Держнагляд за порушенням вимог охорони праці у будівельній галузі

Переносні ацетиленові генератори можна розміщувати у зварювальних цехах, якщо приміщення має об'єм не менше 300 м3 на кожний апарат. Забороняється встановлювати переносні генератори на відстані менше 10 м від вогню, розжарених предметів, зварювальних постів і займистих матеріалів; біля місць забору повітря вентиляторами або компресорами; у приміщеннях, де можливе виділення речовин, що утворюють з ацетиленом суміші (хлору та ін.), що самовибухають, або легкозаймистих речовин (сірки, фосфору та ін.).

При експлуатації генераторів забороняється завантажувати в них карбід кальцію з розмірами шматків і в кількості, що відрізняються від вказаних в паспорті генератора; відкривати генератор під час роботи; залишати генератор під час роботи без нагляду; відігрівати генератор, зачини і шланги при їх замерзанні відкритим полум’ям (для цих цілей треба використовувати гарячу воду або пару); використовувати ацетилен з генератора до повного зниження тиску і загасання полум'я пальника (різака) щоб уникнути підсосу повітря і виникнення зворотного удару полум'я.

Вентилі газових балонів, редуктори, пальники і різаки слід оберігати від попадання масла.

Перед установкою редуктора вентиль балона слід продути впродовж 1 с, а перед початком роботи перевірити герметичність під'єднування редуктора до вентиля і герметичність самого редуктора, використовуючи для цього тільки мильну воду.

Газові зварювальні шланги повинні перевірятися на герметичність не менше одного разу в квартал шляхом наповнення шлангів стислим газом з наступним зануренням у воду. З такою ж періодичністю повинні перевірятися на герметичність пальники і різаки.

При запаленні ручного пальника або різака треба трохи відкрити вентиль кисню, потім відкрити вентиль ацетилену і після короткочасного продування запалити суміш газів. У разі утворення зворотного удару полум'я слід негайно вимкнути пальник (різак), а потім охолодити його в чистій холодній воді.

Рівень рідини у водяному затворі повинен підтримуватися на висоті контрольного краника. Перевіряти рівень слід не рідше ніж три рази в зміну при вимкненій подачі газу в затвор. До одного затвора можна підключити тільки один пальник або різак.

При установці водяних затворів на вулиці або в неопалювальних приміщеннях при температурі нижче 0° С затвори повинні заливатися незамерзаючими рідинами. Кожен водяний затвор слідує систематично (не рідше за один раз в тиждень) перевіряти на герметичність.

Лазерне зварювання. Необхідно виконувати вимоги санітарних правил 2392-81 і ГОСТ 12.3.002-75*.

У технологічних процесах повинні застосовуватися лазерні установки закритого типу (у технологічно обґрунтованих випадках допускається застосування лазерів відкритого типу при дотриманні вимог правил).

При експлуатації лазерів забороняється:

–                   проводити візуальне юстирування лазерів ІІ - ІV класів без необхідних засобів захисту очей та шкіри;

–                   у момент генерації випромінювання здійснювати візуальний контроль попадання променя в мішень (III — IV клас);

–                   обслуговувати лазери III — IV класів однією людиною;

–                   знаходитися в зоні спостереження особам, не пов'язаним з експлуатацією лазерів;

–                   відключати блокування і сигналізацію під час роботи лазера або зарядки конденсаторних батарей.

Для захисту персоналу від лазерного випромінювання потрібно встановлювати захисні екрани або кожухи, що перешкоджають попаданню випромінювання на робочі місця; розміщувати пульт управління лазерною установкою в окремому приміщенні з телевізійною або іншою системою спостереження за ходом процесу; перевіряти роботові системи блокувань й сигналізації, що запобігають доступу персоналу в межі лазерної небезпечної зони; мати на робочому місці схему лазерної небезпечної зони; забарвлювати внутрішні поверхні приміщень матовою фарбою з мінімальним коефіцієнтом віддзеркалення на довжині хвилі випромінювання; при поєднанні системи спостереження з оптичною системою лазера застосовувати автоматичні затвори або світлофільтри, що захищають очі оператора у момент генерації випромінювання.

Пайка. При виборі припоїв і флюсів необхідно враховувати їх клас небезпеки, при роботі керуватися вимогами санітарних правил № 952 — 72 і ОСТ 4Г0.033.200. Застосування припоїв, у складі яких містяться свинець і кадмій (вміст кадмію в припої не повинен перевищувати 20 %), слід різко обмежувати.

