Машинобудування Німеччини у 2020 році 
Машинобудування Німеччини у 2020 році
Машинобудування Німеччини у 2020 році
Машинобудування - головна, найбільш
комплексна та наукомістка галузь промисловості, що визначає рівень
науково-технічного прогресу і ріст продуктивності праці в господарстві загалом,
оскільки забезпечує його машинами, устаткуванням, приладами та іншою технікою.
У розвинених країнах на машинобудування припадає близько 70 % витрат на НДДКР,
що здійснюються в обробній промисловості. Саме продукція машинобудування
забезпечила революційні зміни в обсягах виробництва різноманітної продукції,
характері праці людини, а також постійно висувала все зростаючі вимоги до її
кваліфікації, освіти, культури виробництва. Так, в епоху промислового
перевороту головним видом машини, його символом, стала парова машина, яка
привела в рух верстати та інші види обладнання, а коли її «поставили» на
колеса, то отримали найголовніший вид транспорту періоду індустріалізації -
залізничний, а на водних просторах парова машина привела в рух пароплави.
Пізніше масове застосування на
підприємствах отримали електродвигуни, а на засобах транспорту - двигуни
внутрішнього згоряння.
Так, використання дизеля призвело до
створення тепловозів для залізниць, дизель-електроходів на водних транспортних
засобах. Бензиновий двигун внутрішнього згоряння став масовим як для
сухопутного, так і повітряного, і водного видів транспорту. Він зберігає своє
значення до сьогодні, лише в авіації його почав витісняти реактивний двигун.
Створення цього двигуна дозволило виробляти сучасні повітряні лайнери,
здійснювати запуски космічних кораблів і супутників. Водночас основним
досягненням епохи НТР став не двигун, що приводить у рух механічні об’єкти, а
«двигун», який дозволяє здійснювати різноманітні дії з інформацією, -
комп’ютери. Ці «розумні машини» здійснили справжній переворот у житті людей і
усвідомленні можливостей техніки та її використанні в різноманітних галузях
практичної діяльності та побуті. Так, використання ЕОМ у машинобудуванні
дозволило скоротити використання живої праці, підвищити ефективність
виробництва, зекономити час для переобладнання устаткування. Цілком заслужено
комп’ютери вважаються символом сучасного етапу науково-технічного прогресу -
науково-технічної революції.
Починаючи з ХІХ століття,
машинобудування відіграє ключову роль у розвитку світового господарства і
сьогодні об’єднує багато галузей, підгалузей і виробництв. Це зумовлено дуже
широким асортиментом продукції, що виробляється. За оцінками, він становить
понад 3 млн. видів виробів. В економічній географії зазвичай використовується
структура машинобудування, що сформувалася у ХХ ст. Вона включає: загальне,
транспортне машинобудування та електротехнічну промисловість, включаючи
електроніку (іноді їх об’єднують у точне машинобудування). Причому загальне
машинобудування було лідером за обсягами виробництва до 80х років минулого
століття, потім його змінило транспортне машинобудування з явним лідером -
автомобілебудуванням, і точне машинобудування на чолі з електронікою.
До складу загального машинобудування
включають виготовлення машин і обладнання для різних галузей господарства.
Галузь забезпечує технікою весь паливно-енергетичний комплекс від видобування
палива до його переробки, металургію, хімічну промисловість, видобувну, легку,
харчову, целюлозно-паперову та інші галузі. Сюди ж належить виробництво
металообробних верстатів, ковальсько-пресового обладнання, шляхово-будівельної
техніки, поліграфічного обладнання, робототехніки власне для машинобудування, різноманітної
техніки для сільського господарства, а також інших металоємних та
великогабаритних виробів. Останніми десятиліттями окреслилася тенденція до
скорочення виробництва сільськогосподарських машин, текстильного обладнання.
Водночас збільшується виробництво шляхово-будівельної техніки, робототехніки,
сучасних верстатів.
