Аналітичний огляд розміщення продуктивних сил Львівської області

За офіційними статистичними даними (Табл. 1. ), протягом 2003-2007 рр. всі галузі економіки області розвивалися надзвичайно інтенсивно, всі показники зростали перманентно й високими темпами. Так, валовий регіональний продукт щорічно збільшувався на 44 %, здебільшого за рахунок обсягу реалізованої продукції промисловості – у 2,3 рази. і ріст дефіциту на 46,4 %. Щорічно обсяг виконаних будівельних робіт зростав на 65,7 %, обіг роздрібної торгівлі – на 64,8 %. Щоправда, дивно, що перевезення вантажів усіма видами транспорту скоротилися за 5-річний період на 13,6 %, хіба що завдяки залізничним вантажоперевезенням усередині області.

2.2 Ресурсні фактори розміщення продуктивних сил

Територія Львівської області характеризується наявністю різноманітних ґрунтоутворюючих і підстилаючих порід, які сприяють великій строкатості ґрунтового покриву. Аналіз ґрунтової карти засвідчує, що у північній її частині, особливо на Малому Поліссі, переважають дерново-підзолисті ґрунти, у північносхідній — чорноземи, в центральній — сірі й темно-сірі опідзолені, у Карпатах — буроземні ґрунти. У долинах річок, особливо великих, таких як Дністер, Західний Буг, Стир тощо, поширені дернові й лучні, лучно-болотні та болотні ґрунти. Основні типии ґрунтів різняться між собою особливостями географічного поширення, яке підпорядковане закономірностям горизонтальної і висотної зональності.

До найпоширеніших ґрунтоутворюючих порід на Львівщині належать лесоподібні суглинки, які вкривають підвищення рівнинної частини реґіону. Власне на лесоподібних відкладах утворились найродючіші опідзолені ґрунти широколистяних лісів. Найпоширенішими в області є ясно-сірі, сірі лісові й темно-сірі опідзолені та чорноземи опідзолені (близько 60 % площі реґіону). Вони залягають здебільшого на невисоких плато і слабопологих схилах,рідко зустрічаються на пологих і коротких спадистих схилах.

Основні родовища корисних копалин Львівської області

Мінерально-сировинні ресурси Львівської області на 41,6 % охоплюють паливно-енергетичну сировину (нафту, вільний газ, конденсат, кам’яне і буре вугілля, торф), друге місце належить покладам, які необхідні для виробництва будівельних матеріалів (34,9 %), третє – покладам прісних і мінеральних підземних вод (19,5 %), решта припадає на такі корисні копалини, як самородна сірка, сіль (натрієва, магнієва й калійна), германій, озокерит (загалом близько 4,0 %).

Родовища паливно-енергетичної сировини у реґіоні розташовані нерівномірно і мають два осередки. Найвища їх щільність припадає на райони Червонограда (кам’яне вугілля) і Дрогобича (нафтогазові поклади).

У реґіоні наявно 36 родовищ вільного газу, добувні поклади яких становлять 114,7 млрд м³, а це 8,4 % від загальних запасів України. Із них три родовища – Гаївське, Більче-Волицьке і Хідновицьке – є найбільшими за обсягами видобутку газу (близько 5 % від видобутку по Україні). Розвідку і розроблення цих родовищ розпочато у 50–60 роках минулого століття. Всього в області експлуатують 33 родовища газу-метану, загальний видобуток яких складає 0,94 млрд. м³. Для п’яти родовищ розраховано промислові запаси інших видів газоподібних корисних копалин – етану, пропану і бутану. Їхнє добування здійснюють лише на Бориславському і Заводівському родовищах, а обсяги не перевищують 7 тис. т.

За балансовими запасами газу (млрд. м3) найбільшими є Залужанське (27,7),Летнянське (14,5), Вишнянське (9,5), Більче-Волицьке (8,1), Орховицьке (7,6) і Пинянське (7,0) родовища.

Нині вивчено закономірності розподілу метану у кам’яновугільних відкладах Львівсько-Волинського басейну та обґрунтовано можливості його використання. Загальні ресурси метану в межах басейну оцінюють в 10 млрд м3. Необліковані викиди метану в атмосферне повітря простежуються на всіх шахтах ДП «Львіввугілля».