При пайці хвилею і зануренням виробів у ванну з припоєм необхідно в моменти, безпосередньо не пов'язані з пайкою, зачиняти ванни кришкою.

Робочі місця при пайці методом лудіння, хвилею і електропаяльником мають бути обладнані місцевою витяжною вентиляцією, що забезпечує швидкість руху повітря безпосередньо на місці пайки не менше 0,6 м/с. Вентиляційні установки повинні включатися до початку робіт і вимикатися після їх закінчення.

При використанні для пайки автоматів з високочастотним нагрівом останні повинні повністю або частково екрануватися з метою захисту персоналу від дії електромагнітних полів.

Робочі поверхні столів, ящиків для зберігання інструментів і тару, використовувану на робочих місцях, у кінці кожної зміни слід очищати і мити гарячим мильним розчином.

1.3.         Фізико-хімічні основи процесів горіння та вибуху. Вибухо-пожежонебезпечність газу та пароповітряних сумішей

Горінням називається швидко протікаюче хімічне перетворення речовин, що супроводжується виділенням великих кількостей теплоти і зазвичай яскравим світінням (полум'ям).

У звичайних умовах горіння є процесом окислення, або з' єднання горючої речовини з киснемо, що знаходиться у вільному стані в повітрі або в хімічно зв'язаному стані в різних хімічних сполуках. Проте відомо, що деякі речовини, наприклад стислий ацетилен, хлористий азот, озон і деякі інші, можуть вибухати і без кисню з утворенням теплоти і полум'я. Отже, горіння може статі результатом не лише реакції з'єднання, але і розкладання. Відомо також, що водень і деякі метали можуть горіти в атмосфері хлору, мідь – в парах сірки, магній – в діоксиді вуглецю і т. д.

З практичної точки зору найбільш важливе значення має горіння, що виникає при окисленні горючої речовини киснем повітря. Для виникнення такого горіння окрім пального і окисника потрібна наявність імпульсу (джерела запалення), здатного повідомити горючій системі необхідну початкову кількість енергії.

Горіння буває гомогенним і гетерогенним. При гомогенному горінні усі реагуючі речовини мають однаковий агрегатний стан, наприклад газоподібний. Якщо при цьому горюча речовина і окисник не перемішані, то відбувається дифузійне горіння, процес горіння у такому разі лімітується дифузією окисника в зону полум'я'. Якщо початкові речовини знаходяться в різних агрегатних станах і є межа розділу фаз в горючій системі, то горіння є гетерогенним. Гетерогенне горіння, пов'язане з утворенням потоку горючих газоподібних речовин, являється одночасно і дифузійним.

Процес горіння можна собі уявити наступним чином. При введенні в холодну горючу суміш джерела підпалу відбувається швидке розігрівання суміші в обмеженому об'ємі до певної температури і її підпал. У цьому об'ємі протікає екзотермічна реакція окислення горючої речовини киснем, дифундуючим у вогнище горіння з повітря. Завдяки теплопровідності горючої суміші теплота, що виділяється в процесі окислення, розігріває сусідній шар, викликаючи його згорання, і т. д. При такому пошаровому згоранні горючої суміші відбувається переміщення зони горіння; швидкість цього переміщення визначає інтенсивність процесу горіння і є його найважливішою характеристикою.

Нормальною швидкістю горіння називається швидкість переміщення полум'я по нерухомій суміші уздовж нормалі до її поверхні. При дефлаграційному горінні ця швидкість, як правило, складає від декількох сантиметрів до декількох метрів в секунду. Наприклад, нормальна швидкість горіння суміші метану (10,5%) з повітрям дорівнює 37 см/с.

Повільне рівномірне поширення горіння стійке лише у тому випадку, якщо воно не супроводжується підвищенням тиску. Колі горіння відбувається в замкнутому просторі або вихід газу ускладнений, продукти реакції не лише нагрівають прилеглий до фронту полум'я куля незгорілого газу шляхом теплопровідності, але і, розширюючись за рахунок високої температури, приводять незгорілий газ в рух. Неврегульований рух об'ємів газу в суміші, що горить, викликає значне збільшення поверхні фронту полум'я, що призводить до вибуху.