Галузь вирізняється значними потребами в
металі, відносно невисокою трудомісткістю та енергоємністю. Для неї характерні
як підприємства закінченого виробничого циклу, що здійснюють заготівлю, обробку
та зборку готової продукції, так і заводи, які поєднують ці технологічні ланки
з монтажем обладнання, що надходить від інших підприємств у результаті
кооперування. В галузі є як вузькоспеціалізовані заводи, наприклад харківський
«Турбоатом», так і універсальні, що виробляють різні види продукції, наприклад
Новокраматорський машинобудівельний завод.
Частина видів продукції загального
машинобудування, наприклад турбіни або атомні реактори, являють собою штучне та
дороге виробництво, і тому обсяги його виробництва можуть змінюватися з року в
рік. Інші види виробів порівняно масові та виробляються сотнями тисяч
екземплярів, наприклад сільськогосподарська техніка, характеризуються досить
стабільними обсягами виробництва. Продукція загального машинобудування має дуже
широкий асортимент. Тому в галузі, навіть у країнах, які вирізняються
найбільшою різноманітністю продукції, що виробляється, склалася спеціалізація
країн на деякі вироби, що зумовлює високий рівень експорту виробництва.
Різноманітність продукції, що
виробляється, а також численні деталі та вузли, необхідні для виготовлення
найбільш складних товарів, зумовлюють наявність численних факторів, що
впливають на розміщення різних підприємств машинобудування. Серед головних
факторів слід виокремити: розвиток науки, можливість комбінування та
кооперування, наявність кваліфікованих трудових ресурсів, сировинний,
фінансовий, споживчий, транспортний.
Майже всю номенклатуру продукції
загального машинобудування виробляють США, Німеччина, Японія. На них у середині
90х р. припадало до 60 % загальної продукції цієї галузі у світі. Цьому сприяв
відхід з лідерських позицій СРСР та його наступників. Так, різко скоротились
обсяги виробництва в Україні та Росії, які давали головну частку продукції
загального машинобудування колишнього СРСР. У Росії за 1991–1997 рр.
виробництво екскаваторів зменшилося в п’ять разів, турбін - у чотири рази,
тракторів - у 17 разів, комбайнів - у 30 разів.
Значні відмінності спостерігаються не
лише в обсягах, але й у номенклатурі продукції, що виробляється, між країнами з
різним рівнем соціально-економічного розвитку. Наприклад, у
сільськогосподарському машинобудуванні розвинених країн переважають складні,
високопродуктивні та дорогі машини, причому значна їх частка використовується для
комплексної механізації тваринництва, тоді як у країнах, що розвиваються,
машинобудування спеціалізується на машинах для рослинництва. До того ж тут
часто виробляється продукція, яка в розвинених країнах не виробляється. Досить
чітко простежується така закономірність: чим складніша техніка, тим вищим є
економічний і технологічний рівень розвитку виробника; чим більш примітивна
машина, тим частіше її виробництво розміщується в країнах, що розвиваються.
Найширше розповсюдження серед галузей
загального машинобудування отримало верстатобудування; це стосується насамперед
продукції низької та середньої складності. Виробництво складної,
високопродуктивної техніки, як і колись, зосереджено в кількох країнах. Лідером
верстатобудування є Європа (майже половина продукції у світі), на другому місці
- Азія (понад третина), а от Америка виробляє лише близько однієї десятої
верстатів у світі. В Азії, крім Японії, великими продуцентами верстатів стали
нові індустріальні країни, які разом дають більше продукції, ніж США. За
загальними обсягами виробництва виокремлюються Японія та Німеччина, які йдуть
на одному рівні з початку 90х років. Для деяких країн, особливо Швейцарії,
Бельґії, Нідерландів, Швеції, Великої Британії, США, характерна спеціалізація в
міжнародному поділі праці на вироблення особливо складних, дорогих видів
верстатів, а для Іспанії, Китаю, постсоціалістичних країн Європи - більш
простих. Японія є найбільшим виробником та експортером промислових роботів.
Виробництво продукції верстатобудування
часто розглядається разом з виробництвом ковальсько-пресового устаткування та
об’єднується в групу металообробного обладнання. При цьому металорізальні
верстати, обробні центри й автоматичні лінії обробляють метал шляхом різання та
шліфування, а ковальсько-пресове обладнання використовується переважно для
пресування металу та включає штампувальні преси, машини для згинання, машини
для різання штаби.
