Родина Rosaceae у флорі Бистрицької улоговини (Прикарпаття) та перспективи їх використання

На режим зволоження найбільше впливають Карпати. Середньорічна кількість опадів становить 620–680 мм.

Теплий період триває приблизно 260 днів, коли температура повітря вище нуля. Період вегетації становить 210 днів, а період активної вегетації – 160 днів. Теплий період включає в себе три пори року – весну, літо та осінь, які докорінно відрізняються за метеорологічним режимом.

Загальна тривалість періоду зі сніговим покривом становить близько 115–120 днів, але стійкий сніговий покрив відсутній у 25% зим. Навіть у січні, найхолоднішому місяці року, майже половина днів буває з відлигою.

2.7 Рослинний покрив

В історичні часи пануючим типом рослинності на території Передкарпаття були ліси, тепер ліси майже не збереглись. Природна лісова рослинність представлена лісами з дуба звичайного, грабово-дубові лісами, звичайно дубово-буковими лісами.

Грабово-дубові ліси є двоярусними насадженнями. Перший ярус менш розвинений. Основу його становлять дуб звичайний, ясен звичайний, клен гостролистий, липа серцелиста. У другому ярусі панує граб. Місцями трапляються чисті грабові насадження. Через дуже густий другий ярус, утворений грабом, чагарниковий ярус практично відсутній. У трав’яному покриві переважають кілька видів осоки, анемона дібровна, яглиця звичайна, бугила лісова), фіалка лісова, маренка запашна, підлісник європейський.

В лісах з дуба звичайного деревний ярус складається з дуба звичайного з домішкою граба, ясена, осики, клена звичайного. Підлісок добре розвинений. В його основі – ліщина, клен татарський, крушина ламка, свидина Opiz), терен, глід Липського. У трав’яному покриві переважає осока трясучковидна. З інших видів найбільш типові – анемона дібровна, яглиця звичайна, маренка запашна, підлісник європейський.

Звичайно дубово-букові ліси утворюють одно – або двоярусні деревостани. У першому ярусі домінують бук лісовий, дуб звичайний, домішані ясен, клен звичайний, явір, черешня Moench.), липа серцелиста. Другий ярус є там, де значну участь в утворенні деревостанів бере граб. У слаборозвиненому підліску переважають ліщина, калина, свидина, бузина чорна, бузина червона, глід. Трав’янистий ярус несуцільний і добре розвинений лише на галявинах та узліссях. Його основу становлять осока волосиста, маренка запашна, зеленчук жовтий, щитник чоловічий Schott.), підлісник європейський, шавлія клейка, веcнівка дволиста F.W. Schmidt.), копитняк європейський.

Лучна рослинність на території Бистрицької улоговини поширена по заплавах рік та по верхніх терасах і вододілах. Заплавні луки зустрічаються в долинах Бистриць Солотвинської та Надвірнянської, Ворони. Основу травостою цих лук складають мітлиця тонка, щучник дернистий Beauv.) костриця лучна, різнотрав’я.

Суходільні луки займають міжрічкові простори і ділянки сучасних річкових заплав, що розміщені вище від паводкової межі. Ці луки утворені кострицею лучною та червоною, мітлицею тонкою, гребінником звичайним, бобовими та різнотрав’ям. Проте внаслідок випасання худоби лучна рослинність на більшості територій значно видозмінена.

По заплавах Бистриць та інших річок трапляються невеликі болота з болотною рослинністю. Особливо поширені осокові, злаково-осокові болота.

3. Методика та матеріали досліджень

Об’єктами дослідження були лучні й лісові фітоценози, долини річок, околиці населених пунктів та агроценози в умовах Бистрицької улоговини. Предметом дослідження були дикорослі представники родини Rosaceae у флорі Бистрицької улоговини. Дослідження проводили протягом вегетаційних періодів 2005–2007 років.

Матеріалами досліджень були літературні джерела, матеріали гербарію кафедри біології та екології Прикарпатського національного університету, власні гербарні збори та результати спостережень у польових умовах. Польові дослідження проводились у Тисменицькому районі – околиці смт. Тисмениця, м. Івано-Франківськ, с. Микитинці, Угорники, Марківці, Черніїв.

При дослідженні дикорослої флори родини Rosaceae ми використовували маршрутний метод та метод пробних ділянок.

На першому етапі дослідження ми прокладали рекогнисцирувальні маршрути, в ході яких відмічали особливості рельєфу, типи рослинності, флористичне багатство в цілому тощо.

