Флора і рослинність урочища Пагур

На досліджуваній території було виявлено 140 видів рослин, які відносяться до 31 родини. До родини Складноцвітих (Asteraceae) належить 22 види, родини Розові (Rosaceae) належать 18 видів, до родини Губоцвіті (Lamiaceae) – 13 видів, родини Бобові (Fabaceae) та Pлакові (Poaceae) – по 10 видів, до родини Хрестоцвітих (Brassiaceae) належить 7 видів, до родини ранникові (Serophulariaceae) та Шорстколисті (Boraginaceae) по 6 видів, до родин Гвоздикових (Caryophyllaceae), Зонтичних (Apiaceae), Жовтецевих (Ramuncullaceae), Первоцвітих (Primulaceae) відносяться по 4 види, Подорожникові (Plantaginaceae), Ситникові (Juncaceae), Гречкові (Polygonaceae) налічують по 3 види, Макові (Papaveraceae), Геранієві (Geraniaceae), Тирличеві (Gentianaceae), Фіалкові (Violaceae), Дзвоникові (Campanulaceae), Жимолостеві (Caprifoliaceae), Маренові (Rubiaceae) налічують по 2 види, до родини Звіробійні (Hypericaceae), Молочайні (Euphorbiaceae), Повитицеві (Cuscutaceae), Китяткові (Polygolaceae), Черсакові (Dipsacaceae), Онагрові (Onagraceae) належить по 1 виду.

3.2 Аналіз флори

Проводимо систематичний аналіз флори. Для цього кількість видів у кожному роді та родині обчислюємо у відсотках до загальної кількості виявлених видів. Результати подані у вигляді таблиці.

Таблиця 2

Отже, на досліджуваній території було виявлено 140 видів рослин, які належать до 111 родів та 31 родини.

Провідні родини, що мають найбільшу кількість виявлених видів можна зобразити у вигляді діаграми.

З діаграми видно, що найбільш поширеною з родин є родина Складноцвітих (Astereceae), яка налічує 22 види, що становить 15,7% від загальної кількості. На другому місці родина Розові (Rosaceae), яка налічує 18 видів і становить 12,9%, третє місце займає родина Губоцвіті (Lamiaceae) – 13 видів та 9,3%. По 10 видів та відповідно 7,1% налічують родина Бобові (Fabaceae) Злакові (Poaceae), 7 видів налічує родина Хрестоцвіті (Brassiaceae) і займає 5%, родини Ранникових (Serophulariaceae) та Шорстколисті (Boroginaceae) налічують по 6 видів і становить 4,3%.

Еколого-фітоценотичний аналіз флори проводимо за приналежністю видів до певного флороценотипу.

Розрізняють такі флороценотипи: неморальний флороценотип, кореальний, лучний, степовий (лучно-степовий), гігрофільний, рудеральний, сегетальний та адвентивні види рослин.

Таблиця 3

З даної таблиці бачимо, що на досліджуваній території переважає лучний флороценотип, до якого належить 65 видів рослин, що становить 46,4%. До сегетального флороценотипу належить 30 видів і 21,4% від загальної кількості. Рудеральний налічує 12 видів і становить 8,6%, гігрофільний – 8 видів і відповідно 5,7%, ксерофільний – 7 видів та 5%. Неморальний флороценотип становить 8,6% і налічує 12 видів, до адвентивного флороценотипу належать 5 видів і становить 3,6%, і до бореального належить 1 вид, що становить 0,7%.

Біоморфологічний аналіз

Для виявлення екологічної природи флори даної території проводимо аналіз зі біоморфами, тобто відносимо всі виявлені види рослин до певної біоморфи та виражаємо кількість видів кожної біоморфи у відсотках. Для цього використовуємо класифікацію І.Г. Серебрякова, який виділив такі життєві форми рослин – дерева, чагарники, чагарнички, напівчагарнички, трав’янисті полікарпики та трав’янисті монокарпики.

Дані записуємо у таблицю.

Таблиця 4

На території урочища «Пагур» багаторічні рослини займають 69,3% до них відносимо: королицю звичайну (Leucanthenum vulgare Lam), мати-й-мачуха (Tussilego forfra L), стокротки багаторічні (Bellis peremnis L), суниці лісові (Fragoria vesca L) та ін., однорічні рослини: Ромашка ромашковидна (Metricaria metricarioides), курячі очка польові (Anallis arvensis) та ін., займають 11,4%, дворічні – 5%, одно або дворічні – 7,1% б дерева становлять 3,6% та чагарники також 3,6%.

Екологічний аналіз

Екологічний аналіз проводимо для детермінування видів за показниками їх пристосування до основних екологічних факторів з об’єднанням їх у відповідні групи і визначенням їх питомої частки.

