Тропічні та субтропічні плодові рослини

У тісному посуді лимони ростуть дуже повільно, погано розвиваються й плодоносять. Одначе й завеликі горщики сприяють посиленому ростові пагонів і листків (жируванню), а тому й затримують плодоношення. Старіші рослини треба пересаджувати у землесуміш з більшим вмістом дернової землі.

Формування крони. Дуже важливим агротехнічним заходом, що стимулює плодоношення цитрусових, є правильне формування крони. Як правило, крана цитрусової рослини, яка вирощується в кімнаті, має бути майже кулеподібної форми з великою кількістю дрібних плодових пагонів, густо вкритих листками, та достатньою кількістю вегетативних пагонів.

У разі дотримання всіх агротехнічних правил догляду, вирощувані за кімнатних умов цитрусові, починають плодоносити на 4-5-й рік. Треба постійно пам'ятати, що на пагонах 1, 2 і 3-го порядків, жируючих та пагонах інтенсивного росту плодів ніколи не буває. Не бійтеся підрізувати ваш лимон, який пишно буяє . Плоди утворюються на пагонах нового приросту і тільки зрідка - на пагонах, які ростуть.

Після того, як рослина почала плодоносити, її обрізують щорічно. Перше обрізування роблять навесні, під час посиленого росту. Вирізують невеликі пагони, на яких були плоди, кінчики яких починають всихати, (вони, як правило, без листків), жируючі пагони, а також хворі, сухі, зламані гілочки або такі, що ростуть усередину крони, загущуючи її.

Крону, яка жирує, підрізують на 20-25 см для посиленого формування плодових гілочок, які дадуть урожай наступного року. Після підрізування на гілках виростає багато нових пагонів. На них треба залишати по 2-3 найсильніших та правильно розташованих.

Якщо рослина рясно цвіте й плодоносить, але не росте, то під час пуп'янкування необхідно обрізати кожен 2-3-й пагін на дві третини його довжини. Коротке обрізування зумовить появу нових пагонів, які наступного року плодоноситимуть. Довгі пагони, що мали плоди, підрізують так само коротко. Ознакою сильної, здорової рослини є одночасний ріст вегетативних пагонів, цвітіння та плодоношення.

Молоді лимонні дерева треба пересаджувати способом перевалювання, щорічно. Перевалювання не слід проводити, якщо корені у рослини ще не обплели земляну грудку. В цьому випадку достатньо змінити дренажний і верхній шари ґрунту в горщику.

Застосовують для озеленення середньо- і великогабаритних приміщень.

Апельсин - Citrus Chinensis (L.) Osb.

Батьківщина Східна Азія.

Період декоративності цілий рік

У кімнатних умовах апельсин - невелике вічнозелене дерево, виростає до 1-1,5 м і має густу красиву крону. Квітки одиночні або зібрані у невеличкі суцвіття, середнього розміру, білі, дуже ароматні. Листки середнього розміру, на кінці загострені, в основі мають заокруглену форму. Плоди круглої форми або овальні, з солодким м'якушем та тонкою шкіркою, оранжевого або золотистого кольору. Для вирощування у кімнатних умовах найкраще підходять сорти Гамлін, Корольок, Вашингтон-Навел.

Апельсин полюбляє сонячне і тепле місце. Рослина не переносить температури нижче 5°С. Оптимальною є температура 18-20°С. Зимою бажано освітлювати до 10-12годин. Для цього використовують люмінесцентні лампи. Літом потрібно притіняти від сонячних променів, бо можуть появитися опіки на листках, а коренева система буде сильно перегріватися. Без потреби деревце не слід переставляти з місця на місце, а щоб пагони росли рівномірно горщик періодично повертають на 5-10° навколо своєї осі.

Влітку апельсин щедро поливають, взимку полив скорочують, але треба уважно стежити, щоб грунт не пересихав. Кілька разів на день бажано обприскати водою. Раз в тиждень землю обережно рихлять.