Нафта у Львівській області виявлена у 19 родовищах з добувними промисловими покладами 220,0 млн. т, що становить 18,8 % від загальних запасів по Україні. Розробляють 11 покладів нафти, на яких щороку добувається 246 тис. т або 4,2 % від загальнодержавного видобутку.

Головні за запасами нафтові поклади приурочені до флішових відкладів передових складок Складчастих Карпат, де відкрито 14 нафтових родовищ. За балансовими запасами нафти (млн. т) найбільшими є Бориславське (98,1), Стинавське (44,4), Орів-Уличнянське (20,8), Орховицьке (15,7), Семигинівське (13,9) і Старосамбірське (11,8) родовища. Обсяги добування ропи сьогодні поступово зростають, але залишаються незначними і лише на Старосамбірському і Бориславському родовищах перевищують 50 тис. т в рік. Розвідані запаси нафти відпрацьовані на 70–75 %, однак існують потенційні ресурси реґіону, які освоєні лише на третину.

Газовий конденсат на Львівщині представлений вісьмома родовищами з добувними промисловими покладами понад 2 млн. т, що становить 1,1 % від загальних запасів по Україні. За балансовими запасами конденсату (млн. т.) найбільшими є Іваниківське (1,36), Залужанське (0,61) і Гаївське (0,20) родовища.

Усі ділянки розробляють, але добувають лише біля 2 тис. т. в рік. Більшість родовищ розміщені в межах Дрогобицького передгір’я.

Кам’яне вугілля розробляють у Львівсько-Волинському басейні, який є південно-східним продовженням Люблінського басейну з Польщі. На території Львівської області розміщені два з трьох геолого-промислових районів басейну: Червоноградський (Забузьке, Сокальське і Межирічанське родовища) і Південно-

Західний (Тяглівське і Любельське родовища). Добування кам’яного вугілля проводили лише в межах Червоноградського ГПР, Цей район вважають головним, в його межах наявно майже 700 млн. т кам’яного вугілля або 70–90 % усіх запасів басейну. Експлуатація шахт Межирічанського родовища почалася в 1957 р., і нині тут працює десять шахт: «Великомостівська», «Бендюзька», «Межирічанська», «Відродження», «Лісова», «Зарічна», «Візейська», «Надія», «Степова» і «Червоноградська».

Сьогодні ліквідовано два підприємства: № 1 «Червоноградська» і № 5 «Великомостівська». До мокрої консервації підготовлено ще три копальні: «Великомостівська», «Бендюзька» і «Візейська».

Щорічний видобуток кам’яного вугілля на усіх шахтах знизився та становить лише 1,35–1,67 млн. т.

Поклади бурого вугілля належать до Північно-Подільської (Придністровської) вугленосної площі із загальними запасами близько 9,1 млн т. Буровугільна площа має протяжність у вигляді вузької смуги завширшки 7–10 км вздовж зони контакту Розточчя і Подільської височини з Малим Поліссям. Щодо якості, то вугілля неоднорідне з переважанням лігнітів та бурого вугілля низького ступеня вуглефікації (марки Б 1-2). На Львівщині розвідано чотири буровугільних родовища:

Рава-Руське, Нестерівське (Жовківське), Золочівське і Ясенівське.

Сьогодні залишкові запаси бурого вугілля у реґіоні є незначними. Ресурси Північно-Подільської вугленосної площі зараховані до перспективних.

Менілітові сланці розвинуті в межах Карпатського сланцевого району, виходять на земну поверхню або перекриті малопотужними четвертинними відкладами. Сланцеві поклади трапляються у вигляді пластів і прошарків потужністю від 2 до 9 м. На основі запасів єдиного розвіданого на Львівщині Верхньосиньовидненського родовища запроектовано кар’єр і цех помолу сланців для використання їх для виробництва руберойду. Загальні балансові запаси цього родовища становлять 3,8 млн. т.

Для Львівщини властиве багатство покладів торфу. У реґіоні поширені евтрофні, пов’язані з річковими долинами, заплавні, притерасні, долинні і староруслові болота з низовинним типом торфових покладів. Торфові родовища розміщені у всіх рівнинних ландшафтних областях, особливо на Малому Поліссі і Передкарпатті. Найбільша їхня концентрація в межах заплав річок Дністер і Стир. На території Львівської області нараховують 128 родовищ торфу, серед яких 46 періодично розробляються. Запаси торфу

по області становлять 67,3 млн м3 за промисловими категоріями А+В+С1. Найбільшими торфовищами є Великоболітське (16,5 млн т.), Стоянівське (9,1), Солокійське (6,3), Полонинське (4,8) і Смільнянське (3,6). Сьогодні видобуток торфу здійснюють лише на Лопатинському і Стоянівському родовищах для потреб торфобрикетних заводів.

