Фауна гідробіонтів озера Сірче 
Самка відкладає яйця за допомогою яйцеклада
в підводні рослини так, що кінець яєчка стирчить з тканини рослини. Через кілька
днів на цьомукінці починають просвічувати червонуваті очі майбутньої личинки, а
через два тижні вилуплюється личинка. Від дорослої комахи вона відрізняється
тим, що не має крил, розмірами і блідим зеленувато-білим забарвленням. Личинки
хребтоплава живляться дрібними водяними тваринами. Хребтоплави живуть менш як
рік.
Водяний ослик (Asellus aquaticus) з ряду
рівноногих – Isopoda підкласу вищі раки – Malacostraca. (рис. А. 1.). Цей вид
поширений у заростях невеликих озер і річок. Тіло сплющене, складається з пяти
головних, восьми грудних і семи черевних сегментів.
Живляться водяні ослики рослинами та їхніми
рештками. Самка відкладає яйця у виводкову камеру. Тут з них вилуплюються
личинки, які в камері тричі линяють. Весь розвиток влітку триває близько трьох
тижнів і з камери виходять сформовані рачки, які швидко ростуть, линяють і того
самого року влітку дають перше потомство. Розмноження продовжується і на весні
наступного року. Живуть рачки близько року. [4].
Бокоплави (ряд Amphipoda ) часто
зустрічаються в озерах, ставках і річках з відносно чистою водою.
Найпоширенішим видом є Бокоплав озерний (Gammarus lacustris). Тримається рачок
біля берега, серед рослинності або під камінням. Тіло його дугоподібно зігнуте,
стиснуте з боків, а зверху опукле, складається з пяти головних, восьми грудних
і семи черевних сегментів. Бокоплав може робити у воді різні стрибки за
допомогою трьох пар стрибальних черевних ніжок. [16].
Живиться бокоплав рештками рослинних і
тваринних організмів. Яйця розвиваються у теплу пору року протягом 2-3 тижнів,
у холодний період розвиток триває близько шести місяців. З яєць вилуплюються
майже цілком розвинуті рачки, які деякий час залишаються у виводковій камері
самки. Живе бокоплав один рік або трохи більше. Бокоплави – корм для риб, тому
вони корисні для рибного господарства.
У прісних водоймах живуть численні
представники типу членистоногих. Одним з них є Водяний павук (Argyroneta
aquatica ). Його ще називають павуком-водянкою, або павуком-сріблянкою. (рис.
А. 2.). Найчастіше він зустрічається в стоячих чи повільно текучих водоймах,
зарослих рослинами. Молоді павуки мають жовтувато-сірий або жовто-коричневий
колір, старі – набагато темніші за молодих, іноді майже чорного кольору.
Головогруди широкі, опуклі. На передньому краї головогрудей є вісім пар
маленьких, блискучих очей. Основний членик першої пари щелеп – хеліцер, які
служать для захоплення здобичі, має отруйну залозу; секрет її виділяється в
тіло жертви крізь отвір на кінці рухомого кігтикоподіброго членика хеліцер. На
кінці тіла розташовані дві пари прядильних бородавок.[10].
Сріблянка дихає атмосферним повітрям, яке
захоплює, підіймаючись на поверхню водойм і висуваючи при цьому черевце якомога
вище. При зануренні у воду частина повітря захоплюється павуком у вигляді
повітряної плівки, яка вкриває тіло і під водою блищить як срібло. Живиться
сріблянка дрібними водяними тваринами (личинками комах, водяними осликами).
Нападаючи на здобич, павук обгортає її павутинням і висисає.
Характерна особливість сріблянки –
будування підводного гнізда у вигляді дзвона. У дзвоні відбувається і копуляція
самки з самцем, самець після цього залишає дзвін, а самка починає
перебудовувати його дл ямайбутнього потомства. Розвиток яєць (яких буде від 15
до 160) влітку триває 10-12 днів. Молоді павучки, які вилуплюються з яєць,
двічі ліняють, після чого виходять з кокона і швидко починають починають
будувати собі маленькі підводні дзвони.
