Комахи-шкідники плодово-ягідних культур

Яблунева міль (Hyponomeuta malinella L.) ушкоджує тільки яблуню. Метелик в розмаху крил досягають 18-20 мм. Гусениці молі зимують під невеликими коричневими щитками з виділень метеликів, які затверділи. Розмір щитка 3-4 мм у діаметрі. Вони розташовуються на гладкій корі молодих гілочок, у кожнім з них знаходиться 20-80 яєць.

Навесні, приблизно через кілька днів після розпускання бруньок яблуні, гусениці виходять з-під щитків і вгризаються усередину молодих листів. Вони настільки малі, що, харчуючись м'якоттю листків, не ушкоджують при цьому шкірочки - такого роду ушкодження називаються «мінами». Краї або вершини листів у місцях ушкоджень відмирають, буріють.

Перед цвітінням яблуні підрослі гусениці виходять на поверхню листків і починають об'їдати їх зовні, обплітаючи павутиною. Дорослі гусениці до 18 мм довжини, сіро-жовті з двома рядами чорних крапок на спині. З масовою появою вони часто знищують майже всі листи, покриваючи оголені гілки павутинними гніздами. Період харчування гусениць продовжується до 40 днів, після чого вони, не виходячи з гнізд, плетуть білі, щільні веретеноподібні кокони, розташовуючи їхніми групами, і перетворюються в лялечок.

Приблизно через місяць після цвітіння яблуні з'являються метелики молі, літ яких триває місяця два. Незабаром вони відкладають яйця, розташовуючи їх на корі черепицеподібно, накладаючи один на одного і покриваючи слизуватими виділеннями. Розвивається в одному поколінні.

Плодова міль (Hyponomeuta padella L.) пошкоджує сливу, абрикос, терн, вишню, рідше грушу і яблуню. Іноді зустрічається на дубі, ясені, вербі. Життєвий цикл розвитку плодової моли близький до розвитку яблуневої молі. Однак гусениці плодової моли увесь час живуть відкрито, скелетують (з'їдають м'якоть, не ушкоджуючи жилок) і об'їдають листи з країв. На відміну від яблуневої молі хоча і живуть колоніями, але окуклюються в коконах, які розташовуються в гніздах поодинці, безладно, а не щільною групою, як це буває в яблуневої молі. Розвивається в одному поколінні.

Яблунева плодожерка (Laspeyresia pomonella L.)- це нічний метелик сірого кольору. Величина його розмаху крил 15-20 мм. Яєчка зеленувато-білого кольору, діаметром до 1 мм, гусениці ясно-рожеві, з коричневою голівкою і сірими бородавками на тілі, досягають 18 мм, лялечки жовтувато-коричневі довжиною 9-12 мм.

Метелик літає вночі протягом 4-6 тижнів. Відкладку яєць починає через 7-10 днів після цвітіння яблуні, коли температура повітря не нижче 16°С і немає сильного вітру і дощу. Яйця відкладає в яблуні на верхню сторону листка, у груші на нижню, а потім на плодах. Гусениці виходять з яєчок через тиждень при температурі повітря вище 18-20°С або через півмісяця, якщо температура повітря нижче 14-16°С. Вони вгризаються в молоді плоди і виїдають у них насіння, а потім виходять назовні і забираються в нові плоди. Зимують гусениці в щільних павутинних коконах на деревах.

Сливова плодожерка (L. funebrana Ir.) - це метелик із сірувато-коричневими крилами. Гусениця рожево-червона, з темно-бурою голівкою. Плодожерка ушкоджує плоди сливи й інших кісточкових культур. Вони при цьому покриваються фіолетовими плямами.

Зимують дорослі гусениці в коконах, більшість яких знаходиться в тріщинах кори стовбурів дерев. Метелики з'являються незабаром після цвітіння сливи. Відкладання яєць відбувається по вечорах і розтягується до місяця. Розвиток гусениць у плодах продовжується близько 30 днів.

