Реферат: Ультрофіолетове опромінення аутокрові у лікуванні гнійно-запальних процесів додатків матки
Причини захворювання у обстежуваних хворих. Таблиця №5.
Чинники захворювання |
Число |
% |
Переохолодження
Аборт
Пологи
Введення ВМС
Інфекційні хвороби
Не вияснені
|
31
27
12
5
2
2
|
38,32
35,06
15,58
5,84
2,60
2,60
|
Температура
тіла в межах 38°С більше при вступі на стаціонарне лікування у 25,32% пацієнтів і
відмічалась при давності процесу не більше 24 год. Збільшення кількості
лейкоцитів вище показника в 8 тис. мкл. зареєстровано у 26 (33,77+3,7%), а
рівень ШОЕ вище 10 мм/год., у 20 (37,01+3,7%).
Дослідження
сечі у обстежуваних показали наявність змін (протиїнурія, лейкоцити) у 13
(16,88+2,5%) хворих; 1-2 ступінь чистоти піхвового
вмісту у 50 (62,99+3,7%), 3-4 ступінь – у 29 (37,01+3,11%) хворих, яким
проведено бактеріологічне дослідження. З них у 10 випадків виділено залотистий
стафілокок, у 7 - кишкова паличка, у 5 – мікробні
асоціації (2 – Staph. epidermidii + E.coli); 2 – Pr. Vulgarii + E.coli, 1 – St.aureui +
E.coli). Для виключення специфічної причини запалення
проводилась провокація та подальше дослідження мазків і засівів.
2.2. Методи дослідження.
Контроль
за перебігом хвороби здійснювався на підставі таких клінічних ознак: оцінювали
суб’єктивні відчуття хворих, їх самопочуття, скарг, температуру
тіл, показники
огляду і пальпації. Спостерігали за місцевими проявами з боку
гнійного осередку, розміри матки та додатків, їх рухомості, величиною та
характером набряку, ступенем болю при пальпації, характером та об’ємом виділень
з матки. Ці ознаки з об’єктивним відображенням патологічних процесів, що
відбуваються в матці, додатках та прилеглих тканинах. І в сукупності з іншими
показниками та УЗ-діагностикою слугували критерієм оцінки важкості перебігу
захворювань.
Лабораторні дослідження.
Вивчались в динаміці показники крові (еритроцит, гемоглобін, кількість
лейкоцитів), лейкоцитарний індекс інтоксикації (ЛІІ), швидкість осідання
еритроцитів (ШОЕ) та інші. До біохімічних досліджень входили: загальний білок
сироватки крові, система згортання та протизгортання крові по Лі-Уайту. Ступінь
прояву інтоксикації визначили за допомогою ЛІІ (запропонованого Кальф-Каліфом у
1938р.), який розраховується за формулою:
ЛІІ=(4мц+3ю+2п+с)(пл+1)/[(мон+лімф)(е+1)],
де мц - моноцити, ю - юні, п -
паличкоядерні нейтрофіли, с - сегментоядерні нейтрофіли, пл - плазмоцити, мо -
моноцити, лімф - лімфоцити, е - еозинофіли.
Опираючись на результати
клінічних досліджень ми дійшли висновку: перебіг запального процесу додатків
матки визначався, в основному, початковим рівнем реактивності організму. У
зв’язку зцим, надалі в клінічних дослідженнях ми використали індекс
резистентності організму (ІРО), запропонований А. С. Кочневим та співавт.
(1987):
ІРО=Л/В*ЛІІ,
де Л - загальна кількість лейкоцитів
у периферичній крові, В - вік хворого. Для визначення резистентності організму
ми застосували, запропонований на кафедрі факультетської хірургії Буковинської
державної медакадемії (І. Ю. Полянським з співавт. в 1987), індекс
імунологічної реактивності (ІІР), який грунтується на змінах, що відбуваються в
білій крові, з відображенням характеру вікових змін:
ІІР=лімф (абс. число)/(В*ЛІІ).
