Охорона праці в хімічній промисловості 
Охорона праці в хімічній промисловості
Охорона праці в хімічній промисловості
План
1 Гігієна праці і виробнича санітарія
в хімічній промисловості.
2 Токсичність хімічних речовин,
промислові отрути. Хімічні опіки та їх попередження.
3 ЗІЗ, запобіжні пристосування.
4 Вибухова та пожежна небезпека матеріалів і
речовин.
5 Безпека праці в хімічних
лабораторіях і на дослідних установках.
6 Безпека систем, які працюють під
тиском.
7 Вимоги безпеки при проведенні
ремонтних робіт.
1 Гігієна праці і виробнича санітарія в хімічній промисловості
Хімічне виробництво належить до галузей промисловості, для яких
характерна підвищена потенційна небезпека професійних отруєнь і захворювань
працюючих.
Причина в тому, що в процесі виробництва багато працюючих контактують з
хімічними речовинами, які мають ті або інші токсичні властивості.
Під дією токсичних речовин в організмі можуть відбуватися різні порушення
у вигляді:
- гострих отруєнь (ГО);
- хронічних отруєнь (ХО).
Гострі отруєння (ГО) виникають при дії великих концентрацій токсичних
речовин протягом не більше однієї зміни. ГО виникають від причин, усунення яких
не вимагає особливих капітальних витрат і які, як правило, пов'язані з
організацією виробництва, дисципліною. Розслідуються ГО як НВ.
Хронічні отруєння (ХО) виникають внаслідок тривалої поступової дії на
працюючих невеликих концентрацій шкідливих речовин. Врешті може виникнути
професійне захворювання, яке вимагає відповідного розслідування. Боротися із ХО
значно важче, ніж із ГО. Досягнення нешкідливих (гранично допустимих)
концентрацій токсичних речовин в повітрі робочих приміщень, як правило,
пов'язано з вдосконаленням або заміною технологічних процесів, апаратури,
будівель, споруд. Ці заходи вимагають великих капітальних витрат.
При будь-якій формі отруєння (ГО або ХО)
характер дії промислової отрути визначається мірою її фізіологічної активності
- токсичністю.
Токсичність - це здатність речовин завдавати шкідливого впливу на
життєдіяльність живих організмів.
Токсичні речовини (отрути) проникають
в організм людини різними шляхами, взаємодіють із його органами та тканинами, порушують
їх нормальну діяльність.
Небезпека отруєння залежить від:
- фізико-хімічних властивостей речовин;
- розчинності їх в біологічних середовищах;
- дисперсності (подрібнення, летючості, агрегатного стану);
- часу дії;
- концентрації.
Крім того, на наслідки отруєння впливають фізіологічні особливості
організму людини.
Наприклад: чутливість людини щодо дії токсичних речовин підвищується при:
- підвищенні температури тіла людини;
- за наявності підвищеної ваги - ожиріння, набряки.
Токсичність промислових отрут характеризується значеннями ГДК (мг/м3
) відповідно до ГОСТу 12.1.005-88.
2 Токсичність хімічних речовин, промислові отрути. Хімічні опіки та їх
попередження
Промислові отрути класифікуються і умовно поділяються на 9 груп відповідно
до переважної дії їх на організм і зовнішніх ознак отруєнь.
1 Нервові отрути - вуглеводні, спирти, сірководень, тетраетил свинець -
викликає розлад функцій нервової системи, м'язові судоми, паралічі.
2 Подразнюючі - хлор, аміак, двоокис сірки, оксид азоту - подразнює
верхні і глибокі дихальні шляхи.
3 Отрути, які пропалюють і подразнюють шкіру і слизові оболонки -
неорганічні кислоти, луги - пошкоджують шкірний покрив із утворенням наривів та
виразок.
4 Ферментні - синильна кислота та її солі, миш’як і його з’єднання, солі
ртуті - порушують структуру ферментів, руйнують їх.
5 Кров'яні - окисел вуглецю, ароматичні смоли, свинець і його неорганічні
солі - взаємодіють із гемоглобіном крові.
6 Печінкові - хлоровані вуглеводні, фосфор, селен - викликають структурні
зміни тканин печінки.
7 Мутагенні - окисел етилену, з’єднання свинцю, ртуті - впливають на
генетичний апарат клітини.
8 Алергенні - деякі з’єднання нікелю - викликають зміни в реактивній
здатності організму людини.
9 Канцерогенні – шестивалентний хром у складі зварювального аерозолю,
кам'яновугільна смола, бензαпирен - викликає утворення злоякісних пухлин.
Хімічні опіки виникають при місцевій дії хімічно активних речовин на шкіру, дихальні
шляхи, очі.
Наслідки опіку залежать від:
- хімічної активності і токсичності речовин;
- концентрації;
- температури;
- часу дії;
- індивідуальної чутливості шкіри.