Розанна листовертка (Cacoecia rosana L.) - невеликий метелик, який ушкоджує усі види плодових і ягідних культур. Розмах крил - 1,5 см. Забарвлення передніх крил від сірувато-жовтого до темно-коричневого кольору, з темними хвилястими поперечними смужками, а задні крила ясно-коричневі. Молода гусениця має зеленувато-жовте забарвлення, а доросла - зелене, з білими бородавками на тілі і чорній голівці. Довжина гусениці - до 2 см. Зимує розанна листовертка в стадії яєчок. Рано навесні, коли оголюються суцвіття яблуні і груші і цвітуть вишні і сливи, з яєць виходять гусениці. Вони харчуються бруньками, а потім листками, квітками і плодами. На плодах яблуні, яка формуються, і груші гусениці вигризають ямки. Ушкоджені плоди опадають або, продовжуючи ріст, приймають виродливу форму.

Харчування гусениць триває 30-40 днів. Наприкінці червня вони окуклюються в згорнутих листочках, скріплених павутиною. Лялечка коричнева. Перетворюється в метелика через 10-15 днів. Метелики з'являються на початку липня і протягом усього місяця відкладають на кору яйця, склеєні в бурувато-зелені купки по 80-90 штук у кожній. Яйця розміщаються на висоті 3-6 см від рівня ґрунту, де їх важко помітити, тому що за кольором вони мало відрізняються від кори рослин.

1.6 Пильщики

Плодові пильщики пошкоджують плоди та листя. Дорослий пильщик чорного кольору, блискучий, із прозорими крилами і бурими жилками на них. Личинка жовтувато-зеленим, покритим чорним слизом. Лялечка біла, знаходиться в щільному бочкоподібному коконі.

Дорослі личинки зимують у ґрунті під ушкодженими деревами на глибині 10-15 см. Окуклюваня відбувається пізно навесні, наприкінці травня, а наприкінці червня й у липні з лялечок вилітають пильщики. Вони літають до середини серпня, відкладаючи яйця в листки з нижньої сторони. У місці кладки утвориться добре помітна зверху коричнева пляма.

Розвиток яйця продовжується 8-15 днів. Масовий вихід личинок відбувається наприкінці липня і до початку серпня. Вони живуть на верхній стороні листків, зскрібаючи м'якоть, листки при цьому швидко засихають. Харчування личинок продовжується 3-4 тижня, до половини вересня, потім вони падають вниз, зариваються в ґрунт і виготовляють із землі і слизу овальні кокони, у яких залишаються зимувати.

Яблуневий пильщик (Hoplocampa testudinea Klug) - невелика комаха довжиною не більш 6-7 мм, зовні нагадує маленьку повільно літаючу бджілку. Шкоду наносять личинки – псевдогусінь пильщика, які вигризають насіння в плодах яблуні, особливо ранніх сортів.

Виїдена цілком серцевина плодика дає можливість легко відрізнити ушкодження личинки пильщика від ушкодження гусеницею плодожерки, яка виїдає лише насіння. Дорослі псевдогусениці пильщика трохи схожі на гусениць плодожерки, але легко відрізняються по неприємному запаху, який нагадує запах клопів. Відрізняються вони тим, що мають 10 пар ніг і блідо-жовте забарвлення, а не рожеве, як у плодожерки. З'являються личинки значно раніш гусениць плодожерки і шкодять зав'язям плодів. Переходячи з однієї зав'язі в іншу, вони ушкоджують до 3-4 плода. Дорослі личинки зимують у ґрунті, у щільних землистих коконах на глибині від 5 до 15 см. Окуклювання відбувається навесні, а виліт дорослих пильщиків - перед самим цвітінням яблуні.

Кожна самка пильщика відкладає до 80 яєчок, поміщаючи них по одному в чашечку бутона або квітки, пропилюючи шкірочку яйцекладом. Личинки, які родились прогризають звивисті ходи під шкірочкою плоду, який формується. Пізніше вони вгризаються в насінну камеру і виїдають її разом з насіннями.

Чорний сливовий пильщик (H. minuta Christ.). Самки відкладають до 30 яєць в чашечку пуп’янків чи напіввідкритих квіток. Спочатку личинки живляться м’якоттю зав’язі. Пізніше виїдають центральну частину плодів та насіння, викликають опадання плодів.

