Охорона праці в будівництві 
Зовнішні штукатурні роботи дозволяється
проводити з інвентарних наземних або підвісних риштувань або з пересувних
баштових засобів підмощування. Штукатурити зовнішні віконні відкоси за
відсутності риштувань треба з люльок або настилів, розташованих на пальцях, які
випускаються з отворів стін.
Внутрішні штукатурні роботи, а також
установку збірних карнизів і ліпних деталей усередині приміщення треба
проводити з підмостків або пересувних столиків.
Підмости і столики встановлюють на підлогу
або суцільні настили по балках перекриттів. Нарощувати підмости ящиками,
бочками або іншими предметами, а також використовувати як основу для підмостків
ванни, радіатори опалювальної системи, підвіконня - забороняється. Підмости та
столи заввишки 1,3 м повинні обов'язково мати огорожі.
На сходових маршах проводити штукатурні роботи
слід зі спеціальних столиків з ніжками різної довжини, що дає можливість
встановлювати столики на сходах і розташовувати робочий настил горизонтально. Робочий
настил повинен бути обов'язково захищений бортовою дошкою.
При кольоровій штукатурці забороняється
застосовувати свинцевий сурик, свинцевий крон, мідянку та інші шкідливі для
здоров'я пігменти.
При проведенні штукатурних робіт
механізованим способом необхідно дотримуватися таких вимог безпеки:
до управління
розчинонасосом і штукатурними машинами можуть бути допущені особи не молодше 18
років, навчені, атестовані і які мають посвідчення;
перед початком кожної
зміни обов'язково слід перевірити справність запобіжних клапанів, манометрів,
шлангів, дозаторів, розчинонасосів, цемент-гармат та іншого устаткування;
манометри і запобіжні
клапани повинні бути обов'язково опломбовані;
необхідно постійно
стежити за показанням манометра: при тиску в системі вище за нормальний
розчинонасос слід терміново вимкнути;
суворо забороняється
проводити чищення, змащування і ремонт розчинонасосів під час їх роботи,
перегинати шланги під гострим кутом і у вигляді петлі, а також затягувати
сальники під час роботи штукатурних машин.
Оператори, які наносять штукатурний розчин за
допомогою сопла, повинні бути забезпечені захисними окулярами.
Робочі місця штукатурів-операторів,
сопловщиків повинні бути обов'язково зв'язані звуковою і світловою сигналізацією
з робочими місцями мотористів штукатурних машин.
Склярські роботи:
Небезпека може
виникнути при різанні скла, перенесенні його та безпосередньо при виконанні
склярських робіт.
При різанні скла
необхідно дотримуватися таких заходів безпеки:
- різати скло
потрібно обережно, щоб не розколоти його по надрізу і не порізати руки, для
цього на пальці слід надівати напульсники зі шкіри або гуми;
- обламувати кромки
товстого скла дозволяється виключно плоскогубцями, губки яких забезпечені
гумовими наконечниками, які оберігають скло від розтріскування та розльоту
осколків;
- різати і ламати
скло можна тільки на столі або верстаку в захисних окулярах.
Переносити скло слід
в спеціальних ящиках або контейнерах. Встановлювати скло потрібно впоперек
контейнера у вертикальному положенні, вставляючи прокладки з картону завтовшки
2-3 мм через кожні 20-40 листів скла. При неповному заповненні контейнера
вставлені листи закріплюють у вертикальному положенні перегородкою. Вітринне та
інше скло великих розмірів слід переносити на лямках з підкладками, які
виключають можливість пошкодження лямок. Перевозити скло потрібно в спеціальних
візках.
Переносити скло по
сходах і драбинах забороняється. Якщо необхідно підняти скло на дах, робити це
потрібно механізованим способом у спеціальній тарі. Зону, де проводиться підйом
скла, слід огородити або охороняти.
