Управління валютними операціями банку 
1)
протягом одного року не мати зауважень від органів банківського нагляду та
податкової інспекції щодо виконання ними вимог чинного законодавства;
2)
забезпечити відповідність проведення операцій технічним вимогам, які необхідні
для здійснення саме валютних операцій (згідно з Переліком технічних вимог до
комерційних банків для здійснення операцій з валютними цінностями);
3)
мати в штаті фахівців, рівень освіти яких відповідає кваліфікаційним вимогам,
висунутим щодо здійснення валютних операцій;
4)
звернутися до відповідного регіонального управління Національного банка України
за рекомендаціями на отримання ліцензії додавши до заяви такі документи:
·
копію нотаріально посвідченого Статуту та установчих документів
банку (з усіма змінами та доповненнями);
·
перелік операцій, які банк має намір виконувати;
·
опис структури установи та підрозділів, які здійснюватимуть
валютні операції, з переліком технічних засобів, що використовуватимуться в
них;
·
довідки про керівників установи, які здійснюватимуть нагляд за
операціями з валютними цінностями, та безпосередніх виконавців валютних
операцій (бухгалтерів, касирів, брокерів, економістів та ін.), посвідчені
нотаріально або в установленому порядку у банку копії документів, які
підтверджують відповідність рівня виконавців кваліфікаційним вимогам (дипломи,
сертифікати та ін.)
·
баланси установи на останню звітну дату та звіт про прибутки та
збитки;
·
річний звіт банку;
·
письмове підтвердження трьох іноземних банків про згоду на
встановлення кореспондентських відносин (у тому разі, якщо банк має намір
одержати ліцензію з правом самостійно встановлювати кореспондентські відносини
з іноземними банками).
Порядок
і терміни видачі ліцензій, перелік документів, необхідних для їх одержання, а
також підстави для відмови у видачі ліцензій визначаються Національним банком
України.
Відмова
у видачі Національним банком України ліцензії може бути оскаржена в суді або
арбітражному суді.
Залежно
від якості наданих комерційним банком документів, технічних умов, кваліфікації
керівників і виконавців валютних операцій НБУ може дозволити проведення
валютних операцій.
2.1 Економічна сутність, завдання та інформаційна
база аналізу
2.1.1 Мета
аналізу валютних операцій
Операції з
валютними цінностями та розрахунки в іноземній валюті посідають
провідне місце у банківському бізнесі. На сучасному етапі розвитку вітчизняні
банки не тільки обслуговують експортно-імпортні розрахунки суб’єктів
підприємницької діяльності, а й виступають безпосередніми учасниками операцій
на внутрішньому та міжнародних валютних ринках, забезпечуючи у такий спосіб
зміцнення ринкових перетворень у всіх сферах економіки. Провідна роль банків на
валютному ринку обумовлюється значними обсягами операцій, що становлять близько
90%, та спектром послуг, які забезпечують попит широкого кола суб’єктів.
Особливістю діяльності банку у сфері валютних операцій є його функція агента
валютного контролю, що зобов’язує банк здійснювати контроль за дотриманням
вимог валютного законодавства.
Така багатогранна
спрямованість банку у сфері валютних операцій визначає певні вимоги до системи
інформаційного забезпечення, що використовується для підготовки і прийняття
управлінських рішень. За валютними операціями ця система повинна забезпечувати
необхідну інформацію для валютного регулювання та контролю, планування та
стратегії, раціонального використання ресурсів.
Для однозначного
тлумачення валютних операцій та валютних цінностей необхідне правильне
розуміння та використання термінів. Чинним законодавством, а саме Декретом
Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного
контролю», визначено таке.
1) «валютні
цінності»:
валюта України – грошові знаки у
вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет і в інших формах, що
перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а
також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають
обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у
внесках у банківських та інших кредитно-фінансових установах на території
України;
платіжні документи та
інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти),
боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати,
ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені в іноземній
валюті, валюті України та банківських металах;
іноземна валюта – іноземні
грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають
в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної
держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але
підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових
одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях,
що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших
кредитно-фінансових установ за межами України;
банківські метали – це золото,
срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб
відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат
якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів;
2) «валютні
операції»:
o
операції, пов’язані з переходом права власності на валютні
цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті
України;
o
операції, пов’язані з використанням валютних цінностей у
міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших
зобов’язань, предметом яких є валютні цінності;
o
операції, пов’язані з увезенням, переказуванням і пересиланням на
територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі
валютних цінностей.
Різновидність
валютних операцій банку базується на сутності операцій та їх особливостях і
вимагає певної класифікації. Практично, інвалютні операції можна поділити на такі групи:
o
торговельні та неторговельні операції;
o
поточні операції, що пов’язані з рухом капіталу, термінові операції;
o
власні операції банку та операції, що здійснюються за дорученням
клієнтів.