Тривалість життя водяного павука близько 18
місяців.
Крім водяного павука в водоймах часто
зустрічається Водяний павук доломедес (Dolomedes fimbriatus). Цей павук на
довгих ногах повзає по поверхні води. Сидячи на листі латаття, доломедес
підстерігає водяних комах, молюсок, а іноді і пуголовок і мальків риб, за якими
він спритно пірнає у воду. Житло павук будує у вигляді гамака. Між стеблами водяних
рослин він простягає опірні нитки павутиння і сплітає їх. Потім павук починає
наповнювати своє житло повітрям. Підіймаючись на поверхню води, він виставляє
задній кінець тіла з води і швидко занурюється у воду, несучи між схрещеними
задніми лапками невеликий міхурець повітря. Цей міхурець впускається під
павутиння і залишається там. Протягом години павук піднімається до поверхні
води не менше як 25-30 разів,зрідка роблячи невеликі перерви для відпочинку.
Збудоване житло павука – справжній повітряний дзвін близько 2,5 см заввишки,
міцно прікріплений опірними нитками до водяних рослин.
Однією з багаточислених груп павукоподібних
є водяні кліщі з ряду кліщі – Acarina. Одним з найпоширеніших представників
цього ряду є Кліщ географічний (Hydrachna geographica), що населяє різноманітні
водойми. (рис. А. 3.). Живе у заростях підводних рослин, плаваючи серед них або
повзаючи по стеблу і дну. Привертає увагу своїм яскравим забарвленням –
найчастіше червоним. Довжина тіла деяких з них перевищує 2 мм. Тіло не
членисте, більш-менш округле, несе чотири пари шестичленникових ніжок, які
закінчуються двома кігтиками. [3]. Ротові органи перетворені на орган,
пристосований до висисання. За способом живлення майже всі водні кліщі –
хижаки, нападають на дрібних рачків і личинок комах. Кліщів не їдять риби і
хижі комахи.
Копуляція починається навесні. Самки
відкладають яйця на підводні частини рослин, камені, порожні черепашки молюсок
і різні предмети. (рис. А. 4.). Шестинога личинка, що формується в яйці, незабаром
змінює вільний спосіб життя на паразитичний. Німфа вдруге заляльковується , а з
лялечки розвивається дорослий кліщ.
У прісних водоймах живе чимало
представників з типу молюски (Mollusca) та двох його класів:
пластинчастозябрових, або двостулкових (Bivalvia) та черевоногих (Gastropoda).
З двостулкових молюсків у прісних водоймах
найчастіше зустрічаються різні види жабурниць, або беззубок і перлівниць. Однією
з найбільш поширених беззубок є Беззубка звичайна (Anodonta cygnea). (рис. А.
12.). Довжина її черепашки досягає 20 см. [11].
Черепашка беззубки складається з двох дуже
здутих стулок, які захищають ніжне м'яке тіло молюска. На спинному боці стулки з'єднанні
між собою за допомогою замкової зв'язки; протилежний бік називається черевним.
На зовнішній поверхні черепашки помітно дещо підвищену частину – це найбільш
стара її частина або верхівка. Тупий округлий край черепашки – її передній
кінець; задній кінець – більш загострений, видовжений.
Верхній роговий шар черепашки має
буро-зелений або буро-жовтий колір. Під темним роговим шаром лежить білий
порцеляноподібний. Всередині черепашка вистелена блискучим перламутровим шаром.[14].
Беззубки роздільностатеві. Восени самці
через вивідний сифон викидають у воду сперматозоїди, а звідти через ввідний
сифон – в тіло самки, на її зябра. У цей самий період самка з отворів яйцеводів
відкладає зрілі яйця ( кількість їх досягає 400000 ), які потрапляють на зябра,
де й відбувається їх запліднення. При цьому зябра, переповнені яйцями і
зародками, що в них розвиваються. Зародки не схожі на дорослу беззубку.