Для ультрафіолетового
опоромінення аутокрові в нашій країні найчастіше використовують прилади МД -
73, М “Ізольда”, “Геліос - 1”, “УФОК - 1”. В нашій роботі ми використали апарат
М “Ізольда”: кров від пацієнта за допомогою перистальтичного насосу, через
кварцеву кювету перекачувалася в стерильну ампулу з 50 мл фіз. розчину та
гепарину з розрахунку 25 ОД на 1 мл крові, або в посуд зі стандартним розчином
“Глюгіцир”, що є стабілізуючими розчинами. Потім кров знову ж таки через кювету
насосом поверталася пацієнту, отже, кров опромінювалася двічі в кюветі,
протікаючи шаром 1 см. Загальний час опромінення складав від 12 до 16 хв. Ця
квантова гемотерапія стала своєрідним експрес- варіантом традиційного
світлолікування, що поєднує ефекти світлолікування та аутогемотерапії:
гемоекскурсії та трансфузії стабілізованої крові.
При використанні АУФОК в
гінекологічній практиці ми звернули увагу на слідуючі особливості: чим більш
старий процес і чим сильніше пригнічена імунна система тим, менша кількість
процедур і більший інтервал між ними був передбачений. Найбільший ефект
досягається використанням на 1, 4 і 7-й день хвороби в бережливому режимі, (з
фільтром, швидкість забору і повернення крові 18 мл на хв в кількості 1 мл на 1
кг маси тіла з інтервалом 3-4 доби в кількості 3- х процедур). При цьому хворі
краще переносять лікування, вдається досягти стійкої ремісії, клінічної та
біологічної реабілітації. Для стимуляції овуляції гемотерапії доцільно
проводити на 5, 8 і 11-й день менструального циклу. При гострому запальному
процесі реінфузії доцільно проводити через день або кожен день в кількості 1-2
мл/кг без фільтру, якщо у хворих відсутній виражений імунодефіцит (хронічний
процес).
3. Результати дослідження та їх
обговорення.
3.1. Результати лікування
гнійно-запальних процесів додатків матки.
Гнійно-запальні процеси
жіночих статевих органів складають значну частину (50-86 %) в загальній
структурі гінекологічних захворювань і більш ніж у половини вони локалізовані у
додатках матки (Л. В. Тимошенко та співавт., 1996; Б. С. Воробцова, 1989).
На лікуванні в клініці
знаходилося 79 хворих з запально-гнійними процесами додатків матки, з них 55
лікувалися з використанням УФОаК, а 24 - традиційними методами (антибіотики,
антисептики, дезінтоксикаційна розсмоктуюча терапія).
Хворі частіше поступали в
клініку пізно (66, 63%) від початку запального ураження додатків матки, тому в
клініці мали місцце виразні ознаки інтоксикації (погане самопочуття, головний
біль, поганий сон, підвищення температури). З метою уточнення розповсюдження
запального процесу виконували УЗ-, об’єктивне дослідження та при необхідності
проводилась діагностична пункція через заднє склепіння піхви. Лікувальні
заходи, як в основній так і в контрольній групі будувались з урахуванням фази
гнійно-запального процесу. (табл. 6)
Клінічна характеристика симптомокомплексу
у жінок з хронічним аднекситос. Таблиця №6.
№п/р |
Основні симптоми захворювання |
До лікування |
Після лікування |
1. |
Психо-емоційні розлади |
51 |
4 |
2. |
Больовий синдром |
43 |
1 |
3. |
Порушення секреторної функції |
55 |
20 |
4. |
Порушення статевої функції |
24 |
7 |
5. |
Порушення менструальної функції |
27 |
3 |
6. |
Порушення функції сусідніх органів |
11 |
7 |
7. |
Порушення репродуктивної функції |
42 |
29 |
Для оцінки ефективності
запропонованих методів лікування проведено порівняльний аналіз з контрольною
групою хворих (24) із запально-гнійними процесами різної важкості. По
локалізації патологічного процесу за віком, важкістю ураження, термінах
звернення з моменту захворювання, контрольна група практично не відрізнялася
від хворих основної групи. При лікуванні традиційними методами покращення стану
хворих проходило повільніше ,болі в ділянці додатків матки зникали на 4-5 днів
пізніше аніж в основній групі ,температура тіла утримувалася на субфібрильному
рівні ще 5-6 днів (57,69%хворих) . Тоді як в основній групі - тільки у 17,37%
хворих .Процес розсмоктування запального процесу і зменшення додатків до
нормальрих розмірів не закінчується навіть перед випислою .Тривалість
стаціонарного лікування в цій групі складала 26,1+1,3дня. (табл. 7)
Термін
усунення основних клінічних
проявів
захворювання /дні/ Таблиця №7.