Пізніше ми використовували детально-маршрутний метод. Під час детальних маршрутів ми проводили геоботанічні описи, складали перелік видів рослин, збирали гербарій.

Для вивчення рясності, екологічних особливостей видів ми закладали пробні ділянки. В лісових фітоценозах ми закладали пробні ділянки площею 10х10 м², а в трав’янистих фітоценозах – 2х2 м².

Рясність видів визначали окомірно.

Якщо зустрічалася невідома рослина, то її вносили до списку за номером, а пізніше встановлювали її назву за визначником.

Визначення зібраних гербарних зразків проводилось за «Определителем высших растений Украины» та «Визначником рослин Українських Карпат».

Віднесення видів рослин до певного флороценотипу здійснювали за класифікацією Б.В. Заверухи.

При вивченні екологічних особливостей видів родини Розових враховували відношення рослин до зволоженості та узагальненого сольового вмісту ґрунтів і до освітленості.

Життєві форми рослин вивчали за класифікацією Е. Раункієра.

Класифікацію представників родини Розових за їх практичним значенням та лікувальними властивостями здійснювали за відомостями у літературних джерелах.

4.                 Результати досліджень та їх обговорення

4.1. Систематичне положення та ареал родини Rosaceae

Родина Розові належить до відділу Магнолієподібні або Покритонасінні, класу Дводольні або Магнолієвидні, підкласу Розиди. До підкласу належать дерева, чагарники та трави з цілісними або різним чином розчленованими листками. Квітки в більшості Розид маточково-тичинкові, з подвійною оцвітиною або безпелюсткові. Андроцей, коли він складається з багатьох тичинок, розвивається в доцентровій послідовності. Гінецей складається з однієї або багатої маточок. Розиди походять, ймовірно, від найближчих предків Ділленеїд. До підкласу входять порядки Розоцвіті, Бобоцвіті, Геранієцвіті, Селероцвіті та інші.

Порядок Розоцвіті представлений деревами, чагарниками і травами з черговими або рідше супротивними, простими чи складними листками з прилистками або рідше без них. Квітки зібрані в різноманітні суцвіття, рідше поодинокі, маточково-тичинкові або рідше маточкові та тичинкові, актиноморфні або більш чи менш зигоморфні, циклічні, п’ятичленні, звичайно з подвійною оцвітиною, рідше безпелюсткові. Чашолистків і пелюсток 3–5, часто зрослих у квіткову трубку. Тичинки численні, рідше їх буває 5–10, або 1–3. Тичинкові нитки вільні або більш-менш зрослі з квітковою трубкою чи між собою. Гінецей апокарпний, рідше синкарпний. Зав’язь верхня або нижня. Насінних зачатків в гнізді зав’язі декілька або 1–2. Плоди різних типів. Характерною рисою порядку є будова квітколожа, яке може бути опуклим, ввігнутим або плескуватим.

До порядку Розоцвітих відносять три родини: Rosaceae, Chrysobalanaceae та Neuradaceae та ряд підродин, які включають 120 родів і близько 3800 видів. Родини відрізняються за зовнішнім виглядом та за будовою вегетативних органів.

У природній флорі України поширені представники однієї родини з порядку Розоцвітих – родини Розових. Це дерева, чагарники й трави з простими або складними, здебільшого черговими, дуже рідко супротивними листками, часто з прилистками, зрощеними з основою листка, іноді рано опадаючими. Квітки актиноморфні, здебільшого маточково-тичинкові, поодинокі або зібрані в китицеподібні, волотоподібні, щиткоподібні та іншого типу суцвіття. Оцвітина подвійна, рідко чашечкоподібна. Чашолистків і пелюсток здебільшого по 5, рідше – 3–4, 6–8 або багато. Інколи чашечка доповнена під чашею, утвореною зовнішнім колом листочків чашечки. Кількість тичинок невизначена або в 2–4 рази більша за кількість чашолистків, або редукована до 1–5. Чашолистки, пелюстки і тичинки прикріплені по краю розширеного опуклого, плоского, чашо – або келихоподібного квітколожа – гіпантія. Плодолистиків один або багато, вони вільні або зрослися; зав’язь верхня, нижня або середня. Плоди різноманітні: листянка, сім’янка, кістянка. Горішок, часто плоди збірні. Більшість рослин запилюються комахами, лише деякі вітрозапильні. В межах родини налічується близько 100 родів і 3–3,5 видів, поширених на всіх материках, крім Антарктиди, переважно в помірних зонах. В Україні зустрічаються представники 42 родів і 228 видів, що складає біля 6,8% від чисельності родини. За типом квіток, характером квітколожа і морфологією плодів родину поділяють на 7 підродин, з яких в Україні є представники чотирьох – Таволгові, Розові, Яблуневі та Сливові.