Черепашка її трикутна, нижні краї її мають гострі зубці, а від маленької ноги
відходить нитка бісусу. Дозріваючи, глоходії виходять з зябрової порожнини
самки і викидаються струменем води через вивідний сифон назовні. Часто глоходії
приклеюються до шкіри риби і встромляються в неї зубцями черепашки. Тут вони
вкриваються епітелієм і живуть кілька тижнів як паразити, а потім залишають
свого хазяїна і опускаються но дно водойм у вигляді маленьких сформованих
беззубок, здатних до самостійного життя.
Шарівки (рід Sphaerium) з родини
Sphaeriіdae. Це невеликі, майже круглі двостулкові молюски. Черепашка
жовто-бурого або жовтуватого кольору. Найчастіше зустрічається Шарівка рогова
(Sphaerium corneum) з тонкостінною черепашкою, яка має дуже здуту верхівку,
розташовану посередині. (рис. А. 13.). Довжина її досягає 1,5 см, ширина – 1,1
см. [10].
Найбільший і найпоширеніший з легеневих
молюсків – Ставковик звичайний, або озерний (Limnaea stagnalis). Висота
черепашки у старих особин досягає 6,5 см, ширина – 3,2 мм. Баштоподібна
черепашка цього молюска закручена вправо, останій її завиток дуже здутий, а
вустя широке. Завиток витягнутий, вершина загострена.
Дихає ставковик атмосферним повітрям.
Підіймаючись на поверхню води, відкриває дихальний отвір, розташований з боку
тіла, біля краю черепашки. У спокійному стані цей отвір замкнений мускульним
краєм мантії. Повітря втягується у велику легеневу щілину, стінки якої утворені
мантією, пронизаною густою сіткою кровоносних судин. У добре прогрітій воді при
18 – 20 ставковик підіймається на поверхню від 14 до 18 разів протягом двох
годин.[6].
Живиться ставковик рослинною їжею: листям і
стеблами водяних рослин, на яких живе. У ставковиків є особливий орган,
розташований у глотці. Це рогова пластинка з зубцями. Іноді вони поїдають крім
рослин і дрібних тварин, риб'ячу ікру та ін. Ставковик гермафродит. Відкладає
яйця на водяні рослини або інші предмети протягом теплого періоду року,
починаючи з ранньої весни. Кладка має вигляд прозорої драглистої ковбаски, 45 –
55 мм завдовжки і 7 – 8 мм завширки. Розвиток триває приблизно 20 днів. З яєць
вилюплюються маленькі молюски, які вже мають черепашку. В кінці першого року
життя звичайний ставковик стає статевозрілим.[18].
Найбільший вид з родини котушок – Котушка
рогова (Planorbarius corneus). Діаметр черепашки досягає 3,2 см , висота – 1,2
см. Черепашка твердостінна, блискуча. Темно-бурого кольору. Дихальний і
статевий отвори розташовані завжди зліва. Повзаючи за допомогою широкої ноги.
Котушка виставляє темне м'яке тіло далеко з черепашки. На голові пара тонких
щупальців, на вершині яких розташовані очі. Дихає котушка атмосферним повітрям,
підіймаючись на поверхню води і вбираючи повітря в легеневу порожнину. В разі
нестачі повітря у котушки є особливий шкірний виріст, який розташований на тілі
біля легеневого отвору і виконує роль примітивної зябри. [5]. Живиться
рослинною їжею, преважно хеленим нальотом з дрібних водоростей. У неволі може
їсти сире м'ясо. Яйця відкладає на листя водяних рослин та інших предметів.
Кладка має вигляд плоскої драглистої пластинки овальної форми. Колір кладки
жовтуватий або світло-коричневий. Приблизно через два тижні з яєць вилуплюються
малесенькі молюски, які швидко ростуть.
