Розвиток ринку страхових послуг в Україні 
·
досвід
роботи на ринку;
·
персональний
авторитет керівників і провідних спеціалістів;
·
участь
у великих перестрахувальних пулах;
·
наявність
зв’язків з міжнародними перестрахувальними організаціями;
·
ступінь
розвитку регіональної мережі представництв (для закордонних перестраховиків)
тощо.
Важливим показником при перестрахуванні є розмір власного
утримання страховика (тієї частини застрахованого ризику (частини страхової
суми), зобов’язання за якою страховик залишає за собою, а іншу частину (понад
власне утримання) передає в перестрахування або ретроцесію).
Чинниками, що впливають на розмір власного утримання, крім
особистих засобів страховика, є також тип ризиків, прийнятих на страхування,
їхня схильність до кумуляції, ймовірність настання страхового випадку,
максимально можлива й найбільш імовірна величина передбачуваного збитку,
регіональна специфіка, прийняті на даному ринку середні тарифи й ліміти
відповідальності за кожним видом об’єктів тощо.
Визначення розміру власного утримання має важливе значення.
Якщо він буде занадто великим, то при настанні вже одного – двох страхових
випадків під сумнівом опиниться можливість функціонування всієї страхової
компанії, їй доведеться відшукувати ресурси для покриття збитків. Якщо він буде
встановлений на занадто низькому рівні, страховик необґрунтовано обмежить свої
можливості щодо прийняття ризиків на страхування і, відповідно, збору страхових
премій.
Однак слід пам’ятати, що страховик, який перестраховує майже
100% прийнятого ризику, залишаючи мінімальне власне утримання або не залишаючи
його взагалі, навряд чи заслуговує на довіру. Це означає, що в нього не
вистачає особистих засобів, і тому власне утримання, розмір якого за законом не
може перевищувати 10% власних засобів, виходить невеликим (у цьому випадку
страхувальнику необхідно замислитись, чи варто мати справу з фінансово
неспроможним страховиком, оскільки існує небезпека, що він не матиме змоги
швидко виплатити повну суму відшкодування, яку зможуть йому відшкодувати тільки
перестраховики), або ж така позиція є продуманою політикою страховика, який
заробляє гроші не на страхуванні як такому, а на одержанні перестрахувальної
комісії, тобто фактично виступає як посередник на користь великих
перестраховиків, зокрема закордонних (у цьому випадку для страхувальника,
можливо, дешевше обійдуться послуги іншого страховика).
Загалом, на погляд страхувальників, участь їхніх страховиків
у перестрахуванні забезпечує високу якість наданих страхових послуг,
своєчасність і повноту відшкодування збитків. Перестрахування сприяє підвищенню
надійності страховика, а отже, й довіри до нього його клієнтів.
Слід зазначити, що перестрахувальні відносини є договірними.
Договір перестрахування має низку специфічних рис, яких немає
ні в торговельних, ні у фінансових, ні в інших договорах. Вони виникають із
специфіки угоди перестрахування.
Договір перестрахування ґрунтується на двох основних
принципах – відшкодування збитків і доброї волі.
Перший принцип передбачає обов’язок перестраховика під час
настання страхового випадку виплатити перестрахувальнику відшкодування
відповідно до частки своєї участі і тільки в тому випадку, якщо той виплатив
належне страхове відшкодування страхувальнику.
Принцип доброї волі передбачає обов’язок перестрахувальника
до укладення договору перестрахування надати перестраховику повну й достовірну
інформацію про ризик, що перестраховується, а також інформувати його про всі
зміни у ступені ризику впродовж усього терміну перестрахування. Порушення цього
обов’язку може стати основою для відмови перестраховика від виплати своєї
частки страхового відшкодування.
Німецьким
перестраховикам не потрібно одержувати дозвіл на здійснення перестрахування.
Цей факт є загально відомим. Часто відсутність обов’язку одержувати дозвіл
сприймається як відсутність нагляду. Однак це твердження є невірним та потребує
роз’яснень.
Висновки до другого розділу
Комплексний аналіз
економічної природи, функцій та взаємодії суб’єктів страхового ринку,
визначення сутності об’єктів страхування показав, що страховий ринок являє
собою багаторівневу структуровану систему зі складним механізмом взаємодії його
суб’єктів, на які спрямований страховий захист. Вивчення структури сучасного
страхування, основних його форм і видів дозволяє виявити певні закономірності
сучасного стану та тенденції розвитку страхового ринку, має велике значення для
теорії й практики страхової справи.
