Організація ресурсної бази банків в Україні 
при формуванні власної матеріальної бази банки використовували позикові
засоби, що перевищують власний капітал.
Симптомами погіршення стану банків України стали:
наростання заборгованості банків по нарахованим, але невиплаченим
відсоткам;
збільшення питомої ваги міжбанківського кредиту в пасиві;
серйозне падіння показників прибутковості банків.
Відповідно до викладеного, можна виділити ряд базових відносин,
динаміка яких однозначно відбиває стабільність функціонування заснування. Наявність
статистики за останні чотири роки з великою кількістю траєкторій розвитку
практично однозначно виділяє аномальні:
відношення капіталу банку до валюти балансу (коефіцієнт Кука);
відношення власних засобів до залученого капіталу;
відношення високоліквідних активів до поточних коштів клієнтів;
відношення кредитно-інвестиційного портфеля до капіталу;
відношення прибутку до працюючих активів;
питома вага міжбанківських кредитів у пасиві.
Динаміка цих показників практично однозначно дозволяє судити про
фінансове здоров’я банків.
Одним із чинників стабілізації банківської системи є система
страхування депозитів, існування якої на рівні держави дозволяє банкам знизити
премію за ризик як однієї із складових базової депозитної ставки. У багатьох
розвинених країнах створено державну систему страхування депозитів, яка
передбачає компенсацію певної суми депозитного вкладу власникові в разі
банкрутства банку.
В Україні прийнято відповідні нормативні документи щодо створення
системи страхування депозитів. Це дозволяє сподіватися на вирішення високої
ризикованості банківських вкладів, що сприятиме підвищенню надійності та
стабільності вітчизняних банків. Одним зі шляхів зниження ризику неповернення
коштів для юридичних осіб є можливість відкриття розрахункових рахунків у
різних банках, завдяки чому вдається застосувати такий метод управління
ризиками як диверсифікація. Досі ускладнення фінансового стану банку призводило
до втрати коштів на розрахункових рахунках клієнтів, унеможливлювало проведення
будь-яких господарських операцій та автоматично означало банкрутство юридичних
осіб, які мали рахунок у цьому банку. За теперішніх умов досить високої
ризикованості української банківської системи відкриття розрахункових рахунків
у різних банках не дає гарантії уникнення ризику неповернення коштів, але
дозволяє його знизити.
Таким чином, пошук оптимального рівня депозитної ставки - складне завдання,
яке має вирішувати менеджмент кожного банку самостійно залежно від ринкової
ситуації, власних потреб та можливостей. Занадто низький рівень ставки
призводить до відпливу депозитів банку, зменшує обсяг кредитних ресурсів, а
отже, звужує можливості проведення активних операцій та отримання прибутків. Завищення
депозитної ставки тягне за собою зростання відсоткових виплат за рахунками
клієнтів і за відсутності високоефективних напрямів розміщення ресурсів
спричинюється до зменшення маржі чи навіть завдає збитків [72, c.4].
Проведене дослідження надійності використання окремих елементів
банківських ресурсів дає змогу виділити серед основних такі напрями створення
оптимальної ресурсної бази українських банків:
формування банківського капіталу, адекватного економіці перехідного
періоду;
встановлення пріоритету коштів на поточних рахунках клієнтів над іншими
борговими зобов’язаннями;
поступове збільшення частки строкових депозитів і емісії цінних паперів
власного боргу з розвитком ринкових відносин та інфраструктури фінансового
ринку;
використання міжбанківського кредиту переважно як засобу забезпечення
ліквідності банку.
Оптимальність структури ресурсної бази банку в умовах трансформації
економіки розраховано на базі даних про діяльність банківських установ України
за такими критеріями: прибутковості активів і виконання економічних нормативів
(достатності капіталу, миттєвої ліквідності, високоліквідні активи / робочі
активи).
У результаті оптимальним варіантом вважається така структура [1, c.30]:
капіталу: від 25% до 35% ресурсної бази банку;
коштів на поточних рахунках: від 20% до 35%;
строкових депозитів: від 15% до 25%;
міжбанківських кредитів: не вище 5%.
На даний час для підвищення прибутковості діяльності банку та зміцнення
його позицій у висококонкурентному середовищі на перший план виходить
необхідність збалансованого формування ресурсної бази банку, тобто формування
доцільної структури активів та пасивів, зваженого підходу при управлінні
ризиками, впровадження нових банківських послуг та технологій.
Ефективне управління ресурсозабезпеченням банківських установ
спрямоване на досягнення певної прибутковості в поєднанні з підтриманням
певного рівня ліквідності.
