Споживче та іпотечне кредитування і його розвиток в Україні

Середньострокові кредити надаються на придбання товарів широкого вжитку (побутової техніки, меблів, автомобілів та інше) в розстрочку.

Довгострокові кредити фізичним особам надаються для придбання житла, автомобілів вітчизняного та іноземного виробництва.

Спостерігаючи динаміку та структуру споживчих кредитів виданих Красноармійським відділенням банку “Кредитпромбанк” бачимо, що за період з 1 січня 2004 року по 1 січня 2005 року загальна сума кредитів виданих у відділенні зросла на 173 тисячі гривень. Питома вага короткострокових кредитів станом на 1 січня 2005 року в загальній сумі складає 7,5 %, середньострокових – 66,5, довгострокових 26%.

Всі видані кредити застраховані в страховій компанії “Гарант”. Розміри страхування коливаються в межах 3 - 3,5 відсотків від загальної суми кредиту та відсотків.

З метою підвищення ліквідності та стабільності банківської системи, захисту кредиторів і вкладників комерційних банків та відповідно до статті 24 Закону України “Про банки і банківську діяльність” Національним банком України встановлено порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків.

На підставі класифікації позик банк створює резерв щодо кожної групи кредитів:

стандартні кредити – 2%;

кредити під контролем – 5%;

субстандартні кредити - 20%;

сумнівні кредити – 50%;

безнадійні кредити – 100%.

Відрахування в страховий резерв здійснюється центральним банком.

Наведемо приклад видачі споживчого кредиту Красноармійським відділенням банку “Кредитпромбанк” за програмою банку “Кредитпромбанк” – “Автомобіль в кредит”.

Клієнт вирішив придбати автомобіль. Для здійснення своєї мети він заертається до магазину з продажу автомобілів. З представником магазину клієнт підписує документ з указанням визначеної моделі та комплектації автомобіля (акт вибору, рахунок-фактура або специфікація). До цих документів він додає:

копію паспорта;

довідку податкової адміністрації про присвоєння ідентифікаційного коду;

довідку з місця роботи про посаду, що займає і річних дохід до дати надання заяви. Приватні підприємці подають податкову декларацію та звіт суб’єкта малого підприємництва на останні 4 звітні дати та іншу документацію, що визначає фінансовий стан фізичної особи приватного підприємця.

З цими документами клієнт звертається до банку. Кредитний працівник проводить бесіду з потенційним позичальником та з’ясовує його фінансовий та майновий стан та на основі наданих документів робить попередній аналіз платоспроможності позичальника. В разі позитивного висновку кредитного працівника позичальник заповнює заяву на отримання кредиту та анкету клієнта.

Після подання до установи банку повного пакету документів та їхньої перевірки, банк надає позичальнику гарантійний лист для пред’явлення в автосалон про те, що банком прийнято позитивне рішення щодо надання кредиту. Разом з гарантійним листом клієнт знову звертається до магазину, де в касу вносить початковий внесок (в залежності від строку та моделі автомобіля), після чого за допомогою працівників автосалону здійснює реєстрацію автомобіля в органах ДАІ та отримує постійний технічний паспорт на його ім’я з позначкою “розстрочка”. Після реєстрації автомобіля в органах ДАІ, позичальник разом з документами (технічний паспорт, договір купівлі-продажу та рахунок-фактура), прямує до банку, де він подавав заяву на отримання кредиту, але при цьому автомобіль залишається до повного розрахунку з автоділером у приміщенні автосалону.

Кредитний працівник банку та позичальник нотаріально посвідчують договір застави на придбаний автомобіль та страхує його від пошкоджень та викрадень за програмою повне КАСКО та ЦВ.

Після підписання договору застави, кредитного договору та страхування автомобіля клієнт отримує кредит для остаточного розрахунку з автосалоном.

Обов’язковою умовою видачі кредиту є:

щомісячне погашення частинами кредиту рівними платежами;

щомісячна сплата відсотків за користування кредитними коштами;

нотаріальне оформлення автомобіля у заставу;

страхування заставленого майна за програмою повне КАСКО та ЦВ.

Для автомобілів вітчизняного та іноземного виробництва існують різні умови та строки кредитування.

Для автомобілів іноземного виробництва:

кредит до 3-х років – початковий внесок 10% вартості автомобіля;

кредит до 5-и років – початковий внесок 20 % вартості автомобіля;

Автомобілі вітчизняного виробництва та виробництва країн СНД:

кредит до 3-х років – початковий внесок 20% вартості автомобіля;

кредит до 4-х років - початковий внесок 30% вартості автомобіля.