Основною
метою аналізу валютних операцій є:
o
забезпечення необхідною інформацією процесу управління та
прийняття рішень стосовно операцій з іноземною валютою;
o
забезпечення можливості розроблення аргументованої концепції
розвитку банку, яка базується на комплексному підході до аналізу валютних
активів та пасивів банку, зовнішнього та внутрішнього середовища, що дає змогу
проводити діагностику та прогнозування банківської діяльності в цілому і на
валютному ринку зокрема;
o
формування лімітної політики банку;
o
дотримання нормативів НБУ у сфері валютних операцій.
Основними завданнями
аналізу валютних операцій, які забезпечують виконання даної мети, є:
o
оцінювання діяльності банку на валютному ринку, його масштабності
та конкурентоспроможності;
o
визначення достатності можливостей банку для повного та
адекватного співвідношення обсягів валютних операцій зі ступенем прийнятого
ризику і рівнем прибутковості;
o
контроль показників валютного ризику, що забезпечується
дотриманням установлених нормативів відкритої валютної позиції;
o
оцінка ефективності формування та використання валютних ресурсів;
o
визначення способів залучення валютних коштів на вигідних умовах;
o
оцінювання прибутковості валютних операцій;
o
обґрунтування доцільності здійснення тих чи інших валютних
операцій банку;
o
оцінювання ефективності впровадження нових банківських продуктів;
o
визначення об’єктивних та суб’єктивних факторів, що впливають на
здійснення валютних операцій.
Загальні напрями
аналізу валютних операцій банку мають однакові підходи з тими, що
застосовуються до операцій у національній валюті. Винятком є ті валютні
операції, що не мають своїх аналогів серед операцій у національній валюті. До
таких належать:
o
торгівля іноземною валютою;
o
конверсійні операції з готівковою іноземною валютою;
o
розмін або обмін банкнот, номінованих в іноземній валюті;
o
операції з дорожніми та іменними чеками в іноземній валюті;
o
інкасо неплатіжних банкнот в іноземної валюті;
o
надання дозволу на вивіз іноземної валюти за межі України;
o
розрахунки за зовнішньоекономічними контрактами;
o
позабалансові валютні інструменти.
Аналіз цих операцій має
певні особливості та потребує урахування обсягів, курсів, за якими вони
здійснюються, вимог валютного законодавства тощо. Оцінка валютних активів та
пасивів банку повинна базуватись на показниках їх структури, динаміки її змін,
структури операцій, їх частки у загальній масі валютних операцій, визначенні їх
прибутковості взагалі тощо.
2.1.2 Маркетингова
інформаційна система в банку
Тут мова йде
про управлінський інструмент, без котрого немислимо рішення завданнів розробки
маркетингової стратегії, планування маркетинг-микса і керування маркетингом у
банку в цілому.
Для того щоб
виконувати ці функції і не припускати дорогих помилок, необхідно всі рішення
приймати на підставі аналізу надійної фінансово-господарської інформації. Отже,
з'являється необхідність у ще одній внутрибанківській функції, що полягає в
зборі, перевірці, переробці, аналізі, збереженні, розподілі і передачі
усередині банку даних, необхідних для прийняття обгрунтованих фінансових
рішень. Цю функцію в банку звичайно здійснює відділ інформації або особлива
управлінська інформаційна система Маркетингова інформаційна система (МІС). У її
входять організаційно пов'язані одиниці, що займаються збором внутрішньої і
зовнішньої маркетингової інформації, аналізом і опрацюванням даних, їхнім
збереженням, передачею й охороною, а також наданням зведень керівництву банку.
Строго говорячи,
інформація, доступна через МІС, потрібно не тільки маркетологам і керівникам,
що приймають стратегічні рішення. Вона може бути затребувана будь-якими
підрозділами банку для цілей прогнозування і планування з урахуванням,
зрозуміло, ієрархії доступу до окремих видів зведень. У ряді випадків окремі
елементи МІС можуть через телекомунікаційні канали бути доступними також для
клієнтів або взагалі широких кіл, забезпечуючи тим самим виконання зобов'язань
перед товариством по забезпеченню відкритості і підзвітності банку.
2.2 Аналіз валютної позиції банку
Одним із етапів
аналізу є оцінювання валютної позиції банку та операцій, які впливають на її
стан. Для розрахунку показників, що характеризують валютну позицію банку,
використовують оборотно-сальдовий баланс, звітні баланси, Звіт про дотримання
економічних нормативів (форма 611), Розшифрування валютних рахунків (форма
550).
Діяльність банків
на валютних ринках, що полягає в управлінні активами і пасивами в іноземній
валюті, пов’язана з валютними ризиками (одним з елементів ринкового ризику),
які виникають у зв’язку з використанням різних валют під час проведення
банківських операцій.