Для визначення
напрямів удосконалення процесу формування ресурсів доцільним є виділення
окремих найважливіших аспектів необхідних перетворень. Зокрема, підвищення
ефективності формування банківських ресурсів залежить від двох, на нашу думку,
найважливіших чинників: по-перше - розширення обсягу ресурсної бази, по-друге -
максимізації прибутку за мінімальних витрат на ресурси. Для реалізації цих
завдань, банківські установи повинні здійснити певні заходи.
Перш за все, необхідно
знову відновити довіру населення до банківських установ України, яка, будучи на
етапі формування, суттєво знизилась після ухвалення Постанови Національного
Банку України “Про додаткові заходи щодо діяльності банків” №319 [57]. Зокрема, цією
Постановою заборонялося достроково видавати строкові депозити. Зважаючи на те,
що такі дії суперечать статті 1060 Цивільного кодексу України, вони не мали
юридичної сили, проте зайва тяганина щодо повернення власних коштів знизила
довіру громадян до рівня, який спостерігався кілька років тому. Більшість українських
банків виявилася не готовою до випробування в жорстких умовах інформаційного
пресингу вітчизняних засобів масової інформації і втрачала свої позиції в
рейтингах довіри громадськості. Такі необдумані дії керівних органів влади,
засобів масової інформації розхитують стабільність банківської системи країни
та всієї економіки загалом. Скасування подібного роду положень та дотримання
норм законодавства у будь-якому випадку дозволить банкам формувати якісно нові
відносини із клієнтами.
Адже зменшення довіри
- це саме той час, коли позитивна репутація надійної і стабільної фінансової
установи є основним капіталом будь-якого банку. Надійність банку і упевненість
у банку - основне, що приваблює вкладників на сьогоднішній день. Тому
українські банківські установи для залучення потенційних клієнтів вдаються до
різних маркетингових ходів. Найпопулярнішими вкладами є короткі вклади на пільгових
умовах, що передбачає можливість оперативного і вигідного управління
вкладеннями клієнтів і є переважним напрямом у депозитній політиці банків у ситуації
економічної нестабільності. З метою захисту вкладників шляхом збільшення їх
інформованості відносно надійності банківських установ, Агентство “Кредит-Рейтинг" оголосило про присвоєння рейтингів
надійності банківських вкладів 73 українським банкам. Отже, банкам сьогодні
слід використовувати професіональний підхід співробітників до кожного клієнта, дотримуватися
платіжної дисципліни та умов договорів для підвищення власного рейтингу
надійності банківських вкладів [49, с.167].
Також, на нашу думку, до процесу мінімізації ризиків вкладників, що
виникають при розміщенні коштів у банках, практично не залучаються спеціально
призначені для цього - страхові компанії. Для банків доцільно поряд з наданням
захисту з боку Фонду гарантування вкладів пропонувати клієнтам, які вкладають
суми понад 50000 грн., укладати договори страхування їх майнових інтересів, пов’язаних
з неповерненням банківських вкладів, у великих страховиків. За умовами договору
страхове відшкодування буде виплачуватися вкладнику після винесення арбітражним
судом рішення про затвердження ліквідаційного балансу та ліквідації банку-банкрута.
Розмір страхового тарифу буде залежати від місця банку в рейтингах, кількості
вкладників та періодичності сплати платежів.
При цьому банк може сам виступати страхувальником, що буде додатковим
аргументом залучення вкладників, або може продавати поліси страхування,
страхувальниками по яких будуть його клієнти. Останнє дозволить йому одержувати
додатковий дохід у вигляді комісійних від реалізації страхових продуктів.
Особливу увагу в роботі із клієнтами варто надати їх інформаційному
обслуговуванню. Регулярне інформування клієнтів про нові банківські послуги та
фінансово-економічні новини сприяє зміцненню їх ділових зв’язків з філією (відділенням).
Канали доставки інформації клієнтам можуть бути різні. Це й пересилання
інформаційних файлів за системою “клієнт-банк”, і інформування за телефоном, і
розсилання інформаційних та рекламних бюлетенів потенційним клієнтам банку. Значний
інтерес клієнти виявляють до інформаційного супроводу їх рахунків (довірчі
послуги, надання за допомогою телефонного зв’язку оперативної інформації про
стан цих рахунків, одержання банківської інформації у вигляді інформаційного
блоку, як додатку до щоденної виписки по рахунку).
