібліотеці, вибирати важливе, компонувати
матеріал), статистичними, картографічними та іншими джерелами, законодавчими та
нормативними документами, систематизувати економіко-географічний матеріал з
обраної теми, складати логічну послідовність викладення власних думок,
підкріпляючи їх графічним матеріалом. Це є обов’язковою умовою кваліфікації кожного майбутнього
фахівця-економіста. Крім того, у процесі написання курсової роботи студенти набувають
навичок, знайомляться з методичними вимогами щодо їх виконання та оформлення,
що є необхідним у процесі роботи над курсовими зі спеціальних дисциплін на
старших курсах та дипломної, а також умінь, що можуть бути використані у
майбутній практичній діяльності та наукових дослідженнях.
1 РОЛЬ ТА ЗНАЧЕННЯ
ГОСПОДАРЧОГО КОМПЛЕКСУ У РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Агропромисловий
комплекс Житомирської області включає сировинну, переробну й обслуговуючу
ланки. Основна його сфера — сільське господарство — має зерново-картоплярсько - льонарсько-хмелярський напрям у поєднанні з м'ясо-молочним
тваринництвом на Поліссі і зерново-буряківничий напрям з молочно-м'ясним тваринництвом — у лісостеповій зоні. В
загальному обсязі валової продукції сільського
господарства на тваринництво припадає 45 %,
рослинництво- 55 %. Сільськогосподарські
угіддя займають 72,5 % всієї площі області, з них
орні землі — 78,4 %, сіножаті
— 10,9 %, пасовища — 9,6 %. Серед технічних культур
47 % припадає на льон, 45,7 % — на цукрові буряки. Основні
культури: зернові (озима пшениця, озиме жито,
зернобобові, ячмінь,
гречка, овес, просо), технічні (льон-довгунець, хміль, цукрові буряки). Розвинуті картоплярство, садівництво, ягідництво. Діють 22 комбікормові заводи.
Розвинуті м'ясо-молочне та молочно-м'ясне скотарство і свинарство; допоміжні галузі: птахівництво, вівчарство, бджільництво. Внаслідок різноманітності природних та економічних умов на території області сформувалися агропромислові
комплекси рослинницької (льонопромисловий, бурякоцукровий, зерново-картоплярсько-спиртовий,
плодоовочеконсервний та хмелепромисловий) і тваринницької (м’ясо- та
молокопромислові) орієнтації. Невід’ємною складовою
частиною агропромислового комплексу є приміське сільське
господарство овоче-молочно-м ясного напряму.
Транспортна
система області представлена залізничним, автомобільним, трубопровідним і повітряним транспортом. Провідними з них є залізничний
і автомобільний. Загальна довжина залізниць
у межах області становить 1125 км, у т.ч. електрифікованих 160 км. Густота залізниць на 1000 кв.км становить
37,6 км. Основні
залізниці: Київ—Львів, Київ — Брест,
Санкт-Петербург — Одеса, Овруч—Шепетівка та ін. Найбільші залізничні вузли: Коростень, Житомир, Бердичів, Новоград-Волинський, Овруч. Автомобільний транспорт
обслуговує переважно внутріобласні
перевезення. Загальна довжина автомобільних шляхів 8,1 тис. км , з них з твердим покриттям — 7,3 тис
км, густота автомобільних шляхів на 1000 кв. км
становить 27,0 км. Основні автомобільні шляхи : Київ— Житомир — Рівне,
Санкт-Петербург — Житомир —Ізмаіл, Київ — Коростень — Ковель. Територією області проходить траса нафтопроводу «Дружба». У Житомирі є аеропорт.
Невиробнича
сфера. В Житомирській області є педагогічні
та сільськогосподарські інститути, філіал Київського політехнічного університету, 20 середніх спеціалізованих навчальних закладів, 34 професійно-технічних училища,
Житомирський краєзнавчий музей, Житомирський
обласний будинок природи.
Рекреаційні ресурси
Житомирської області включають сприятливі кліматичні умови, значні масиви лісів, річки, озера і ставки, а також джерела мінеральних
вод (радонові води в районі Житомира і с. Денишів), які
використовуються санаторієм в районі міст Володарська-Волинського і
Коростишева, здійснюється промисловий розлив
мінеральних столових вод (овруцька, радомишльська, верхівнянська,
новоград-волинська). На півночі області є родовища торфових (с. Зарічани) та сапропелевих (с. Вілька)
лікарських грязей. В області 6 санаторіїв і пансіонатів, 17 баз і 3 будинки відпочинку, 17
піонерських таборів.