Підживлюють апельсин раз на 10 років послідовно розведеними у воді коров'яком (1:10), настояним тиждень курячим послідом (1:20) і деревним попелом (1 чайна ложка на 1 л води). Велике значення для нормального росту апельсина має рН ґрунту якому він росте. З часом кислотність ґрунту може збільшуватися, що пригнічуватиме ріст рослини, тому час від часу апельсин підлужують крейдою з розрахунку 0,5 столової ложки на 1 кг землі.

Як кімнатну культуру апельсин можна виростити з насіння, а також укоріненням живців чи гілочок дерев у горщиках діаметром 15-20 см. Земляна суміш для вирощування цих рослин повинна складатися з дернової та листяної землі, перегною і дрібнозернистого піску у співвідношенні 2:1:1:1. Найлегше виростити апельсин з насіння, але такі рослини, хоч і будуть мати гарний вигляд, квітнути і плодоносити почнуть аж через 15-20 років. Для того, щоб пришвидшити плодоношення, потрібно на другий-третій рік прищепити до сіянців бруньку культурного сорту, що вже плодоносить. Щеплення або очкування проводять навесні, під час інтенсивного руху соку. Апельсин, який буде плодоносити, можна виростити і без щеплення - живцюванням. Для цього з плодоносного апельсина беруть молоду однорічну гілочку завдовжки 10 см і укорінюють її у добре зволоженому середньозернистому піску і присипають зверху деревним вугіллям. Гілочки обприскують водою з пульверизатора і накривають скляною банкою чи поліетиленовою плівкою. Через 3-4 тижні укорінений живець пересаджують для вирощування у горщик з земляною сумішшю. У перші вирощування апельсини доцільно пересаджувати щовесни, намагаючись не пошкодити кореневу систему. Старші рослини пересаджують раз на 3-4 роки.

Уражують апельсин червоні цитрусові кліщі, різні види щитівок. За несприятливих умов з'являються плямистість та сажкових гриб.

Добрим місцем для вирощування апельсина є кухня, але з електричною плитою, оскільки навіть невелика кількість газу у повітрі є згубною для рослини.

2.2 Родина Бромелієві - Bromeliaceae

Ананас - Ananas Mill

Батьківщина Бразилія.

Період декоративності з лютого по квітень.

Ананас чубатий - Ananas comosus (L.) Merr. Рослина з сильно укороченим стеблом і розеткою жорсткого лінійного мечовидного листя. В дорослому стані досягає 1 м висотою і до 2 м в діаметрі. Листя сіро-зелене, сильно завужене до верхівки, з гострими шипами по краю, покриті суцільно лусками. Квітки рожево-фіолетові, густо спіральні розташовані в простих колосовидних суцвіттях, сидять в пазухах широких чашевидних приквітників. Після закінчення цвітіння утворюється компактне золотисто-жовте суцвіття, що нагадує шишку і що складається з безлічі зав'язей, зрощених з приквітниками і віссю суцвіття. При цьому головна вісь не припиняє ріст і на верхівці супліддя утворює кімнатній культурі вирощують декоративні ананаси, що мають красиве листя. Виведені декоративні ряболисті форми ананаса чубатого (із смугастим зелено-жовто-білим листям, з рожевим листям), що вимагають багато місця (з метровим розмахом листя), а також компактні сорти. Карликові декоративні ананаси утворюють невеликі розетки листя (діаметром близько 20 см); у карликового сорту Ananas nanus немає колючок на листі. Декоративний Ananas bracteatus відрізняється яскраво-червоними пучками приквітків над супліддями формується укорочений верхівковий пагін. Дозрівання супліддя продовжується 4,5-5 місяці.

Температура потрібна біля 22-25°С літом, взимку прохолодна 16-18 °С, мінімальна зимова температура 15°С. Рослина світлолюбна, добре росте як на сонячному місці, так і в півтіні. Можна вирощувати на західному і східному вікнах. На південному вікні знадобиться притінення влітку. Проте слід враховувати, що ананаси з світлими смугами на листках потребують більш світлого місця, інакше строкатість забарвлення втрачається. Ананаси люблять регулярне обприскування, яке обов'язкове, якщо рослина знаходиться в дуже теплому приміщенні (при центральному опалюванні взимку).