Вишневий пильщик слизняк (Caliroa cerasi L.) пошкоджують листки вишні й інших кісточкових порід. Шкодять рослинам малорухомі зелені личинки пильщика. Дорослі личинки живуть групами по 3-5 штук у згорнутих листах До кінця другої початку третьої декади червня личинки закінчують харчування й ідуть зимувати в ґрунт, де окуклються навесні наступного року. Личинки пильщика вигризають в листках отвори, а при сильному зараженні зовсім оголюють кущі вишні.

РОЗДІЛ ІІ. ШКІДНИКИ ЯГІДНИХ КУЛЬТУР

2.1 Шкідники смородини та аґрусу

Смородина й аґрус - родинні рослини, тому в багатьох випадках ті самі шкідники пошкоджують як ту, так і іншу культуру. До числа загальних шкідників смородини й аґрусу відносяться, наприклад, аґрусова огнівка, яка знищує ягоди смородини й аґрусу, смородинна скляниця, яка пошкоджує деревину і серцевину пагонів, різні пильщики, які розвиваються на листках цих рослин. Разом з тим є шкідники, які пошкоджують тільки одну з культур. Так, тільки на смородині зустрічаються галиці, смородинна міль.

Смородину й аґрус пошкоджують кілька видів попелиць, з яких найчастіше зустрічаються аґрусова пагонова і листкова галова попелиця.

Аґрусова пагонова попелиця (Aphis grossulariae Kalt.) пошкоджує аґрус і смородину. У період набрякання бруньок личинки попелиць виходять з яєць, які зимували на пагонах, і ссуть листки, які розпускаються. Ушкоджені листки скручуються і збираються в грудку, молоді пагони викривляються, ріст їхній припиняється, надалі ушкоджені пагони погано розвиваються. Після цвітіння ягідників личинки перетворюються в самок-фундаторок, які дають початок декільком поколінням попелиць, які розвивається протягом літа. До осені з'являється полове покоління. Самки цього покоління відкладають на пагони яйця, які залишаються зимувати.

Листова голова попелиця (Capitophorus ribis L.) ушкоджує головним чином молоді листки червоної і білої смородини.

Цей вид попелиць називають також волосистою смородинною і червоно-галовою. Довжина дорослих особин досягає 2,2 мм. Навесні і на початку літа попелиці безкрилі, пізніше з'являються крилаті самки, здатні перелітати на значні відстані. Зимують попелиці в стадії яєць, які відкладаються восени на кору молодих пагонів поблизу бруньок. Личинки попелиць відроджуються в період розпускання бруньок. Колонії попелиць знаходяться звичайно на нижній стороні листів. У місцях пошкоджень тканина листової пластинки розростається у виді темно-червоних або жовтих випинань і здуттів (галлів) з верхньої сторони листів. Ушкоджені листки добре помітні. З масовою появою попелиць листки гинуть.

У липні, коли в смородини припиняється ріст пагонів, велика частина попелиць переселяється на трав'янисті дикі і бур'янисті рослини із родини губоцвітів, де розмножується до кінця літа. У вересні попелиці повертаються на смородину для відкладання яєць.

Вербова щитовка (Chsionaspis salicis L.) - широко розповсюджений шкідник, який пошкоджує смородину, аґрус і багато деревних порід і чагарники (верба, тополя, осика й ін.). Кущі смородини, заражені щитовкою, звичайно зустрічаються окремими групами. Часто щитівок буває так багато, що вони суцільною коростою покривають гілки .

Вербова щитовка зимує в стадії крихітних фіолетово-червоних яєць під білими чи сіруватими щитками самок, по 40-80 штук під кожним. Діаметр щитка до 3 мм, форма найчастіше грушоподібна. В травні - червні в період цвітіння смородини відроджуються личинки-бродяжки, здатні активно пересуватися. Присмоктавшись до кори, вони покриваються щитком і в процесі подальшого розвитку ведуть нерухомий спосіб життя. У серпні з'являються самки, що незабаром відкладають яйця. Висмоктуючи сік з кори, щитівки сильно послабляють рослини, викликають гноблення і відмирання гілок. Протягом року розвиваються в одному поколінні. Поширюються щитівки головним чином з посадковим матеріалом.