Відсоткова ставка при кредитуванні строком до 3-х років складає 13% у доларах США та 24% при кредитуванні у національній валюті.

Відсоткова ставка при кредитуванні строком від 3-х до 5-ти років складає 14% у доларах США та 25% при кредитуванні у національній валюті.

Для отримання кредиту покупець сплачує такі обов’язкові платежі:

початковий внесок - в залежності від строку та марки автомобіля;

нотаріальне посвідчення договору застави;

страхування автомобіля за програмою повне КАСКО (автомобілі вітчизняного виробництва 4,0% від вартості автомобіля та автомобілі іноземного виробництва 4,3% від вартості автомобіля);

у разі отримання кредиту у доларах США за допомогою платіжної картки – 0,5% комісії за зняття готівки.

Красноармійським відділенням банку “Кредитпромбанк” на протязі 2003 та 2004 – го років видано 3 кредити на придбання автомобілів. З них один кредит видано для придбання автомобіля іноземного виробництва, а саме автомобіль ВАЗ 2107 та два автомобілі вітчизняного виробництва (автомобіль “Славута” та “Таврія-нова”).

2.4 Аналіз виданих кредитів під заставу нерухомості

Банк “Кредитпромбанк” надає кредити під забезпечення нерухомістю за кількома іпотечними моделями:

двохрівнева (американська модель);

ощадно-позичкова (німецька модель);

проста (депозитна).

Найбільш використовувана проста (депозитна) модель, яка базується на залученні кредитних ресурсів. Це, як правило, особисті ресурси банку, довгострокові депозити клієнтів банку та міжбанківські кредити.

За рахунок цих ресурсів банк надає іпотечні кредити.

Відносно легка організація іпотечного кредитування на базі цієї моделі зумовлена її достатньо широким розповсюдженням в країнах які розвиваються, а також в Англії, Франції, Іспанії, Ізраїлі та інших держав з розвинутою економікою.

Красноармійське відділення банку ”Кредитпромбанк” на протязі 2004 року видано один кредит під забезпечення нерухомістю, а саме під заставу квартири.

В Красноармійське відділення ВАТ ”Кредитпромбанку” звернувся клієнт з клопотанням про надання кредиту під заставу нерухомості 49000 гривень. Позичальником були надані необхідні документи для отримання кредиту, а саме:

довідка про дохід за останні 6 місяців;

анкета позичальника;

паспорт та ідентифікаційний номер;

Позичальник займається підприємницькою діяльністю на протязі 8 років та має поточний рахунок в банку ”Кредитпромбанк”, що суттєво впливає на позитивне рішення про видачу кредиту. Кредитним працівником зроблено вибірку руху коштів на рахунку підприємця, та зроблено висновок про те, що річний оборот по рахунку становить 500 000 грн. в рік.

За даними декларації про доходи підприємця, його середньомісячний дохід становить 5000 грн. Середньомісячний дохід дружини складає 520 грн. Дохід сім’ї складає 5520 грн. Середні витрати сім’ї підприємця за даними анкети становлять 1100 грн.

Головним орієнтовним показником при оцінці платоспроможності позичальника є доля платежів за кредитом та відсотками в доході позичальника.

Отже, при видачі кредиту на 6 років за відсотковою ставкою 15% річних при умові щомісячного погашення кредиту та відсотків середній дохід сім’ї буде зменшуватись на 15,4 %.

Предметом застави є квартира, яку бажає придбати позичальник.

Експертом банку проведена експертна оцінка нерухомості, що пропонується в заставу. Експерт повинен обов’язково мати свідоцтво на право виконання робіт з експертної оцінки майна, майнових та немайнових прав.

Стан об’єкту нерухомості обстежується та оцінюється шляхом візуального огляду, замірів, спостережень, вивчення необхідної технічної документації. Для визначення фактичного зносу проводиться оцінка технічного стану квартири. На її основі розраховується дійсна вартість квартири за формулою:

С = Сзам  Кф,  (2.1)

де С – дійсна вартість об’єкту на дату оцінки;

Сзам – вартість заміщення (відновна вартість);

Кф – коефіцієнт, що враховує фізичний знос.

Враховується також вартість права користування земельною ділянкою.

Будинок, який є оцінювальним об’єктом, був збудований в 1995 році.

Характеристика будинку: фундаменти – цегляні, стіни – цегляні, побілені, обштукатурені; перегородки – гіпсоблочні, дерев’яні цегляні; покриття – частково дерев’яні балки, частково залізобетонні панеті; підлога – паркет, лінолеум; дах – металевий; сходи – гранітні марші; опалення – центральне, водяне; сантехобладнання, електрообладнання, водопровідне обладнання, газ.

