Рентабельність іпотечного кредитування фізичних осіб комерційними банками України

 Випуск пфандбрифів здійснюється за наявності незалежного контролера, який призначається й оплачується Федеральним управлінням з нагляду за банками. Головна задача контролера - стежити за 100% наявністю покриття. Кожен пфандбриф має підпис контролера, що засвідчує наявність достатнього покриття. Іпотечні позички можуть бути виключені з реєстру тільки за згодою контролера.

 Іпотечні цінні папери, які використовуються у світовій практиці, можуть нести для інвестора наступні основні ризики: кредитний ризик, ризик ліквідності, процентний ризик і ризик дострокового погашення.

 Кредитний ризик - ризик банкрутства позичальника, несплати позичальником зобов'язань за іпотечним кредитом. Величина цього ризику знижується за рахунок наявності застави.

 Ризик ліквідності - ризик неможливості продати швидко іпотечний папір на ринку. Ринок іпотечних цінних паперів найбільш масштабний у світі. Імовірність того, що попит на іпотечні цінні папери знизиться, мінімальний.

 Ризик дострокового погашення кредиту, що лежить в основі іпотечного цінного паперу. Цей ризик є в MBS і відсутній у пфандбрифах. Для розподілу цього ризику між різними траншами, з'явилися такі різновиди MBS, як СМО і стрипповані MBS.

 Процентний ризик - це ризик зміни вартості цінного паперу в залежності від зміни ринкової ставки відсотка. Цей ризик пом'якшується при використанні гнучкої ставки і збільшується ризиком дострокового погашення

 Випуск iпотечних цiнних паперiв стає популярним i в країнах Європи, де традицiйно використовувалась класична нiмецька схема iпотечного кредитування. Так, в Iталiї та Нiмеччинi стають популярними облiгацiї, що випускаються iпотечними банками.

 Взагалi, iпотечнi цiннi папери (mortgage-backed securities) е рiзновидом так званих asset-backed securities - цiнних паперiв, якi дають їх власникам право на отримання грошових надходжень вiд формування певного пулу (набору) ак-тивiв. У випадку випуску iпотечних цiнних паперiв активами є права вимоги за iпотечними кредитами, що забезпеченi заставою об'єктiв нерухомостi. Власники iпотечних цiнних паперiв, що забезпеченi пулом активiв, отримують перiо-дичнi платежi за цими цiнними паперами за наперед визначеною схемою. У бiльшостi випадкiв випуск iпотечних цiнних паперiв здiйснюється пiд гарантiї держави. У свiтовiй практицi використовуються два принциповi механiзми розподiлу грошових надходжень вiд активiв за iпотечними цiнними паперами:

 - платежi надходять власникам iпотечних цiнних паперiв тiльки пiсля того, як здiйснено всi утримання за адмiнiстративне та сервiсне обслуговування цих цiнних паперiв. У фiнансовому лексиконi цей вид iпотечних цiнних паперiв отримав назву «наскрiзнi»;

 - здiйснюється попереднiй подiл емiтованих iпотечних цiнних паперiв на класи за рiвнем ризику та доходу, на основi якого в подальшому здiйснюються структурованi платежi iх власникам. Тому цей вид iпотечних цiнних паперiв отримав назву «структурованi».

 Звичайно, випуск та обiг iпотечних цiнних паперiв, як i будь-яких iнших цiнних паперiв, пов'язаний з певним ризиком. Для пiдвищення рейтингу iпотеч-них цiнних паперiв серед iнвесторiв у свiтовiй практицi використовують такi схеми:

 1. Страхування неперервностi платежiв за iпотечними цiнними паперами (payment interruption insurance). Схема передбачає часткове фiнансування страховою компанiєю платежiв за iпотечними цiнними паперами до моменту реалi-зацii застави.

 2. Використання додаткових гарантiй та страховок, що надаються спецi-алiзованими страховими компанiями (financial assurance company).