Березова псевдощитовки подушечниця (Pulvinaria betulae L.) пошкоджує багато деревних порід - ліщину, вербу, осику, горобину, черемшину й ін. У запущених садах зустрічається окремими вогнищами на смородині, переважно на червоній.

Тіло самок березової псевдощитовки опукле, серцеподібної форми, довжиною до 8 мм. Спочатку вони мають сіре забарвлення, потім стають темно-коричневими з поперечними зморщечками. Яйцевий мішок самок білий, довжиною до 9 мм. Зимують звичайно личинки другого віку на гілках. Навесні личинки продовжують шкодити смородині, висмоктуючи сік з кори, а на початку літа перетворюються в самок. Наприкінці червня - початку липня кожна самка відкладає до 600 червонясто-рожевих яєць, у липні - початку серпня з'являються личинки нового покоління. Вибравши затишні місця під відсталою корою звичайно на 3-4-літніх гілках смородини вони присмоктуються до кори і, як правило, після цього не пересуваються. Узимку значна кількість личинок гине. Розселяється головним чином з посадковим матеріалом.

Смородину й аґрус досить часто ушкоджує кленовий борошнистий червець (Phaenacoccus aceris Geoffr). Самки цього червця зеленувато-жовті, покриті білими порошкоподібними восковидними виділеннями. Тіло їх яйцеподібної форми, довжиною до 5 мм. Личинки і самки рухливі. У розвитку кленового борошнистого червця багато загального з березовою псевдощитовкою. Смородину й аґрус часто ушкоджує також акацієва псевдощитівка.

Чорну смородину досить часто ушкоджують личинки галиць - пагонової, листкової і квіткової. Галиці - це дрібні комарики коричнево-жовтого кольору. Довжина їх у залежності від виду коливається від 1,5 до 3мм. Колір молодих личинок білий, дорослих - від жовтого до червоного. Зимують дорослі личинки в ґрунті під кущами на глибині до 5 см. Розмір дорослих личинок у залежності від виду досягає 2-4 мм. Квіткова галиця вилітає під час бутонізації, листкова - під час оголення бутонів і на початку цвітіння, а пагонова - у період масового цвітіння чорної смородини.

Пагонова смородинна галлиця (Thomasiniana ribis Маr.) відкладає яйця на нижню частину плодоносних здеревілих пагонів, звичайно в місцях з ушкодженнями кори. Личинки, які з'явилися, проникають під кору і живуть колоніями. На ушкоджених ділянках з'являються темні, трохи втиснені, які поступово розширюються плями і тріщини, у результаті чого гілки засихають і легко обламуються. З масовою появою шкідника гине значна кількість віток. Протягом літа стеблова галиця розвивається в двох - трьох поколіннях. Друге покоління з'являється наприкінці липня.

Листкова смородинна галиця (Perrisia tetensi Rubs.) звичайно відкладає яйця на наймолодших листках чорної смородини, на кінцях зростаючих пагонів. Личинки ушкоджують молоді верхні листки, які ще не розпустилися, від чого вони стають виродливими, як би продірявленими, чорніють і засихають. Пагони припиняють ріст або ненормально гілкуються. Особливо сильно пошкоджуються молоді кущі і саджанці. Протягом літа розвивається в чотирьох поколіннях. Личинки першого покоління з'являються під час цвітіння чорної смородини. Найбільш численні друге і третє покоління.

Смородинна квіткова галиця (Dasyneura ribis Barn.) відкладає яйця в бутони, всередині яких будуть харчуватися личинки. Ушкоджені бутони ненормально розростаються, набувають жовтуватого або червонуватого забарвлення й обпадають.