Будинок в якому знаходиться квартира має опалення, гаряче та холодне водопостачання, газ, каналізацію, електропостачання, є телефон, радіо, телебачення.

Квартира (за даними ЖЕД) має такі характеристики:

Балансова вартість квартири з урахуванням індексації – 56 250,00 грн.

Загальна площа квартири – 75 кв.м.

Оцінюваний об’єкт за даними бюро технічної інвентаризації:

- корисна висота - 2,8 м.

- загальна площа - 75 кв.м.

Фізичний стан квартири визначено задовільним за результатами огляду стану конструктивних елементів будинку відповідно до Правил оцінки фізичного зносу житлових будинків, затверджених Державним комітетом по житлово-комунальному господарству від 02.07.1993 р. № 52.

За допомогою таблиці визначення фактичного зносу квартири, вартість з урахуванням виконаних ремонтних робіт становить 50 250,00 грн.

Після оцінки квартири оцінювачем складено акт оцінки, який разом з і кредитним договором та іпотечною угодою та іншими необхідними документами підготовлено до нотаріального посвідчення. Кредитний договір та іпотечна угода підлягають нотаріальному посвідченню.

Всі інші операції стосовно супроводження кредиту аналогічні супроводженню споживчого кредиту.

Майно, що становить предмет застави, залишається у заставодавця.

Згідно Розділу 2 статті 33 Закону України “Про заставу” іпотечний заставодержатель, в даному випадку Банк, до повної сплати заборгованості по кредиту та відсотків за користування кредитом має право:

перевіряти документально і фактично наявність, розмір, стан і умови збереження предмета застави;

вимагати від заставодавця вжиття заходів, необхідних для збереження предмета застави;

вимагати від будь-якої особи припинення посягання на предмет застави, яке загрожує втратою або пошкодженням його. Якщо предмет застави втрачено не з вини заставодержателя і заставодавець його не відновив або за згодою заставодержателя його замінив на інше майно такої ж вартості, заставодержатель має право вимагати дострокового забезпечення заставою зобов’язання.

Також можлива видача кредиту під заставу квартири, яка оцінена районним бюро технічної інвентаризації (МБТІ).В такому випадку береться до уваги вартість за даними оцінки.

Розділ 3. Напрямки удосконалення споживчого та іпотечного кредитування

3.1 Мінімізация кредитного ризику, форми його страхування та використання сучасних комп’ютерних технологій при проведенні розрахунків

Кредитування з найдавніших часів є ризиковим видом діяльності. Кредитний ризик, що породжується даною діяльністю, та методи його мінімізації цікавлять як практиків, так і теоретиків. Про це свідчить велика кількість наукових публікацій, що з’явились останнім часом. Не дивлячись на той факт, що проблема кредитного ризику надзвичайно актуальна серед науковців, дослідження причин виникнення, особливо в конкретних галузях, та методи мінімізації кредитного ризику не можна вважати повністю вивченими та дослідженими.

Перш за все, звернемося до визначення кредитного ризику. Під кредитним ризиком, традиційно розуміють ймовірність несплати позичальником основного боргу та відсотків, які належать до сплати за користування кредитом у терміни, визначені у кредитній угоді. У взаємовідносинах кредитора та позичальника предметом спільного інтересу є кредит. Із ним пов’язані протилежні за своєю суттю ситуації: кредитор має право вимагати повернути йому борг, а боржник зобов’язаний віддати позику, як це вказано у кредитній угоді. Недотримання цих домовленостей загрожує кредитору фінансовими збитками.

Сучасна банківська практика сформувала різні системи запобіжних заходів щодо зменшення впливу кредитного ризику.

Однією із таких запобіжних систем є страхування, прояв якого відбувається через самострахування (формування та використання резерву на можливі втрати за кредитними операціями) та методом прямого страхування, що відбувається за участю страхових компаній.