При виконанні
склярських робіт необхідно дотримуватися таких заходів безпеки:
- скло та інші
матеріали при роботі на висоті треба тримати в спеціальних ящиках, які слід
встановлювати на влаштовані для цієї мети підставки та майданчики;
- скління ліхтарів
слід виконувати за допомогою драбин, інвентарних металевих або спеціальних підвісних
риштувань з двома рядами настилу. При цьому склярі повинні обов'язково
користуватися запобіжними поясами з міцним мотузком, один кінець якого потрібно
прикріплювати до пояса, а інший - до стропильних прогонів;
- не можна опирати
приставні драбини на скло у вітринах;
- при протиранні або
склінні зовнішніх шибок робітники повинні користуватися запобіжними поясами;
- при нанесенні на
скло рисунків або написів за допомогою піскоструминних апаратів або кислот
робітники повинні бути забезпечені ЗІЗ для захисту очей, дихальних шляхів і рук.
Експлуатація
вантажопідйомних машин.
Залежно від типу
крана і роду привода (електричний, механічний) кран забезпечується рядом
приладів і пристроїв, що забезпечують його безпечну експлуатацію.
До таких приладів
відносять:
кінцеві вимикачі,
призначені для автоматичного зупинення механізмів кранів із електричним
приводом при їх переміщенні до можливих меж. На кранах із механічним приводом кінцеві
вимикачі не застосовуються;
блокувальні контакти,
які служать для електричного блокування дверей виходу з кабіни крана поза
положення її за межами посадочного майданчика, кришки люка виходу на настил
мосту і в інших місцях;
обмежувачі
вантажопідйомності, призначені для запобігання аварій кранів, пов'язаних з
підйомом вантажів масою, що перевищує їх вантажопідйомність. Улаштування
приладу обов'язкове на стрілових, баштових і портальних кранах. Крани мостового
типу повинні оснащуватися обмежувачем вантажопідйомності у тому випадку, коли
не виключається їх перевантаження за технологією виробництва;
обмежувачі перекосу,
призначені для запобігання небезпечного перекосу металоконструкцій козлових
кранів унаслідок випередження однією з опор іншої при переміщенні крана;
покажчик
вантажопідйомності, який встановлюється на кранах стрілового типу, в яких
вантажопідйомність змінюється відповідно до зміни вильоту стріли. Прилад
автоматично показує вантажопідйомність крана при даному вильоті стріли. Це
допомагає запобігти перевантаженням крана;
анемометром повинні
оснащуватися баштові та портальні крани для автоматичної подачі звукового
сигналу при небезпечній для роботи швидкості вітру;
протиугоні пристрої
на кранах, які працюють на наземних рейкових коліях, для запобігання згону їх
вітром;
автоматичний
сигналізатор небезпечної напруги (АСНН) сигналізує про небезпечне наближення
стріли крану до дротів лінії електропередачі, які перебувають під напругою. Приладом
оснащуються стрілові самохідні крани (за винятком залізничних);
опорні деталі, якими
забезпечуються крани мостового типу, пересувні консольні, баштові, портальні, а
також вантажні візки для зменшення динамічних навантажень на металоконструкцію
у випадку поломки осей ходових коліс;
упори на кінцях
рейкової колії для запобігання сходу з них вантажопідйомних машин, а також на
стрілоподібних кранах із вильотом стріли, що змінюється, для запобігання її
перекидання;
звуковий сигнальний
прилад на кранах, керованих із кабіни або пульту (при дистанційному керуванні).
На кранах, керованих з підлоги, сигнальний прилад не встановлюється.
У кранах усіх типів,
що мають телескопічні висувні стріли або башти, обов'язково передбачається
надійна фіксація в робочому положенні висунутої стріли. На кранах із
гідроприводом функцію фіксатора виконує запобіжний зворотний клапан.