 3. Випуск iпотечних цiнних паперiв пiд гарантований кредит (letter of credit) - зобов'язання сторонньоi фiнансовоi установи, як правило, банку, пов-нiстю виплатити основну суму боргу та проценти у разi банкрутства емiтента.

 Зрозумiло, що цивiлiзоване функцiонування ринку iпотечних цiнних па-перiв неможливе без належноi законодавчоi бази, яка повинна чiтко визначити правила випуску та обiгу цього виду цiнних паперiв, а також встановити меха-нiзм захисту iнтересiв як емiтентiв, так i iнвесторiв. Особливої уваги потребує, зокрема, лiцензування iпотечної дiяльностi спецiалiзованих установ, таких, наприклад, як iпотечнi банки. Так, законодавство Польщi та Угорщини передбачає рiзке обмеження операцiй, якi можуть здiйснюватись iпотечними банками. У цих країнах вони можуть виконувати лише найменш ризиковi операцiї. У Че-хiї та Словаччинi iпотечною дiяльнiстю можуть займатися унiверсальнi комер-цiйнi банки за умови застосування вiдповiдних захисних механiзмiв. Але й у цих країнах лiцензiї на iпотечну дiяльнiсть видаються переважно спецiалiзова-ним банкам.

 Дiяльнiсть з iпотечного кредитування росiйськi банки почали освоювати ще в 1998 р., однак пiсля тодiшньої серпневої фiнансової кризи практично всi iпотечнi програми було закрито або призупинено. Поступово з покращанням фiнансової ситуацiї та розвитком фiнансового сектора в Росii iнтерес до iпотеки почав вiдновлюватися. Першим кроком у становленнi iпотечного кредитування в РФ стала Федеральна iпотечна програма, яка вперше почала розвиватись у Москвi.

 Основними етапами розвитку iпотеки в Росiї є:

 1. Набрання чинностi Федерального закону «Про iпотеку (заставу нерухомостi)» - липень 1997 р.

 2. Реєстрацiя Агентства з iпотечного житлового кредитування - вересень 1997 р.

 3. Початок реалiзацiї iпотечної програми фонду 'Дельта-Кредит' - 1998 р.

 4. Створення банку 'Московське iпотечне агентство' з метою реалiзацii iпотечної програми уряду Москви - 2000 р.

 5. Набрання чинностi Федерального закону «Про iпотечнi цiннi папери» - листопад 2003 р.

 Оцiнюючи модель розвитку iпотеки в Росiї, можна сказати, що вона має адаптований характер, оскiльки сумiщає у собi риси американської та нiмецької моделей.

 Наприклад, у Росії схема житлового іпотечного кредитування запрацювала тільки через чотири роки з моменту появи (1998 р.) «тамтешнього» Закону про іпотеку, та й то лише після того, як на іпотечному ринку з’явився спеціалізований іпотечний банк, засновником якого виступив американський інвестиційний фонд. Крім того, цей іпотечний банк підтримують цільовими позиками Міжнародної фінансової корпорації та Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР). Отже, для того щоб схема житлового іпотечного кредитування розпочала свою роботу, потрібні були значні інвестиційні вливання з-за кордону. На сьогодні до такої схеми залучено близько двох десятків російських банків. Реалізована в Росії схема житлового іпотечного кредитування має приблизно такий вигляд (рис. 1.2):

 Рис. 3.2 Схема житлового іпотечного кредитування, реалізована в Росії

Як саме схема, закладена в Законі № 979 (див. рис. 3.1), реалізується на практиці, чи буде вона нагадувати схему на рис. 3.2 або складеться в якусь іншу, говорити поки що рано.