Опіки діляться на 4 ступеня:
I - почервоніння, припухлість, болючість;
II - поява пухирців, можливі подальші захворювання шкіри;
III - виникають ділянки омертвіння шкіри;
IV - ураження не тільки значної частини поверхні шкіри, але і глибоко
розміщених тканин і органів.
Хімічні опіки можуть викликати такі речовини: соляна, сірчана, азотна
кислоти, концентровані розчини лугів (їдкий натрій, їдкий калій, аміак),
причому лужні опіки більш глибокі, оскільки вони легко обмилюють жировий шар
шкіри і розчиняють білкові речовини.
При опіках хімічними речовинами, здатними прилипати до шкіри (гарячі
смоли, жовтий фосфор) виникає також небезпека отруєння всього організму.
Заходи безпеки:
- робота у відповідному спецодягу;
- захисні окуляри;
- установка кранів і фонтанчиків для термінового та тривалого (до 0.5
години) промивання ураженого місця струменем чистої прохолодної води;
- за відсутності водогону - установка ємності з водою.
Заходи щодо надання першої допомоги:
- промити уражену ділянку великою кількістю води;
- при опіках фосфором ватним тампоном зняти з шкіри залишки речовини, а
потім промити 5% розчином соди або марганцевокислого калію.
3 Засоби індивідуального захисту. Запобіжні пристосування
У хімічній промисловості проведення ряду технологічних і допоміжних
операцій пов'язано з використанням ЗІЗ. Для виконання робіт всередині закритих
ємностей, в колодязях і т.ін. їх використання має вирішальне значення для
забезпечення безпеки праці.
ЗІЗ є:
- спецодяг;
- спецвзуття;
- головні убори;
- каски;
- рукавички, рукавиці;
- фартухи;
- протигази;
- респіратори;
- захисні окуляри;
- маски;
- світлофільтри;
- протишумові пристрої;
- запобіжні пояси;
- електрозахисні засоби;
- пасти і мазі і т.п.
ЗІЗ можуть бути постійного користування (без цих засобів робітникам
забороняється перебувати на робочому місці) і аварійного користування.
Аварійні ЗІЗ формуються у виробництвах, де наявні токсичні і
пожежонебезпечні та вибухонебезпечні речовини. ЗІЗ розміщують у доступних для
використання місцях, які визначають керівники виробництв і цехів за узгодженням
з газорятувальною і протипожежною службою.
Щорічно на кожному підприємстві хімічної промисловості складається
перелік спецодягу, спецвзуття та запобіжних засобів, які повинні безкоштовно
видаватися робітникам і службовцям для забезпечення безпечних умов праці. В
переліку зазначається кількість і види засобів захисту для індивідуального,
колективного і аварійного користування. Перелік узгоджується із комітетом
профспілки і після затвердження головним інженером цей перелік стає основним
документом для забезпечення персоналу ЗІЗ.
Вимоги до спецодягу:
- надійний захист тіла людини від виробничих шкідливостей;
- забезпечення нормальної терморегуляції організму;
- зручність одягу;
- можливість якісного очищення від забруднень.
За захисними властивостями спецодяг поділяється на такі групи:
- загального призначення;
- вологозахисний (водонепроникний, водовідштовхувальний і водотривкий);
- для захисту від радіації;
- для захисту від кислоти;
- для захисту від нафти та масел;
- для захисту від пилу;
- теплозахисний;
- для захисту від агресивних хімічних речовин;
- для захисту від ураження електричним струмом;
Спецодяг є власністю підприємства і повинен використовуватися тільки за
прямим призначенням. Після роботи за територію підприємства виносити спецодяг
забороняється тому, що можливе забруднення довкілля та житла шкідливими
речовинами виробництва.
Для зберігання на виробництві спецодягу організовуються спеціальні
приміщення. Адміністрацією підприємства в узгоджені з санепідемстанцією терміни
забезпечується прання, дегазація, дезактивація, хімчистка і ремонт спецодягу .
Запобіжні пристосування
У всіх випадках, коли в повітрі робочої зони вміст шкідливих речовин
перевищує ГДК або коли вміст кисню менше 17%, необхідно застосовувати ЗІЗ
органів дихання від отруєння і задухи.
Засобами захисту органів дихання є:
- протигази промислові фільтруючі;
- фільтруючі респіратори;
- шлангові протигази.
Від механічного травмування голови, а також від ураження голови
електричним струмом застосовуються різні каски.
Існує перелік професій, посад і робіт, при виконанні яких робітники і ІТП
повинні обов'язково носити захисні каски.
Захист рук здійснюється різного виду рукавицями і рукавичками залежно від
виробничого середовища:
- від термічних опіків
- від кислоти
- від вібрації.