На кожному
будівельному майданчику або будь-якій іншій дільниці робіт вантажопідйомних
машин наказом адміністрації будівництва в кожну зміну з числа ІТП, начальників
змін, майстрів, виконробів, у розпорядженні яких перебувають вантажопідйомні
машини, призначається особа, відповідальна за безпечне виконання робіт з
переміщення вантажів кранами.
До наказу вносяться
особи тільки після перевірки їх знань відповідних розділів правил і інструкцій.
Особа, відповідальна
за безпечне виконання робіт з переміщення вантажів кранами, зобов'язана
організувати на дільниці, де застосовуються вантажопідйомні машини, ведення робіт
із дотриманням правил безпеки. Для цього вона повинна:
не допускати
використання немаркірованих, несправних і невідповідних вантажопідйомності і
характеру вантажу вантажозахватних пристроїв і тари;
указувати кранівникам
і стропальникам місце, порядок і габарити складування вантажів;
не допускати до
обслуговування кранів ненавчений і не - атестований персонал, визначати
необхідне число стропальників, а також необхідність призначення сигнальників
при роботі крана;
простежити за
виконанням кранівниками і стропальниками виробничих інструкцій і у разі
необхідності інструктувати їх з безпечного виконання майбутньої роботи на місці
її проведення, звертаючи особливу увагу на недопущення перевантаження крану, на
правильність установки стрілових самохідних кранів, на правильність
обв'язування і закріплення вантажів, на безпеку виконання робіт при
навантажуванні і розвантаженні вагонів і платформ, на дотримання стропальниками
особистої безпеки;
не допускати без
наряду-допуску виконання робіт в охоронній зоні ЛЕП ближче 30 м до крайнього
дроту, напругою понад 36 В.
Експлуатація
автонавантажувачів.
1. Робота
автонавантажувача дозволяється тільки на рівних і ущільнених майданчиках. Ухил
майданчика не повинен перевищувати 4-5о.
2. Категорично
забороняється перевозити людей на вантажному майданчику автонавантажувача.
3. Балони із
зрідженим газом на автонавантажувачі можна перевозити тільки в спеціальній тарі
або контейнерах.
Експлуатація риштувань.
Риштування - тимчасові
допоміжні пристрої, які служать для розміщення робітників, матеріалів і
інструменту при проведенні будівельно-монтажних робіт.
В будівництві
застосовуються риштування:
стоячі;
підвісні;
пересувні баштові;
випускні.
Всі основні елементи
риштувань повинні бути розраховані на міцність, а риштування в цілому на
стійкість.
Настили риштувань
повинні бути виготовлені із сухої деревини хвойних або листяних порід. Дошки
повинні бути завтовшки не менше 50 мм із зазором між дошками не більше 5мм. При
розташуванні настилу на висоті 1,3 м і більше необхідне улаштування огорож і
бортових елементів.
Ширина настилу
риштувань залежить від виду виконуваних з них робіт:
малярні - не менше 1
м;
штукатурні - не менше
1,5 м;
цегляна кладка - не
менше 2 м.
Всі будівельні
риштування поділяються на інвентарні та неінвентарні.
Інвентарними
називаються риштування із металу або дерева збірно-розбірного типу
багаторазового використання і виготовлені за типовими проектами.
Неінвентарні
риштування можна застосовувати тільки у виняткових випадках з дозволу головного
інженера будівельно-монтажної організації, причому при висоті більше 4 м їх
слід споруджувати тільки за затвердженим в установленому порядку проектом.
Експлуатація драбин,
сходнів.
Сходні повинні
виготовлятися із щільно збитих щитів шириною 0,6-1,5 м залежно від призначення
і виду виконуваних робіт. По всій довжині на сходні через кожні 30-40 см
набиваються поперечні планки перетином 3х4 см. Ухил сходнів не повинен
перевищувати 60о або мати відношення 1: 3. Завантаження будівельних
матеріалів на сходні не допускається. Щоб уникнути зсуву сходні повинні надійно
закріплюватися на опорах.