Близько 90 % загального світового
виробництва цієї продукції дають 30 країн, які у 2003 році виробили
металообробного обладнання на суму 36,3 млрд. дол. США. При цьому в азіатських
країнах відбувся підйом, який був компенсований певним падінням виробництва в
США та деяких європейських країнах. Тому в цілому світове виробництво
залишилося на рівні попереднього року, що свідчить про низькі темпи розвитку
галузі.
Наведемо дані про виробництво
металообробного обладнання в десяти головних верстатобудівних країнах світу
(тут і нижче використано дані, наведені у щорічному огляді американської
інформаційної компанії «Garden Publications, Inc.», м. Цінцінатті, штат Огайо).
Як бачимо, в десятці найбільших
виробників переважають країни Західної Європи (Німеччина, Італія, Швейцарія,
Іспанія, Франція) та Східної Азії (Японія, Китай, Тайвань, Республіка Корея). У
2003 р. на перше місце у світі вийшла Японія, випередивши Німеччину на 336 млн.
дол. США. Ці дві країни значно відірвалися від найближчого переслідувача -
Італії, і в сумі дають 24 % світового виробництва металообробного устаткування.
Це є дуже високим показником концентрації виробництва машинобудівної продукції.
Ще однією яскравою рисою географії галузі є відносно невисока позиція США -
п’яте місце (у країні головна роль належить новітнім наукомістким галузям,
пов’язаним з воєнним виробництвом), а також відсутність у першій десятці Канади
(11е місце), Бразілії (15е місце) та Мексики (відсутня в тридцятці). Китай
посів четверте місце, збільшивши у 2003 р. виробництво на 24 % та досягнувши
обсягів продукції, що виробляється, у 2,9 млрд. дол. США. При цьому в Китаї
встановлено рекордну кількість металообробного устаткування - на суму 6,5 млрд.
дол. США, що на 2,2 млрд. більше, ніж споживання цієї продукції у країні, що
посіла друге місце, - Німеччині. Але при цьому німецькі машинобудівники на 85 %
забезпечили виробництво власною продукцією. Головною продукцією німецької
верстатобудівної галузі завжди були обробні центри, шліфувальні й токарні
верстати, включаючи токарні автомати й токарні центри. Майже 90 % верстатів, що
виробляються в Німеччині, обладнанні ЧПУ, що навіть вище, ніж у японських (86,5
%). Цікаво, що загальне машинобудування в Німеччині трохи поступається за
кількістю зайнятих лише електротехніці. В цій галузі працює 6,7 тисяч фабрик і
заводів - більше, ніж у будь-якій іншій галузі, причому переважна більшість із
них - дрібні та середні. Серед великих підприємств виокремлюються заводи
«Круппа», які виробляють грандіозні комплексні установки для багатьох галузей
промисловості; прокатні стани та ковальсько-пресове обладнання; важкі верстати;
транспортні, підйомні та гірничо-транспортні пристрої; роторні екскаватори
(кожен ківш такого екскаватора заввишки з п’ятиповерховий будинок). У цілому ця
галузь німецької промисловості добре оснащена, має велику гнучкість і
технологічну ефективність.
Історичний розвиток ФРН
Німеччина посідає центральне місце в
європейській будові у зв’язку з її значним економічним розвитком, політичною
стабільністю і передбачуваністю. Основою промисловості Німеччини тривалий час
була важка індустрія. В 1955 р. її частка в усьому промисловому виробництві
становила понад 73%. Поступово, під впливом науково-технічного прогресу
структура промисловості почала трансформуватися. Знизилася частка вугільної
промисловості, чорної металургії; водночас підвищеними темпами розвивалися
електроніка, приладобудування, автомобільна, авіакосмічна промисловість.