3.3. Огляд ринку іпотечного кредитування країн Європейського Союзу та України

Іпотечне кредитування один з пріоритетних й основних напрямків (секторів) загального ринку кредитування Європи. Обсяг заборгованості по іпотечним кредитам (враховуючи нежитлову іпотеку) у Європейському Союзі і Норвегії в 2000 році становив 3,7 трильйони євро, а в 2001 вже 3,9 трильйони євро. Іпотечний ринок в Європі – це галузь фінансового сектора, яка останнім часом дуже стрімко розвивається. Обсяг заборгованості за іпотечними кредитам зріс більше ніж вдвічі порівняно з 1990 роком і це підтверджується довгостроковим трендом зростання біля 8% на рік. Все це підтверджує зростаючу значимість іпотечного кредитування в Європі. І це стосується не лише зростання обсягів кредитування, а й збільшення спектру послуг, відбуваються зміни в напрямку підвищення привабливості умов кредитування для позичальника, зокрема зменшення процентних ставок, подовження строків кредитування, адаптуються способи розрахунків тощо.

 Кредитування житлової іпотеки є пріоритетним і домінуючим в Європі. Обсяг кредитування під заставу житлової іпотеки в 2000 році в Європі становив 3,2 трильйони євро (Діаграма рис.3.3). Кредитування комерційної іпотеки приблизно сягає рівня в 500 мільярдів євро (співвідношення заборгованості за кредитами, що були видані на будівництво житла та на будівництво комерційної нерухомості в 1998 році в деяких країнах Європи (у %) зображено на діаграмах рис.3.4. Починаючи з 1990 року обсяг житлових кредитів збільшився вдвічі, а темпи зростання саме житлового кредитування значно перевищують темпи зростання інших секторів іпотечного ринку, а саме комерційної та аграрної іпотеки. Найбільші ринки за обсягами заборгованості по іпотечним кредитам це ринки Німеччини, Великобританії, Франції та Нідерландів.

 Рис.3.3 Заборгованість за житловими кредитами в країнах ЕС

 Рис.3.4 Співвідношення заборгованості за іпотечними кредитами на будівництво житла та комерційної нерухомості

Але зростання активності кредитування житла з 1990 року по теперішній час в різних країнах Європи дуже відрізнялось і відбувалося різними темпами. Найбільші темпи зростання до 2000 року можна було спостерігати в таких країнах як Португалія (840%), Ірландія (490%) та Греція. Менші темпи зростання спостерігались у Нідерландів (315%) та Іспанії.

 Діаграма рис.3.5 наведена нижче ілюструє темпи зростання іпотечних ринків країн Європейського Союзу протягом 1990-2001 рр.

 Рис.3.5 Темпи зростання ринків іпотечного кредитування в країнах ЄС (%)

Обсяг житлових кредитів виданих у 2000 році становив за оцінками 519 млрд. євро. Цей показник зріс вдвічі порівнюючи з 1990 роком (228 млрд. євро). Кредити «нетто», а саме заборгованість, яка виникла в поточному році зменшена на суму погашеної заборгованості по діючих кредитах, мали подібний темп зростання до загального обсягу житлових кредитів, але їх зростання починаючи з 1990 року несуттєво знизилось через вплив активізації на ринку наступної іпотеки. Цей показник є вельми важливим, бо він однозначно показує напрямок руху іпотечного ринку (зростання, або згортання). Отже кредити «нетто» у 2000 році становили 247 млрд. євро. Ця цифра показує приблизно подвійне зростання порівняно з 1990 роком (116 млрд. євро).

 Важливо підкреслити той факт, що низький рівень процентних ставок у 1999 році значно пожвавив ринок наступної іпотеки і відповідно зростання процентних ставок протягом 2000 року дещо послабило темпи зростання (графіки Рис.3.6). Це яскраво свідчить про зменшення розриву між загальним обсягом наданих житлових кредитів та чистими житловими кредитами.

 Рис.3.6. Динаміка процентних ставок за іпотечними кредитами в деяких країнах ЄС.