Там, де неможливе застосування рукавичок (роботи, які вимагають чутливості
пальців та при роботі з клеями, фарбами) застосовуються пасти і мазі.
Для захисту очей застосовують захисні окуляри, щитки і маски. Захисні
окуляри випускаються двох типів: окуляри захисні відкриті – ОЗВ, окуляри захисні
закриті - ОЗЗ.
Відкриті окуляри зручні тим, що мають широке поле зору, не пітніють . Але
вони захищають тільки від часток, що летять прямо в очі.
ОЗЗ краще захищають очі, але звужують поле зору і пітніють. Для усунення
цього явища застосовують спеціальні олівці, сухе туалетне мило або спеціальні
вкладиші із плівки, яка не пітніє.
4 Вибухова та
пожежна небезпека матеріалів і речовин
У звичайних умовах горіння є процесом окислення або з’єднання горючої
речовини із киснем повітря, який супроводжується виділенням тепла і світла.
Проте деякі речовини, наприклад, стислий ацетилен, озон, вибухові речовини,
можуть вибухати і без кисню повітря із утворенням тепла і полум'я. Тобто,
горіння може бути не тільки реакцією окислення, але і реакцією розпаду.
Відомо також, що водень і багато металів можуть горіти в атмосфері хлору,
мідь - в парах сірки, магній - в двоокису вуглеця.
Пил горючих речовин небезпечний. Пил, який осів на устаткуванні або
виступаючих частинах конструкцій будівель, може тліти і горіти, а той, що
знаходиться в повітрі, здатний утворювати вибухонебезпечну суміш.
Будь-який пил адсорбує гази і, у тому числі, складові повітря. З часом в
шарі повітря, адсорбованому порошинками, підвищується вміст кисню, що полегшує
процес окислення і запалювання пилу.
Швидкість реакції горіння зростає із збільшенням питомої поверхні пилу.
Так 500 г вугілля згоряє на повітрі протягом декількох хвилин.
500 г пилу того самого складу і в тих самих умовах може вибухнути, тобто
згоріти за долі секунди.
Тому при визначенні ступеня небезпеки пилу, що знаходиться у виробничому
приміщенні передусім необхідно враховувати здатність пилу утворювати із
повітрям вибухонебезпечні суміші, а також чутливість таких сумішей до різних
джерел запалювання.
Нижні концентраційні межі запалювання пилоповітряних сумішей коливаються
для більшості речовин від 2,5 до 30 г/м3. Такі концентрації пилу
можуть спостерігатися тільки всередині хімічних апаратів або в дуже сильно
запорошеному приміщенні. При таких концентрація предмети на відстані 1-2 м вже
не розрізняються.
Для запобігання вибуху пилоповітряних сумішей або зменшення руйнуючої дії
такого вибуху на апаратах ( бункерах, млинах, сепараторах) встановлюються
розривні мембрани, а також пристрої для подачі в пилопроводи інертних газів
(двоокису вуглецю або водяної пари).
Самозаймання
Деякі тверді речовини, наприклад вугілля, здатні на своїй поверхні
адсорбувати повітря. В пористій речовині з розвиненою поверхнею в адсорбованому
шарі повітря, яке збагачене киснем, швидкість окислювальної реакції зростає.
Якщо тепловіддача в зовнішнє середовище відстає від теплоутворення, то в цій
речовині різко підвищується температура , окислювальний процес прискорюється і
вона може спалахнути сама собою.
Самозайманням називається явище різкого зростання швидкості окислювальної реакції в речовині,
підвищенні її температури аж до виникнення горіння за відсутності джерел
запалювання.
Чим нижча температура, при якій відбувається процес самозаймання, тим
речовина більш небезпечна. Такі процеси можуть починатися вже при температурах
10-20оС.
Речовини, схильні до самозаймання, діляться на 4 групи:
I - речовини рослинного походження.
Часто це недосушені продукти рослинництва (сіно, солома), в яких при
температурі 60-70оС відбуваються біологічні процеси, що переходять
до хімічних процесів окислення, які закінчуються самозайманням.
II - торф і викопне вугілля.
III - масла і жири.
Найбільш небезпечне льняне масло. Особливо небезпечними є тканини
(спецодяг), обтиральні матеріали, на які потрапили рослинні масла. Через велику
поверхню волокон тканини, на якій тонким шаром розподілено масло, різко
прискорюється реакція окислення, яка супроводжується виділенням тепла. Через
малу теплопровідність тканин процес нагрівання починається вже при 10-15 0С
і через 3-4 год. може закінчитися самозайманням .
IV - хімічні речовини і суміші.