На сьогоднішній день гірнича
промисловість посідає другорядне місце, але свого часу вугілля та калійні солі
були важливим фактором розвитку промисловості й сільського господарства. Після
Другої світової війни багато шахт закрилося під тиском конкуренції нафти та
газу. Славетний Рурський басейн поступово втратив значення "чорного
серця" Німеччини. Відбулася реконструкція чорної металургії, скоротився
випуск рядових марок металу і збільшилася частка легованих сталей. Важке машинобудування
поступилося місцем неметалоємному, наукоємному машинобудуванню.
Після возз'єднання Західної і Східної
частин Німеччини відбулися подальші структурні зміни в промисловості. На Сході
було закрито переважну більшість підприємств чорної металургії та важкого
машинобудування. Натомість кошти вкладаються в розвиток точної механіки й
оптики, харчової промисловості. Найбільша кількість зайнятих у промисловості
припадає на сектор загального машинобудування та верстатобудування, далі йде
автомобілебудування, хімічна промисловість, харчова, електротехнічна. Широко
відомі традиційні галузі країни - пивоваріння та виноробство.
Німеччина, як країна, що зазнала поразки
у другій світовій війні втратила спадкоємність зі своїми колишніми успіхами в
атомній, аерокосмічній і телекомунікаційній галузях, кібернетиці, медицині й
біології.
Що ж прискорило промисловий переворот у
Німеччині? По-перше це аграрні реформи, по-друге - розвиток капіталізму в
сільському господарстві, по-третє створення митного союзу в 1834 році, ще одним
значним фактором є тиск англійської конкуренції, а також Посилення процесів
первісного нагромадження капіталу, та o Успішне застосування іноземної техніки.
З давніх пір промисловий переворот у
Німеччині підготовлявся розвитком мануфактурного виробництва, так у 1796 р. в
Сілезія була побудована перша доменна піч для виплавки чавуну на
кам'яновугільному паливі. У бавовняної промисловості застосовуються англійські
машини і виробництво почало розвиватися на фабричної основі. Мюнхен і
Франкфурт-на-Майні стали спеціалізуватися на оптичних та хірургічних
інструментах.
Загальна чисельність промислових
робітників у великій промисловості збільшилася з 50 тис. до 600 тис. (1800 -
1848 рр.). Чисельність робітничого класу збільшується в 12 разів. Однак довжина
залізниці в Німеччині в 1848 р. досягла всього 2,5 тис. км, що в 4 рази менше,
ніж в Англії.
Для економіки Німеччини важливе значення
мав приплив іноземного капіталу в промисловість. Особливо великий приплив
іноземного капіталу був направлений в промислово розвинену Рейнську область. Це
капітали бельгійські, французькі, англійські. У Німеччині швидкими темпами
створюється власне машинобудування. Якщо для Франції було характерно розвиток
легкої промисловості, то для Німеччини характерний розвиток важкої
промисловості. Важка промисловість в Німеччині розвивається більш швидкими
темпами. Так за 1850 - 1860 рр.. продукція важкої промисловості збільшилася в 3
рази, видобуток вугілля в 5 разів, виробництво чавуну в 7 разів, виробництво
текстилю в 5 разів. У той же час германська індустрія була ширше. Вже в той час
в Німеччині розвивається хімічна промисловість, яка і надалі в економіці
Німеччини буде відігравати провідну роль.
Сучасний стан
Таким чином, можна зробити висновок про
те, що Німеччина протягом свого розвитку пройшла довгий і важкий шлях. І на
сучасно етапі можна зробити наступні висновки про стан зовнішньоекономічних
зв’язків країни, про положення країни на світовому ринку й про участь країни в
міжнародній економічній інтеграції. Як відомо, зовнішні зв’язки відіграють
ключову роль в економічному житті Німеччини. Так само економіка ФРН
характеризується високим рівнем інтернаціоналізації виробництва.
Федеративна Республіка Німеччини
розташована у центрі Європи. Будучи членом Європейського співтовариства і НАТО,
Німеччина виконує роль сполучної ланки між державами Центральної і Східної
Європи. Німеччина - високорозвинена постіндустріальна держава. При обмежених
сировинних ресурсах економіка країни великою мірою орієнтована на експорт.