Цементна сировина за своїм значенням належить до першої десятки найважливіших видів мінеральних ресурсів.

Основною сировиною для виробництва цементу є карбонатні (вапняки, гіпси, крейда, мергелі) та глинисті (глини, суглинки, леси, глинисті сланці, аргіліти) породи, які використовують у певних пропорціях у шихті.

Найціннішою будівельною сировиною є гіпси і вапняки. Широким розвитком у межах Дністровського гіпсоносного району характеризуються верхньотортонські гіпси, що приурочені до Волино-Поділля. Це район неглибокого залягання (від 0 до 35 м) гіпсо-ангідритової товщі, який тягнеться вздовж долини р. Дністер, утворюючи смугу завдовжки 330 км та потужністю до 40 м. Поряд з гіпсоносними відкладами в цьому районі поширені нижньокрейдові і неогенові вапнякові товщі потужністю до 120 м.

Пісок будівельний представлений 34 родовищами алювіальних і воднольодовикових пісків, з яких 13 перебувають у промисловій експлуатації. Видобуток будівельного піску становить 568,7 тис. м3 або 7,7% від загальноукраїнських обсягів. Найбільшими кар’єрами (понад 50 тис.м3/рік) є Ясеницький, Розвадівський, Південно-Тростянецький і Сихівський. Сьогодні реґіон повністю забезпечений будівельним піском.

У Львівській області існує чотири родовища скляної сировини, з яких два (Великоглібовицьке і Сихівське) розробляють поклади кварцових пісків. Видобуток піску становить 41,3 тис. т. Пісок формувальний можна використовувати на будівельні потреби та як нерудну сировину для потреб металургії. У реґіоні існує Волощинський кар’єр формувального піску, який сьогодні не розробляють.

2.3 Екологічні фактори розміщення продуктивних сил

Екологічна ситуація у Львівській області залишається cкладною і вимагає конкретних дій як з боку органів виконавчої влади, так і безпосередньо господарників, щодо її поліпшення та усунення тих негативних явищ, які склалися в результаті діяльності промислово-аграрного комплексу області. До найбільш важливих проблем, пов’язаних з екологічною безпекою регіону, відносяться питання ліквідації негативних наслідків діяльності Яворівського та Роздільського ДГХП «Сірка», Стебницького ДГХП «Полімінерал», ДГП «Подорожнянський кар’єр» та ряду інших підприємств гірничодобувної, хімічної та паливно-енергетичної промисловості. Крім того, вимагають комплексного вирішення проблеми протиповеневого та протипаводкового захисту прикарпатських територій, розміщення та захоронення промислових та побутових відходів, яких на території області нагромадилась понаднормативна кількість.

В області реалізується Програма охорони навколишнього природного середовища Львівської області на 1999-2002 рр., якою визначені пріоритетні напрямки у формуванні екологічної політики регіону, спрямовані на здійснення комплексу невідкладних природоохоронних заходів на господарських об’єктах і в населених пунктах, з функціонуванням яких пов’язані найгостріші екологічні проблеми.

На реалізацію заходів екологічного оздоровлення в області, крім централізованих капітальних вкладень спрямовуються кошти обласного та місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища, власні кошти підприємств та організацій. За рахунок коштів цільових природоохоронних фондів у складі місцевих бюджетів протягом останніх років фінансується будівництво та реконструкція полігонів твердих побутових та промислових відходів в містах Радехові, Стрию, Жидачеві, Червонограді, Львівського міського сміттєзвалища, проводяться ремонтні роботи та реконструкція очисних споруд на каналізаційних насосних станціях в м. Добромилі Старосамбірського району, в містах Мостиськах, Кам’янка-Бузькій, Ходорові, с. Давидові Пустомитівського району, ліквідовуються аварійні ситуації та проводяться попереджувальні роботи в зонах підвищеного екологічного ризику в містах Бориславі та Стебнику, Миколаївському, Турківському, Старосамбірському та Самбірському районах. Протягом двох останніх років за рахунок цільових фондів фінансується проведення ресурсозберігаючих заходів (охорона поверхневих вод, охорона рослинного та тваринного світу, охорона земель) та роботи щодо забезпечення функціонування природнозаповідних об’єктів на території області (заповідник “Розточчя”, Міженецького парку-пам’ятки державного значення). За підтримки обласного цільового природоохоронного фонду “Облсільгоспхімією” розпочато роботи з проведення контейнеризації непридатних до використання пестицидів та інсектицидів. В області створено корпорацію “Регіональний центр поводження з відходами”.