 Рис.3.7. Динаміка середньої процентної ставки по країнах ЄС

Існує велика різниця між видами продуктів, що пропонуються первинними кредиторами в Європейському Союзі. Основні відмінності полягають в таких особливостях як строки іпотечного кредиту, відношення кредиту до вартості застави (LTV), вид процентної ставки. Для того, щоб виокремити національні особливості більш чітко наведемо основні аспекти «типових» іпотечних продуктів у 2000 році:

Таблиця 3.1

 Умови типових іпотечних кредитів в країнах ЄС

  № Країна Обсяг придбаної нерухомості (млн. євро) Обсяг наданих кредитів (млн. євро) LTV Термін надання кредиту (років)   1 Данія 134000 107000 80% 30   2 Німеччина 263000 176000 67% 28   3 Люксембург 95000 45000 47% 15   4 Іспанія 96000 67500 70% 16   5 Франція 120000 80000 67% 15   6 Ірландія 176144 158530 90% 20   7 Італія 150000 75000 50% 10   8 Нідерланди 170000 122000 72% 30   9 Швеція 170000 119000 70% 30   10 Британія 165000 114000 69% 25   11 Норвегія 155000 108000 70%

Показник LTV

 Для показника LTV розбіжність в країнах членах ЄС є також дуже суттєвою. Показник LTV практично знаходиться в проміжку від 47% в Греції до 80% в Данії. Абсолютно максимальне значення даного показника можна (за певних умов) спостерігати в Нідерландах (125%), не дивлячись на те, що для інших країн він залишається в проміжку від 80% до 100% (в багатьох країнах показник LTV обов’язково регулюється законодавством).

 Процентні ставки.

 Існує також різниця в умовах плати за користування кредитом, що застосовуються в різних країнах ЄС. З одного боку, існує фіксована процентна ставка, яка залишається незмінною протягом усього терміну сплат за кредитом. З іншого боку, досить поширеною є плаваюча процентна ставка, де відсоток може змінюватись чи не кожний день. Але існує й усереднена ситуація, що має назву фіксовано-плаваючої процентної ставки (яка є фіксованою протягом певного початкового періоду).

 В країнах центральної Європи домінує житлове кредитування з фіксованою або фіксовано-плаваючої процентною ставкою (з відносно довгим початковим періодом), в той час як в інших країнах переважає кредитування з плаваюча або фіксовано-плаваючою процентною ставкою (з відносно коротким початковим періодом). Взагалі фіксовано-плаваюча процентна ставка є дуже поширеною по всій Європі. Вона пропонується в багатьох країнах з достатньою довжиною початкового періоду. Відносно довгий початковим період (більше п’яти років) з фіксованою процентною ставкою пропонується в Німеччині та Нідерландах, а відносно короткий (від 1 до 5 років) – в Ірландії, Італії, Австрії, Великобританії та Норвегії. В Греції та Швеції використовують фіксовано-плавуючи процентні ставки як з коротким, так і з довгим початковим періодом.

 Плаваюча процентна ставка також дуже поширена в країнах ЄС, але використовуються різні методи її встановлення. Плаваюча процентна ставка найбільшого використання набула у Великобританії, Швеції та Норвегії. В цих країнах так само легко як і в Ірландії, Нідерландах та Греції плаваюча процентна ставка може бути переглянутою. В інших країнах, включаючи Іспанію, Францію, Італію та Австрію процес її корегування є більш складним.

 Процентна ставка, що є фіксованою протягом всього періоду кредитування (фіксована процентна ставка) набагато менше використовується в Європі. Однак, вона є чи не найпоширенішою у Франції та Італії. Також вона використовується в Австрії, Іспанії та Нідерландах.

 Іпотечні кредитори використовують весь спектр методів для фінансування надаваних кредитів. Методи, які використовуються, залежать від типу та розміру кредитора та значно різняться від однієї країни до іншої. Найбільш поширеним джерелом (методом) фінансування в ЄС залишається отримання коштів за рахунок різних видів депозитів. За даними Європейської Іпотечної Федерації обсяг депозитів у фінансуванні житлової іпотеки становив 62% у 1998 році. Інший поширений інструмент фінансування – іпотечні фінансові інституції (наприклад, дочірні компанії) та банківські облігації. Іпотечні кредити також фінансуються з власних ресурсів (наприклад, акціонерний капітал) кредитної установи та страхових премій ( у випадку, страхової корпорації).

