Інструменти підтримки платоспроможності та ліквідності комерційного банку (на прикладі АКБ "Приватбанк")

Рис. 2.3 Динаміка виконання нормативу Н2 в АКБ “Приватбанк" та інших банках першої групи рейтингу банків

України у 2003 -2006 роках (1 частина)

Рис. 2.4 Динаміка виконання нормативу Н2 в АКБ “Приватбанк" та інших банках першої групи рейтингу банків

України у 2003 -2006 роках (2 частина)

Рис.2.5 Динаміка виконання нормативу Н3 в АКБ “Приватбанк" та інших банках першої групи рейтингу банків

України у 2003 -2006 роках (1 частина)

Рис. 2.6 Динаміка виконання нормативу Н3 в АКБ “Приватбанк" та інших банках першої групи рейтингу банків

України у 2003 -2006 роках (2 частина)

Рис.2.7 Динаміка виконання нормативу Н1 в АКБ “Приватбанк" у 2003 -2006 роках

2.2 Аналіз стану управління ліквідностю АКБ "Приватбанк" за механізмами нормативного контролю та страхового резервування

Основними інструментами управління поточною та строковою платоспроможністю та ліквідністю АКБ "Приватбанк" є платіжні календарі та встановлення граничних значень нормативів управління ліквідністю.

В табл.2.2 наведені результати розрахунку нормативів ліквідності Н4, Н5, Н6 в АКБ "Приватбанк" у 2003 - 2006 роках [86].

За даними таблиці видно, що всі нормативи ліквідності виконувалися за аналізуємий період. Але при цьому спостерігається велике перевищення норми показників миттєвої та поточної ліквідності на 26,65% і 25,56% відповідно.

Таблиця 2.2. Виконання нормативів ліквідності ЗАТ КБ ПриватБанк

Максимальне значення всіх показників ліквідності припадає на 2005 рік, після цього року показники поступово знижувалися, але не нижче нормативного значення.

На рис.2.8 наведена динаміка виконання АКБ "Приватбанк" всіх нормативів Н2 -Н13 у 2003 - 2006 роках.

Рис. 2.8 - Аналіз управління ризиками ліквідності та валютними ризиками з застосуванням нормативних обмежень

НБУ в АКБ “Приватбанк" у 2003 - 2006 роках

Внутрішнє резервування ризиків активних операцій в АКБ "Приватбанк" виконується згідно нормативних інструкцій НБУ [10], [20], [21] в розрізі:

резервування ризиків розміщення коштів в інших банках;

резервування ризиків кредитування юридичних та фізичних осіб;

резервування ризиків позабалансових операцій гарантування операцій банків та клієнтів;

резервування ризиків розміщення коштів в цінні папери;

резервування ризиків комерційного кредитування у вигляді дебіторської заборгованості в операціях з клієнтами та іншими комерційними банками;

резервування ризиків неотримання нарахованих доходів від активних операцій з клієнтами та іншими комерційними банками;

В табл.2.3 наведені результати вибірки по першій групі комерційних банків України рейтингу НБУ [84] по абсолютним обсягам вищенаведених категорій резервів та відносним показникам частки резервів в загальних активах банка та характерних резервуємих агрегатах активів банка.

На рис.2.9 наведені графіки рівня відволікання активів банку на резервування ризиків за активними операціями в першій групі банків України станом на 01.01.2007 року [84].

Як показує аналіз графіків рис.2.9 - в АКБ "Приватбанк" найбільша частка резервування ризиків - 9,73% від загальної валюти активів балансу. Для порівняння в інших банках першої групи частка резервів не перевищує 1,72 - 5,52% від загального обсягу валюти балансу.

Таким чином, досліджуємий АКБ "Приватбанк" активно використовує інструментарій створення внутрішніх резервів для підтримання платоспроможності банку, що при високій вартості внутрішнього резервування свідчить про неможливість використання банком зовнішніх ресурсів великого обсягу.

Таблиця 2.3. Активи, зобов’язання та резерви в першій групі банків України станом на 01.01.2007 року

Рис.2.9 - Рівень відволікання активів банку на резервування ризиків за активними операціями в першій групі

банків України станом на 01.01.2007 року

При управлінні поточною платоспроможністю банку однією з конкуруючих проблем використання ліквідних коштів банку для забезпечення виконання щоденного платіжного календарю є нормативні вимоги до незнижуємого рівня залишків на коррахунку в НБУ - обов’язкових резервів в комерційних банках, які формуються згідно "Положення про порядок визначення та формування обов'язкових резервів для банків України" [17].

В таблиці 2.4 наведена динаміка встановлення Національним банком нормативів обов’язкового резервування окремих агрегатів залучених банками коштів у 1998-2006 роках [84].

Як показує, аналіз даних табл.2.4, регулююча політика НБУ на сучасному етапі робить вигідним залучення строкових коштів юридичних та фізичних осіб, оскільки рівень обов’язкового резервування за цими видами залучених ресурсів знизився з 6,0% на початок 2006 року до 0,5% на кінець 2006 року та у 2007 році. Одночасно НБУ суттєво знизив рівень обов’язкового резервування за поточними коштами юридичних та фізичних осіб в національній валюті з рівня 8% на початок 2006 року до 1% на кінець 2006 року та на протязі 2007 року.