Основними екологічними факторами, які впливають на формування флори є вода і зволоженість ґрунту, світловий режим, родючість ґрунту та ін.

-                     За ступенем пристосування до водного середовища і зволоження ґрунту рослини поділяють на 4 групи: гідрофіти, гігрофіти, мезофіти і ксерофіти.

Гідрофіти зустрічаються у повільно проточних і стоячих водоймах. Гігрофіти – приурочені до перезволожених екотипів, сформованих на болотах, берегах річок, озер, ставів на заболочених землях. Мезофіти – рослини суходільних лісових та лучних угруповань. Ксерофіти зростають в умовах недостатньої зволоженості: рівнинна частина на схилах.

-          За ступенем пристосування до інтенсивності освітлення рослини поділяють на геліофіти, факультативні геліофіти та сціофіти.

-                                  геліофіти – рослини відкритих місць – лучних, прибережноводних угрупувань, боліт, лісових вирубок.

-                                  факультативні – рослини широколистяних лісів, узлісь, чагарників та лук.

-                                  сціофіти – рослини затінених місць – темнохвойних, мішаних та широколистяних лісів.

Провівши екологічний аналіз за показником пристосування до водного середовища і зволоження ґрунту ми визначили, що 89,3% належить мезофітам – рослинам суходільних лучних угруповань, ксерофіти займають 5% та гігрофіти 5,7% до них відносимо – перстач піщаний (Potentilla arenaria), миколайчики плоскі (eryngium phonum L) (ксерофіти), водяний хрін лісовий (Rorippa sylvestris L), незабутка болотна (Myosotis polustris L), калюжниця болотна (Coltha polustris L) (гігрофіти).

-          по відношенню до інтенсивності освітлення: геліофіти – рослини відкритих місць займають 60,7%, це такі види як: волошка лучна (Centaurea jocea L), королиця звичайна (Leucanthenum vulgare Lom), горошок мишачий (vicia cracca L) та ін., факультативні рослини займають 39,3% і доних відносимо чистотіл звичайний (Сhelidonium majus L), свербіжниця польова (Knautia arvensis L), полин гіркий (Artemisisa absinhium L) та ін.

3.3 Біоекологічні особливості найбільш поширених видів рослин урочища

Н досліджуваній території було виявлено 64 види лікарських рослин.

Всі лікарські рослини поділяють на такі, що використовують в офіційній медицині та неофіцинальні, тобто ті, які використовують в народній медицині. Із виявлених видів, визначено 28 видів, які використовують в народній медицині.

Якщо виразити абсолютні числа у відсотках то отримаємо 44% від загальної кількості лікарських рослин, рослини, що використовуються науковою медициною та 56% – які використовуються народною медициною.

Медоносні рослини.

На території урочища «Пагур» серед виявлених рослин визначено медоносні рослини, серед яких волошка лучна (Centaurea jocea L), Волошка синя (Centaurea cyanus L), Деревій тисячолистий (Achilla millefolium L), Нечуйвітер волохатенький (Hieracium pilasella L), оман високий (inula helenium L), Пижмо звичайне (Tanocetum vulgare L), мати-й-мачуха (Tussilago farfara L), Цикорій дикий (Chicorium intubu L), Ожина сиза (Rubus calsius L), Горлянка повзуча (Anjuge reptans L), Глуха кропива біла (Lamium album L), Глуха кропива пурпурова (Lamium purpureum L), Чебрець повзучий (Thumus serpillum L), Шавлія кільчаста (Salvia verticillata L), Шавлія лучна (Salvia pratensis L), Вовчуг польовий (Onosis arvensis L), В’язіль барвистий (Coronilla varia L), Горошок мишачий (Vicia cracca L), Конюшина повзуча (Trifolium repens L), Конюшина лучна (Trifolium pratense L), Люцерна серповидна (Medicago folcata L), Лядвинець рогатий (Lotus corniculatus L), Гикавка сива (Berteroa incana L), Синяк звичайний (Echium vulgare L), Зірочник середній (Stellaria media L), Герань лучна (Geranium pratense L).

Декоративні рослини.

Із декоративних рослин визначено такі рослини, як Волошка синя (Centaurea cyanus L), Нечуйвітер волохатенький (Hieracium pilasella L), Чебрець повзучий (Thumus serpillum L), В’язіль барвистий (Coronilla varia L), Льонок звичайний (Linaria vulgaris Mill), Незабутка болотна (Myosotis palustris L), Миколайчики плоскі (Eryngium planum L.), Первоцвіт весняний (Primula versis L), Мак дикий (Papaver rhoeas L), Фіалка звичайна (Viola odorata L), Фіалка собача (Viola canina L), Дзвоники скупчені (Campanula glomerata L), дзвоники ріпчасті (Campanula ranuncnlaides L).