Вибух (ГОСТ 12.1.010-76) – це швидке перетворення речовини (вибухове горіння), що супроводжується виділенням енергії і утворенням стислих газів, здатних виконувати роботу. Швидкість поширення полум'я при вибуху досягає сотень метрів в секунду.

При подальшому прискоренні поширення полум'я посилюється стискування незгорілого газу перед фронтом полум'я. Це стискування поширюється по незгорілому газу у вигляді послідовних слабких ударних хвиль. Кожна наступна ударна хвиля йде зі швидкістю, більшою, ніж попередня, і відповідно наздоганяє її. На деякій відстані перед фронтом полум'я сукупність ударних хвиль з'єднується в одну потужну ударну хвилю. Виникнення такої хвилі призводить до сильного стискування і розігрівання газу. Колі температура в ударній хвилі стані досить високою, виникає новий стійкий режим поширення реакції – детонація, при якій передача теплоти від шару до шару здійснюється не шляхом повільного процесу теплопровідності, а шляхом поширення ударної хвилі.

Суміші газів або парів з повітрям можуть горіти лише за певних співвідношень. Мінімальну й максимальну концентрації горючих газів або парів у повітрі, при яких вони можуть запалюватися, називають нижніми й верхніми концентраційними межами запалення. Концентрації сумішей, що перебувають у цих межах і здатні горіти, називаються вибухонебезпечними.

При горінні сумішей в умовах замкнутих ємностей виникає підвищений тиск, що призводить до вибуху. Так, при випарі 0,25 кг бензину в повітрі утвориться газова суміш, вибух якої розвиває потужність, що досягає 12 тис. кВт. Цим пояснюється, що вибухи викликають руйнування, пожежі й важкі форми травматизму (струс мозку, переломи кісток, поранення).

Суміші, концентрації яких перебувають нижче нижньої й вище верхньої меж запалення, у замкнутих посудинах не горять і тому є безпечними.

Концентраційні межі запалення парів і газів деяких речовин такі, %: для пари ацетилену: нижня межа – 2,5, верхня – 80,8; для бутану: нижня – 1,36, верхня – 8,41, для бензину: нижня – 0,76, верхня – 5,4.

Полум'я по вибуховій суміші у відкритій трубі поширюється зі швидкістю всього декількох метрів у секунду, тоді як у закритій трубі – зі швидкістю 2000—3000 м/с. За такої швидкості згоряння суміші називається детонацією.

При вибуху більшості газів утворюється температура 1500— 2000° С і тиск до 1,1 МПа.

Категорії вибухонебезпечних сумішей газів і парів з повітрям, а також групи вибухонебезпечних сумішей газів і парів з повітрям за температурою самозапалювання викладені в Держстандарті 12.1.011-78 "Суміші вибухонебезпечні", "Класифікація та методи досліджень (СТ СЭВ 2775-90)".

1.4.         Безпечні умови праці при експлуатації будівельних машин та механізмів

Повної безпеки праці можна досягти лише за умов обов'язкового виконання вимог і правил експлуатації, технічного обслуговування, підтримування робочого стану вантажопідйомних машин.

Усі машини, що поступають у будівельну організацію, мають бути прийняті комісією цієї організації з перевіркою комплектності і технічного стану і закріплені за виробничими підрозділами і ділянками. Результати приймання, закріплення за машинами машиністів відповідної кваліфікації і дати введення машин в експлуатацію мають бути зафіксовані у формулярах (паспортах). До введення в експлуатацію вантажопідйомні машини і устаткування, підконтрольні органам Держміськтехнагляду, а також самохідні машини, підконтрольні ДАІ МВС, мають бути зареєстровані в цих органах.

У процесі експлуатації машин має бути забезпечений облік об'ємів виконаних робіт, робочого часу і напрацювання машин, виконання планових технічних обслуговувань і ремонтів, усунення несправностей і відмов машин, витрати запасних частин, палива і інших експлуатаційних матеріалів, а також витрат праці на технічне обслуговування і ремонт.

Підвищення ефективності механізації СМР повинне забезпечуватися шляхом: застосування найбільш ефективних для цих умов будівництва машин, устаткування і засобів малої механізації; впровадження нового уніфікованого технологічного і монтажного оснащення; вдосконалення структури парку, але за рахунок машин підвищеної в оптимальних межах одиничної потужності і машин, що мають універсальність, маневреність і мобільність, а також машин, що забезпечують впровадження нових технологічних процесів; впровадження ефективних форм, методів і технічних засобів управління парком машин; підвищення технічного рівня експлуатації і ремонту машин; розвитку і поліпшення технічного оснащення ремонтно-експлуатаційної бази.