Приставні драбини без
робочих майданчиків допускається використовувати тільки для переходу між
окремими ярусами будівлі, яка зводиться і для виконання робіт, які не вимагають
від виконавця упору в горизонтальному напрямку. Приставні драбини повинні бути
обладнані нековзними опорами і ставитися в робоче положення під кутом 70-75о
до горизонтальної площини.
Розміри приставних драбин
повинні забезпечувати робітнику можливість проводити роботу в положенні стоячи
на перекладині, яка розташована на відстані не менше 1 м від верхнього кінця
драбини. Загальна довжина приставних драбин не повинна перевищувати 5 м. При
роботі із приставними драбинами на висоті більше 1,3 м слід застосовувати
запобіжний пояс, прикріплений до конструкції споруди або до драбини за умови
кріплення її до конструкції.
Приставні драбини
виготовляються із дерева або металу. Виготовлені приставні драбини повинні бути
випробувані навантаженням в 1,2 кН (120 кгс). Поперечини дерев'яних приставних
драбин повинні бути врізані в тятиви, які не рідше, ніж через 3 м скріпляються болтами.
Застосування драбин, збитих цвяхами, без врізання поперечин і без стягування
тятив болтами, забороняється.
Нижні кінці
приставних драбин повинні мати упори у вигляді гострих металевих шпильок,
гумових наконечників та інших гальмівних пристроїв залежно від стану і
матеріалу опорної поверхні, а верхні кінці слід закріплювати до міцних конструкцій
(риштування, балок, елементів каркасу і т.п.).
Розсувні драбини
повинні бути обладнані жорсткими або гнучкими зв'язками, які перешкоджатимуть
мимовільному розсовуванню драбини.
Для виконання
монтажних робіт часто застосовуються металеві драбини. Металеві драбини
заввишки більше 5 м, які встановлюються вертикально або із кутом нахилу до
горизонту більше 75о, повинні мати огорожі у вигляді дуг, починаючи
із висоти 3 м. Дуги повинні бути розташовані на відстані не більше 80 см одна
від одної і з’єднані між собою не менше ніж трьома подовжніми смугами. Відстань
від сходів до дуги повинна бути не менше 70 і не більше 80 см при радіусі дуги
35-40 см. При висоті драбин більше 10 м через кожні 6-10 м встановлюються
майданчики. Якщо кут нахилу драбини менше 75о, вона оснащується
поручнями і сходинками із сталевих рифлених листів.
Місця установки
приставних драбин на ділянках можливого руху транспортних засобів або людей
належить на час виконання робіт огороджувати або охороняти.
Перелік і площі
побутових приміщень і пристосувань, приміщень громадського харчування та ін. повинні
відповідати діючим нормативним вимогам (Инструкция
по проектированию бытовых зданий и помещений строительно-монтажных организаций СН
276-79).
До
санітарно-побутових приміщень, які повинні бути влаштовані на будівельному
майданчику, відносять:
гардеробні;
приміщення для сушки;
приміщення для
знезараження і обезпилення робочого одягу;
вбиральні;
умивальники;
душові;
пральні;
приміщення для
особистої гігієни жінок;
приміщення обігріву
працюючих;
місця для куріння,
обладнані протипожежним інвентарем;
укриття від сонячної
радіації і опадів;
пункти водопостачання
та харчування.
Санітарно-побутові приміщення
розташовують поблизу входу на будівельний майданчик на ділянках території, яка
не затопляється поверхневими водами, із таким розрахунком, щоб уникнути
необхідність проходу працюючих через небезпечні зони (котловани, зону роботи
кранів, залізничні колії і т. ін.).
Входи в
санітарно-побутові приміщення необхідно обладнати тамбурами і пристосуваннями
для очищення і миття взуття. Поряд бажано організовувати місця для відпочинку і
спортивний майданчик.