Страховий ринок України зростає як за розміром, так і за
складністю. Середньорічний темп зростання страхових премій протягом останніх
трьох років склав 42%. Крім того багато було зроблено в сфері законодавства та
регулювання, що сприяло прискоренню зростання сектора. Незважаючи на
обнадійливий розвиток, страховий ринок все ще залишається слаборозвиненим та
існує значна потреба в подальшому його вдосконаленні.
Ринок переважно працює з юридичними особами. Існує високе
зосередження на страхуванні комерційної та промислової власності, що у 2006
році склало 76,9% всіх страхових премій. Страхові поліси переважно купуються
іноземними інвесторами та великими міжнародними корпораціями, які працюють в
Україні. В свою чергу, страхування фізичних осіб майже нерозвинене. В Україні
відзначається низька страхова культура. Крім того, компанії інвестують незначні
кошти в просвітницькій маркетинг та розвиток ринку індивідуальних страхових
полісів. В результаті велика частина населення досі нічого не знає про
концепцію та переваги страхування. Регуляторна та інституційна система
страхового ринку була значно удосконалена.
Зростання основних
показників діяльності страховиків за 2008 рік вказувало на збереження тенденцій
щодо зростання ділової активності у порівнянні з 2007 роком. Проте у другій
половині року темпи росту показників діяльності уповільнилися під впливом
загальної фінансової кризи.
Комплексний аналіз міжнародного ринку страхування
за такими макроекономічними показниками, як співвідношення обсягу страхової
премії до валового внутрішнього продукту, сума страхової премії у розрахунку на
душу населення, обсяг страхової премії у масштабах регіональних й міжнародного
страхових ринків, свідчить про те, що страхування – важливий сектор
національних економік. Акумульовані через страхування кошти є одним із головних
джерел залучення великих інвестицій до національної економіки.
Комплексний, системний аналіз структури світового
ринку страхування за макроекономічними показниками свідчить про нерівномірність
його розвитку в різних регіонах світу. Наприклад, у 1995 році понад 59 % всіх страхових
надходжень належало Японії та США, 29 % - державам Європейського Союзу, частка
решти країн світу становила близько 12 %, у тому числі частка України – лише
0,01 %. Отже, на міжнародному страховому ринку домінують індустріально
розвинені регіони Північної Америки, Європи та Японія, частка яких складає
близько 90 % від загальної суми страхових платежів за всіма видами страхування.
Високих темпів зростання за зазначеним показником (за всіма видами страхування,
особливо за договорами по страхуванню життя) досягли Швейцарія та Франція – 39
% (49 % за договорами по страхуванню життя) та 31 % (38 %) відповідно. У
країнах із ринковою економікою частка страхування складає до 12 % від валового
внутрішнього продукту, тоді як в Україні цей показник менше 1 %. Проте найбільш
швидко зростаючі страхові ринки становлять країни Азії і Латинської Америки та
держави з перехідною економікою Центральної та Східної Європи.
Страхова справа в більшості країн світу
розглядається як окрема галузь економічної діяльності, до якої входять
різноманітні за формами власності організації-страховики. Співвідношення між
державними й приватними формами страховиків залежить від суспільного устрою та
економічної політики держави. В багатьох країнах світу певне розповсюдження
мають товариства взаємного страхування.
Загальноприйнятим у світовій страховій практиці є
поділ страхування на Life assurance (страхування життя) і “Non – life (General)
insurance” (загальні види). Міжнародні статистичні дані свідчать про
те, що домінуючим є особисте страхування, що поділяється на страхування життя,
страхування ануїтетів (ренти), страхування пенсій, страхування від нещасних
випадків.[38, c. 34] Певне розповсюдження має індустріальне страхування.
Особливою популярністю у більшості країн із ринковою економікою користується
медичне страхування. Медичні послуги надаються в обов’язковій і добровільній
формі, вибір якої залежить від таких чинників: культурно-історичних,
соціально-економічних, демографічних умов, рівня захворюваності та інших
факторів, що характеризують загальний стан здоров’я і рівень медичного
обслуговування в тій чи іншій країні.