Виявлення потреб клієнтів у більш високому рівні банківських послуг,
негайне реагування філії (відділення) на ці потреби шляхом розробки нових
додаткових видів послуг та оперативна пропозиція їх всім клієнтам - це головне
завдання системи контролю якості обслуговування, вирішення якого дозволить не
тільки стабілізувати клієнтську базу, що сформувалася, але й сприятиме
залученню до банку (філії) нових клієнтів. У додатках Д і Е наведені схеми
залучення потенційних клієнтів до банку, а також заходи з підвищення якості
обслуговування клієнтів банку.
Важливим кроком до
зростання ресурсної бази є зниження обсягу коштів, що знаходяться в обігу поза
банками, які на кінець лютого 2009-го року
становили понад 147 млрд. грн. або майже 31% усієї грошової маси [75]. З
урахуванням цього можна говорити, що в Україні майже немає відносно стабільних
джерел надходження ресурсів у банки. Проте, збільшуючи кількість користувачів
зарплатними та пенсійними картками, а також надаючи додаткові послуги, такі як оплата регулярних
платежів за комунальні послуги, погашення заборгованості перед торговельними
організаціями, чи навіть управління коштами вкладника з метою збільшення їх
дохідності, банки можуть привабити більшу кількість клієнтів та зміцнити своє
конкурентне становище.
Важливим завданням
банку щодо формування стабільної ресурсної бази залишається залучення нових
клієнтів. Основним результатом такого залучення має бути забезпечення
стабільного поступлення в банк вільних грошових коштів. Однак залучення більшої
кількості клієнтів та постійне поступлення депозитів не сприяє стабільності
ресурсної бази.
Традиційний підхід до
визначення стабільності депозитів полягає у розрахунку двох-трьох основних
показників, таких як середній строк зберігання грошових коштів, рівень осідання
коштів, величина залишку коштів, які можна використати. Однак за допомогою цих
коефіцієнтів неможливо оцінити тривалість періоду, на який можуть бути
розміщені залучені ресурси.
Дані методи не
призначені для аналізу клієнтської бази та виявлення стабільних депозитних
ресурсів, вони не дають відповідей на деякі актуальні питання, які виникають
при реалізації депозитної політики, зокрема, які види ресурсів, яких саме
клієнтів та в якій кількості варто залучати банкам для забезпечення стабільної
ресурсної бази [22, с.64].
Важливим аспектом при
формуванні депозитного портфелю є планування роботи щодо залучення депозитних
ресурсів. Необхідно визначити, яку кількість клієнтів потрібно мати, або
залучити для забезпечення необхідного обсягу депозитів.
При формування
залучених ресурсів постає також питання аналізу клієнтської бази та питання
виявлення стабільних депозитних ресурсів.
Для якісного управління
депозитними ресурсами банкам необхідно вирішити наступні завдання:
по-перше, визначити
найбільш вигідних клієнтів, тобто клієнтів, які забезпечать більшу стабільність
депозитної бази та більш високий залишок на своєму рахунку;
по-друге, визначити кількість
клієнтів, яких необхідно залучити для підтримання заданого обсягу депозитної
бази;
по-третє, проводити
роботу щодо залучення найбільш вигідних потенційних клієнтів, однак продовжувати
утримувати старих клієнтів;
по-четверте, проводити
гнучку цінову політику в розрізі окремих клієнтів.
Одним із способів
залучення клієнтів стає запровадження нових організаційних форм ведення
депозитних рахунків населення. Сьогодні вузькість
асортименту запропонованих банками України послуг суттєво знижує привабливість
вітчизняних банківських установ. Якщо у провідних закордонних банках
представлено до трьохсот видів послуг, то в українських - у кілька разів менше.
Залучаючи кошти
населення, банківським установам не варто забувати і про значні фінансові
ресурси, які надходять від суб’єктів підприємницької діяльності. Зокрема, більш
активне використання коштів юридичних осіб забезпечується можливістю
гарантованого відшкодування депозитів. Формування фонду гарантування вкладів
юридичних осіб створить відповідні умови для стабільного функціонування
фінансового ринку з погляду створення належної ресурсної бази банків.
Загалом розширення ресурсної бази несе і певне збільшення витрат, тому
паралельно необхідно здійснювати оптимізацію процесу залучення банківських
ресурсів.
У кризових умовах
банки втрачають свою довгострокову частину пасивів. Лише десята частина усіх
залучених коштів припадає на депозити строком понад два роки. Нестача
довгострокових ресурсів суттєво знижує прибутки банківських установ та гальмує
економічний розвиток країни, оскільки колосальна ресурсна база повною мірою не
може залучатися у довгострокові інвестиційні проекти. Формування
довгострокових кредитних ресурсів в економіці можливе лише за умови сталості
розвитку депозитної бази. Враховуючи, що вкладник банку є продавцем ресурсів, а
банк - покупцем, у процесі планування обсягу банківських ресурсів варто
використовувати коефіцієнт еластичності банківських депозитів. За відносно
невисоких ставок вкладники мають безліч альтернатив, тому навіть на незначну зміну
відсотка припадає значна зміна депозитних надходжень.