Ананас поливають прямо в розетку листя. Вода наливається в розетку на 2/3. Вода повинна бути обов'язково добре відстояною і мати кімнатну температуру. Весною і влітку вода в розетці листя повинна знаходиться завжди, яка міняється хоча б раз на місяць на свіжу. Також у весняно-літній період проводиться підживлення добривом раз на два тижні, при цьому добриво розбавляється водою для поливу і наливається в розетку. Добриво використовують спеціальне для бромелієвих. Взимку ананас поливають дуже обережно (краще один раз в тиждень, якщо в грунт).

Дана методика вирощування ананаса з верхівкової розетки листя розроблена фахівцем по вирощуванню тропічних культур Я.Г. Салгусом:

1. Розетку листя зрізують гострим ножем з частиною супліддя ананаса і підсушують зріз тиждень в темноті, підвісивши живця розеткою вниз. Потім припудрюють основу живця порошком деревного вугілля і садять в широкий низький горщик (коренева система ананаса розростається вшир і проникає неглибоко) з дренажним отвором. Дно горщика покривають шаром дренажу з шматочками деревного вугілля, в горщик насипають без ущільнення субстрат і садять живця, трохи поглибивши нижню зелену частину розетки в рихлий ґрунт. Субстрат для вкорінення живця ананаса складають з суміші дернової і листової землі, верхового торфу, березової тирси і крупного піску (3:2:2:2:1), пропарюють і просушують його перед посадкою.

2. Після посадки живця ґрунт поливають теплим рожевим розчином марганцівки, в горщику з живцем ананаса споруджують "міні-тепличку" і ставлять горщик в світле (але не на сонці) тепле місце (не нижче 25 градусів). Вкорінення живця закінчується через 1-2 місяці - починають рости молоді листочки. У міру зростання вкоріненого живця перевалюють влітку в більш широкий посуд; субстрат готують з дернової, перегнійної, торф'яної землі, березової деревини і піску, що перепріла (3:2:3:2:1).

3. Ананас світлолюбний, його поміщають в кімнаті на сонячному місці (при повороті горщика на вікні hscn ананаса сповільнюється). В холодну пору року у ананаса наступає період спокою (з листопада по березень), якщо його в цей час розмістити при температурі близько 15 градусів і не поливати (періоду спокою у ананаса не буде, якщо температура ґрунту підтримується не менше 22 градусів і проводиться освітлення 8-10 годин на добу). Весною полив ананаса поступово збільшують, а влітку поливають рясно теплою (30 градусів) водою і періодично влаштовують "душ". В період вегетації ананас підгодовують 2 рази на місяць настоєм коров'яку, після появи квітконосу підгодовують повним мінеральним добривом з мікроелементами, зберігаючи ґрунт постійно вологою. Цвітіння ананаса продовжується близько 2 тижнів. Після закінчення цвітіння, із зростанням супліддя відновлюють органічну підгодівлю. Від моменту цвітіння до дозрівання супліддя проходить біля півроку. Багатократне прищипування точки зростання у верхівкової розетки над супліддям (перший раз - відразу після цвітіння, і далі по мірі її відновлення) прискорює дозрівання ананаса, але тоді цю розетку з видаленою точкою зростання вже не можна використовувати для розмноження. Під час (або після) плодоношення у розетки ананаса утворюються бічні і прикореневі нащадки, які теж можна використовувати для розмноження (супліддя на них утворюються дрібніше, ніж з верхівкового живця).

Пересаджують декоративний ананас звичайно через 2 роки влітку; підгодовують його 2 рази на місяць з травня по вересень. Дорослі екземпляри більшості видів декоративного ананаса при хорошому догляді утворюють суцвіття, з яких незабаром розвиваються дрібні запашні, але неїстівні мініатюрні супліддя (розміром 10 - 15 см) золотистого кольору. Після закінчення цвітіння і плодоношення розетка ананаса відмирає, тому необхідно потурбуватися про його вегетативне розмноження для подальшого культивування. Окрім верхівки супліддя, для розмноження використовують бічних і прикореневих живців, які акуратно виламують при досягненні ними довжини 15 см і укорінюють.