Численні об'єкти туризму . Діє обласна рада по туризму та екскурсіях (Житомир), бюро подорожей та екскурсій (Житомир, Бердичів,
Коростень, Новоград-Волинський, Овруч), туристська
база «Лісовий берег»
у Житомирі., Територією
області проходить 5 туристських маршрутів, у т. ч. велосипедний маршрут «По Житомирському
Поліссю».
Гострими
в області є екологічні проблеми. Передусім це пов’язано з чорнобильською
трагедією. Житомирська область одна з найбільш радіаційно забруднених. Із
господарського обігу вилучено багато тисяч гектарів сільськогосподарських
угідь, значні площі лісових масивів, створилася ненормальна психологічна
обстановка. Триває відселення з районів, де життя і виробнича діяльність
населення внаслідок високого рівня радіації неможливі.
2 ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ
ТА РОЗМІЩЕННЯ ГОСПОДАРСЬКОГО КОМПЛЕКСУ НА ТЕРИТОРІІ (ІСТОРИЧНІ, ПРИРОДНІ, ДЕМОГРАФІЧНІ,
ЕКОЛОГІЧНІ)
Житомирська
область утворена 22 вересня 1937 р. Її площа складає 29,9 тис. кв. км (5% від
території України).
Чисельність
працівників обл (міськ)
держадміністрацій
|
Чисельність
населення
(тис. чол.)
|
Територія
(тис.км2)
|
Кількість
районів
|
2004 р.
|
2005 р.
|
2006 р.
|
|
|
|
686,5
|
686,5
|
686,5
|
1330,1
|
29,9
|
23
|
Населення
області становить 1432,7 тис.; міське населення 806,3 тис. осіб (56,3%),
сільське - 626,4 тис. осіб (43,7%). Щільність населення (осіб на 1 кв. км.) -
47,9. Найбільшу кількість населення мають міста обласного підпорядкування:
Житомир - 296,9; Бердичів - 90,2; Коростень - 65,3; Новоград-Волинський - 56,5
тис. осіб. У містах районного підпорядкування нараховується: в Андрушівці -
14,3; Коростишеві - 27,7; Малині - 34,2; Овручі - 21,5; Радомишлі - 17,7 тис.
жителів.
Серед
районів найбільшу кількість населення мають Овруцький - 71,5; Житомирський -
67,0; Новоград-Волинський - 53,0; Малинський - 55,2 тис. осіб, найменша
чисельність у районах: Народницькому - 10,5; Брусиловському - 18,3; Луганському
- 21,3 тис. осіб
Адміністративно-територіальний
устрій: складається з 23 районів, 9 міст, у тому числі 4 — обласні
підпорядкування (Житомир, Бердичів, Коростень, Новоград-Волинський), 45 селищ
міського типу і 1631 сільських населених пунктів. Адміністративний центр —
місто Житомир — заснований у IX столітті, містом є з 1444 року. Населення
нараховує 284,2 тис. чоловік.
Після
возз’єднання правобережної України з Росією в 1793 р. територія Житомирщини
входила до складу Волинської губернії, заснованої в 1797 р. Її центром спочатку
був визначений Новоград-Волинський, але вже в 1804 р. губернською «столицею»
став Житомир. З кінця 18 — першої половини 19 ст. у Житомирському Поліссі стало
розвиватися фарфоро-фаянсове виробництво (найбільші фабрики в Коростені і
Городниці), а після скасування кріпосного права і залізничного будівництва
стала розвиватися цукрова, і винокурна промисловість. Місто поступово
перетворювалося у відомий культурний центр.
Для
області характерна аграрно-сировинна спеціалізація. Завдяки своєму північному
розташуванню регіон грає провідну роль в Україні у хмільництві і льонарстві; в
рамках країни він відрізняється розвитим картоплярством і молочним ухилом
тваринництва. Серед галузей промисловості найбільший розвиток одержали легка і
фарфоро-фаянсова промисловість, хімічне машинобудування, виробництво
будматеріалів, деревообробна і целюлозно-паперова промисловість, а також
харчова промисловість. Розташування регіону на перехресті транспортних шляхів
зумовлює високу частку послуг транспорту і зв’язку.