Важливим
аспектом залучення коштів є питання ціноутворення, оскільки саме ціна є
чинником формування відносин між клієнтом та банками. Сьогодні у банківській
практиці нашої країни у цій сфері немає чітко визначених схем. У процесі
формування ціни депозиту враховуються сума вкладу, строки, порядок вилучення
коштів, проте недостатньо уваги приділяється макроекономічним чинникам, які
загалом визначають динаміку процентних ставок. Зокрема, темпи інфляції,
динаміка виробництва, кон’юнктура на ринку кредитних ресурсів, валютний курс,
доходи та заощадження домашніх господарств безпосередньо визначають
ефективність запропонованих клієнтам процентних доходів.
Важливим
джерелом зміцнення та розширення ресурсної бази є залучення коштів від
міжнародних фінансових організацій, таких як Європейський банк реконструкцій та
розвитку, Міжнародна фінансова корпорація та ін. [51, ст.51].
Не слід
забувати і про перспективи активізації розвитку інтернет-банкінгу як засобу стимулювання
додаткового залучення коштів клієнтів через он-лайн депозити. Їх головною
перевагою поряд із традиційними депозитними послугами банків є значно нижчі
затрати на обслуговування, а це відповідно сприяє економії та отриманню
банківськими установами більшої норми прибутку на залучені кошти. На думку
американських експертів, відкриття одного клієнтського рахунку в Інтернеті
коштує лише 23% вартості подібної операції здійсненої традиційним способом.
Вагомою
складовою підвищення ефективності ресурсної бази можуть бути залишки коштів на
рахунках місцевих бюджетів. У деяких країнах кредитні організації не
виключаються із процесу виконання бюджету. Так, наприклад у США банки можуть
виконувати функції агента з розрахунково-касового обслуговування бюджету у
дохідній частині [51, ст.51].
Ще одним
можливим варіантом оптимізації ресурсної бази банків є розширення можливостей
випуску середньострокових цінних паперів та їх розміщення як на внутрішньому,
так і на зовнішньому ринках. Нажаль, залучення коштів за допомогою цінних
паперів у банківській сфері не дуже поширене [40, с.100-101].
Важливим
елементом поповнення ресурсного портфеля також може стати використання
механізму диференціації окремих нормативів регулювання діяльності банків. Потрібно
опрацювати питання щодо законодавчого встановлення права Національного банку
України вимагати від банків підтримки капіталу не лише на рівні вище
нормативного, а й такому, що забезпечує покриття притаманних конкретному банку
ризиків.
Також необхідно, щоб у фінансовій стратегії банків, спрямованій на
мотивацію суб’єктів ринку і збереження коштів на банківських рахунках,
застосовувався комплексний підхід. Тобто банки мають створювати конкурентоздатні
умови залучення коштів не лише для клієнта, а й забезпечити максимально можливий
перелік послуг для тих суб’єктів ринку, з якими клієнт здійснює операції в
процесі своєї діяльності. Акумуляція коштів кредиторів на строкових рахунках,
яка зменшує частку грошових ресурсів, сконцентрованих на рахунках “до запитання"
сприяє поліпшенню показників ліквідності та через них - фінансової стійкості
банків.
Отже, можна зробити висновки, що збільшення кількості банків,
стандартизація банківських послуг та зростання вимог споживачів до їх якості
викликають підвищення актуальності маркетингового забезпечення формування
ресурсних баз банків. Також важливе значення у процесі залучення клієнтів має
ресурсна політика банку, у т. ч. відсоткова політика зі своїми інструментами (мінімальний
та максимальний розмір вкладу, розмір та періодичність виплати відсотків, і
деякі інші). Для збільшення впевненості вкладників у поверненні банками їх
заощаджень запропоновані заходи щодо подальшого розвитку системи гарантування
вкладів та більш активного залучення до цього процесу страховиків, розвитку
взаємовигідного співробітництва страхових компаній з банками.
Основний масив банківської системи на Заході складають банківські
установи. У вузькому розумінні банк - це банк, який виконує повний набір
базових банківських операцій та єдиною метою має одержання максимального
прибутку. Так він характеризується у банківській практиці Німеччини, США та
інших країн, в яких поряд з групою банків, діє велика група інших банків
другого рівня.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9
|