Основними пріоритетами екологічної політики у Львівській області на 2003 рік повинні стати:

· екологічна реабілітація територій в зоні діяльності гірничо-хімічних та гірничовидобувних підприємств; сприяння ширшому залученню централізованих капітальних вкладень, передбачених відповідними постановами Кабінету Міністрів України, власних коштів підприємств та інвестицій щодо впровадження нових екологічно чистих технологій;

· відновлення і підтримання гідрологічного режиму та покращення екологічного стану рік басейнів Дністра, Західного Бугу та Сяну. Будівництво нових та реконструкція і ремонт діючих водопровідно-каналізаційних та очисних споруд;

· вирішення питань утилізації та захоронення промислових і побутових відходів через створення підприємницьких структур з переробки та утилізації промислових та побутових відходів, а також будівництво нових та реконструкція діючих полігонів твердих побутових відходів;

· забезпечення наповнення цільових фондів охорони навколишнього природного середовища у складі місцевих та обласного бюджетів, а також планування пріоритетного фінансування природоохоронних заходів та здійснення контролю за ходом і станом їх реалізації, ефективністю та цільовим використанням коштів фондів;

· реалізація “Загальнодержавної програми формування національної екологічної мережі України”. Розвиток природно-заповідної мережі на території області;

· організація системи екологічного моніторингу та інформаційного забезпечення природоохоронної діяльності.

Щодо екологічної ситуації у м. Львові, то незважаючи на спад промислового виробництва, вона залишається напруженою, що створює низку проблем як для мешканців міста, так і для регіону загалом. Причинами такого стану є застарілі й недосконалі ресурсоємні технології виробництва; зношена система водопостачання і водовідведення, накопичення значних обсягів відходів, відсутність ефективних способів їх збирання, зберігання та видалення, прояв небезпечних геологічних процесів, недосконалість транспортних розв’язок, висока щільність забудови селітебних територій, низька екологічна свідомість населення, відсутність низки правових норм тощо. Проте варто відзначити, що, порівняно з іншими великими містами України, Львів в екологічному аспекті є відносно благополучним містом.

Екологічна ситуація у місті Львові зумовлена специфічним для нього, тісно переплетеним комплексом природних, містобудівних, інженерних, соціально-економічних та інших умов й ускладненими у зв’язку з цим спробами її поліпшення. Вона також характеризується високою ймовірністю прояву надзвичайних ситуацій і незадовільною здатністю природного середовища до самопідтримання й самовідновлення. Поряд з цим, чинна в Україні система статистичної звітності у галузі охорони навколишнього середовища не орієнтована на оцінку реакції довкілля (конкретних екосистем та груп населення) на техногенний вплив та його окремі критичні параметри, а відображає переважно розрахункові об’єми забруднень і ціннісні показники дотримання підприємствами чи органами влади природоохоронного законодавства та планових параметрів проведення природоохоронних заходів, що істотно ускладнює встановлення рівня екологічної безпеки конкретних територій. У зв’язку з цим, оцінка існуючого стану природного середовища та аналіз екологічної ситуації у місті проведена за основними компонентами цього середовища в контексті загальноприйнятих регіональної і загальнодержавної систем у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

Екологічною тематикою у Львівській області займаються:

III Розділ. Аналіз підприємств Львівської області

3.1 Сільське господарство

Виробництво валової продукції сільського господарства в усіх категоріях господарств у вартісній оцінці за січень–жовтень 2010р. порівняно з січнем–жовтнем 2009р. знизилось на 5,0%, у т.ч. в сільськогосподарських підприємствах – на 0,2%, у господарствах населення – на 6,4%.

Страницы: 1, 2, 3