Ефективність використання машин слід оцінювати з урахуванням підвищення змінності і використання внутрішньозмінного часу, виконання норм вироблення і співвідношення нормативного і фактичного часу роботи. Експлуатація будівельних машин, механізмів і засобів малої механізації, включаючи їх технічне обслуговування, монтаж і демонтаж, повинна здійснюватися відповідно до інструкцій заводів-виробників. Керівники організацій, що роблять будівельно-монтажні роботи із застосуванням машин, зобов'язані призначати інженерно-технічних працівників, відповідальних за виробництво цих робіт, з числа осіб, що пройшли перевірку знання правил і інструкцій по виконанню робіт із застосуванням відповідних машин.

До початку роботи з застосуванням машин слід визначити схему руху і місце роботи (установки) машин, способи занулення (заземлення) машин, що мають електропривод, вказати порядок взаємодії сигналізації машиніста (оператора) з робітником-сигнальником, а також забезпечити належне освітлення робочої зони. Місце роботи машини має бути визначене так, щоб було забезпечено простір, достатній для вільного огляду робочої зони і маневрування. Використання проміжних сигнальників для передачі сигналів машиністові не допускається. Значення сигналів, що подаються в процесі роботи або пересування машини, має бути роз'яснене усім особам, пов'язаним з роботою.

Монтаж і демонтаж машин слід проводити під керівництвом особи, відповідальної за технічний стан машини. Режими роботи будівельних машин і механізмів повинні встановлюватися стосовно конкретних вимог технології виробництва робіт, а також природно-кліматичних умов будівництва і передбачати максимальне використання технічних характеристик і підвищення коефіцієнта змінності роботи.

Залежно від типу крану і роду приводу (електричний, механічний) кран забезпечується рядом приладів і пристроїв, що забезпечують його безпечну експлуатацію.

До таких приладів відносяться:

1.                 Кінцеві вимикачі, призначені для автоматичної зупинки механізмів кранів з електричним приводом. На кранах з механічним приводом механізмів кінцеві вимикачі не застосовуються.

2.                 Блокувальні контакти, вживані для електричного блокування дверей входу в кабіну крану з посадочного майданчика, кришки люка входу на настил моста і в інших місцях.

3.                 Обмежувачі вантажопідйомності, призначені для запобігання аварій кранів, пов'язаних з підйомом вантажів масою, що перевищує їх вантажопідйомність (з урахуванням вильоту крюка). Установка приладу обов'язкова на стрілових, баштових і портальних кранах. Крани мостового типу повинні обладнатися обмежувачем вантажопідйомності у тому випадку, коли не виключається їх перевантаження за технологією виробництва.

4.                 Обмежувачі перекосу, призначені для попередження небезпечного перекосу металоконструкцій козлових кранів і мостових перевантажувачів внаслідок випередження однієї з опор іншої при русі крану.

5.                 Покажчик вантажопідйомності, що встановлюється на кранах стрілового типу, у яких вантажопідйомність змінюється зі зміною вильоту крюка. Прилад автоматично показує, яка вантажопідйомність крану при встановленому вильоті, що допомагає запобігти перевантаженню крану.

6.                 Покажчик кута нахилу – для правильної установки стрілових кранів, окрім кранів, працюючих на рейкових шляхах.

7.                 Анемометр. Ним повинні обладнуватися баштові, портальні і кабельні крани для автоматичної подачі звукового сигналу при небезпечній для роботи швидкості вітру.

8.                 Протиугінні пристрої, вживані на кранах, працюючих на наземних рейкових шляхах, для попередження угону їх вітром.

9.                 Автоматичний сигналізатор небезпечної напруги , що сигналізує про небезпечне наближення стріли крану до дротів ліній електропередач, що знаходяться під напругою. Приладом обладнуються стрілові самохідні крани (за винятком залізничних).

10.            Опорні деталі, якими забезпечуються крани мостового типу, пересувні консольні, баштові, портальні, кабельні, а також вантажні візки для зменшення динамічних навантажень на металоконструкцію у разі поломки осей ходових коліс.

Страницы: 1, 2, 3