До підродини Таволгові належать 20 примітивних родів і приблизно 180 видів, серед яких найбільш представлений рід таволога – близько 100 видів. Квітки у представників підродини підматочкові, навколоматочкові з плоским або блюдцеподібним квітколожем. Чашолистків та пелюсток – по 5, тичинок багато, маточок переважно 5, але буває 3–8. Плід – збірна листянка, рідше коробочка. Найбільш поширен у флорі України роди таволога, горобинник і таволжник.

Підродина Розові об’єднує чагарникові і трав’янисті рослини, які відносяться до 50 родів і близько 1700 видів. Загальні ознаки підродини – наявність прилистків і не розкривних однонасінних плодиків. Квітки підматочкові, навколоматочкові і надматочкові. Квітколоже ввігнуте, опукле або плескувате, часто зростається з основою чашечки, м’ясисте або соковите. Чашечка часто з підчашею. Зав’язь верхня або напівнижня. Плоди – багатокістянки і багатогорішки. Часто в утворенні несправжнього плоду бере участь гіпантій, тоді утворюються соковиті несправжні плоди.

Найбільшим за чисельністю родом підродини є шипшина. Це – чагарники із стеблами. Звичайно вкритими шипами та шипиками. Листки чергові, непарно перистоскладні, з трав’янистими прилистками. Листочків у складному листку переважно 7 або 5. Квітки у малоквіткових щитковидних суцвіттях, рідше поодинокі, оточені приквітками; чашолистків та пелюсток по 5. Тичинки чисельні. Плодолистків багато, вони вільно сидять на дні увігнутого квітколожа Плоди – однонасінні листянки, які містяться на внутрішній стінці гіпантія – увігнутого квітколожа. Рід об’єднує близько 200 видів, з яких в Україні відомо понад 80. Існує також ряд природних гібридів, які важко визначити.

Важливе місце у системі підродини займає також рід Rubus, представлений чагарниками та напівчагарниками. Найбільш поширеними представниками цього роду у флорі України є малина, ожина сиза та інші. Серед трав’янистих представників слід назвати роди перстач, суниця, приворотень, родовик, гравілат тощо.

Підродина Яблуневі включає 22–23 роди і близько 600 видів, представлених деревами і чагарниками. Характеризується наявністю надматочкових квіток, нижньої зав’язі. Плодолистків 2–5, вони зростаються між собою і із стінками увігнутого квітколожа. Плід ягодоподібний, несправжній – яблуко. На верхівці плодів зберігаються залишки чашечки. Найбільш поширеними є роди яблуня, груша, глід, горобина тощо. Представники цієї підродини мають дуже важливе значення для людини як плодові, лікарські та вітамінні рослини.

Підродина Сливові включає 5–11 родів і понад 400 видів. Це дерева й чагарники з простими листками і рано опадаючими прилитками. На черешках та біля основи листкових пластинок, на кінцях зубчиків листків часто розташовані залозки, різні за величиною та формою. Квітки надматочкові, поодинокі або в китицях. Щитках та зонтиках. Для квіток сливових характерний трубчастий або дзвоникоподібний гіпантій Оцвітина правильна. Чашолистків п’ять, зрослих між собою, пелюсток також 5, але вони вільні. Тичинок багато, маточка утворена одним плодолистком Зав’язь верхня. Плід – соковита або суха кістянка.

Найбільш поширеними є роди слива, вишня, абрикос, персик, що є дуже популярними плодовими та декоративними деревами.

4.2 Видове різноманіття родини Rosaceae у флорі Бистрицької улоговини

Для вивчення флори дикорослих представників родини Rosaceae у флорі Бистрицької улоговини ми використовували літературні дані, матеріли гербарію кафедри біології та екології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника та матеріали власних досліджень, які проводились нами протягом вегетаційних періодів 2005–2007 років. Результати досліджень представлені у таблиці 1.

Таблиця 1. Конспект флори дикорослих представників родини Rosaceae у флорі Бистрицької улоговини

Страницы: 1, 2, 3, 4