Визначальним чинником досягнення високої конкурентоздатності створюваної
продукції стало забезпечення її високої якості. Очевидно, що в останнє
десятиріччя в Німеччині відзначається неухильне зростання економічних
показників, що свідчить про динамічний розвиток господарського комплексу
країни.
Дослідження дозволяє зробити висновок,
що у зв'язку з економічним і сприятливим географічним розташуванням у центрі
Європи, Німеччина є однією із найдинамічніших за розвитком серед Європейських
держав, що дозволяє відігравати основну роль у Європейському Співтоваристві.
Зараз Німеччина серед головних
розвинених країн за своїм промисловим потенціалом поступається лише США і
Японії. Проте частка новітніх наукоємних галузей тут нижча, ніж у
Великобританії та Франції, не кажучи вже про США. Економіка країни сучасна і
всебічно збалансована. Країна має потужний промисловий потенціал, але позиції у
сфері новітніх технологій слабкіші від інших країн «великої сімки». В експорті
переважають машини та хімічні продукти, в імпорті - промислові вироби, паливо,
руди, деревина, продовольство, волокна. Головні торговельні партнери - країни
ЄС. Характерним є першокласний технічний рівень і якість виробів, висока
кваліфікація інженерів і робітників. У структурі промислової продукції 1/3
становлять базові продукти промислового призначення, 1/3 - машини, обладнання і
транспортні засоби, 1/3 - споживчі товари широкого вжитку.
Машинобудування виробляє практично все -
двигуни і турбіни, сільськогосподарську техніку, метало- і деревообробні
верстати, обладнання для текстильної, шкіряно-взуттєвої, харчової,
поліграфічної та інших галузей. Електротехнічне та електронне машинобудування
найбільше випускає промислової і побутової електротехніки, засобів зв'язку.
Німеччина славиться точними приладами, інструментами і оптикою.
У виробництві транспортних засобів
переважає випуск автомобілів. Виробляють 4,6 млн. автомобілів на рік, половина
з них експортується. Занепад суднобудування в розвинених країнах Західної
Європи торкнувся і Німеччини, проте вона продовжує залишатися першою в Європі і
третьою в світі суднобудівною країною. Ця галузь зосереджена в портових містах
як Західної, так і Східної Німеччини. Загальний тоннаж суден, що їх щорічно
спускають на воду, досягає 0,8-1,0 млн. брутто-тонн.
Спеціалізація центрів машинобудування
Німеччини, як правило, широка. Підприємства однієї і тієї ж галузі розкидані по
різних містах, і навпаки, в одному місті зосереджуються десятки підприємств
різного профілю. Так, автомобільні заводи діють у двох з половиною десятках
міст. Таке явище є типовим для індустріально розвинених країн.
За вартістю машинобудівної продукції в
розрахунку на одного жителя і за її експортом Німеччина посідає перше місце в
світі. 2007 року Німеччина виробила валовий внутрішній продукт (ВВП) у розмірі
2423 мільярди євро, що відповідає 29 455 євро на душу населення. Цим
досягненням вона завдячує насамперед зовнішній торгівлі. Завдяки своєму
експорту загальним обсягом у 969 мільярдів євро (2007 р.) – понад третини
валового національного доходу – Німеччина стала найбільшим експортером товарів
у світі. Таким чином вона, як жодна інша країна, має глобальну орієнтацію
економіки і міцніше, ніж багато інших держав, пов’язана зі світовою економікою.
Більш ніж кожен четвертий євро заробляється на експорті товарів і послуг, а
більш ніж кожне п’яте робоче місце залежить від зовнішньої торгівлі.
Найважливіші економічні центри Німеччини – Рурська область (промисловий регіон,
що перетворюється на центр високих технологій і послуг), райони навколо Мюнхена
і Штутґарта (високі технології, автомобілебудування), Рейн-Некар (хімічна
промисловість), Франкфурт-на-Майні (фінанси), Кьольн, Гамбурґ (порт,
авіабудування – виробництво «Аеробусів», індустрія мас-медіа), Берлін і
Лейпциґ.
Страницы: 1, 2
|
|