У рісних водоймах живуть численні личинки комарів-довгоніжок,
яких ще називають комарами-дзвінцями (родина Chironomidae). Ці комарі схожі на
справжніх, але відрізняються від них більшими розмірами і довшими ніжками.
Самки цих комарів відкладають яйця у воду,
оточуючи їх драглистою прозорою речовиною. Форма яєць довгаста. До першої
линьки личинки бувають сірими або безбарвними, а потім набувають зеленуватого
або червоного кольору. (рис. А. 11.). Личинки відомі під назвою «мотиля». Це
цінний корм для риб. Вони плавають, згинаючи своє тіло то в один, то в другий
бік. Дихають личинки всією поверхнею тіла. Крім того, на задньому кінці тіла у
них є спеціальні органи дихання у вигляді ниткоподібних зябрових придатків.
Висновки
1. Озеро Сірче розташоване у
Камінь-Каширському районі, поблизу сіл Хотешів та Добре. Площа озера 90 га,
довжина 5 км, ширина 2,1 км, максимальна глибина 13 м, хоча середня глибина
становить 6 м, а прибережна смуга мілководна. Прозорість води до 1,8 м. Об׳єм становить 63 млн м³.
Верхні шари води влітку прогріваються до 17 °С і більше, на глибині температура
води постійна і становить 5-7 °С. Живиться озеро переважно підземними та
атмосферними водами. Берегова лінія протяжністю понад 7 км.
2. В ході досліджень було зареєстровано 18
видів безхребетних тварин – гідробіонтів. Найчастіше зустрічалися: ставковик
звичайний, беззубка звичайна, котушка рогова, водолюб великий, водолюб малий,
водомірка озерна. Рідше – шарівка рогова, водяний ослик, великий павук
доломедес, вертячка денна.
3. Масовими видами є ставковик звичайний,
беззубка звичайна, плавунець облямований, полоскун розенчастий.
4. З даних досліджень видно, що до
розповсюджених видів можна віднести – ставковика звичайного, беззубку звичайну,
водолюба малого, водолюба великого, водомірку озерну; не поширених – вертячку
денну, водяного ослика, водяного павука доломедеса; до летальних – кліща
географічного, комарів – дзвінців.
Список використаної
літератури
1. Биология, морфология и систематика водных
безпозвоночных. – Л.: Наука, 1980. – 288 с.
2. Большой практикум по зоологии безпозвоночных Для биол.
спец. ун – тов. В 3-х ч. – М.: Высш. шк., – 22с.
3. Ванштейн Б. А. Определитель личинок водных клещей. –
Л.: Наука, 1980. – 238 с.
4. Догель В. А. Зоология безпозвоночных. Учебник для
студ. биолог. спец. ун-тов. – М.: Высш. шк,1975. – 559 с.
5. Догель В. А. Зоология безпозвоночных. – М.: Высш.
шк.,1981. – 606 с.
6. Эволюционная морфология молюсков. /Под общ. ред. Д. Л.
Шванова/. – М.: Изд – тво МГУ, 1990. 221 с.
7. Еколого – функціональні та фауністичні аспекти
дослідження молюсків, їх роль у біоіндикації стану навколишнього середовища. –
Житомир: Волинь, 2004. – 270 с.
8. Зоология с основами екологии / Педагогика и методика
нач. обуч/. – М.: Просвещение, 1990. – 223 с.
9. Киселев И. А. Методы исследования планктона. – Л.:
Наука, 1969. – 416 с.
10. Козлов М. А., Олигер И. М. Школьный атлас –
определитель безпозвоночных. – М.: Просвещение, 1991. – 207 с.
11. Мазурмович Б. М., Коваль В. П. Зоология
безпозвоночных. Учебно-полевая практика. – К.: Высш. шк.,1982 .– 184 с.