Валютна позиція – це
співвідношення вимог (балансових і позабалансових) та зобов’язань (балансових і
позабалансових) банку в кожній іноземній валюті. У разі їх рівності позиція
вважається закритою, у разі нерівності – відкритою. Відкрита позиція є
короткою, якщо обсяг зобов’язань за проданою валютою перевищує обсяг вимог, і
довгою, якщо обсяг вимог за купленою валютою перевищує обсяг зобов’язань.
При цьому довга відкрита
валютна позиція при розрахунку зазначається зі знаком плюс, а коротка відкрита
валютна позиція – зі знаком мінус.
З метою зменшення
валютного ризику в діяльності банків Національний банк установлює норматив
ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку (Н13), у
тому числі обмежується ризик загальної довгої відкритої валютної позиції банку
(Н13–1) і ризик загальної короткої відкритої валютної позиції банку (Н13–2).
Одночасно банк на власний розсуд установлює внутрішні ліміти валютних позицій:
o
ліміти на кожного дилера;
o
ліміти на філії;
o
ліміти за видами валют.
Розраховуючи норматив
ризику загальної відкритої валютної позиції, уповноважений банк
приймає суму регулятивного капіталу, яка розрахована за балансом за станом на
початок минулого робочого дня, що передує дню розрахунку цих нормативів.
Наприклад, для розрахунку нормативів розпорядження валютною позицією за 3-тє
число звітного місяця береться розмір регулятивного капіталу, що розрахований
за даними балансу за станом за 1-ше число цього місяця.
Норматив ризику загальної
відкритої (довгої/короткої) валютної позиції уповноваженим банком зазначається
у формі 611 «Звіт про дотримання економічних нормативів».
Валютна позиція
уповноваженого банку визначається щоденно, окремо щодо кожної іноземної валюти.
На розмір відкритої валютної позиції уповноваженого банку впливають:
o
купівля (продаж) готівкової та безготівкової іноземної валюти,
поточні й строкові операції (на умовах «своп», «форвард», «опціон»
та ін.), за якими виникають вимоги та зобов’язання в іноземних валютах,
незалежно від способів та форм розрахунків за ними;
o
одержання (сплата) іноземної валюти у вигляді доходів або витрат
та нарахування доходів і витрат, які враховуються на відповідних рахунках;
o
купівля (продаж) основних засобів і товарно-матеріальних цінностей
за іноземну валюту;
o
надходження коштів у іноземній валюті до статутного капіталу;
o
погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній валюті
(списання якої здійснюється з відповідного рахунка витрат);
o
інші обмінні операції з іноземною валютою (виникнення вимог в
одній валюті при розрахунках за ними в іншій валюті, у тому числі
національній, що призводять до зміни структури активів за незмінності пасивів,
і навпаки).
До інших обмінних
операцій банку можна віднести операції прийняття або списання активу, який
виступає забезпеченням заборгованості (застава, гарантія, порука), відображення
у обліку немонетарних статей балансу, купівля валюти для виконання зобов’язань
перед клієнтами за депозитними та кредитними операціями тощо. У межах
установлених значень нормативу ризику загальної відкритої (довгої/короткої)
валютної позиції уповноважений банк може здійснювати такі валютні операції:
o
купівлю іноземної валюти для виконання зобов’язань перед
нерезидентами за власними зовнішньоекономічними договорами (контрактами), а
також для виконання власних зобов’язань за виданими гарантіями,
поручительствами, векселями;
o
купівлю за власні кошти за дорученням клієнтів іноземної валюти
для виконання їхніх зобов’язань перед нерезидентами за зовнішньоекономічними
договорами (контрактами) та зареєстрованими Національним банком кредитами
(позиками), що одержані резидентами від уповноважених банків та уповноважених
фінансових установ, а також від нерезидентів;
o
купівлю іноземної валюти для виконання зобов’язань перед клієнтами
за неторговельними операціями. Операції з продажу готівкової іноземної валюти в
касі банку та в пунктах обміну іноземної валюти, що не пов’язані з виконанням
вищезазначених зобов’язань, можуть здійснюватися лише в межах суми іноземної
валюти, купленої касою банку, та пунктом обміну іноземної валюти;
o
купівлю-продаж за іноземну валюту основних засобів і
товарно-матеріальних цінностей;
o
залучення коштів в іноземній валюті до статутного капіталу банку
та розрахунки з резидентами і нерезидентами за іншими видами капітальних
операцій (за операціями з цінними паперами, вкладами, депозитами тощо);
o
погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній валюті
(списання здійснюється з відповідного рахунка витрат);
Страницы: 1, 2, 3, 4
|