Не квітучу рослину пересаджують через рік, а після цвітіння пересаджують тільки дочірні розетки, які утворюються у основи материнської рослини. рН ґрунту для ананаса повинна бути в межах 4,5 - 5,0. Грунт - з 3 частин легкої дернової землі і 1 частини перегнійної, з домішками піску. Можна використовувати готову ґрунтову суміш для орхідей. Горшок для посадки не повинна бути дуже глибокою, краще використовувати широкі миски.

Головним шкідником є мучнистий червець, а також можливе засихання кінчиків листків у приміщенні з низькою вологістю.

Застосовують для озеленення мало- і середньогабаритних приміщень.

2.3 Родина Гранатові – Punicaceae

Гранат – Punica.

Батьківщина Азія, Закавказзя.

Період декоративності цілий рік.

Для вирощування в кімнатних умовах найкраще пристосований звичайний карликовий гранат, що сягає висоти не більше одного метра.

Гранат карликовий (Punica granatum) - листопадне дерево або чагарник до 60-100 см висотою з сірувато-бурою корою. Пагони прямостоячі, рясно гілкуються. Листя численне, 2 - 4 см завдовжки, сидячі або на короткому червонуватому черешку, ланцетні або овальні, тупуваті, цілокраї, голі. Квітки одиночні на кінцях пагонів (рідко - по 2-3). Чашечка 3-6-зубчата, з перетяжкою посередині, м'ясиста, рожева або яскраво-червона, на кінцях зубців світліше. Віночок до 5 см в діаметрі, роздільний, 6-пелюстковий. Пелюстки яскраво-червоні або рожеві, рідше жовті або білі. Тичинки численні. Квітки з короткими стовпчиками - стерильні (не дають плодів), з довгими - плодові. Плід ягодоподібний, з соковитим багатосім'яним вмістом, їстівний. Карликова форма "Nana" (Punica granatum Nana) квітне і плодоносить майже цілорічно. Для формування крони проводять обрізання.

В кімнаті рослину найкраще поставити на добре освітленому сонячному місці. Влітку рекомендується виносити в сад і прикопувати. Взимку розмістити в прохолодному приміщенні з температурою 2-7°С.

У затінку він може добре рости, але зовсім не цвіте, тому горщик бажано ставити на підвіконня, яке виходить на південь або південній захід.

Догляд за гранатом протягом вегетаційного періоду полягає в поливі і обприскуванні водою у спекотні дні, хоча по природі він стійкий до посухи. Сухі і поламані гілочки вирізують, крону формують так, щоб вона не загущувалася і рівномірно освітлювалася сонцем. З початком осені поливи зменшують. Взимку політають лише тоді, коли грунт у горщику пересихає. В цей час рослина повинна перебувати у стані спокою.

За доброго догляду гранат вступає в плодоношення на третій рік після садіння в горщик укоріненого живця, взятого від плодоносної кімнатної рослини. Цвітіння припиняється у травні, а оскільки квітки розпускаються не одночасно, рослина довго зберігає свого красу. Плоди, в основному дрібні, з'являються восени.

Розмноження можливе живцями, зрізаними з рослини. Деякі види граната розмножують насінням.

Живці кімнатного або будь-якого іншого граната заготовляють після обпадання листків пізно восени або взимку. Посаджені у спеціально приготовлений субстрат, вони укорінюються протягом весняно-літнього періоду. Субстрат готують з родючого городнього ґрунту, перегною, деревної тирси, перепрілих листків, торфу, піску, старанно змішаних між собою. А суміш повинна мати підвищену водо- і повітропроникність, бути пухкою, добре утримувати вологу. Помірна вологість субстрату та навколишнього повітря і тепло - умова укорінення живця. Оптимальна температура від 20 до 25°С при освітленні розсіюваним сонячним світлом.