С и м п т о м и |
Основна група |
Контрольна група |
Нормалізація тіла |
3,09±0,24 р<0,01 |
6,6±0,59 |
Зникнення болю |
3,40±0,57 р<0,01 |
7,6±0,92 |
Нормалізація сну |
4,33±0,33 р<0,01 |
8,2±0,37 |
Зняття підвищеної втомленості |
5,75±0,47 р<0,01 |
9,25±0,98 |
Зникнення подразнення очеревини |
3,50±0,65 р<0,05 |
5,75±0,35 |
Зменшення дизуричних порушень |
7,25±0,63 р<0,05 |
8,8±0,37 |
При оцінці клічної
ефективності комплексної терапії, включенням УФОаК ,здіснило сприйнятливий
вплив на перебіг найбільш важких форм захворювання (тубоваріальний абсцес,
гнійні метроендометрити та параметрити ). Вже після 2-3 сеансів у 74,1% хворих
повністю зникав больовий синдром, нормалізувалася температура та сон, зникли
вегето-невротичнірозлади, припинилась нудота , відмічалася тенденція до
зменшення перитонеальних явищ, парезу кишківника. Помітно покращився стан
хвори. (табл. 8)
Дані бімануальних досліджень Таблиця №8.
С И М П Т О М И |
Основна група |
Контрольна група |
Зниження болючості матки |
6,10±0,24
р<0,01
|
8,33±0,33 |
Зниження болю інфільтрації додатків |
6,21±0,92
р<0,01
|
10,75±0,41 |
Зменшення набряку , інфільтрації
параметрію |
5,66±0,81
р<0,01
|
9,46±0,38 |
Про позитивний ефект
УФОаК на перебіг неспецифічного гнійно-запального процесу додатків матки ,окрім
клінічних симптомів ,свідчили й сприйнятлі зміни показники перифтичної крові .
Характерно ,що лейкоцитоз різного ступеню проявляється вже в перші години захворювання
і знижувався з приненням гострих явищ.
При аналізі вмісту
лейкоцитів в периферичній крові виявилась наступне : при госпіталізації вміст
лейкоцитів вище норми зареєстровано у 52(63,69%) ,з них у основній групі
-35(64,2%) ,а контрольній-17(69,23%).Зміни лейкоцитозу в динаміці лікування
представлено в табл. 9
Рівень
лейкоцитів в крові хворих гнійно-запальними
процесами додатків матки. Таблиця №9.
Група |
При поступленні |
На 6 добу |
На 12 добу |
При виписці |
Основна |
12,7±1.6
р<0,01
|
8,8±0,6
р<0,05
|
7,8±1,2
р<0,05
|
6,7±0,2
р<0,01
|
Контрольна |
12,9±1,1 |
10,0±0,7 |
8.9±0,7 |
8,7±0,9 |
Явні зміни лейкоцитарної формули
крові при госпіталізації в 41(51,67%),з них 30(55,22%) в основній та 11(46,15%)
в контрольній групі. Терміни нормалізації лейкоцитарної
формули (табл. 10):
Показники переферичної крові на 12 добу
з
моменту лікування Таблиця №10.
Показники крові |
Основна група |
Контрольна група |
Лейкоцити х 10/9 л |
5,90±0,01 |
8,51±0,32 |
Сегментоядерні % |
51,77±3,32 |
64,63±3,55 |
Лімфоцити % |
37,77±3,10 |
22,36±2,86 |
ШОЕ мм/год |
8,45±1,20 |
21,54±4,96 |
Вивчення в динаміці ШОЕ в
обох групах виявило ,що зниження до нормальних показників спостерігалося в
стаціонарі лише в основній групі 6,961+1,2;p-0,05.
При аналізі лабораторних
даних гормонального фону виявлено гормональну перебудову з нормалізацією
концентрації естрадіола ,підвищення рівня ФСГ ,тенденціядо зниження
тестостерону в сироватці крові ,що свідчить про покращення функуіонального
стану яєчників ,що мабуть ,пов’язано з нормалізацією регуляторних
взаємовідносин між яєчником і передньою дольою гіпофіза.