3.4 Рослинність урочища «Пагур»

Класифікацію рослинності проводимо за методом Броун-Бланке

Висновки

В результаті досліджень на території урочища «Пагур» було виявлено 140 видів рослин, які належать до 111 родів та 31 родини.

Провівши систематичний аналіз рослин за родинами виявлено, що найчисленнішою є родина складноцвітих, якій належить 15,7% видів. Найменша кількість видів належить до родин: Звіробійні, Моочайні, Повитицеві, Китяткові, Черсакові, Березкові, Лілійні, Вужачкові, Онагрові.

Згідно еколого-фітоценотичного аналізу флори, визначено, що на території урочища переважає флороценотип, до якого належить 46,4% видів, до сегетального – 21,4%, рудерального та неморального – по 8,6%, гігрофільного – 5,7%, ксерофільного – 5%, адвентивного – 3,6% та кореального – 0,7%.

Відповідно до біоморфологічного аналізу на досліджуваній території переважають багаторічні рослини, що становить 69,3%, трав’янисті монокарпики займають 23,5% та дерева і чагарники по 3,6%.

Екологічний аналіз показав нам, що на території урочища переважають види суходільних лучних угруповань відкритих місць.

На досліджуваній території виявлено 64 види лікарських рослин, з яких 28 видів офіційні та 36 – неофіцинальні. А також визначено медоносні та декоративні рослини.

Список використаних джерел

1.          Андржневський А., Исчисление растений Подольской губернии и смежных с нею мест. – Тр: комис. при ун-те св. Владимира для описания губернии Киев. учеб. округа, 1861. Т.4, вып. І. с. 1–51.

2.          Атлас медоносних рослин України/ Л.І. Боднарчук, Т.Д. Соломаха, А.М.Ілляш та ін. – К.: Урожай, 1993. – 272 с.

3.          Балковський Б.Є. Матеріали для флори Поділля. – Журн. ін-ту ботаніки АНУРСР, 1939, №23, с. 65–80.

4.          Богайчук Р.С., Куковиця Г.С. Степова рослинність Західного Поділля. – Укр. бот. журн. – 1969, т. 26, №5. – с. 17–21.

5.          Брадіс Є.М. Рослинність східної частини Малого Полісся та питання ботаніко-географічного районування західних областей УРСР. – Укр. ботан. журн., 1957, 14, №4. – с. 3–14.

6.          Визначник рослин Українських Карпат. – Київ: Наукова думка, 1977. – 436 с.

7.          Гарматій М.В., Атаманюк Я.Д., Боніковський В.В., Боднарчук В.Д. Географія Тлумацького району. – Тлумач: Злігода, 2002.

8.          География растительного покрова Украины/ Шеляг-Сосонко Ю.Р., Осычнюк В.В., Андриенко Т.Л. – К.: Наукова думка, 1980. – 288 с.

9.          Жизнь растений в 6-ти томах. – Л.: Просвещение. – 1974.

10.      Заверуха Б.В., Андриенко Т.Л., Протопопова В.В. Охраняемые растения Украины. – К.: Наук. думка, 1983. – 175 с.

11.      Заверуха Б.В. флора Волыно-Подолии и ее генезис. – К.: Наук. думка, 1985. – 192 с.

12.      Зап’ятова А.А. Наукове і практичне значення степів зх. Поділля і Покуття. 0 В кн.: Матеріали до вивчення природних ресурсів Поділля. – Тернопіль: Кременець: М-во вищої освіти УРСР, 1963. – с. 102–104.

13.      Зеленая книга Украинской ССР. Редкие, исчезающие и типичные, нуждающиеся в охране растительные сообщества/ Под. общ. Ред. Ю.Р. Шеляг-Сосонко. – К.: Наук.думка, 1987 – 216 с.

14.      Злобин Ю.А. Принципы и методы изучения ценотических популяций растений. – Казань: Изд. Казан. ун-та, 1989. – 148 с.

15.      Кархут В.В. Ліки навколо нас. – К.: Здоров’я, 1978. – 230 с.

16.      Клеопов Ю.Д. Новітні відомості про флору Поділля. – Укр. ботан. журн., 1928 – с. 24–33.

17.      Козій П.В. Ботаніко-географічні риси західного Поділля у зв’язку з природнім районуванням. – В кн.: Ювілейна наукова сесія присвячена 300-річчю Львівського державного ун-ту: Тез. доп. Секція біології і хімії. Львів: вид ун-ту, 1961. – с. 6–8.

18.      Козій Г.В. Перспективи поліпшення гірських лук і пасовищ Дрогобицької і Станіславської областей. – В кн.: Підвищення продуктивності ланів, лісів і гірських пасовищ західних областей УРСР. – к.: вид. АН УРСР, 1968.

Страницы: 1, 2, 3