12. Марченко В. І., Просяна В. В. Зоологія безхребетних і
водяних ссавців: Навч. Посібник. – К.: Вища шк., 1994. – 162 с.
13. Методические рекомендации по сбору и обработке
материалов при гидробиологических иследованиях на пресных водоемах. – Л.:
Наука, 1984
14. Слюсарєв А. О., Самсонов О. В., Мухін В. М. та ін.;
За ред. та пер. з рос. В.О. Мотузного – 2 - ге вид., – К.: Вища шк., 1995. –
607 с.
15..Фролова Е. Н. и др. Практикум по зоологии
безпозвоночных: Для биол. фак. пед. ин – тов. – М.: Просвещение, 1985. – 231 с.
16. Хейсин Е. М. Краткий определитель пресноводной фауны.
–Л.-М., Учпедгиз, 1951. – 159 с.
17. Шарова А. И. Биология, систематика и функциональная
морфология пресноводных. – Л.: Наука,1989. – 529 с.
18. Щербак Г. Й., Царичкова Д. Б., Вервес Ю. Г. Зоологія
безхребетних. Підруч. для студ. біолог. спец. ун – тів. – К.: Либідь, 1995. –
320 с.
Додаток А
Рис. А.1. Зовнішній вигляд Водяного ослика
Рис. А.2. Водяний павук (Argyroneta
aquatica): 1 – самець; 2 – самка; 3 – підводна лялечка павука, підвішена до
павутини; 4 – контур тіла самки з міхурцем повітря; 5 – контур тіла самця з
міхурцем повітря; 6 – раковина котушки, що служить зимовим сховищем павука
Рис. А.3. Водяні кліщі:1 – Limnochares
aquatica; 2 – Hydrochoreutes ungulatus (самець),3 –Piona nodata; 4 – Acercus
torris (самець); 5 – Limnesia undulata (самка); 6 – Frontipoda musculus
(самка); 7 – Arrhenurus neumani; 8 – Hydrarachna geographica; 9 – Hydryphantes
ruber (самка)
Рис. А.4. Кладки водяних кліщів: I – яйця
Piona carnea: 1 – багато кладок на листі лютика; 2 – три кладки в збільшеному
вигляді; II – яйця Hydryphantes; 3 – кладка в збільшеному вигляді; 4 – та ж
кладка при ще збільшеному вигляді.; III – кладка Linnochares aquatica; 5 – в
природному вигляді на листі елодеї; 6 – та ж кладка в збільшеному вигляді
Рис. А.5. Водомірки. 1 – водомірка велика
(Gerris rufoscutellatus); 2 – водомірка панцирна (Gerris thoracicus); 3 – велія
(Velia currens); 4 – водомірка-паличка (Hydrometra gracilenta); 5 – водомірка
мала (Microvelia reticulata) 1- 4 – зменшений вигляд, 5 – збільшений вигляд.
Рис. А. 6. Кладка водомірки на стеблі
рослини (збільшений вигляд)
Рис. А. 7. Плавунець облямований (Dytiscus
marginalis). Зліва – самець, справа – самка
Рис. А. 8. Вертячка (Gyrinus). Зліва –
дорослий жук; справа – личинка
Рис. А. 9. Плавунчик, або полоскун. Зліва –
самець; справа – самка
Рис. А. 10. Личинки плавунчика та інших
водних жуків. 1 – гребця (Agabus); 2 – ставковика (Colymbetes fuecus); 3 –
плавунчика (Aciliiu sulcatus)
Рис. А.11. Личинки різних
комарів-довгоніжок:
А – Педизія (Pedizia rivosa);
Б – Карамора (Tipula gigantea);
В – Птихоптера (Ptychoptera sp.);
Г – Дикранота (Dicranota bimaculata);
Д – Циліндротома (Cylindrotoma glabrata);
Е – Фалакроцера (Phalacrocera rcplicata).
Страницы: 1, 2
|