Метод самострахування полягає в накопиченні певної кількості фінансових ресурсів, які при необхідності використовуються на покриття можливих втрат при настанні несприятливих обставин. Правлінням НБУ було прийнято Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями. Згідно з цим Положенням комерційний банк зобов’язаний створювати резерв під кредитні ризики, необхідність створення цього резерву зумовлена кредитними ризиками, що притаманні банківській діяльності. “Кредитні операції – це вид активних операцій, що пов’язані з наданням клієнтам коштів у тимчасове користування або прийняттям зобов’язань про надання коштів у тимчасове користування, а також надання гарантій, поручительств, авалів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, фінансового лізингу, видача кредитів у формі врахування векселів, у формі операцій «репо». Розрахунок резерву під кредитні ризики банки здійснюють, класифікуючи кредитний портфель за кожною кредитною операцією, залежно від стану позичальника, обслуговування позичальником кредитної заборгованості та з урахуванням забезпечення кредитної операції. [55]

За результатами класифікації кредитного портфеля визначається категорія кредитної операції: “стандартна”; “під контролем”; “субстандартна”; “сумнівна”; “безнадійна”.

Загальна заборгованість за кредитними операціями становить валовий кредитний ризик для кредитора. З метою розрахунку резервів на покриття можливих втрат за кредитними операціями визначається чистий кредитний ризик (в абсолютних показниках) шляхом зменшення валового кредитного ризику, класифікованого за ступенем ризику, на вартість прийнятого забезпечення. Банки зобов’язані створювати та формувати резерви для можливих втрат на повний розмір чистого кредитного ризику, за всіма видами кредитних операцій у національній та іноземній валютах. Резерв формується в тій валюті, в якій враховується заборгованість. “Комерційні банки створюють резерв на всю суму нарахованих за кредитними операціями доходів, що прострочені на строк понад 30 днів.” [56] Резерв формується за рахунок відрахувань, які відносяться на витрати банку в межах отриманого доходу банку. Перевага даного методу в тому, що самострахування дає змогу оперативно вирішити питання відшкодування збитків, що виникли при невиконанні позичальниками своїх кредитних зобов’язань, це дає змогу комерційному банку не втратити свої фінансові ресурси.

Наступний метод полягає у залученні до системи запобіжних заходів страховиків. Страхування кредитних ризиків - порівняно мало досліджена тема. Тут в основному висвітлені загальні положення, страхування кредитних ризиків знайшло своє відображення у наукових працях Осадця С.С., Базилевича В.Д., Клапкова М. Багато публікацій з’явилося з ініціативи практиків-страховиків, які роблять перші кроки в реалізації такої послуги як страхування кредитних ризиків.

“Об’єктом при кредитному страхуванні виступає відповідальність позичальника, який з певних причин не виконав свої договірні зобов’язання”.[21] На сьогодні кредитне страхування представлене двома основними видами: страхування кредитів (страхувальником у цьому разі виступає банк, банк перекладає ризик на страховика і є одночасно страхувальником та застрахованим) та страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту (страхувальником тут є боржник, який страхує кредит на користь свого кредитора). Кредитне страхування на вітчизняному ринку страхових послуг з’явилось порівняно недавно, на початку 90-х років.

Розглянемо відносини при страхуванні кредитів: банк після укладання кредитного договору може самостійно застрахувати надану позику, підписавши зі страховою компанією угоду про добровільне страхування кредитного ризику. В цьому випадку сума страхових внесків враховується при встановленні ставки відсотка за кредит. Ініціаторами таких страхових операцій повинні бути банки, що потребують страхового захисту. За характером ця операція аналогічна страхуванню від нещасного випадку, яким, власне, і є неповернення кредиту. У вітчизняній практиці даний варіант страхування поки не одержав необхідного розвитку.

Головна причина того, що комерційні банки побоюються використовувати страхування кредитів як форму захисту від ризиків банківської діяльності, криється в тому, що без страхового аудиту, широкого висвітлення в економічній пресі балансів, фінансових звітів страхових компаній виникає сумнів щодо платоспроможності. Прийнята нова редакція Закону України “Про страхування” підвищує вимоги до страховиків щодо їх платоспроможності, це сприятиме зростанню довіри до страхових організацій. З іншого боку, через надмірно високі страхові тарифи підвищуються страхові премії, а отже, й витрати виробництва, що, врешті, обертається підвищенням ціни на кредитні ресурси. Не сприяє поширенню цього варіанта страхування й ускладнена процедура оформлення страхового договору. Вона потребує від банків дуже відповідальної аналітичної роботи, коли доводиться узгоджувати страхові тарифи, характер відповідальності, надавати страховику документи, необхідні йому для відкриття регресного позову до боржника, тощо.

Другий вид кредитного страхування – страхування відповідальності за непогашення кредиту, розглядається як різновид гарантійного листа страхової компанії банку за фінансовими зобов’язаннями до його клієнтів-позичальників. Для цього банку необхідно через позичальника одержати від страхової компанії і розглянути такі документи:

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11