Таким чином, НБУ у кінці 2006 - на протязі 2007 року мінімізував вплив зовнішнього страхового інструменту обов’язкового резервування залучених коштів на забезпечення платоспроможності банку. На графіках рис.2.10 наведені результати порівняння рівня частки високоліквідних коштів від валюти балансу активів, яку банки використовують для забезпечення "платіжного" вікна та обов’язкового резервування на коррахунку в НБУ, а також у вигляді готівкових коштів в касах та банкоматах банку.

Як показують результати порівняльного аналізу на рис.2.10, АКБ "Приватбанк", навіть при глобальній мережі банкоматів розміщує 7,7% активів в високоліквідні платіжні засоби, тоді як діапазон високоліквідних активів в банках першої групи становить 3,48 - 15,6%.

Таблиця 2.4. Динаміка ставок обов‘язкового резервування залучених коштів комерційними банками з 1998 по 2006 роки [84]

1ЮО - юридичні особи; ФО - фізичні особи

Рис.2.10 - Рівень відволікання активів банку на забезпечення “платіжного вікна" та обов’язкове резервування залучених коштів на корреспондентському рахунку в НБУ в першій групі банків України станом на 01.01.2007 року

2.3 ГЕП-менеджмент як сучасний метод забезпечення поточної та загальної платоспроможності АКБ “Приватбанк"

ГЕП - менеджмент - це комплексний метод одночасного управління платоспроможністю, ліквідністю та прибутковістю банку з застосуванням механізму поточного порівняння строків, сум та вартості залучених коштів і строків, сум та доходів від розміщення цих залучених коштів в активні операції банка (кредити та цінні папери) [46].

Регулюючи геп-розриви за рахунок оперативного запозичення коштів на міжбанківському ринку, включаючи механізми регулювання ліквідності, пропонуємі НБУ [], банк наражається на проблеми відсоткового ризику, тобто ціна на короткострокові ресурси запозичень може суттєво знизити прибутковість банку, оскільки такі запозичення є додатковими витратами банку, які знижують рівень розрахункової процентної маржі між вартістю залучених коштів та доходами від їх розміщення в активні операції.

Стратегія управління гепом має на меті при збереженні вимог по забезпеченню платоспроможності та ліквідності банку отримання підвищених прибутків і передбачає свідомий ризик банку, а тому характеризується як агресивніша. У разі реалізації ризику маржа банку знизиться, що буде зумовлено підвищенням ставок за від'ємного гепу або зниженням ставок за додатного гепу. У процесі реалізації стратегії управління гепом необхідно досягти відповідності між видом гепу (додатний чи від'ємний) та прогнозами зміни напряму, швидкості й рівня відсоткових ставок. Очевидно, запорукою успіху цієї стратегії є наявність надійного прогнозу (або можливість отримати такий прогноз) і передбачуваність економічної ситуації. Якщо спрогнозувати зміну відсоткових ставок неможливо, наприклад, через нестабільність економіки або під час кризових періодів, набагато безпечнішою для банку буде стратегія фіксації спреду.

Основними параметрами управління ГЕПом є строки та обсяги активів і зобов'язань банку. Узгодження строків розміщення активів і залучення зобов'язань - один із методів, з допомогою якого банк фіксує спред і нейтралізує ризик зміни відсоткової ставки. Припускається, що всі відсоткові ставки і за активними, і за пасивними операціями змінюються з однаковою швидкістю в одному напрямі. Це припущення пов'язане з концепцією "паралельного зсуву" кривої дохідності.

Сутність прийомів комплексного управління активами та пасивами банку (УАП) полягає у встановленні співвідношень між строками залучення та розміщення однакових за обсягом коштів.

Узгодження строків вхідних і вихідних фінансових потоків використовується менеджментом банків паралельно з іншими прийомами управління платоспроможністю, ліквідністю та відсотковим ризиком, оскільки на практиці узгодити всі позиції за строками та сумами майже неможливо.

Показник гепу визначається як різниця між величиною чутливих активів і чутливих зобов'язань банку в кожному із зафіксованих інтервалів [45]:

 (2.1)

де GAP (t) - величина гепу (у грошовому виразі) в періоді t;

FA (t) - активи, чутливі до зміни відсоткової ставки в періоді t;

FL (t) - пасиви, чутливі до зміни ставки в періоді t.

Геп може бути додатним, якщо активи, чутливі до змін ставки, перевищують чутливі зобов'язання (FA (t) > FL (t)), або від'ємним, якщо чутливі зобов'язання перевищують чутливі активи (FA (t) < FL (t)).

Збалансована позиція, коли чутливі активи та зобов'язання рівні між собою, означає нульовий геп. За нульового гепу маржа банку буде стабільною, незалежною від коливань відсоткових ставок, а відсотковий ризик - мінімальним. Проте одержати підвищений прибуток внаслідок сприятливої зміни відсоткових ставок на ринку за нульового гепу неможливо. І додатний, і від'ємний геп надають банку потенційну можливість отримати більшу маржу, ніж у разі нульового гепу.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9