Глиняний горщик заповнюють приготовленим субстратом, але перед цим на дно кладуть як дренаж гнилючки від трухлявого дерев'яного пенька. Потім встромляють у субстрат живці граната, рясно поливають і ставлять горщик у поліетиленовий мішечок з відтулинами для циркуляції повітря, зверху зав'язують гумкою. Навесні на живцях почнуть з'являтися маленькі листки, але це ще не означає, що вони укорінилися. Лише наприкінці літа коли живці матимуть добре розгалужену кореневу систему, після опадання листків, їх розсаджують у горщики.

Коли коренева система розростається, гранат пересаджують у горщик більшого розміру. Гранат добре розмножується не тільки вегетативно - живцюванням, але й висівом насіння. Посівний матеріал можна добути з плодів. Найкраще для цього великі плоди з яскраво-червоними, великими, соковитими і солодкими оболонками насіння. Використовувати треба свіжозібране насіння, бо, висихаючи, воно втрачає схожість. Тож після короткочасного просушування насіння густо висівають у горщик на глибину 1-2 см, враховуючи, що не все проросте. Крім того, в майбутньому слабкі і хворі паростки необхідно буде видаляти. Найкращий строк висіву насіння граната - початок зими. Посіяне насіння повинне пройти стратифікацію. Треба стежити, щоб ґрунт не пересихав, але й не перезволожувався (поливати слід зрідка). З настанням теплих весняних днів наприкінці квітня - на початку травня насіння в горщику, виставленому на вікно, яке освітлюється сонцем, починає проростати. З початком літа горщик виносять на балкон, де він може стояти аж до заморозків. Глибокої осені, коли листки пожовтіють і відпадуть, можна відібрати найкращі саджанці - високорослі, рівні, здоровіла вигляд, з максимальним діаметром стовбура біля кореневої шийки - і розсадити їх у горщики. З настанням морозів горщик заносять у квартиру і тримають у прохолодному місці, щоб в зимовий період рослини перебували у стані спокою, весною, коли мине загроза заморозків, їх виставляють на балкон. Такі гранати, вирощені з насіння, краще ростуть на балконі, ніж у кімнаті, але в плодоношення вступають значно пізніше, ніж вирощені з живців, узятих від плодоносного граната.

Основні шкідники - щитівка й павутинні кліщі. За надлишку вологи рослина уражується плямистістю.

Застосовують для озеленення середньо- і великогабаритний приміщень.

2.4 Родина Пальми (арекові) - Palmae (Arecaceae)

Фінік (фінікова пальма) - Phoenix

Батьківщина Канарські острови

Фінік канарський - Phoenix canariensis Chabaud. Стовбур прямий, колоноподібний, до 10-15 м висотою, покритий залишками основ листя. Крона має 150-200 листків. Листя перисте, 3-5 м довжиною, злегка відігнуті назовні, сизо-зелені. Черешки покриті міцними, голкоподібними шпильками. Дводомна рослина.

Фінік пальчатий, фінікова пальма - Phoenix dactylifera L.

Стовбур прямий, колоноподібний, до 15-20 (30) м висотою, покритий залишками черешків. Листя перисте, 2-6 м довжиною, підведені. дугоподібно заломлені, зелені. Сегменти листка лінійно-ланцетові, загострені. розташовані нижні в 4, верхні в 2 ряди неправильними і віддаленими один від одного групами. Суцвіття пазушні, до 1-1,2 м довжиною. Плід - м'ясиста кістянка 2,5-5 см довжиною, довгасто-яйцевидна. солодка. Рослина дводомна.

Фінік Робелена - Ph. roebelinii O'Brien (Phoenix loureirii Kunth).

Стовбур один або декілька, від 60 см до 2 м висотою, тонкий, густо покритий залишками основ листя. Крона густа, з 20-30 листками. Листя перисте, від 50 см до 1 м довжиною, витончено зігнуті, темно-зелені. Сегменти листка численні, м'які, вузькі. Черешок короткий, тонкий, з дрібними голкоподібними шпильками по краю. Суцвіття пазушні.

Страницы: 1, 2, 3