Велике значення в
збереженні життя і здоров'я людини має своєчасне надання першої долікарняної
допомоги при НВ. Вона повинна надаватися швидко і кваліфіковано. Тому правила
надання першої допомоги повинні обов'язково включатися в програми навчання
робітників та ІТП.
Першу допомогу
потерпілому при НВ слід надавати в такому порядку:
1. Звільнити
потерпілого від подальшої дії на нього шкідливого чинника (від дії вантажу, що
придавив його, електроструму, хімічних реагентів, води і т.д.), винести на
свіже повітря, розстібнути пояс, ґудзики.
2. Провести штучне
дихання, зупинити кровотечу, накласти пов'язку, шину і т.д.
3. Викликати "швидку
допомогу" і доставити потерпілого до найближчої лікувальної установи
будь-яким транспортом, дотримуючи при цьому всіх правил обережності.
Одним із найчастіших
і серйозних ускладнень при переломах кісток, опіках, важких пораненнях є шок. Він
обумовлений важким порушенням ЦНС,
яка регулює кровообіг, обмін
речовин і дихання. Шок характеризується спочатку загальним збудженням, а потім
пригніченням діяльності всього організму, блідістю шкірних покривів, зниженням
температури тіла, частим і слабким пульсом, низьким кров'яним тиском. Шок,
звичайно, не призводить хворого до непритомності. Роздратування, стурбованість,
які з’являються спочатку, звичайно, змінюються байдужим ставленням до всього
оточуючого. При наданні першої допомоги потерпілого необхідно укласти в зручне
положення, при якому менше виникає больових відчуттів, зігріти грілками, дати
збуджуючі напої - гарячий чай, каву, спирт, вино, болезаспокійливі засоби. Необхідно
в найкоротший термін надати лікарняну допомогу.
Удари, розтяги
характеризуються появою припухлості, крововиливу і болю, а також обмеженням
активності кінцівки.
При наданні першої
допомоги необхідно забезпечити спокій потерпілому і накласти холод на ушкоджене
місце (шматки льоду, сніг, рушник, змочений холодною водою).
При вивихах
змінюється форма суглоба і довжина кінцівки. Перша допомога при вивиху полягає
в створенні повного спокою ушкодженому суглобу.
Різні поранення
небезпечні можливістю втрати великої кількості крові, забрудненнями і
зараженнями. Іноді при пораненні можуть бути ушкоджені життєво важливі органи: м'язи,
судини, нерви, кістки і т.д. Дуже небезпечними є рани, які проникають в
порожнину черепа, грудної клітки, очеревини, суглобів.
Надаючи першу
допомогу, попередньо необхідно чисто вимити руки з милом і протерти пальці
йодним настоєм. Потім відкрити індивідуальний пакет, покласти стерильний
матеріал на рану і зав'язати бинтом. У разі відсутності індивідуального пакета
можна перев'язати рану бинтом, марлею або чистою тканиною. При цьому місце
прикладення до рани необхідно змочити йодною настойкою, щоб площа змочування
була більше рани. Не дозволяється очищати рану від бруду, пилу, землі, крові і т.д.,
змащувати ліками, промивати водою, оскільки це може робити тільки лікар.
Переломи бувають двох
видів - відкритий і закритий. Основна мета першої допомоги при переломах - запобігти
ушкодженню м'яких тканин уламками кістки (пошкодження судин, нервів, м'язів,
шкіри) і важких ускладнень (шок, кровотечі, інфекція).
Хворому із переломом
кістки потрібна негайна допомога, яку потрібно надавати спокійно, швидко і
планомірно. Потерпілому необхідно надати зручне і спокійне положення, яке
виключає рухливість пошкодженої частини тіла. Цього можна досягти фіксацією
відламків за допомогою накладення шин. За відсутності спеціальних шин для
фіксації відламків можна використовувати будь-які підручні матеріали (дошки,
палиці, шматки фанери, картону і т.д.). Кріпляться шини бинтами, ременями,
мотузками і т.д. Правильне положення шин надає ушкодженій частині тіла
нерухомий стан на час транспортування і зменшує біль.