Пенсійне забезпечення у більшості країн світу
здійснюється за рахунок державних пенсійних систем, недержавними пенсійними
фондами, страховими компаніями та іншими фінансовими організаціями. Значна
частка населення країн з ринковою економікою надає перевагу у системі
пенсійного забезпечення послугам приватних страхових компаній.
Світовий досвід доводить необхідність
застосування майнового страхування, яке забезпечує мінімізацію широкого кола
ризиків, та страхування відповідальності. У більшості країн світу здійснюється,
як правило, обов’язкове страхування власників ряду джерел підвищеної небезпеки
та професійної відповідальності певних категорій фахівців. В основу всіх видів
страхування відповідальності покладено норми національних законодавств та
міжнародного права. Рівень розвитку страхування відповідальності прямо залежить
від розвитку національних економік та досконалості правових інститутів.
Законодавство більшості країн з ринковою
економікою передбачає обов’язкове страхування цивільної відповідальності
власників транспортних засобів. Приєднання України до міжнародної системи
страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів “Зелена
картка” дозволяє забезпечити достатні умови для реалізації програми ЄС щодо
створення європейської спільної системи обов’язкового страхування цивільної
відповідальності власників транспортних засобів. Зарубіжна практика здійснення
страхування від нещасних випадків на транспорті свідчить про застосування, як
правило, принципу саме страхування відповідальності. За умов посилення
підприємницьких ризиків достатнього поширення у країнах із ринковою економікою
отримали такі види страхування, як страхування відповідальності роботодавця за
шкоду, завдану життю, здоров’ю працівника; страхування професійної
відповідальності; страхування відповідальності виробника за якість продукції,
практика здійснення яких повинна враховуватися при впровадженні зазначених
видів в Україні.
Основні підходи до страхування в зарубіжних
країнах зводяться до його ролі у різних сферах виробництва та
фінансово-кредитної системи. В загальних рисах розглянемо досвід організації і особливості на
страхових ринках страхової системи в зарубіжних країнах на прикладі окремих держав. Так, страхування в США
отримало значний розвиток через необхідність зниження економічних ризиків.
Страхування здійснюють приватні страхові компанії, страхові кооперативи, уряд.
Приватні страхові компанії — одна з найбільш потужних ланок американської
фінансово-кредитної системи. Разом з тим в США немає єдиної для держави системи
страхування. Кожний штат має власне страхове законодавство. При цьому, страхові організації
мають широкі повноваження в розробці власної страхової політики, визначенні
розмірів платежів, практики їх відрахування і відшкодування збитків, що є
специфічною особливістю американського страхового ринку.
У Франції закон 1982 р. про страхування майна
будь-яких осіб від наслідків стихійних лих передбачає, що держава повинна
відпрацьовувати спеціальні «плани ризику», в яких будь-яка територія була б
віднесена до тієї чи іншої зони небезпеки за вірогідністю схильності до тих чи
інших стихійних лих. При цьому відшкодування витрат від стихійного лиха не
здійснюється в районах, які оголошені «зонами ризику», непридатними для
будівництва та іншої діяльності через підвищену небезпеку. Також не відшкодовуються витрати
у випадках порушення встановлених в даному районі правил попередження наслідків
стихійного лиха. Проте всі будівлі чи види діяльності, які існували в районі до
оголошення його «небезпечним» чи до розробки відповідних правил, підлягають
страхуванню навіть тоді, коли не відповідають цим умовам.
В Японії страхування
здійснюється приватними страховими компаніями, державними організаціями і
кооперативами. При цьому приватні компанії і державні організації зайняті
пошуком найбільш прибуткових сфер для вкладання коштів, які накопичені від
страхових внесків. Вони діють на національному і міжнародному рівнях, і їхньою метою є
зростання власних доходів. Тому вони страхують тільки «надійних» партнерів.Кооперативні ж
організації взаємного страхування зорієнтовані не на збільшення власного
прибутку, а на задоволення потреб членів кооперативу. Кооперативні страхові
організації приймають всіх фермерів без виключення, гарантуючи кожному
компенсацію в обумовлених контрактом випадках. Кооперативне страхування
контролюється всіма членами кооперативу і тому розвивається раціонально. Малі
внески роблять кооперативні страхові організації більш привабливими для страхувальників, що посилює їх
конкурентні позиції на національному ринку страхування.