3.2. Результати дослідження реактивності
організму у хворих з гнійно-запальними процесами додатків матки.
При порівнянні аналізу
результатів лікування хворих з УФОаК без нього можна відзначити ,що загальне
самопочуття хворих в основній групі покращилося на 2-3 добу, а хворих яким проводили звичайну протизальну терапія - на 7-9 добу .Тривалість гострого періоду захворювання на 4-5
день з забезпеченням більш стійкого ефекту в основній групі .
Щоб виявити вплив УФОаК на
рівень інтоксикації хворих ,ми зробили аналіз динаміки лейкоцитарного індексу
інтоксикації (ЛІІ) ,величини індексу резистененості організму (ІРО) та індексу
імулогічної реактивності (ІІР).При поступленні в стаціонар величина ЛІІ у всіх
хворих був вище норми .В процесі лікування відбувався спад ЛІІ разом із
загальною кількістю лейкоцитів у переферичній крові. Проте, в основній групі
темпи зниження інтоксикації були швидшими. Так ,при легкому перебігу хвороби
після проведеного лікування ,ЛІІ наближувався до норми в основній групі хворих
-1,62+0,32 умов.од.,тоді як в контрольній -2,16+0,35умов.од. При середньому і
важкому перебігу хвороби у жінок основної групи зниження ЛІІ відбувалося
швидше, ніж в контольній ,але навіть при виписці зі стаціонару він ще
залишається вище норми (середній ступінь -1,93+0,98уо ,важкий перебіг
-2,26+0,25у в основній групі і відповідно у контрольній - 2,5+0,25уо та
2,6+0,25уо) .
ІРО у хворих змінюється в
процесі лікування ,при цьому спостерігалося пришвидшення підвищення
резистентності організму під впливом УФОаК. При випискізі стаціонару ІРО у
хворих основної групи нормалізувався (для легкого ступеню серозного запалення
-21,8+2,37уо ,середнього ступеню гнійного запалення -21,56+2,37уо
,важкого-21,43уо) в той час як в контрольній групі цей показник нижче норми
(19,8+1.36уо) (табл. 11).
Динаміка лейкоцитарного
індексу інтоксикації, індексу резистентності організму, індексу імунологічної
реактивності у хворих з гнійним запаленням додатків матки.
Таблиця №11.
Група |
Термін дослідження |
ЛІІ |
ІРО |
ІІР |
Основна |
При госпіталізації
3 день
6 день
9 день
При виписці
|
2,99+0,36
2,53+0,78
2,1+0,45
1,98+0,36
1,78+0,29
|
12,84+0,83
14,87+1,21
16,25+1,32
18,84+0,83
21,34+0,87
|
3,45+0,63
4,18+0,75
4,89+0,69
5,05+0,43
5,63+0,67
|
Контрольна |
При госпіталізації
3 день
6 день
9 день
При виписці
|
3,05+0,78
2,92+0,49
2,41+0,83
2,32+0,75
2,29+0,34
|
11,96+0,84
13,45+1,10
15,23+1,18
17,86+1,13
19,35+1,32
|
2,98+0,95
3,49+1,0
4,15+0,69
4,53+0,47
4,87+0,37
|
Очевидно ,що застосування
УФОК в комплексному лікуванні неспецифічних зальних процесів додатків матки
сприяє зростанню резистентності організму за рахунок стимуляції імунологічних
,гуморальних факторів , впершу чергу внаслідок покращення локальних фізико-
хімічних процесів та мікроциркуляції у зоні уражених додатків .
При цьому ІРО може бути
критерієм прогнозу перебігу запалення, оцінкою ефективності його лікування .
Зменшення цього показника служить критерієм несприйнятливого завершення
недуги. За результатами обстеження хворих можна стверджувати , що
запропонований нами метод лікування сприяє збільшенню імунологічної
реактивності з повною її нормалізацією до завешення курсу лікування .
Висновки.
1.Ультрафіолетове
опромінення -природній фактор для живого організму, тому використання його для опромінення крові має
мінімальнопошкоджуючу дію при максимальній терапевтичній дії.