Смородинна брунькова міль (Incurvaria capitella Cl.) особливо сильно пошкоджує найбільш ранні сорти смородини. При масовому ушкодженні гусениці молі, виїдаючи бруньки, повністю оголюють кущі, тому що ушкоджені бруньки підсихають і не розпускаються. Частіше пошкоджує червону і білу, рідше чорну смородину. На пошкоджених бруньках звичайно помітні грудочки з дуже дрібних екскрементів, обплутаних тонкою павутиною. Зимують молоді гусениці (довжиною до 2 мм) у пеньках і під відсталою корою віток у основи куща, покриваючи себе щільним коконом. Рано навесні, звичайно в квітні, гусениці уповзають на вітки і харчуються бруньками, які набухають. Спочатку вони червонясто-жовті, пізніше стають зеленими. Перед цвітінням смородини вирослі гусениці (до 8 мм) ідуть у ґрунт у основи куща, де окуклюються. Наприкінці травня вилітають метелики, які незабаром відкладають яйця, розміщаючи їх за допомогою загостреного яйцеклада в м'якоть зелених зав'язей. Відроджені гусениці протягом декількох днів харчуються ще м'якими насіннями ягід і незабаром ідуть у місця зимівлі.

Агрусовий п’ядак (Abraxas grossulariata L.).Гусениці цього широко розповсюдженого досить великого метелика (у розмаху крил близько 5 см) у ряді випадків завдають великої шкоди аґрусові і смородині, особливо на запущених плантаціях. Метелики п'ядака з'являються в червні - липні під час дозрівання ягід. Незабаром з яєць, відкладених метеликами на нижній стороні листків, відроджуються гусениці, які, харчуючись, вигризають у листках дрібні отвори. Восени молоді гусениці обплутують себе тонким павутинним коконом і разом з листками обпадають на землю. Рано навесні в наступному році гусениці нападають на бруньки і знищують листки, які розпускаються. Дорослі гусениці досягають у довжину 3-4 см. Вони сірувато-білі (знизу жовті) з характерними чотирикутними плямами на спині. Як усі п'ядаки, вони мають лише п'ять пар ніг; пересуваючись, згинають тіло у вигляді петлі. Окуклюються гусениці в середині літа в рідких павутинних коконах, прикріплених до гілок..

Агрусова огнівка (Zophodia convolutella Zell.) - один із самих небезпечних і широко розповсюджених шкідників смородини й аґрусу. Пошкоджені гусеницями огнівки ягоди задовго до дозрівання червоніють і засихають; обплутані павутиною, вони добре помітні. Зимують лялечки в павутинних коконах у верхніх шарах ґрунту під кущами смородини й аґрусу. У наступному році навесні, перед цвітінням ягідників, лялечки перетворюються в метеликів, які, вийшовши на поверхню, через якийсь час відкладають яйця, переважно в квітки смородини й аґрусу. Гусениці, які відродилися впроваджуються в зав'язі і виїдають їх. Розвиток гусениць продовжується біля місяця, кожна з них може пошкодити до 6 ягід аґрусу і до 15 ягід смородини, обплітаючи їх павутиною. Дорослі гусениці досягають у довжину 18 мм, вони яскраво-зелені, іноді з буруватим відтінком, з чорною головою і щитком біля неї. На окуклювання і зимовку гусениці ідуть у ґрунт до дозрівання врожаю.

Смородинна скляниця (Synanthedon tipuliformis Gl.) - метелик шкідника смородини й аґрусу в розмаху крил досягає 25 мм. Тіло його покрите бузкувато-чорними лусочками, а на черевці є три (у самок) і чотири (у самців) ясно-жовтих поперечні смужки. Літ метеликів починається через 10-15 днів після закінчення цвітіння чорної смородини (наприкінці червня - початку липня) і звичайно збігається з масовим цвітінням малини. Самки відкладають до 60 яєць, розташовуючи них по одному, частіше біля різного роду тріщин на корі віток. Гусениці (білуватого кольору з коричневою головою) проникають у серцевину гілок і, харчуючись, вигризають у них гладкі з чорними стінками ходу-червоточини довжиною до 30-40 см. На наступний рік протягом весни і літа гусениці пошкоджують вітки, поступово спускаючись до їхньої основи. Восени вони досягають 2,0-2,5 см і вдруге зимують всередині гілок. Після другої зимівлі наприкінці травня - початку червня гусениці прогризають отвір назовні і перетворюються в лялечок, а потім у метеликів. Зів'янення і засихання ушкоджених віток звичайно спостерігається наприкінці цвітіння або трохи пізніше - на початку дозрівання ягід смородини й аґрусу.

Страницы: 1, 2, 3