Сільське
господарство грає першорядне значення в економіці регіону. Значна частина
продукції галузі в сирому чи переробленому вигляді вивозиться за межі області.
У рослинництві найбільше значення мають зернові культури (близько 40% продукції),
головна серед який — озима пшениця (вирощується повсюдно), крім того,
вирощується яровий ячмінь, овес. Картоплярство є другою по значимості галуззю
рослинництва (приблизно 20% продукції).
Основні
визначні пам’ятки: монастир Босих кармелітів початку XVIII в. у м. Бердичеві,
костьол св. Софії, Михайлівська церква в Житомирі, літературно-меморіальний
музей Лесі Українки в Новоград-Волинську.
100
тисяч років тому на території Житомирської області вже мешкали первісні люди.
До найдавніших палеолітичних стоянок відноситься Радомишльська на річці Тетерів
та стоянки поблизу сіл Довгиничі, Клинці Овруцького і Колодяжне - Романівського
районів. Люди тут жили первісними родами і займалися переважно мисливством.
Пам'ятки
трипільської культури виявлені на території сіл Троянова Житомирського, Райки
Бердичівського, Поволоч Попільнянського районів та в інших місцях. Пам'ятки
епох міді і бронзи знайдені в Романівський і Житомирському районах, на околицях
Житомира.
У 5-7
століттях нової ери територія області була заселена древніми
східнослов'янськими племенами: північ - древлянами, центральна частина і
південь - полянами, які займались землеробством і скотарством. Древляни
займались також мисливством, бджільництвом, виробництвом ювелірних прикрас,
торгівлею. У 9 сторіччі з'являються міста, що стають центрами ремесел і
торгівлі: Вручий (Овруч), Іскорость (Коростень).
У
ранньофеодальний період (11 - початок 12 сторіччя) сучасна територія
Житомирської області входила до складу міцної (зі столицею в Києві)
древньоруської східнослов'янської держави - Київської Русі. Волинь і Полісся,
за відомим істориком І.П. Крип'якевичем, належали до слов'янської прабатьківщини,
були колискою українського народу.
У
другій половині 12 сторіччя, внаслідок розпаду Київської Русі, територія краю
увійшла до Київського князівства. У першій половині 13 сторіччя разом з іншими
слов'янськими землями, Житомирщина потрапила під ярмо ординських завойовників.
У 1350-1360 роках Східною Волинню заволоділи литовці.
У
14-16 століттях більша частина території сучасної Житомирщини входила до складу
Київського воєводства, утвореного 1471 році замість Київського князівства.
Після Люблінської унії (1569 рік) Литва об'єдналася з Польщею в єдину державу -
Річ Посполиту. З цього часу волинські землі були загарбані польськими
магнатами. Народ зазнавав гніту від польської шляхти. Тому історичний розвиток
краю починається з кінця 16 століття і позначений масовими селянськими
повстаннями (Северина Наливайка, Семена Палія, визвольної війни під проводом
Богдана Хмельницького, гайдамаччини тощо).
За
результатом трьох поділів Польщі (1772, 1793, 1795 роки) Волинь разом з
Київщиною і Поділлям увійшли до складу Російської імперії. Територія краю
увійшла до складу Волинської і частково до Київської губерній, утворених
царським указом в 1797 році. Центром Волинської губернії від 1804 року став
Житомир.
Починаючи
від 19 століття розвиток економіки Волинської губернії відбувався за умов
участі її в єдиному ринку Російської імперії, йшов процес розкладу
феодально-кріпосницького ладу й розвитку капіталістичних відносин.
Поглиблювався суспільний поділ праці, розвивалася торгівля, зростала кількість
міського населення. Однак, не зважаючи на деякий розвиток виробництва і
торгівлі, Волинська губернія була однією із економічно відсталих земель. Рельєф
Житомирська
область має вигляд хвилястої рівнини із загальним зниженням на північ і
північний схід (від 280-220 м до 150 м і менше). Більша частина області
(південна і південно-західна) лежить у межах Придніпровської та Волино-Подільської
височин. Північно-східну частину займає Поліська низовина. На півночі області
знаходиться Білокоровицький кряж.
Страницы: 1, 2, 3, 4
|
|