2.Дана методика
комплексного лікування гнійно-запальних процесів додатків матки дає сприйнятливий вплив на перебіг найбільш важких форм
захворювання(тубоваріальний абсцес , метроендометрити, параметрити).
3.На основі проведеного
спостереження за ефектом лікування УФОаК можна ствержувати , що вдається більш
стійкої ремісії та клінічної і біологічної реабілітації при хронічних
гнійно-запальних процесах додатках матки.
4.Метод не потребує
довготривалого лікування , має мімімум побічних ефектів після опромінення,
можна використовувати на фоні медикаметозного лікування.
Література.
1.Аббасзаде И.Г.
Стимуляция восстановления репродуктивной способности микроорганизмов
УФ-излучения в малых дозах: Автореф. дисс.канд.мед.наук .-Тбилиси.-1989.-19c.
2.Бакшев
Н.C.,МихайленкоЕ.Т. Влияние эстрогенов и ионов кальция на состояние
актомиозиновой системы и углеводно-фосфорный обмен в матке//Акушерство
игинекология.-1964.-5.-с.28-34.
3.Бенедиктов
И.И.,Бакуринских А.Б., Цуцор В.В. К методике лечения хронических рецедивирующих
сальпингоофоритов //Акушерство и гинекология.-1987.-3.-с.66-67.
4.Бодяжина В.И.
Хронические неспецифические воспалительные забевания женских половых органов
.Москва.-1978.-320с.
5.Бодяжина
В.И.,Стругацкий В.М. Методическое обоснование принципов лечния хронических
воспалительных заболеваниях матки и придатков//Акуш.и гинекол.-1985.-7.-с.3-7.
6.Вдовин С.В.,Жаркин А.Ф.
Нейроэндокринные изменения системы репродукции при острых воспалительных
процесах придатков матки//Акуш.и гинекол.-1990.-с.91-94.
7.Волков Г.Г.,Архипов
М.В.,Симонов В.А. Использование реинфузии облученной УФ-лучами аутокрови в
комплексном лечении больных бактериальных эндокардитов и хроническм
тесланед//Квантовая
гемотерапия.-Свердловск.-1981.-с.23-35.
8.Грищенко В.И.,Резников
В.А. Применение аутокрови, облученной УФ-лучами для лечения воспалительных
заболеваний женских половых органов //Акущ. и гинекол.-1983.-9.-с.52-54.
9.Грищенко В.И., Лупояд
В.С.,Демеденко Д.И. и др. Применение аутокрови, облученной УФ-лучами а
акушерстве и гинекологии//Акуш.и гинекол.-1986.-8.-с.21-23.
10. Иванюта Л.И. ,
Травянко Т.Д. Гомональная фукция яичников у больных, перенесших воспалительные
заболевания внутренних половых органов//Акуш.и гинекол.-1987.-9.-с.37-40.
11.Каракаш А.Н.,Чусова
В.Н. Механизм влияния УФ-лучей на кровь человека и животных.-Л.-1986.-с.31-38.
12. Краснопольский В.И., Буянова С.А.,
Чосешани М.Н. Современные возможности восстановительного лечения больных
гнойными воспалительными образованиями придатков матки в репродуктивном
возрасте //Акуш. и гинек. – 1984. -№9. –с.58-61.
13. Машков О.А., Попов
А.В., Прохоров Ю.С. и др. Метод УФ-облучения крови в комплексном лечении
больных с воспалительными заболиваниями гинеталии //Акуш. и гинек.- 1990. -№10.
–с.58-60.
14. Потапов Л.В.,
Кругликова О.С., Никитин Г.Д. и др. Аппарт для УФ-облучения крови
//Верстн.хирургии., 1977.- №6. –с.124-126.
15. Тимошенко Л.В.,
Неколайчук М.П. та ін. Профілактика гнійно-запальних захворювання при розродженні кесаревим
розтином //Педіат.акушерство та гінекол. –1995.- №5.- с.33-34.
16. Франчук А. Е. Состояние неспецыфической
реактивности у больных с обострением хронического сальпингоофорита //Акуш. и
гинек.- 1985. -№7.- с.27-30.
|