Розглянемо страховий
ринок Німеччини, що характеризується динамічним розвитком. Щорічний приріст
обсягу надходження страхових платежів складає в Німеччині 10%. Особисте
страхування в структурі національного страхового ринку займає 37%. Медичне
страхування, що користається трохи меншою популярністю, чим в інших країнах
Західної Європи, складає близько 12% загального обсягу надходження страхових
платежів. Майнове страхування займає 51% національного страхового ринку в
Німеччині.
Страховики в Німеччині не мають права займатися
якою-небудь іншою діяльністю, крім страхування.
Федеративний пристрій Німеччини є важливим
чинником у розвитку каналів просування страхових послуг безпосереднім
споживачам. Регіональні страховики підтримують свою фізичну присутність у всіх
федеральних землях Німеччини.
Страхова справа в самій Німеччині сильно
зарегульована. В даний час діє закон про державний страховий нагляд 1983 р.Усі
діючі в Німеччині національні й іноземні страхові компанії підлягають
обов'язковому державному нагляду з боку Федерального відомства нагляду за
діяльністю страхових компаній.
Страховий бізнес Великобританії протягом багатьох
років концентрується в Лондоні як світовому фінансовому центрі. Найбільший
Лондонський міжнародний страховий ринок обслуговує фінансові потоки ряду країн
і компаній. Авторитет Лондонського міжнародного страхового ринку спирається на
значний кадровий потенціал фахівців страхового ринку, високорозвинену
інфраструктуру ринку, а також присутність тут широко відомої за межами
Великобританії страхової корпорації «Ллойд».
У Лондоні розташовані чи представлені дочірні
структури найбільших страхових компаній світу. Тут сконцентровані також
центральні офіси всіх найбільших міжнародних страхових і перестрахувальних
брокерів. Працюють найстарші (засновані в 1760р.) і найбільш авторитетні
класифікаційні товариства – Регістр судноплавства «Ллойд». У Лондоні розташовані
штаб-квартири ряду міжнародних страхових організацій, а також деякі структури
національного страхового ринку (інститут Лондонських страховиків, інститут
дипломованих страховиків і ін.), діяльність яких носить міжнародний характер.
Страхові компанії Великобританії не мають права
займатися яким-небудь іншим видом бізнесу, окрім страхування. Базова структура
Лондонського міжнародного страхового ринку – корпорація «Ллойд» представлена
400 страховими синдикатами, що поєднують фізичних осіб – андеррайтерів,
безпосередньо здійснюючих страховий бізнес корпорації. Андеррайтери несуть
відповідальність по зобов'язаннях згідно з договорами страхування в рамках синдикату.
Динамічні і рухливі структури синдикатів утворюють економічне середовище
міжнародного страхового ринку в системі корпорації «Ллойд». Кожен синдикат
представлений на цьому ринку через лідируючого андеррайтера, який безпосередньо
приймає ризики на страхування в синдикаті від посередника – брокера «Ллойда». Членство корпоративної
структури «Ллойда» відкрито для всіх громадян (резидентів) Великобританії та
іноземців.
Страхові компанії сплачують податок на прибуток
від страхової діяльності, а також податок на майно. У деяких випадках страхові
операції обкладаються гербовим збором, однак, обсяг цих операцій дуже
обмежений.
Необхідно звернути увагу на посилення тенденцій по
проникненню іноземних страхових структур на страхові ринки колишніх республік
СРСР та країн Східної Європи, в тому числі і український ринок у формі різних
спільних страхових компаній. Наприклад, в Україні створені такі компанії, як українсько-американське
АСТ «Росток», українсько-шведська СК у формі ЗАТ «АКВ Гарант», українсько-ірландське
АСТ ЗТ «Гала СКД», українсько-бельгійська СК «Союзспецстрах» .В цілому, для наших умов має
інтерес в системі страхування розвинутих країн національна система координації
і функціонування страхових організацій при провідній ролі держави у розробці
програм і стратегії розвитку страхування, у практиці страхування і розвитку
кооперативних страхових організацій, в тому числі і товариств взаємного
страхування, які успішно конкурують на страховому ринку багатьох держав з
традиційними страховими компаніями. В більш широкому плані в нашій державі, по суті
стоїть питання розвитку страхового захисту як окремого напряму державного
регулювання розвитку бізнесу і підприємництва в різних галузях народного
господарства, тобто шляхом прийняття спеціальних законів, визначення
обов’язкових видів страхування, регламентації діяльності страхових організацій.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10
|