 Європейський вторинний ринок відображає особливості та історичні передумови первинного іпотечного ринку. Іпотечні облігації зазвичай мають довгостроковий термін обертання та фіксовану відсоткову ставку. Ринок іпотечних облігацій – це важливе джерело фінансування іпотечних кредитів. Виходячи з довгострокової природи житлових кредитів, наявність довгострокових ресурсів є визначальним фактором встановлення фіксованої ставки. За обсягами, ця форма сек’юритизації відноситься до найбільшої категорії фінансових інструментів на ринках капіталу Європи (на кінець 1997 року склали приблизно 500 млрд. ЕКЮ).

 Випуск іпотечних облігацій здійснюється спеціалізованими іпотечними банками та кредитними установами, як основний інструмент фінансування житлових кредитів у деяких країнах більш ніж 100 років й обов’язково регулюється законодавством. Це фінансовий інструмент, який в якості забезпечення має відповідний пакет іпотечних кредитів та представляє гарантовані вимоги до кредитних установ.

 В Німеччині, наприклад, іпотечні облігації мають вбудований механізм захисту інвестора за рахунок:

  дотримання принципу покриття та принципу балансу активів і пасивів (за розмірами та строками) – загальна номінальна вартість облігацій, що знаходяться в обороті, завжди повинна покриватися іпотекою такої ж вартості за як мінімум такої ж відсоткової ставки;

 преференцій у випадку банкрутства;

 поручителя, який гарантує постійну наявність забезпечення в належному обсязі;

 патентованої назви іпотечних облігацій, що не дозволяє використовувати її щодо менш надійних фінансових інструментів.

  Випуск іпотечних облігацій – один з основних методів фінансування іпотечних кредитів (див. Діаграму рис.3.8). Так, наприклад, лише три країни в ЄС обіймають 84% від загального ринку іпотечних облігацій. Німецький «Hypotheken Pfandbriefe» лідирує з 44%, наступними є Данія з 29% та Швеція з 12% від загального обсягу ринку фінансування житлових кредитів за рахунок іпотечних облігацій.

 Рис.3.8 Фінансування житлових кредитів за рахунок випуску іпотечних облігацій (обсяг випущених іпотечних облігацій обсяг заборгованості за іпотечними кредитами)

У Данії іпотечне кредитування банківськими установами повністю забезпечується за рахунок випуску іпотечних облігацій. У Швеції іпотечні облігації представляють 70% фінансових ресурсів житлових кредитів. В Німеччині загальна вартість іпотечних облігацій, що були випущені, на кінець 1999р. склала 232 млрд. євро., а в 2000 році вже 245 млрд. євро.

 Решта 16% ринку іпотечних облігацій розподілені між сімома країнами. Іпотечні облігації активно використовуються в Австрії. Іпотечні облігації – друге джерело (після депозитів) фінансування у Франції та Іспанії, але представлено лише 9% та 2% від загального обсягу фінансування житлових кредитів відповідно. В Норвегії та Нідерландах випуск іпотечних облігацій теж має місце, але цей вид фінансування є відносно малим (3% та 0,3% відповідно).

 В Додатку В представлені результати аналізу стану умов іпотечного кредитування фізичних осіб комерційними банками України

 4. РОЗРАХУНОК БАНКІВСЬКОЇ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ ДОВГОСТРОКОВОГО ІПОТЕЧНОГО КРЕДИТУВАННЯ

4.1 Аналіз структури та вартості ресурсних джерел для довгострокового іпотечного кредитування

В якості довгострокових ресурсних оплачуваних джерел для довгострокового іпотечного кредитування використовуються:

 а) строкові депозити юридичних осіб за середньозваженою ставкою по національній та іноземній валютах 5,9% («Райффайзенбанк») та 8,2 %  (АКБ «Приватбанк») річних (станом на 01.01.2006 року по банківській  системі України - Додаток А);

 б) строкові депозити фізичних осіб за середньозваженою ставкою по національній та іноземній валютах 8,7%(«Райффайзенбанк») та 11,9 % річних (АКБ «Приватбанк») (станом на 01.01.2006 року по банківській системі України - Додаток А);

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7