Сучасна банківська система України та її роль у сучасній економіці країни

3.2 Визначення показників фінансової стійкості та ділової активності банківської установи

Аналіз показників комерційної діяльності банківської установи, проведений у другому розділі дипломної роботи, свідчить про наявність деяких негативних тенденцій, які можуть привести до нестабільності. З метою поліпшення фінансового стану підприємства необхідно провести розрахунок показників фінансової стійкості та ділової активності банку. Алгоритм розрахунку показників фінансової стійкості наведено у табл. .3.1, а самі показники в табл. .3.2

Таблиця 3.1. Алгоритм розрахунку та економічний зміст показників фінансової стійкості банку

Отже, як свідчать дані таблиці, основними коефіцієнтами, які характеризують фінансову стійкість банку, є:

коефіцієнт надійності;

коефіцієнт фінансового важеля;

коефіцієнт участі власного капіталу у формуванні активів;

коефіцієнт захищеності власного капіталу;

коефіцієнт захищеності дохідних активів власним капіталом;

коефіцієнт мультиплікатора капіталу.

Таблиця 3.2. Коефіцієнти фінансової стійкості

З наведених у табл. .3.2 даних видно, що коефіцієнт надійності (співвідношення капіталу банку і залучених коштів) при мінімально допустимому значенні не менше 5% у 2006 році склав 15,1%. Протягом наступних двох років даний коефіцієнт знижувався. Так, у 2007 році його значення склало 14%, а у 2008 - 12,8%. Це свідчить про те, що банк хоча і є забезпечений власними коштами, проте дана забезпеченість є досить низькою, а тому він змушений нарощувати темпи по залученню вільних коштів грошового ринку, які є більш дорогими ніж власні, що призводить до зменшення надійності.

Дані тієї ж таблиці показують, що коефіцієнт фінансового важеля при максимально допустимому значенні 0,05 у 2006 році склав 6,62, а протягом наступних двох років зріс до 7,15 у 2007 році та 7,82 у 2008 році. Це свідчить про те, як і в попередньому випадку, що банку не вистарчає власних коштів, а тому він постійно підвищує активність по залученню вільних коштів на грошовому ринку. Значення та ріст даного коефіцієнта також свідчить про те, що банку має дуже високу здатність по залученню вільних коштів.

Коефіцієнт участі власного капіталу у формуванні активів дещо знизився за період, що аналізується, з 13,1% у 2006 році до 12,3% у 2007 та 11,3% у 2008 році. При оптимальному значенні не менше 10% фактичні значення даного показника свідчать про раніше встановлену тенденцію - низька роль власних коштів в активізації та покритті різних ризиків.

Розрахунки табл. .3.2 свідчать і про зростання захищеності власного капіталу за рахунок збільшення його вкладень у свої власні капіталізовані активи - основні засоби і нематеріальні активи. Це підтверджується зростанням відповідного показника (коефіцієнта захищеності власного капіталу) з 0,51 у 2006 році до 0,62 та 0,78 відповідно у 2007 та 2008 роках. Високе значення даного коефіцієнта у 2008 році, а саме 0,78 свідчить про те, що 78% капіталу банку розміщено в нерухомість (майно), а також в деякій мірі пояснює встановлену вище тенденцію про низьку роль власних коштів.

Також видно, що коефіцієнт захищеності доходних активів власним капіталом протягом аналізованого періоду має негативне значення. Це свідчить про те, що доходні активи банку практично не захищені капіталом, що є негативним явищем для фінансової стійкості банку. І хоча у 2007 році захищеність доходних активів дещо зросла (з -0,45 до -0,41), то у 2008 році вона знову знизилась практично до значення 2006 року, а саме до - 0,44. це пояснюється перевищенням темпів росту доходних та недоходних активів над темпами росту власного капіталу.

Що стосується коефіцієнта мультиплікатора капіталу, який характеризує ступінь покриття активів акціонерним капіталом, то при оптимальному співвідношенні 12,0 - 15,0 разів у 2006 році він складав 17,61, а у 2007 та 2008 роках зріс відповідно до 21,18 та 23,70 разів. На мою думку в першу чергу це свідчить, що темп зростання активів перевищує темп зростання акціонерного капіталу, і, по-друге, - про наявність тенденцій підвищення використання “потужностей” їх залучення з акціонерного капіталу. Дані значення коефіцієнта мультиплікатора капіталу хоч і не є оптимальними, проте свідчать про високий ступінь покриття активів акціонерним капіталом.