Для запобігання
забруднення рани при відкритому переломі необхідно змазати поверхню шкіри
навколо рани йодним розчином і накласти стерильну пов'язку.
При важких опіках
вогнем, гарячою водою, парою, розплавленим бітумом необхідно обережно зняти
одяг (взуття), перев'язати обпалене місце стерильним матеріалом, закріпити
бинтом і відправити потерпілого до лікувального закладу. У жодному випадку не
допускається очищення обпаленого місця від частин одягу і змазування його
будь-якими мазями і розчинами.
Перша допомога при
опіках, які спричинені кислотами, негашеним вапном, полягає в негайному
промиванні ураженого місця сильним струменем води, а за відсутності водопроводу
- промиванні в ємності із чистою водою не менше 10-15 хв. Потім на обпалене
місце накладається примочка із содового розчину при опіках кислотою і борної
кислоти - при опіках негашеним вапном.
На будівельних
майданчиках пожежі відбуваються в результаті недотримання запобіжних засобів.
1. При електричному і
газовому зварюванні.
2. Неправильній експлуатації
електромереж.
3. Необережному
поводженні з вогнем.
4. Несправності
опалювальних приладів.
5. Самозайманні
матеріалів.
Місця проведення
зварювальних та ін. вогняних робіт (пов'язаних з нагріванням деталей до
температур, здатних викликати запалювання матеріалів і конструкцій) можуть бути
тимчасовими і постійними, коли вогняні роботи проводяться безпосередньо в
будівлях, житлових будинках та інших спорудах, які будуються або експлуатуються
та на територіях підприємств для ремонту устаткування або монтажу будівельних
конструкцій.
До проведення
зварювальних та ін. вогняних робіт допускаються особи, які пройшли в
установленому порядку перевірку знань вимог пожежної безпеки, про що свідчить
спеціальний талон.
Місця проведення
тимчасових зварювальних та ін. вогняних робіт можуть визначатися тільки
письмовим дозволом особи, відповідальної за пожежну безпеку об'єкта, - керівника
установи, цеха, лабораторії, майстерні, складу і т.п.
Вогняні роботи без
отримання письмового дозволу можуть проводитися на будівельних майданчиках і в
місцях, безпечних в пожежному відношенні, тільки фахівцями високої
кваліфікації, обізнаними з програмою пожежно-технічного мінімуму. Список
фахівців, допущених до самостійного проведення вогняних робіт без отримання
письмового дозволу, оголошується керівником об'єкта.
Приступати до
вогняних робіт дозволяється тільки після узгодження їх із пожежною охороною і
виконання заходів, передбачених в дозволі на проведення вогняних робіт (наявність
засобів пожежегасіння, очищення робочого місця від матеріалів, які згоряють,
захист конструкцій, які згоряють).
Керівник об'єкта або
посадова особа, відповідальна за пожежну безпеку приміщення (території,
установи і т.п.), повинні забезпечити перевірку місця проведення тимчасових
вогняних робіт протягом 3-5 годин після їх закінчення.
Тимчасові місця
проведення вогняних робіт і місця установки зварювальних апаратів, балонів з
газами і ємностей із горючою рідиною повинні бути очищені від горючих
матеріалів в радіусі не менше 5 м.
Переносні ацетиленові
генератори для роботи слід встановлювати на відкритих майданчиках. Допускається
тимчасова їх робота в добре провітрюваних приміщеннях. Ацетиленові генератори
необхідно обгороджувати і розміщувати на відстані не менше 10 м від місць
проведення зварювальних робіт, від відкритого вогню і сильно нагрітих
предметів, від місць забору повітря компресорами і вентиляторами. При установці
ацетиленового генератора вивішуються написи "Вхід стороннім заборонений - вогненебезпечно",
"Не курити", "Не проходити з вогнем".
Страницы: 1, 2
|