Вони діляться на 3 підгрупи:
а - речовини, які спалахують при контакті із повітрям: білий фосфор,
цинкова і алюмінієва пудра, деревне вугілля;
б - речовини, які спалахують при взаємодії із водою: лужні метали, карбід
кальцію і т. ін. При взаємодії із водою утворюються горючі гази, які
самозаймаються за рахунок теплоти реакції;
в - окислювачі, які викликають запалювання при змішуванні із ними
органічних речовин. До них належать: кисень, азотна кислота, марганцевокислий
калій, селітри, хлорне вапно.
5 Безпека праці в хімлабораторіях, на дослідних установках
Всі роботи, пов'язані з виділенням шкідливої пари або газів, повинні
проводитися у витяжних шафах.
Забороняється проводити такі роботи при несправній або вимкненій
вентиляції.
Категорично забороняється зберігання яких-небудь реактивів без етикеток
із найменуваннями речовин.
Неприпустимо захаращувати коридори і проходи в лабораторії, а також
підходи до засобів пожежегасіння.
Забороняється зберігати і приймати їжу.
При роботі у вечірній і нічний час в лабораторії повинні перебувати не
менше двох чоловік, при цьому один з них призначається старшим.
Співробітники, що приступають до нового виду вогненебезпечної або
вибухонебезпечної роботи повинні заздалегідь отримати інструктаж із ТБ від
свого керівника.
Особливі вимоги пред'являються до зберігання речовин.
Загальний запас вогненебезпечних рідин, що одночасно зберігаються в
кожному приміщенні, не повинен перевищувати одноденної потреби. Основний запас
цих речовин повинен зберігатися в спеціальних сховищах.
Неприпустимо зберігати горючі рідини в пластмасовому посуді через
небезпеку виникнення та накопичення зарядів статичної електрики та, як
наслідок, можливість пожежі.
Сильнодіючі отруйні речовини, (СДОР) (миш'як і його з’єднання, синильна
кислота та її солі та ін.) повинні зберігатися в спеціальній шафі або металевому
ящику під пломбою і замком. Ємності із отруйними речовинами повинні мати чіткі
й яскраві етикетки із написом "Отрута!" і назвою речовини.
Відповідальність за зберігання, облік і витрачання СДОР покладається на особу,
призначену наказом по підприємству (установі, організації).
6 Безпека систем, які працюють під тиском
У наш час в промисловості широко застосовуються апарати, ємності і
комунікації, які працюють під тиском, тобто є герметичними.
Під герметичністю мається на увазі непроникність рідинами і газами стінок
і з’єднань, які обмежують внутрішні обсяги обладнання.
Аварії герметичних систем небажані не тільки з технічної точки зору, але
вони небезпечні для обслуговуючого персоналу і виробництва в цілому:
1 Порушення герметичності може бути наслідком вибуху, або навпаки вибух може
бути наслідком порушення герметичності.
2 При розгерметизації створюються небезпечні і шкідливі виробничі чинники
залежно від фізико-хімічних властивостей середовища в середині ємності, тобто
може виникнути небезпека:
а - отримання опіків під дією високих або низьких температур (термічних
опіків) і через агресивність середовища (хімічних);
б - небезпека травматизму( гумова кулька).
Так порушення герметичності балона із газом при тиску 20 МПа із
утворенням отвору діаметром 15 мм приведе до появи початкової реактивної тяги
близько 3,5 кН: при масі балона 70 кг він може набути прискорення 5 g і
переміститися на значну відстань;
3 Небезпека отруєння пов'язана із застосуванням токсичних або інертних
газів.
До систем, які працюють під тиском, відносять:
1 Трубопроводи
Вони діляться на групи залежно від середовища, яке транспортується та
фарбуються у відповідний колір (вода - зелений , пара - червоний, газ -
жовтий).
2 Ємності, що працюють під тиском
Їх посвідчує власник (здійснюється внутрішній огляд 1 раз на 4 роки і
гідравлічні випробування - 1 раз на 8 років).
3 Балони
Вони посвідчуються 1 раз на 5 років тиском, який перевищує робочий в 1,5
разу тією організацією, яка здійснює їх наповнення. За результатами посвідчення
здійснюється їх відбраковування у випадку, коли вага зменшилася більше, ніж на
20%, а об'єм збільшився більше, ніж на 3%. Для балонів з корозійно активними
газами посвідчення здійснюється кожні два роки.
Зараз діють обов'язкові для всіх "Правила улаштування і безпечної
експлуатації ємностей, які працюють під тиском”.
Дані правила не поширюються на:
1 прилади водяного і парового опалювання;
2 ємності і балони місткістю до 25 л, у яких добуток ємності в літрах на
робочий тиск в атмосферах складає не більше 200;
3 частини машин, які не є самостійними ємностями (наприклад, циліндри
двигунів, різних машин і компресорів, холодильники компресорних установок і
т.п.);
4 ємності із неметалічних матеріалів;
5 трубчасті печі, незалежно від діаметра труб;
Страницы: 1, 2
|