Таким чином, крім коефіцієнтів захищеності власного капіталу та мультиплікатора капіталу майже всі основні показники взяті для аналізу фінансової стійкості банку, хоч і знаходяться в оптимальних межах, але мають тенденцію до погіршення (коефіцієнт надійності, участі власного капіталу у формуванні активів, коефіцієнт фінансового важеля, коефіцієнт захищеності доходних активів власним капіталом).

Звідси можна зробити висновок, що фінансова стійкість банку не є достатньо забезпеченою його капіталом і останній не може захистити банк від імовірних ризикових втрат сьогодні і в близькому майбутньому, що змушує негайно впроваджувати заходи щодо підвищення фінансової стійкості, розробка яких буде проведена у наступному розділі даного дипломного проекту.

В подальшому проведемо розрахунок показників ділової активності банку. Ділову активність банку в методичній літературі рекомендують визначити через аналіз взаємозв’язку оцінки ресурсного потенціалу банку (пасивів) і його використання як у цілому в активах, так і його окремих вкладень в інвестиції, в кредитний портфель, у матеріально-технічне забезпечення.

Необхідні висновки можна отримати трьома шляхами:

зіставленням висновків за взаємозв’язаними статтями і розділами активів і пасивів;

кількісною ув’язкою змін в активах і пасивах у вартісному виразі;

розрахунком коефіцієнтів, що характеризують досягнуті рівні активності використання пасивів і активів.

Розкриємо методику аналізу ділової активності спочатку на основі коефіцієнтного методу.

Проаналізувавши системи коефіцієнтів, що їх рекомендує методична література для аналізу ділової активності банку, відібрали ті з них, які найбільшою мірою розкривають рівень використання пасивів і активів.

У частині пасивів це:

коефіцієнт активності залучення позичених і залучених коштів;

коефіцієнт активності залучення строкових коштів;

коефіцієнт активності залучення міжбанківських кредитів;

коефіцієнт активності використання залучених коштів у дохідні активи;

коефіцієнт активності використання залучених коштів у кредитний портфель.

У частині активів це такі коефіцієнти:

коефіцієнт рівня дохідних активів;

коефіцієнт кредитної активності;

коефіцієнт загальної інвестиційної активності в цінні папери, асоційовані і дочірні підприємства (через пайову участь);

коефіцієнт (частка) інвестицій у цінні папери і пайову участь у дохідні активи;

коефіцієнт проблемних кредитів.

Узагальнення відібраних коефіцієнтів, алгоритм розрахунку та їх економічний зміст наведені в табл. .3.3 і в табл. .3.4

Необхідні розрахунки вказаних двох груп коефіцієнтів виконано в окремих табл. .3.5

Ділову активність визначає як рівень залучення пасивів, так і рівень їх використання в активах.

Доцільно насамперед розглянути групу показників, які характеризують рівень ділової активності залучення пасивів і розміщення їх у певні групи активів. Ця група показників служить вимірником рівня ефективності діяльності банку на фінансовому ринку.

Таблиця 3.3. Алгоритм розрахунку і економічний зміст показників, що характеризую ділову активність банку в частині пасивів

В цілому рівень ділової активності по залученню ресурсів ззовні характеризує коефіцієнт активності залучення позикових і залучених коштів, який, як свідчать дані таблиці 2.8, має чітку тенденцію до підвищення (у 2006 році він склав 0,87, у 2007 - 0,88, а у 2008 - 0,89). Рівень даних показників є досить високим, бо оптимальним значенням даного показника вважається 0,70. Це свідчить про високу потребу та наявність можливостей банку щодо залучення ресурсів клієнтів.

Таблиця 3.4. Алгоритм розрахунку і економічний зміст показників, що характеризую ділову активність банку в частині активів

Встановлена тенденція підтверджується і достатньо високим рівнем показників (коефіцієнтів) активності залучення міжбанківських кредитів за аналізовані роки відповідно у 2006 році він склав 0,41, у 2007 - 0,3 і у 2008 - 0,25 та строкових депозитів - у 2006 - 0,45, у 2007 - 0,50 тау 2008 - 0,63. З динаміки даних коефіцієнтів протягом аналізованого періоду також видно, що основна увага політики банку по залученню коштів спрямована на залучення строкових депозитів, залученню міжбанківських кредитів приділяється менша увага.

Таблиця 3.5. Розрахунок основних коефіцієнтів ділової активності банку

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9